Використання ігрового методу при навчанні плаванню дітей молодшого шкільного віку

 

Рис. 3.4. Показники швидкісно-силових  якостей і витривалості хлопчиків  КГ і ЕГ на початку експерименту

 

За розвитком  швидкісно-силових якостей і витривалістю (рис. 3.4.), до експерименту, були також кращими хлопчики КГ. Результат у тесті «Стрибок у довжину з місця» у представників КГ дорівнював − 155,8 см, в ЕГ − 154,5 см.  Результат у тесті на витривалість, був достовірно кращим у хлопчиків КГ. 

На початку експерименту нами визначався рівень плавальної підготовленості випробуваних плавців згідно навчальної програми з плавання для ДЮСШ за чотирма рівнями: початковий, середній, достатній, високий. Порівняльний аналіз результатів дослідження показав, що досліджувані групи були практично однакові, хоча формувалися за принципом випадкового відбору (рис. 3.5.).

Розподіл учнів за рівнем плавальної підготовки на початку експерименту в КГ був наступний: 20,8% дітей мали початковий рівень, 16,5% − середній, 12,8% − достатній і 8,4% високий рівень. В ЕГ розподіл мав такий вигляд: 19,0% дітей мали початковий рівень, 22,1% − середній рівень, 14,6% достатній і 9,5% − високий.

 

 

3.5. Рівень плавальної  підготовки молодших школярів КГ і ЕГ до експерименту

 

Також на початку експерименту, нами було встановлено, що в КГ нараховувалось 41,5% дітей, які зовсім не володіли плавальними навичками. В ЕГ таких дітей було 34,8%.  Отже, наступним завданням нашого дипломного дослідження, було розробити експериментальну програму з використанням ігрового методу, яка сприяла би більш успішнішому навчанню молодших школярів плаванню.

 

3.2.  Обґрунтування експериментальної програми з навчання дітей плаванню з використанням рухливих ігор 

 

За даними соціологічних  досліджень встановлено, що більше 60% дітей молодшого шкільного віку з різних причин не уміють плавати, а це у свою чергу приводить до виникнення нещасних випадків на воді. Крім того, виявлено, що [22, 30] діти не завжди з цікавістю відвідують плавальний басейн, а великий відсів у плаванні може бути зв'язаний з умовами і методикою викладання.

Молодший шкільний вік є важливим періодом у розвитку дитини і зміцненні її здоров'я. Оволодіння навиками і уміннями в молодшому  шкільному віці проходить більш ефективно на рівні мимовільного запам'ятовування (а саме під час гри), чим довільного [12, 45,50].

Гра є не тільки найбільш ефективним засобом початкового  навчання плаванню, але і також  методом фізичного виховання  адекватним віковим особливостям дітей цього віку.

Окрім виховання  фізичних і вольових якостей, підвищення емоційного фону занять, гра також  є засобом боротьби з монотонією в плаванні. Вона все глибше входить  у практику фізичного виховання  і все більше привертає увагу  педагогів і дослідників.

Нами було висунуто припущення про те, що використання методики із застосуванням рухливих ігор на воді сприятиме більш успішнішому навчанню дітей молодшого шкільного віку плаванню, підвищенню їх зацікавленості до навчання, поліпшенню відвідуваності, емоційності занять і скороченню відсіву.

При розробці експериментальної програми з плавання із застосуванням ігрового методу ми дотримувались такого положення, щоб у ній на кожному занятті постійно був присутній ігровий елемент. У воді проводились знайомі багатьом дітям ігри, які постійно від заняття до заняття ускладнювались і видозмінювались. Важливим, було і те, аби гра відповідала віку дітей, щоб вони розуміли її завдання і правила. Причому вибиралися такі ігри, які заставляють дітей постійно рухатися, не даючи їм переохолоджуватись.

Тривалість  навчально-тренувального заняття  з плавання складало 1 годину 30 хв.. Перша  частина заняття (20-30 хв.) проводилась у спортивному залі, де діти виконували загально-розвиваючі вправи (розминку). Далі заняття проводилося в басейні, де залежно від завдань відбувалось навчання дітей окремим плавальним рухам (технічна підготовка). Заключна частина тривала 5-6 хв., під час якої підводились підсумки заняття і давалось домашнє завдання.

У процесі початкового навчання плаванню, а саме на першому етапі, ми навчали дітей упевнено триматися на воді, тобто щоб вони набули таких якостей, як відсутність водобоязні і плавучості. А це можливо лише в тому випадку, якщо діти опанують основні навички плавання і будуть постійно вдосконалювати їх, розвивати рухові якості.

