Неблагополучна сім’я – як об’єкт соціально педагогічної діяльності

Соціальний супровід - робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціальне незахищених категорій дітей та молоді з мстою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу [12. 105]. Соціальна опіка — це представлення інтересів особистості соціальним працівником в органах державної влади, місцевого самоврядування тощо з метою захисту прав людини; допомога — це соціальні послуги, а патронаж — соціальні послуги переважно вдома, дітям, які знаходяться під державною опікою. Тому соціальний супровід неблагополучних сімей - це вид соціальної роботи, який передбачає здійснення системи комплексних заходів соціальними службами щодо тривалої допомоги сім'ям та їх членам з метою збереження сім'ї, відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів сім'ї у родині і прав сім'ї у суспільстві через створення умов для цього у суспільстві та сім'ї.

Соціальний супровід здійснюється щодо неблагополучних сімей після реабілітаційних заходів з членами сім'ї для попередження рецидивів неблагополуччя; надання можливостей сім'ї для подолання причин і наслідків неблагополуччя, навчання самостійному розв'язанню проблем.

Соціально-педагогічний супровід — це довготривала, різноманітна допомога різним типам неблагополучних сімей, яка спрямована на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливій компенсації), форсування формування здатності сім'ї самій розв'язувати її проблеми, долати труднощі, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний і виховний потенціал, права в суспільстві; корекцію і покращення внутрішньо-сімейннх стосунків, стосунків сім'ї із мікро- і макросередовищем.

Оскільки соціальна профілактика — це ВНД соціальної роботи, спрямований на локалізацію, обмеження, виявлення, попередження і запобігання соціальних відхилень, негативних явищ, впливів та їх наслідків на життя і здоров'я людей, усунення причин і умов виникнення асоціальної поведінки [12. 105], то соціально-педагогічна профілактика негативних явищ і насильства в сім'ї — це система заходів, спрямованих на створення умов для попередження утиску прав сім'ї та її членів, негативних явищ і впливів, виявлення і подолання цих явищ, утиску прав, їх наслідків. Здійснюється в таких напрямках: підготовка молоді до сімейного життя, роз'яснення прав сім'ї та її членів у суспільстві, самим сім'ям, формування відповідального та усвідомленого батьківства, попередження сімейних конфліктів, виявлення потенційно-неблагополучних сімей, попередження розлучень, дисгармоній, стресів, помилок у сімейному вихованні, пропагування сімейного способу життя, здорового способу життя.

Усе вищевикладене дозволяє говорити про те, що неблагополучна сім'я вимагає перш за все реабілітації та супроводу, в той час_ як потенційно-неблагополучна сім'я — обслуговування і профілактики.

Етапами здійснення соціально-педагогічного супроводу неблагополучної сім'ї є:

1. Виявлення неблагополучних  сімей до соціального педагога для подолання кризової ситуації. Неблагополучні сім'ї можуть бути виявлені: шкільними психологами, класними керівниками, вчителями, міліцією, сусідами, які зобов'язані повідомити про порушення прав людини в сім'ї органи державної влади. Якщо сім'я переступила морально-правові норми суспільства і знаходиться на обліку в міліції, то шансом залишення батьківських прав, попередження розлучень є робота сім'ї за контрактом з соціальним педагогом; у разі зняття сімейної кризи, її наслідків, причин сім'я знов починає існувати своїм життям, але під наглядом соціального педагога і міліції. Неуспіх роботи за контрактом приводить до дій органів влади по захисту прав людини.

2. Знайомство з сім'єю, збір інформації про неї, визначення її проблем, формування позитивної мотивації до участі в роботі з соціальним

педагогом.

3. Подолання опору окремих  членів сім'ї роботі через опосередкований  вплив інших членів сім'ї, роз'яснення необхідності роботи, звернення

до позитивного в сімейних стосунках, інформування про наслідки без 

діяльності, показ перспектив роботи.

4. Досягнення згоди сім'ї  на соціально-педагогічну роботу, заключення контракту про обов'язки сторін у роботі.

5. Подолання наслідків  неблагополуччя, стабілізація і  корекція стосунків, укріплення  зв'язків із мікросередовищем, усунення  причин неблагополуччя. Розв'язання  проблем сім'ї.

6. Профілактика рецидивів неблагополуччя, спрямування сім'ї на самовизначення і самостійне розв'язання проблем. Перевірка результатів

роботи через опосередкований  чи безпосередній нагляд.

7. Вихід із сім'ї соціального педагога. Закінчення контракту. Аналіз

результатів. Розробка рекомендацій щодо подальшого самостійного життя 

сім'ї.

