Шпаргалки "Міжнародна безпека"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

120. Участь України в механізмах Кіотського протоколу.

Кіотський протокол –  це міжнародна угода, покликана скоротити викиди парникових газів для зниження антропогенного впливу на кліматичні зміни.  Україна ратифікувала Кіотський протокол 4 лютого 2004. В Україні впровадження механізмів Кіотського протоколу, у тому числі в частині реалізації проектів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища є метою Національного агентства екологічних інвестицій України. Проте діяльність уряду, за оцінкою громадських експертів, є однобічною, оскільки сконцентрована навколо двох пріоритетів: проекти спільного впровадження (спостерігається скоріше перешкоджання імплементації механізму за рахунок постійної зміни умов, правил і процедур розробки, підтримки і затвердження проектів спільного впровадження) та торгівля квотами (активне сприяння імплементації, проте без прозорості в питаннях, що стосуються використання на практиці коштів, які може забезпечити даний механізм). Україна, яка посідає друге місце за вуглецевомісткістю одиниці ВВП, у рамках Кіотського протоколу має можливість залучати іноземні інвестиції для модернізації виробництва, а відтак, зменшуючи викиди, мінімізувати витрати енергоресурсів, знизити собівартість продукції та підвищити її конкурентоспроможність. На цей час майже всі провідні світові держави або почали роботу над виробленням стратегій низьковуглецевого розвитку своїх економік, або вже мають такий документ. В Україні про це не йдеться. В Україні навіть єдина прийнята стратегія — енергетична — жодним чином не враховує світових трендів чи національних особливостей не те що кліматичної, навіть екологічної політики. Для країни з експортно-орієнтованою економікою така недбалість неприпустим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність категорії «безпека» та її класифікація.
2. Генезис та еволюція системи МБ, її сучасні рівні.
3. Структура сучасної системи МБ та її принципи.
4. Національна безпека та система нац.-державних інтересів.
5. Поняття «небезпека» та її типологія.
6. Основні функції системи безпеки держави.
7. Підходи до визначення сукупної сили держави.
8. Значення статусу держави за фактором «економіка» в інтегральній оцінці сили держави.
9. Система МБ: структура, принципи, сучасні характеристики.
10. Регіональні та глобальні загрози міжнародній безпеці.
11. Проблеми безпеки на Близькому та Середньому Сході.
12. Формування регіон.безпеки на євразійському пострадянському просторі.
13. Проблеми безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
14. Особливості системи регіональної безпеки в Європі.
15. Геополітичні загрози сучасної міжнародної системи безпеки.
16. Операційні моделі міжнародної безпеки.
17. Система колективної безпеки країн.
18. Переваги та вади режиму колект.безпеки в умовах глоб-ції.
19. Механізм гарантування нац.безпеки позаблокових країн.
20. Механізм гарантування нац.безпеки позаблокових країн.
21. Вплив глобалізації на систему міжнародної безпеки.
22. Сутність поняття «міжнародний конфлікт», його класифікація.
23. Фази розвитку міжнародного конфлікту.
24. Роль НАТО у формуванні сучасної системи МБ
25. Участь ЄС у формуванні та трансформації систем МБ
26. Сучасна роль ОБСЄ у становленні і розвитку системи МБ
27. Засоби та інструменти міжн.впливу на недопущення військових конфліктів.
28. Феномен міжнародного збройного втручання як центральної проблеми формування нової системи МБ.
29. Комплекс реал.і потенційного розповсюдження зброї масового знищення.
30. Глобальний характер загрози міжнародного тероризму.
31. Внутрішні збройні конфлікти та миротворча діяльність.
32. Сутність поняття «національна економічна безпека».
33. Суть і х-ка класифікації загроз ек.безпеці суб’єктів госп-ння.
34. Особливості взаємозв’язку, взаємодії рівнів нац. ек.безпеки.
35. Критерії та індикатори національної економічної безпеки.
36. Характеристика індикаторів і критеріїв оцінки макроек.безпеки України.
37. Загальна характеристика підсистем ек.безпеки України.
38. Передумови та фактори форм-ня ек.безпеки вітчизняних суб’єктів госп-ня
39. Сучасні загрози ек.безпеці країн Європейського Союзу.
40. Основні фактори формування ек.безпеки на пострадянському просторі.
41. Національний економічний інтерес в глобальному вимірі.
42. Особливості реалізації нац.ек.інтересів України в екзогенній сфері
43. Реалізація нац.інтересів країн у зовнішньоекономічній сфері.
44. Сучасний інструментарій забезпечення ек.безпеки країн.
45. Місце людського капіталу у формуванні нац. ек. безпеки.
46. Хар-р впливу дезінтеграційних процесів на міжн. конфлікти
47. Сучасна роль ООН у збереженні миру і реалізації миротворчих операцій.
48. Види миротворчих операцій ООН.
49. Ключові причини міжнародних гуманітарних операцій.
50. Міжнародний тероризм як форма асиметричної війни.
