Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності

Висновок до розділу  ІІ

В науковій соціологічній психолого-педагогічній літературі існує визначення сімейного благополуччя ,його сутності .Сімейне благополуччя визначається не матеріально-економічною забезпеченістю сім'ї, її прибутками ,а високим рівнем внутрісімейної моральності , духовності , задоволеністю емоційно-психологічних потреб всіх членів сім'ї Хороші матеріальні умови справляють свій позитивний вплив лише при нормальному емоційно-психологічному кліматі хороших взаємостосунках між членами сім'ї . Як стверджує М .С .Верб , сім'я скріплюється внутрішніми зв'язками, вона повинна мати міцну внутрішню основу .Спільне життя вимагає високого рівня координації та кооперації. В благополучній сім'ї існує взаєморозуміння взаємоповага між усіма її членами , спільність життєвої мети , позитивна моральна атмосфера ,приблизно однакова оцінка різних життєвих ситуацій, спільність інтересів в багатьох сферах духовного життя, взаємопогодження стосовно взаємних справ і обов'язків, врахування взаємних інтересів розуміння душевних переживань, іншого психологічна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності , своєї значимості , взаємна довіра, людяність ,доброта ,чуйність , раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем , розуміння завдань сімейного виховання .Дитина в такій сім'ї почуває себе рівноправним членом сімейного колективу, проте її не балують , залучають до посильної праці по дому, ставляться до її потреб з розумінням .роз'яснюють чому слід робити так ,а не інакше, тощо . Така сім'я створює душевний комфорт ,рятує від нервових перевантажень. Саме такі сім'ї високо оцінюються дітьми, незважаючи на матеріальну забезпеченість батьків ,їх освітній рівень .Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад . У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою , гуманною , здібною до співчуття ,уважною ,спокійною ,оптимістичною , добрим товаришем з почуттям гумору, має тверді етичні правила .

Говорячи про сімейне  благополуччя , В .О .Сухомлинський підкреслював , що у хорошій сім’ї ,де батько і мати живуть у злагоді ,де панують тонкі відносини, чутливості до слова , до думки і почуття ,до погляду і найменшого відтінку настрою , у відносинах добра ,злагоди , взаємної поваги батьків - перед дитиною якраз і розкривається все те, на чому утверджується її віра у людську красу, її душевний спокій ,рівновага . Потрібно берегти цю дитячу віру , в ній - осереддя моральної цільності людини ,її непримиренності до всього аморального антигромадського . Якщо ця віра зруйнована - в дитячу душу вриваються трагедія , горе . І немає нічого не безпечнішого для сім'ї, для школи, для моральної повноти життя нашого суспільства ,ніж дитина - стражденна, нещасна - на руїнах своєї віри.

На мою думку у благополучній  сім'ї, виховується гуманізм взаємовідносин , вміння любити ,поважати один одного . Розвиток благополучної сім'ї сприяє зміцненню почуттів подружжя ,дружби між батьками та дітьми ,бажанню бути разом, проводити вільний час , спілкуватися ,вирішувати разом складні життєві проблеми .А це породжує розвиток таких якостей як доброта , взаємодопомога, почуття впевненості у своїх силах, щастя .Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива повноцінна сім'я, де щасливі батьки між собою.

Висновок

Сьогодні сім`я стає центром соціальної роботи. Оскільки через вирішення сімейних проблем, зміцнення сім’ї як головного соціального інституту можна вийти на вирішення багатьох проблем сьогодення. Так, як соціальна робота здійснюється соціальним працівником, то саме від компетентності та особистісних характеристик залежить не тільки налагодження стосунків, позитивного мікроклімату та благополуччі сімї, а в деяких випадків і життя клієнтів здатні до скоєння суїциду.

Сучасна сім`я потребує як матеріальної так і педагогічної та культурної допомоги. Певною мірою таку допомогу вона отримає від держави і виробничих організацій, закладів освіти і культури. Але так, як ці інститути не в змозі надавати соціально-педагогічну-психологічну допомогу одночасно, то держава посприяла розвитку соціальних служб для дітей, сімї і молоді.

Отже, діяльність соціального педагога (працівника), що до надання допомоги сім’ям спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно проблема є досить динамічною, постійно вдосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації, що я зрозуміла вивчаючи вплив сімейних відносин на формування особистості дитини в неблагополучних сім’ях та роль соціального працівника в цьому процесі.

Неблагополучна сім'я  формує неблагополучних дітей . Батьки потребують конкретної кваліфікованої методичної допомоги з урахуванням особливостей виховання дитини в кожній неблагополучній сім'ї її потенціальних виховних можливостей , індивідуально-психологічних особливостей дитини. Цього можна досягти, якщо взаємостосунки соціальних працівників з батьками будуються на основі співробітництва , взаємодопомоги ,взаєморозуміння. Цьому сприяє зміцнення контактів з сім`єю розуміння складних процесів, що відбуваються в сучасній сім'ї, використання її позитивного виховного потенціалу, пропаганда кращого досвіду сімейного виховання та народної педагогіки .

Соціальний педагог повинен усвідомлювані ,що становлення особистості дитини не може знаходитись під суперечливим впливом сім'ї та школи . Встановленню контактів, взаєморозуміння з батьками сприяє розуміння педагогами думки В . О . Сухомлинського ,який стверджував ,що завдання школи у зміцненні сім'ї дуже тонке і делікатне : дитина повинна приносити із школи додому радість " Я ніколи не погоджуся з можливим запереченням : а що зробиш коли дитина вчиться погано , де ж візьмеш радість ? У тому то й справа ,що жодна дитина не повинна почувати і усвідомлювати : ,я невдаха ,нічого в мене не виходить, нічого путнього з мене не вийде . .Якщо тільки ці думки зародилися у дитячій голові - дитина більше не ваш вихованець і сім'я її - батько й мати — випали з-під сфери вашого виховного впливу. В тому й полягає гуманна місія вихователя ,щоб найслабший учень переживав радість успіху - тільки за цієї умови він ваш вихованець, а в сім'ї його маленькі радощі стають величезною духовною силою ,що зміцнює духовну єдність батька й матері.

Так, як проблему утворення  неблагополучних сімей одноразовою  допомогою вирішити не можливо, то краще  працювати на тим, щоб такі сімї не виникали взагалі, над чим і працює ряд вчених, психологів, соціальних педагогів, вчителів, вихователів починаючих з дошкільних закладів, що допоможе сформувати у дітей, які потім будуть створювати сімї, позитивне ставлення до членів сімї і навчити самостійно вирішувати проблеми, не допускаючи їх ускладнення.

Опрацювавши літературу з  даної тематики я ознайомилась з  типологією сімей, проблемами, які виникають та напрямками роботами, які використовуються для вирішення проблеми.

Працюючи над виконанням завдань, поставлених перед написанням роботи, я зрозуміла на скільки  соціальна допомога неблагополучним сім`ям є «тонкою», відповідальною, важливою і, в свою чергу, важкою роботою.