У таблиці 3.2 представлена послідовність якої слід дотримуватись на заняттях при навчанні  дітей плавати.

Таблиця 3.2

Перспективне  планування занять з плавання

№	Тема заняття
	Розповідь про оздоровче  і прикладне плавання, про властивості води. Ознайомлення з правилами поведінки на воді.
	ЗРВ на суші. Освоєння водного  середовища у малих басейнах.
	Освоєння водного середовища у великому басейні.
	Загально-розвиваючі та дихальні вправи у воді.
	Освоєння занурення обличчя у воду та з головою.
	Комплекс спеціальних  вправ біля поручня.
	Комплекс спеціальних  вправ з надувним кругом.
	Підстрибування та стрибкові  вправи у воді.
	Формування навику спливання  на воді.
	Формування навику лежання  на воді на грудях і на спині.
	Освоєння ковзання з  предметом.
	Засвоєння елементів  техніки плавання стилем „кроль на груді”.
	Засвоєння елементів  техніки плавання стилем „кроль на спині”.
	Засвоєння елементів  техніки плавання стилем „брас”.
	Розваги на воді.

 

До основних плавальних навичок, якими необхідно оволодіти дітям на початковому етапі відносяться: пірнання, стрибки у воду, ковзання, просування у воді, правильне дихання.

Пірнання допомагає дитині знайти відчуття упевненості у воді. Вона вчиться довільно вирушати під воду, орієнтуватися там і пересуватися. Вправи в пірнанні знайомлять з підіймальною силою води. Одночасно діти вчаться затримувати дихання і потім повільно робити видих, тобто свідомо регулювати дихання.

Стрибки у воду. Вивчення і відпрацювання цього основного при навчанні плаванню навику мають важливе значення для уміння упевнено триматися на воді. Стрибки у воду розвивають у дітей рішучість, самовладання і мужність.

Ковзання. Відомо, що тіло, занурене в рідину, виштовхується силою, рівною вазі витисненої ним рідини. Всілякі вправи дозволяють дитині відчути підіймальну силу води при пірнанні і стрибках. Спочатку не просто, лежачи на поверхні води, утримувати тіло в стані рівноваги. Встати з цього положення теж досить важко і дитина може злякатися, не відчувши під ногами дно. Тому при навчанні потрібно приділити велику увагу умінню вставати на дно з положення на грудях і на спині. Ковзання тісно зв'язане і з іншими основними плавальними навиками: пірнанням, стрибками, диханням і просуванням у воді. Для успішного виконання ковзання важливу роль грає технічно правильний і сильний поштовх.

Просування у воді. Упевнене, швидке і тривале просування у воді – основна мета навчання плаванню. Основне завдання початкового етапу навчання полягає в тому, аби дитина освоїлася у воді, навчилась в ній рухатися і утримувати тіло на поверхні.

Правильне дихання. Правильне, усвідомлене, ритмічне дихання дуже важливе для плавання. Найбільшу трудність для новачків представляє видих у воду. Тиск води, що діє на тіло, сприяє видиху. Не можна видихати повітря різко – видих має бути повільним. Слід із самого початку стежити, аби голова дитини була підведена над водою або повернена убік так, як цього вимагає спосіб плавання, якому вчитиметься плавець. При пірнанні потрібно навчитися затримувати повітря і поступово його видихати. Найважливішим для успішного просування у воді є уміння погоджувати ритм дихання і рухів. Аби діти опанували цей навик, потрібні тривалі і цілеспрямовані тренування.

Як відомо з ТМФВ основні навики розвиваються паралельно і у взаємозв'язку, причому на одному занятті слід відпрацьовувати один або два навики.

Отже, при розробці експериментальної програми занять з плавання ми дотримувались цього положення, а при підборі рухливих ігор враховували індивідуальні можливості і фізичну підготовленість молодших школярів.

У таблиці 3.3  нами представлений розподіл рухливих ігор для навчання дітей плаванню на 24 заняття, а самі ігри за розділами з навчання окремим елементам подані в додатках.

