Використання ігрового методу при навчанні плаванню дітей молодшого шкільного віку

На всіх етапах навчання в школі учні вивчають теоретичні основи. У початковій школі вчать назву плавальних вправ, способів плавання і предметів для навчання; вплив плавання на стан здоров'я; правила гігієни і техніки безпеки; правила поведінки в екстремальній ситуації. У середній школі вчать назви вправ і основних ознак техніки, вплив занять плаванням на розвиток витривалості, координаційних здібностей, правила змагань і визначення переможця, беруть участь в організації і проведенні змагань. У старших класах − біомеханічні особливості техніки плавання, правила плавання у відкритому водоймищі, долікарську допомогу постраждалому.

Вчаться виконувати обов'язки судді. Осягають основи методики і організації  занять з молодшими школярами, формується уміння здійснювати загартовуючі процедури  з дошкільниками і молодшими школярами [48, 58].

 

1.3. Плавання, як  засіб загартування і зміцнення  здоров’я молодших школярів

 

Плавання є прекрасним засобом гартування і підвищення стійкості організму до дії низьких  температур, простудних захворювань  та інших змін зовнішнього середовища. Вода володіє високою теплопровідністю, чим і пояснюється її сильна гуртуюча дія.

Перебування у воді відмінно тренує механізми, що регулюють тепловіддачу організму, тим самим підвищують його стійкість до зміни температур.

Як вже мовилося, плавання є унікальною фізичною вправою, яка сприяє фізичному розвитку, гартуванню і зміцненню здоров'я. Заняття плаванням особливо корисні для дітей і підлітків, оскільки сприяють розвитку серцево-судинної і дихальної систем, що у свою чергу викликає зростання і зміцнення опорно-рухового апарату дитини [44, 45, 48, 52].

Плавання спортивними  способами гармонійно розвиває всі  групи м'язів. Систематичні заняття  плаванням і спеціальна гімнастика удосконалюють такі цінні фізичні  якості, як витривалість, силу, швидкість, рухливість у суглобах, координацію рухів. Вправи, що виконуються на суші і у воді, укріплюють не тільки м'язи рук і ніг, але також м'язи тулуба, що особливо важливе для формування правильної постави у дітей і підлітків.

Завдяки симетричним  рухам і горизонтальному положенню тулуба, що розвантажує хребетний стовп від тиску на нього ваги тіла, плавання є прекрасною коригуючою вправою, що знімає такі порушення в поставі, як сутулість, сколіоз, кіфоз.

Безперервна робота ніг  в швидкому темпі з постійним подоланням опору води, виконувана в безопірному положенні, тренує м'язи і зв'язки гомілковостопного суглоба, допомагає формуванню і зміцненню дитячої стопи. У класних плавців рухливість у гомілковостопних суглобах дуже висока і вони можуть відтягнути носки ніг майже як балерина.

Плавання − аеробний вид фізичних вправ, що викликає збільшення в крові дітей і підлітків  гормону росту соматотропіну  − в 10-20 разів. Це сприяє зростанню  тіла в довжину, збільшенню м'язової маси, маси серця і легенів.

Заняття плаванням укріплюють апарат зовнішнього дихання, збільшують життєву місткість легенів і об'єм грудної клітки, оскільки щільність води утрудняє виконання вдиху і видиху і дихальні м'язи, з часом, зміцнюються і розвиваються.

Заняття плаванням, вивчення техніки спортивних способів як ніякій інший вид фізичних вправ тренує правильний вид дихання. Неможливо пливти кролем і брасом, не роблячи короткого глибокого вдиху і довгого інтенсивного видиху, із-за тісного зв'язку дихання з циклом руху рук. Плавання на затримці дихання, пірнання, занурення під воду тренує стійкість до гіпоксії, уміння переносити нестачу кисню [26, 28].

Не менш сприятливо плавання впливає на серцево-судинну систему  організму. Горизонтальне положення  тіла при плаванні створює полегшені  умови для роботи серця. У результаті занять плаванням знижується тиск систоли крові, підвищується еластичність судин, збільшується ударний об'єм серця. Це, в першу чергу, можна відмітити по зміні частоти пульсу. У людей, що регулярно займаються плаванням, пульс на 10-15 ударів в хвилину менший. Оптимізується ритм роботи серця. Гіпертоніків серед плавців в 2 рази менше, ніж серед представників інших видів спорту [60].

Заняття плаванням підвищують захисні властивості імунної  системи крові − збільшуючи опірність  до інфекційних і простудних захворювань.

Плавання підвищує інтенсивність  обміну речовин в організмі. За 15 хвилин перебування у воді при  температурі 24° людина втрачає близько 100 ккал. Тепла [52].

Заняття плаванням удосконалюють  роботу вестибулярного апарату, підвищують статокінетичну стійкість, покращують відчуття рівноваги і широко застосовуються в підготовці космонавтів.

