Шпаргалки "Міжнародна безпека"

100. Сутність енергетичної безпеки держави, її осн.аспекти.

Під енергетичною безпекою слід розуміти здатність держави в особі її органів управління забезпечити кінцевих споживачів енергією в необхідному обсязі та належної якості у звичайних умовах, а також під час дії дестабілізуючих факторів внутрішнього чи зовнішнього характеру у межах гарантованого покриття мінімального обсягу найважливіших потреб країни, окремих її районів, міст, селищ чи об’єктів у паливно-енергетичних ресурсах. Заходи державного регулювання щодо забезпечення енергетичної безпеки можна розділити на:

Превентивні заходи. Їх реалізація має сприяти формуванню менш уразливої до енергетичних потрясінь економіки. Це насамперед: енергозбереження, диверсифікація джерел надходження енергоносіїв, стимулювання видобутку основних видів палива і виробництва електроенергії, використання нетрадиційних та відновлювальних видів енергії. Ліквідаційні заходи повинні, зокрема, передбачати створення стратегічних газових і нафтових резервів, підконтрольних державним органам, та системи розподілу нафти і газу в разі серйозних порушень в інфраструктурі забезпечення споживачів. Також необхідно подбати про те, щоб існували розвідані і пробурені нафтові родовища стратегічного призначення, які можуть вводитися в експлуатацію в разі війни. Конкретним виміром забезпечення енергетичної безпеки, прийнятим за стандарт у західних країнах, є створення тримісячного стратегічного резерву нафти та нафтопродуктів. Щодо України, то вона сьогодні знаходиться в умовах майже повної залежності від постачання енергоносіїв із Росії (приблизно на 75-80%. Власний видобуток покриває 10-12% потреби в нафті та 20-25% - у природному газі), яка й залишатиметься основним постачальником нафти та газу на довгострокову перспективу, з огляду на їхні величезні запаси та незначну відстань для транспортування. Водночас вирішення питання диверсифікації джерел надходження газу, нафти та ядерного палива для нас означає, зрештою, здобуття необхідної свободи політичного маневру. Однією з головних цілей державної енергетичної політики України в напрямку паливно-енергетичних ресурсів є збільшення частки їх власного видобутку і послаблення зовнішньої енергозалежності шляхом зниження обсягів їх імпорту. Нині недостатня увага приділяється фінансуванню геологорозвідувальних робіт, що є необхідною умовою збільшення рівня забезпечення України власними нафтою і газом. Для забезпечення стабільного видобутку нафти і газу та його нарощування необхідно, щоб приріст запасів щонайменше у два рази був вищий за річний видобуток. Однак навіть уже розвідані запаси цих енергоносіїв дають змогу збільшити такий видобуток мінімум удвічі, що дало б змогу економити більше двох мільярдів доларів США щорічно. Прискорений розвиток вугільної промисловості України вбачається гарантом її енергетичної та економічної незалежності, а тому потребує фінансової підтримки держави. Окремі твердження про недоцільність розвитку вугільної промисловості із-за низьких якісних характеристик власного вугілля, економічної невигідності його використання, великих матеріальних і фінансових витрат є не досить обґрунтованими в контексті національної безпеки. Зважаючи на значні запаси в нашій державі вугілля, цей стратегічний ресурс може сприяти піднесенню рівня забезпечення енергетичної безпеки України. Необхідно вживати заходи щодо диверсифікації джерел надходження в Україну енергоносіїв. Зокрема, завершити будівництво газового терміналу поблизу Одеси, розширяти економічні зв'язки з Туркменістаном, країнами Близького і Середнього Сходу, Туреччиною щодо поставок нафти і газу, розвивати внутрішні джерела енергозабезпечення, у тому числі вугільної галузі та нафтогазового комплексу. Створення диверсифікованої моделі нафтогазозабезпечення України полягає не тільки у приєднанні її економіки до альтернативних джерел постачання, але й у тому, щоб задля реалізації своїх національних інтересів вона відігравала роль транзитного коридору як для існуючих, так і для перспективних поставок енергоресурсів. Інакше роль транзитора може бути перехоплена іншими країнами. Особливо важливе значення з точки зору забезпечення енергетичної безпеки має створення в Україні власного ядерно-паливного циклу. Це дасть змогу гарантувати незалежність забезпечення АЕС паливом та зекономити валютні кошти. Енергозбереження – це найбільш перспективний напрям забезпечення України енергією. Лише за рахунок маловитратних енергозберігаючих заходів в Україні можна заощадити не менше 10 % енергії. До першочергових заходів щодо забезпечення енергозбереження слід віднести: - розробку Державної комплексної програми енергозбереження; - технічне переоснащення виробництва; - стимулювання впровадження енергозберігаючих технологій; - здійснення структурної перебудови економіки шляхом зменшення частки енергомістких галузей виробництва; - використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії. Без зміни структури вітчизняного виробництва, без впровадження енергозберігаючих технологій Україна й надалі змушена буде залежати від імпорту нафти і газу, втрачаючи значні кошти.