Таблиця 3.3

Розподіл рухливих ігор для навчання дітей плаванню на 24 заняття

Заняття	Підготовча частина  уроку (10 хв.)	Основна частина уроку  (20-30 хв.)	Заключна частина уроку (5-10 хв.)
1	1а	1а, 2а	1б
2	1б, 1г	1б, 2а, 2б	1в,1д
3	1в, 2а	2а, 2б	2б
4	1в, 2б	2б, 2в	2в
5	2б	2в, 3а	3а, 1в
6	3а	3б, 2в	3б
7	3б, 2в	3в, 4а	3в
8	2в, 3б	4а	3в
9	3в	4б	4б, 2в
10	4б, 3в	4в	4в, 3в
11	4в	5а	5а, 4б
12	5б	3в, 5б	5в
13	2в	3в, 4в	5в
14	5в	6а	6а, 2в
15	6а	6а	6а, 3в
16	6а	6б	4в
17	6б	6б	5в
18	6б	6б	6б, 4в
19	6б	6б	6б, 3в
20	6б	6в	2в, 3в
21	6в	6в	7а
22	6в	6в	6в, 7б
23	6в	6в	6в, 7в
24	6в	5в, 4в, 3в	7в

 

У графах таблиці, залежно від частини уроку, вказано ігри з якого розділу слід проводити на даному занятті. Наприклад: перше заняття слід починати з ігор які представлені у пункті 1, це ігри з ознайомлення дітей з властивостями води, початковим розучуванням і таке ін.

Можна використовувати відразу декілька ігор з потрібного розділу, або узяти одну, але відповідно до здібностей які будуть розвивати засобами даної гри. Якщо діти не можуть виконати запропоновану вправу, потрібно вибрати більш легку гру і навпаки.

Для перевірки ефективності експериментальної програми, після 3-х місяців навчальних занять нами було проведене повторне тестування фізичної і плавальної підготовленості випробуваних школярів КГ і ЕГ. Результати  повторного тестування детально описані в наступному розділі.

3.3. Вплив експериментальної  програми на показники фізичної і плавальної підготовленості молодших школярів, які навчались плаванню за різними програми

Результати  дослідження до і після експерименту аналізувались і порівнювались  між собою (табл. 3.4). Повна інформація отриманих даних представлена у таблиці 3.4.

Як свідчать результати дослідження після застосування експериментальної програми в ЕГ плавців всі показники були кращими, ніж  у випробуваних КГ. У тестах «Підняття тулуба з положення лежачи за 30 с», «Швидкість бігу на 30 м», «Вис на зігнутих руках», «Віджимання в упорі лежачи» і «6-ти хвилинний біг» достовірність відмінності склала Р<0,01, що вказує на те, що використання  рухливих ігор на заняттях плаванням з дітьми молодшого шкільного віку  позитивно впливає на ці фізичні якості. У тестах на спритність і гнучкість після експерименту зміни відбулись, але не достовірні.

Таблиця 3.4

Результати тестування фізичної підготовленості молодших школярів до і після проведення експерименту

Показники	Група	Середнє арифметичне, (X ± Sx)		Достовірність різниці
		ДЕ	ПЕ	ДЕ	ПЕ
Підняття тулуба з положення лежа-чи за 30 с, раз	КГ	14,0±3,2	16,9±3,5	Р>0,05	Р<0,01
		ЕГ	14,8±2,7			18,2±3,7
Швидкість (Біг 30м, с)	КГ	6,5±0,7	6,2±0,5	Р>0,05	Р<0,01
		ЕГ	6,2±0,3			5,5±0,7
Стрибок у дов-жину з місця (см)	КГ	155,8±2,0	159,0±1,6	Р>0,05	Р>0,05
		ЕГ	154,5±1,5			166,7±1,1
Вис на зігнутих руках , с	КГ	3,4±1,0	4,5±1,1	Р>0,05	Р<0,01
		ЕГ	3,7±0,9			6,2±1,2
Віджимання в упорі лежачи, раз	КГ	15,7±1,2	16,3±1,5	Р>0,05	Р<0,01
		ЕГ	15,3±1,5			18,5±1,1
Спритність (Човниковий біг 3х9м, с)	КГ	9,0±1,1	8,8±0,8	Р>0,05	Р>0,05
		ЕГ	8,9±0,3			8,4±0,5
Гнучкість (нахил в перед з положен-ня стоячи, см)	КГ	7,2±0,4	8,2±1,6	Р>0,05	Р>0,05
		ЕГ	7,9±1,2			11,0±0,4
Витривалість   (6-ти хвилинний біг, м)	КГ	902±8,2	1009±2,9	Р>0,05	Р<0,01
	ЕГ	896±11,2	1100±8,2