Систематичне перебування  у воді на заняттях плаванням надає  заспокійливу дію на нервову систему  дитини, підвищуючи емоційну стійкість, забезпечуючи міцний, спокійний сон. Заняття плаванням підвищують розумову працездатність людини. Плавання повністю виключає травми опорно-рухового апарату, струси, переломи та інші.

До дивовижних особливостей плавання потрібно віднести його надзвичайну  доступність для всіх дітей − дівчаток і хлопчиків, дітей з деякими порушеннями серцевої діяльності, наслідками поліомієліту, церебрального паралічу, ампутантів, ослаблених і так далі. Бувають випадки, коли займатися плаванням приходять діти з недоліками у фізичному розвитку з чисто лікувальною метою, а стають відомими спортсменами. Так було з Дон Фрезер, яка прийшла плавати, щоб відновитися після перенесеного поліомієліту, а стала переможницею трьох Олімпіад [53].

Важливо почати займатися  плаванням і полюбити його. І пам'ятати, що в принципі хорошим плавцем може стати кожен.

 

4. Методи навчання дітей плаванню

 

При навчанні плаванню застосовуються три основні групи методів  − словесні, наочні, практичні).

Використовуючи пояснення, розповідь, даючи вказівки, оцінку дії і таке ін., дається учням можливість створити уявлення про рух, що вивчається, зрозуміти його форму, зміст, осмислити і усунути помилки. Коротка, образна і зрозуміла мова педагога визначає успіх застосовування цих методів.

Окрім вирішення учбових  завдань педагог встановлює взаємини з тими, що займаються, впливаючи на їх відчуття. Емоційне забарвлення мови підсилює значення слів, допомагає вирішенню учбових і виховних завдань, стимулює активність, упевненість, інтерес.

Зважаючи на специфіку плавання, всі необхідні пояснення, обговорення техніки, зауваження відносно поведінки та ін. тренер проводить на суші, до або після занять у воді.

Коли група знаходиться у  воді, тренер віддає лише короткі команди, розпорядження, аби діти не замерзнули. Наприклад, він говорить: «Зараз виконуємо ковзання на грудях. Руки витягнути вперед. Прийняти вихідне положення. Зробити вдих − «поштовх» (остання команда дається голосом або свистком). Після виконання вправи, коли діти встали на дно і обернулися лицем до тренера, підводяться підсумки: «Добре. Тіло потрібно тримати напруженим, більше тягнутися вперед. А тепер поглянемо, хто довше проковзне. Прийняти вихідне положення. Зробити вдих і...»

Таким чином, за допомогою команд тренер, як би управляє групою і ходом навчання.

Всі завдання на занятті діти виконують тільки під команду; вона подається коротко, в наказовому тоні. Команди визначають початок і закінчення руху, вихідні положення при виконанні завдань, місце і напрям для проведення учбових завдань, темп і тривалість їх виконання. Команди діляться на попередні і заключні. З дітьми молодшого шкільного віку команди використовуються з великими обмеженнями. Підрахунок в плаванні застосовується лише у початковий період навчання − для створень необхідного темпу і ритму виконання рухів. Підрахунок здійснюється голосом, бавовною, односкладовими вказівками: «раз-два-три, раз-два-три» і так далі: при вивченні рухів ногами кролем: коротким «вдих і довгим «видих» − при освоєнні видиху у воду.

Окрім команд, необхідно давати методичні вказівки, щодо можливих помилок при виконанні вправ. В них найчастіше уточнюються окремі моменти і умови правильного виконання вправи. Так, при виконанні ковзання на спині інструктор може вказати, що вправа вийде лише в тому разі; якщо ті, що займаються приймуть положення лежачи, а не сидячи.

Як відомо, навчальні варіанти вправ для вивчення техніки плавання значно відрізняються від техніки плавання виконаного майстром. Тому, аби добитися потрібних рухів при початковому навчанні плаванню, тренеру доводиться давати деколи неточні з точки зору високої технічної майстерності пояснення. Результат цих невірних на перший погляд пояснень − найменше число помилок і швидке освоєння навчального варіанту техніки плавання. Наприклад, пояснюючи рухи ногами і руками кролем, тренер говорить: «Ноги і руки повинні; бути прямі і напружені, як палиці». Звичайно, ноги і руки неможливо, та і не потрібно тримати таким чином: під час плавання вони, зустрічаючи опір води, згинатимуться настільки, наскільки потрібно для правильного гребка. Подібне орієнтування дозволяє; уникнути типової помилки для всіх початківців − зайвого згинання ніг і рук [11, 19, 21, 32].

До наочних методів  відносяться показ вправ і  техніки плавання, навчальних наочних  посібників, кінофільмів, а також  вживання жестикуляції.