Висновок до розділу  І

Демографічні зрушення , що відбуваються в Україні моральне і культурне оновлення суспільства, політичні та економічні перетворення зумовлюють процеси духовного відродження, викликають потребу у вдосконаленні всіх ланок життя, в тому числі навчання та виховання підростаючого покоління ,молоді ,її соціальної адаптації . Це створює , по суті ,нові соціально-педагогічні умови роботи тих інститутів ,що займаються підготовкою підростаючого покоління до життя ,а

позашкільних закладів .соціальних служб молоді

саме: школи тощо.

Сім'я ,що є найменшим осередком суспільства ,постійно відчуває на собі безпосередньо або опосередковано ті зміни, що відбуваються у країні і відповідно сама накладає відбиток на розвиток суспільства . Процес переходу до ринкових відносин відбивається і Па становленні сучасної сім'ї ,особливо молодої . До проблеми сучасної молодої сім'ї можна віднести омолодження шлюбів , економічну , психологічну моральну непідготовленість молодих людей до самостійного сімейного життя ,небажання мати дітей взагалі , відсунути їх появу або обмежитись однією дитиною; значне погіршення матеріально-побутового становища; значну кількість розлучень ,і відповідно збільшення кількості розлучень, збільшення кількості неповних сімей і дітей ,що виховуються без одного з батьків; збільшення кількості позашлюбних дітей .

Отже ,різке погіршення матеріального становища молодої сім'ї збільшення кількості розлучень молодих людей, що живуть поза сім'ями. зниження народжуваності ,збільшення кількості неблагополучних сімей ,що не можуть забезпечити належний рівень виховання дитини в сім'ї призводить до збільшення дитячих захворювань. девіантної поведінки.

Зміцнення суспільства передбачає подальший розвиток молодої сім'ї, сімейних відносин ,як необхідної умови

розвитку держави ,бо міцна сім'я - одна з найважливіших підвалин суспільства . У зв'язку з цим актуалізується питання про соціальний захист молодої сім'ї .сімей з малими дітьми , поліпшення якості сімейного виховання .відновлення закріплення кращих сімейних традицій .підвищення відповідальності за підготовку молодого покоління до життя ,праці піднесення його духовного, морального, культурного рівня.

Я вважаю особливе занепокоєння викликанні, сім'ї, які не можуть забезпечити  належного рівня сімейного виховання і и яких створюються передумови для негативного формування особистості, протиправної поведінки дітей . Як вже зазначалось , особливо непокоїть значна кількість розлучень. За статистичними даними в Україні кожен другий-третій шлюб розпадається . Крім того більше половини шлюбів - невдалі .нестійкі . І незважаючи на те, що сім'я зберігається , батьки не розлучаються в значній кількості сімей спостерігаються стійкі конфліктні ситуації ,що виникають внаслідок зловживання батьків спиртними напоями , невміння будувати взаємостосунки між собою, з дітьми , розбіжностей у поглядах на ряд важливих сімейних проблем , непідготовленості до подружнього життя, педагогічної неосвіченості . Все це призводить до сімейної дезорганізації , нестабільності у взаємостосунках .Л це породжує дитячу бездоглядність, формалізм у ставленні до дитини , зайнятість батьків власними проблемами ,відсутність емоційної підтримки і допомоги дитині . Виховання в таких умовах шлях до важковиховуваності .правопорушень неповнолітніх Дослідженнями встановлено ,що 75 % неповнолітніх правопорушників ,що скоїли тяжкі насильницькі злочини вийшли з сімей, де був низьким авторитет батька, де мали місце пияцтво , сварки .грубість, сімейна дезорганізація.

ІІ розділ

Особливості діяльності соціального педагога з різними категоріями неблагополучних сімей

2.1. Соціально-педагогічна робота з дітьми девіантної поведінки та їх сім'ями

Проблема попередження і  подолання негативної девіантної поведінки  дітей та молоді актуальна проблема сучасної педагогічної науки, бо сучасних досліджень у цій галузі, узагальнення практичного досвіду дуже мало. Зараз ми маємо зовсім інші суспільно-політичні та економічні умови життя, інші орієнтири в суспільстві, інші інтереси молоді з одного боку і з іншого - різке розшарування, зубожіння населення, поширення наркоманії, алкоголізму, проституції, злочинів та правопорушень серед неповнолітніх, особливо серед тих, кому ще не виповнилося 11 років. Причинами цього є:

1) недоліки виховної роботи  в системі освіти;

2) особливості нашого  законодавства: відповідальність  за особливо тяжкі злочини  неповнолітні несуть з 14 років,  лише з 11 років до них можуть  бути застосовані примусові виховні  заходи (обмеження дні, поведінки  у спеціальних закладах для неповнолітніх);

3) недоліки роботи державних  служб, що займаються неповнолітніми;

4) нестабільність у суспільстві; 

5) вільний доступ неповнолітніх до ЗМІ, які тиражують насильництво, розпусту, культ сили;

6) втрата можливостей  позитивно реалізувати себе через  чесну працю (неповнолітні, хоч  і мають право на трудоустрій,  але реально реалізувати це  право в умовах безробіття  дорослого населення не можуть) [10. 28].