101. Паливно-енергетичний баланс країни,  сутність та методика та підходи до формування.

Енергетика  або ПЕК являє собою сектор економіки, до якого входять суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана із розвідуванням, видобутком, переробкою, виробництвом, зберіганням, транспортуванням, передачею, розподілом, торгівлею, збутом чи продажем енергетичних ресурсів як сукупності усіх природних та перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві

Енергетичні ресурси: — первинні (природні) енергетичні ресурси; — вторинні (побічні) - отримані як побічний продукт або відходи основного виробництва

Енергетична безпека  держави проявляється як: Стан забезпечення держави паливно-енергетичними ресурсами для реалізації відтворювальних процесів у національній економіці, що гарантують її повноцінну життєдіяльність

Паливно-енергетичний баланс - Система показників, яка відображає кількісну рівність між прибутком і витратою енергії та характеризує  структуру виробництва і використання енергії в економіці, співвідношення між потребою в паливі у межах відповідної територіальної чи виробничої одиниці (країни, району, галузі, підприємства тощо) за певний період

Варіанти формування структури ефективного паливно-енергетичного  балансу країни: Енергоекстенсивний;  

Енергозберігаючий На формування раціональної структури паливно-енергетичного балансу країни впливають наступні фактори: —Рівень забезпечення країни власними ресурсами; — Енергетична місткість наявних енергоресурсів; — Економічна ефективність використання палива; — Пріоритети розвитку окремих галузей економіки; — Вартість технологій перетворення первинних енергоресурсів та коефіцієнт корисної дії технології їх перетворення; — Екологічні вимоги до застосування технологій перетворення енергоресурсів

102. Сучасні тенденції світового енергоспоживання.

За рік вцілому світовий ВВП скоротився вперше з часів  другої світової війни, відтак впало і світове енергоспоживання. Найбільше скорочення споживання енергоносіїв спостерігалося у товстосумів з Організації економічного співробітництва та розвитку - на 5% - та на теренах колишнього СРСР. Водночас аналітики зазначають - у той час як зменшилося використання нафти, газу та атомної електроенергії, попит на вугілля не змінився, а популярність гідроелектроенергії та відновлюваних енергоджерел збільшилася. В останні десятиліття у світовій економіці спостерігалася тенденція до зростання виробництва і споживання енергії за рахунок непоновлюваних енергоресурсів органічного походження. Нині забезпечення енергоресурсами світової економіки досить стійке завдяки значним запасам викопного палива, відносно невисокому рівню світових цін, досягненням в галузі більш раціонального використання енергії, а також застосуванню ринкових регуляторів (особливо в розвинених країнах). Після світової енергетичної кризи (1973 р.) підвищилася ефективність використання енергії, що сприяло зниженню енергоємності виробництва. Так, із середини 70-х до початку 90-х років енергоємність одиниці ВВП у розвинених країнах знизилася на 22%, а нафтоємність - на 38%. Ріст інвестицій в енергозбережувальні технології забезпечив питоме скорочення споживання енергії в промислово розвинених країнах, що сприяло зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище. Кризові явища у світовій енергетиці, що виявилися в останні роки, можуть сприяти подальшому зростанню інвестицій в енергозбереження і зміні структури енергоспоживання. У 70 - 90-і роки XX ст. структура енергоспоживання в глобальному масштабі і на національному рівні істотно змінилася,виробництво енергії за рахунок використання водяних і ядерних джерел зросло в останні десятиліття майже в три рази (наприкінці 2001 р. у світі експлуатувалося 68 атомних електростанцій, на яких діяли 427 атомних енергоблоків і 40 установок монтувалося), але базисом енергетики залишаються викопні види палива.