51. Харак-ка участі НАТО та ЄС у боротьбі з міжн.тероризмом.
52. Участь України в боротьбі з міжнародним тероризмом.
53. Сутність поняття «міжн.інф.безпека» та ключові моделі її забезпечення.
54. Ідентифікація загроз міжн.інф.безпеці та сфери їх прояву.
55. Підходи розвинутих країн та країн, що розвиваються, до проблем міжнародної інформаційної безпеки.
56. Ключові напрями дій світової спільноти із забезпечення міжн.інф.безпеки.
57. Особливості європ.регіональної системи захисту інтелектуальної власності.
58. Характ-ка американської та японської систем захисту інтелект.власності.
59. Масштаби і х-ка сучасного інформ.розриву країн світового співтовариства.
60. Інформаційні війни та технології їх реалізації.
61. Діяльність ООН у сфері забезпечення міжнародної інформаційної безпеки.
62. Сучасна інформаційна політика України: міжн.стратегія та нац.специфіка.
63. Ключові підходи до визначення сутності фін.безпеки та х-ка факторів, які її визначають.
64. Підсистеми фінансової безпеки та їх взаємозв’язок.
65. Система показників оцінки рівня фін.безпеки: підходи МВФ, вітчизняна практика.
66. Сутність та х-ка офшорних зон, їх вплив на міжнародну фінансову безпеку.
67. Типізація офшорних зон та механізми їх використання.
68. Вплив глобальної фін.кризи на різні країни та регіони.
69. Характеристика заходів виходу з країн з глоб.фін. кризи.
70. Глобальні фінансові дисбаланси: сутність та масштаби.
71. Напрямки вдосконалення діяльності інститутів глоб.фін. менеджменту.
72. Головні підходи до визначення сутності операцій з відмивання «брудних грошей» та канали відмивання. 
73. Характеристика способів одержання злочинних грошей та організовані структури, що забезпечують їх відмивання.
74. Стадії процесу відмивання «брудних грошей», характеристика механізмів відмивання на стадії розміщення.
75. Механізми відмивання «брудних грошей» на стадіях маскування і інтеграції.
76. Джерела інформації та основні заходи з розпізнавання операцій, пов’язаних з відмиванням «брудних грошей».
77. Функціональні компетенції міжнародних організацій у сфері боротьби з відмиванням «брудних» грошей.
78. Характеристика законодавства України у сфері боротьби з відмиванням «брудних грошей».
79. Х-ка рекомендацій ФАТФ у сфері протидії відмиванню «брудних грошей».
80. Асиметричність вир-ва та споживання продуктів харчування у суч.світі.
81. Сутність прод.безпеки, умови та заходи її досягнення.
82. Ключові критерії визначення рівня прод.безпеки країн.
83. Характеристика структури споживання продуктів харчування у країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.
84. Сучасна система забезпечення прод.безпеки у провідних країнах світу.
85. Роль ГМО у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.
86. Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки.
87. Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення нац.продовольчої безпеки.
88. Поняття та специфіка тіньової економіки.
89. Сутність економічної злочинності та її види.
90. Законодавчі та ек.засоби легалізації тіньового бізнесу.
91. Тіньова економіка як суспільне явище: + та - прояви.
92. Неформальна економіка, її сутність та види.
93. Умови існування тінь.економіки в країнах з різним рівнем соц-ек розвитку.
94. Шляхи детінізації економіки.
95. Методи оцінки тіньової економіки.
96. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву.
97. Практичні види та специфіка тіньової економіки.
98. Світова практика детінізації економіки.
99. Паливно-енергетичний комплекс в системі наці.економічної безпеки країни.
100. Сутність енерг.безпеки держави, її основні аспекти.
101. Палив.-енерг.баланс країни, сутність та методика та підходи до формування.
102. Сучасні тенденції світового енергоспоживання.
103. Рівень забезпечення країн пал.-енерг. ресурсами та асиметрія їх розміщення.
104. Важелі державного регулювання у сфері забезпечення енергетичної безпеки.
105. Характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі.
106. Проблеми незаконного обігу радіоактивних речовин.
107. Нормат.-правова база забезпечення енерг.безпеки у світі.
108. Підходи до забезпечення енергетичної безпеки держави.
109. Енергетичне співробітництво в умовах нових викликів у світовій енергетиці.
110. Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та регіональному ринках енергетичних ресурсів.
111. Концептуалізація енергет.безпеки в європ. контексті.
112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.
113. Екологічна складова в контексті міжнародної безпеки.
114. Науково-технічний прогрес та його екологічні наслідки.
115. Міжнародні зусилля країн у підтримці клімату та збереженні екосистеми.
116. Концепція стійкого розвитку як універсальний механізм досягнення економіко-екологічної безпеки.
117. Підходи до охорони навколишнього середовища в контексті забезпечення  міжнародної екологічної безпеки.
118. Міжнарод. організації, що провадять діяльність з охорони навк.середовища.
119. Конвенції з урегулювання проблем сфери еколог.безпеки.
120. Участь України в механізмах Кіотського протоколу.