На сьогодні існують такі підходи до профілактики злочинів неповнолітніх [12]:

1. Біологічний (фізіологічний) корекція чи контроль над умовами, які викликають злочинну поведінку.

2. Психологічний (психіатричний) - - зміна психологічного стану та усунення причин, які його викликали.

3. Соціальний укріпити зв'язки та взаємодію між неповнолітніми правопорушниками і законослухняними однолітками, батьками та іншими дорослими.

4. Підхід, який виходить з того, що злочинна поведінка визначається відсутністю контролю у мікросередовищі, де мешкає підліток. Посилення впливу з боку групи, членом якої він є.

5. Підхід, який передбачає, що причиною злочинності є відсутність можливості виконання в межах законності ролі, яка відповідає інтересам особистості. Зменшення злочинності шляхом розширення і розвитку рольових можливостей.

6. Організація дозвілля  підлітків.

7. Підвищення освітнього і професійного рівня підлітків, оскільки за цим підходом в основі злочинності відсутність життєвих навичок у неповнолітніх.

8. Підхід, за яким причини злочинності у негативному впливі інших осіб, що вимагає зменшення цього впливу з боку злочинних угрупувань і осіб.

9. В основі злочинності  неадекватні соціальні очікування і протиріччі соціальні вимоги. Необхідно узгоджувати ці очікування з різними інститутами, організаціями і впливами, які здійснюють вплив на молодь.

10. Економічний підхід. Причини злочинності - в поганих матеріальних умовах життя молоді та їх сімей, що вимагає матеріальної допомоги.

11. Стримуючий підхід. Причини злочинності пов'язані з легкістю здійснення злочинних дій, отже, необхідно обмежувати ці можливості, у т. ч. через суворе покарання.

12. Відмова від правового  контролю і громадська терплячість:  зло чинність збільшується, якщо суспільство непримиренно навіть до поганої поведінки, отже, необхідно виховувати терпимість до певних форм не адекватної поведінки, щоб не всі підлітки вважалися злочинцями [12: 105].

Ці підходи надають змогу побачити різноманіття причин делінквентної поведінки, отже, і різноманіття можливостей для їх профілактики, необхідність роботи у мультидисциплінарній команді соціальних працівників.

Девіантна поведінка не завжди стає делінквентною, а сім'я є не єдиним, хоча й визначальним фактором виховання і розвитку дитини.

Аналіз міжнародних документів з проблеми попередження і подолання негативної девіантної поведінки неповнолітніх дозволяє окреслити напрямки, зміст, методи і форми такої роботи з неповнолітніми з девіантною поведінкою.

Напрямки: робота з попередження такої поведінки, після скоєння правопорушення до суду, після судового рішення при виконанні вироку. Цих напрямків додержуються і наші органи і служби у справах неповнолітніх, спеціальні установи для неповнолітніх.

Згідно з Конвенцією про  права дитини до неповнолітніх повинні  застосовуватися такі заходи, як: догляд, опіка, нагляд, консультативні послуги, призначення іспитового терміну виховання, а також програми навчання і професійної підготовки та інші форми догляду, які замінюють нагляд в установах, з метою забезпечення такої поведінки з дитиною, яке відповідало б її добробуту, а також ЇЇ становищу і характеру злочину [16. 98].

«Мінімальні стандартні правила  ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх», прийняті 29 грудня 1985 року Генеральною Асамблеєю ООН в Пекіні, цей перелік доповнюють постійним наглядом, активною виховною роботою або розміщенням в сім'ю, або виховну установу, або будинок [44. 52].

Існуючі в США програми підготовки до сімейного життя призначені для сімей на різних етапах розвитку, але розрізняються вони за проблемами сімей. Ідеєю цих програм є те, що кожна людина протягом свого життя час від часу переживає певні зміни, до яких можна адаптуватися при наявності інформації про можливий хід подій. Тому групи підготовки до сімейного життя поділяються на 4 категорії: нормального розвитку, кризові, індивідуального розвитку та адаптації.