Разом з образним поясненням наочне сприйняття допомагає зрозуміти  єство руху, що сприяє швидкому і міцному його освоєнню. Особливо велика роль наочного сприйняття при навчанні дітей. Сильно виражена схильність до наслідування, особливо у молодших школярів, робить наочність найбільш ефективною формою навчання рухам, у цілісному вигляді, так і з розділенням руху на частини (сповільненим його виконанням, зупинками в головних фазах). Гребок рукою в кролі, наприклад, вивчається із зупинкою руки в трьох основних фазах гребка. Під час зупинок рекомендується 2−3 рази напружувати м'язи руки по 3-5 с. Проте виконанням техніки плавання по частинах захоплюватися не потрібно. Як тільки ті, що займаються отримали уявлення про спосіб плавання в цілому, вони повинні якомога більше плавати. Навчальні варіанти техніки на суші демонструє тренер, у воді − діти, в яких краще виходить дана вправа. Показ здійснюється не лише до початку заняття (на суші), але і підчас його проведення [38, 52, 59, 62].

Ефективність показу визначається положенням тренера по відношенню до групи:

1) тренер повинен бачити кожного учня, аби виправити його помилки;

2) діти повинні бачити показ вправи в площині, що відображає його форму, характер і амплітуду.

Дзеркальний показ застосовується лише при вивченні простих загально-розвиваючих вправ. Негативний показ («як не треба робити») можливий лише за тієї умови, якщо в тих, що займаються не створюється враження, що їх передражнюють.

Практичні методи. При навчанні плаванню всі вправи спочатку розучуються по частинах, а потім відтворюються в цілісному вигляді. Таким чином, вивчення техніки плавання йде по цілісно-роздільному напряму, який передбачає багатократне виконання окремих елементів техніки, направлене на опанування способу плавання в цілому.

Розучування по частинах полегшує освоєння техніки  плавання, дозволяє уникнути зайвих помилок, що скорочує терміни навчання і підвищує його якість Розучування в цілому застосовується на завершальному етапі освоєння техніки плавання. Підкреслимо, що вдосконалення техніки плавання проводиться лише шляхом цілісного виконання плавальних рухів.

Ігровий і  змагальний методи широко застосовуються на початковому етапі навчання плаванню. Обидва методи вносять на заняття пожвавлення, радість, емоції. Перш ніж вправа буде включена до гри або до змагання, її обов'язково слід виконати всією групою. Елемент змагання мобілізує сили і можливості, сприяє прояву вольових якостей, наполегливості, ініціативи, підвищує динамізм занять.

Метод безпосередньої допомоги застосовується в тому випадку, якщо після пояснення і показу завдання новачок все ж таки не може його виконати. Тренер повинен ще раз пояснити і допомогти учневі кілька разів правильно відтворити рух.

 Підготовка до занять

Заняття рекомендується проводити регулярно, з перервами  не більше 1−2 днів.

На першому занятті тренер повинен розповісти дітям про цілі, завдання і порядок проведення занять, про гігієну плавця і правила гартування, а також про заходи попередження травм і нещасних випадків на воді.

Тренувальне заняття  з плавання ділиться умовно на три частини: підготовчу; основну і заключну. Підготовча і завершальна частини проводяться на суші, основна − у воді

Підготовча частина (тривалістю 5−10 хв.) включає шикування групи, розрахунок, перекличку, пояснення завдань і порядку проведення заняття, виконання комплексу загально-розвиваючих і спеціальних фізичних вправ, коротке повторення пройденого матеріалу з розбором помилок і ознайомлення з новими, вправами.

Основна частина тренувального заняття (30-45 хв.), направлена на вирішення головних завдань: освоєння з водою, вивчення плавальних рухів, ковзання, пірнання, дихальних вправ та інше.

Заключна частина (5-10 хв.) будується, так, щоб поступово понизити фізичне навантаження і підвищити емоційність заняття. Тому в неї включають ігри, естафети, розваги на воді, а також підведення підсумків заняття. Після виходу з води діти повинні ретельно витертися рушником. Тренер зобов'язаний так організувати заняття у воді, аби ті, що займаються майже весь час знаходилися в русі. Чим більше часу вони знаходитимуться у воді і більшу відстань пропливуть протягом заняття, тим успішніше вони освоять техніку плавання. При цьому слід постійно приділяти увагу освоєнню правильної техніки плавання, оскільки учити легко, ніж перенавчати. Особливо уважно потрібно відноситися до слабо підготовлених дітей і у разі потреби виконувати з ними додаткові вправи. Під час перших занять з тими, що не уміють плавати тренер повинен знаходитися у воді в цілях допомоги і страховки. Для підтримки порядку і дисципліни рекомендується виконувати вправи у воді одночасно всією групою. Для цього вправи регламентуються кількістю повторень, довжиною дистанції, або часом виконання. Після виконання однієї вправи потрібно зупинити дітей, дати їм вказівку на виконання наступної вправи і приступити до її освоєння.