Поновлювані джерела, такі як енергія сонця, вітру, а також  біо- і геотермальна енергія і деякі інші, поки що не внесли кардинальних змін у структуру світового енергобалансу, частка нових чи альтернативних джерел енергії (крім гідроелектроенергії) у світовому виробництві до 2020 р. складе близько 2%.

103. Рівень забезпеченості країн паливно-енергетичними ресурсами та глобальна асиметрія їх розміщення.

Загальносвітові запаси нафти становлять близько 350-450 млрд.т.(достовірно відомі – 100 млрд.т.) Провідні країни за запасами нафти: Саудівська  Аравія (24 млрд.т), Росія (20 млрд.т), Кувейт, Іран (по 13 млрд.т.), Ірак, США. Перська затока. Близько 62% доведених світових запасів приурочено до нафтогазоносного басейну Перської затоки. Тут нафтогазові поклади зустрічаються по всьому розрізу осадового чохла, що досягає в центральній частині басейну потужності 14 км. Росія володіє значним нафтовим потенціалом. Сумарні прогнозні ресурси країни оцінюються в 62,7 млрд т. Велика частина цих ресурсів зосереджена в східних і північних районах країни, а також на шельфах арктичних і далекосхідних морів. Однак початковий потенціал ресурсів нафти Росії реалізований приблизно на третину. У США найбагатші доведеними запасами нафти і газоконденсату штати Техас (26% запасів країни), Аляска (24%), Каліфорнія (15,6%). У шельфових родовищах зосереджено 14% національних запасів нафти, понад 4/5 цих запасів приурочено до акваторій Мексиканської затоки.

Вугільні басейни  світу (3600 шт.) КНР, США, Росія, Україна, Казахстан, Польща, Австралія, ФРН, Канада, ПАР

США володіють найбільшими у світі підтвердженими запасами вугілля всіх типів, при цьому кам’яне (бітумінозне) вугілля і антрацити зосереджені у вугільних басейнах східної і центральної частини країни Китай займає друге після США місце у світі за обсягом підтверджених запасів вугілля всіх типів. Якість китайського вугілля поступається якості американського, хоч в Китаї є родовища з високосортним вугіллям, частково придатним для коксування (напр., Фушунське). В Україні основним вугільним басейном є Донецький (Донбас). Тут також розташовані Львівсько-Волинський (кам’яне вугілля) та Придніпровський (буре вугілля) басейни. Запаси вугілля становлять 95,4% від загального обсягу запасів органічного палива в країні.

Провідні країни за запасами газу: Росія (43% світових запасів), Іран, СШ А, Катар, Саудівська  Аравія, Ірак, Алжир, Норвегія. Близький і Середній Схід. Приблизно третя частина доведених світових запасів газу зосереджена в країнах Ближнього і Середнього Сходу (Іран, Катар, Абу-Дабі, Саудівська Аравія), що належать до нафтогазоносного басейну Персидської затоки. У басейні відкрито 90 газових (у тому числі 11 морських) родовищ. У Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ) запаси газу виявлені в основному в Абу-Дабі, а також в еміратах Шарджа, Дубай і Расах-ель-Хайма. На країни Південної і Південно-Східної Азії припадає бл. 6% світових доведених запасів газу. В Україні Державним балансом враховано бл. 290 родовищ природного газу. Більшість родовищ — комплексні.

104. Важелі держ.регулювання у сфері енерг.безпеки.

Гарантування державою енергетичної безпеки це досягнення стану технічно надійного, стабільного, економічно ефективного та екологічно прийнятного забезпечення енергетичними ресурсами економіки та соціальної сфери країни, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики На формування раціональної структури паливно-енергетичного балансу країни впливають наступні фактори: — Рівень забезпечення країни власними ресурсами; — Енергетична місткість наявних енергоресурсів; — Економічна ефективність використання палива; — Пріоритети розвитку окремих галузей економіки; — Вартість технологій перетворення первинних енергоресурсів та коефіцієнт корисної дії технології їх перетворення; — Екологічні вимоги до застосування технологій перетворення енергоресурсів Головними напрямами підвищення рівня енергетичної безпеки є: — Збільшення видобутку і споживання власних енергоресурсів; — Активне впровадження політики енергозбереження та заходів щодо зменшення енергоємності всього господарського комплексу країни; — Модернізація підприємств паливно-енергетичного комплексу; — Розвиток відновлювальної енергетики ; — Диверсифікація поставок палива Головні заходи щодо зниження енергетичної залежності є: — Підвищення рівня власного виробництва ПЕР (за рахунок зростання обсягів їх видобутку, зменшення абсолютного рівня імпорту, ефективного та оптимального енергоспоживання); — Диверсифікація джерел зовн.постачання ПЕР, забезпечивши не менш 3-х джерел постачання по кожному виду енергоресурсів з 25-30% забезпечення від заг. обсягу.

105. Характеристика злочинів у нафтогазовому комплексі.

Основні види злочинів у  НГК: 1. Здійснення шахрайських угод з нафтою, газом та їх похідними. 2.  Крадіжка вуглеводнів шляхом врізання у магістралі. 3. Незаконна підприємницька діяльність при виробництві та реалізації нафтопродуктів. 4.  Привласнення нафтопродуктів. 5. Зловживання при підтриманні запасів держрезерву. 6. Привласнення експортної виручки шляхом здійснення зустрічних закупок в режимі товарообміну. 7. Фальсифікація втрат. 8.  Зниження реального обсягу. 9.  Переведення активів компаній в офшор та ухилення від сплати податків. 10. Контрабанда Уся система електроенергетики країни це сукупність електростанцій, електричних та теплових мереж, інших об'єктів електроенергетики, об'єднаних загальним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної і теплової енергії. Конструкції ліній електропередач, розподільчі станції, трансформаторні вузли складаються із високоліквідного кольорового і чорного металу. У зв'язку з великим попитом на металеві вироби на ринку прийому вторинної сировини господарство енергетичної галузі перетворилося на об'єкт масових злочинних посягань з боку окремих верств населення, які прагнуть незаконного збагачення шляхом зрізання дротів ліній електропередач, розукомплектування трансформаторних конструкцій, крадіжок обладнання комунальних служб, демонтажу залізобетонних опор електромереж, вирізання фраг­ментів силових кабелів тощо. У вугільній сфері поширені масові крадіжки вугілля на складах і сховищах, у пунктах відвантаження й розвантаження готової продукції, залізничних лініях, місцях відстоювання вагонів. Крім того, мають місце численні факти викрадання шахтного обладнання, металокріплень, демонтаж транспортерів та інших конструкцій, що містять метал. Дослідження матеріалів кримінальних справ про злочини у нафтогазовій галузі показало, що значна їх кількість порушена за фактами викрадення нафти, газу, газового конденсату та нафтопродуктів шляхом незаконного врізання до магістральних та розподільних трубопроводів. У зв'язку з цим було виявлено, що до чинників, які сприяють крадіжкам, можна віднести недосконалість системи обліку та контролю за обсягами видобутку та відвантаження нафти, наявність шляхів до технологічних вузлів в обхід охоронних постів.

106. Проблеми незаконного обігу радіоактивних речовин.

Ядерні матеріали –  матеріали, що містять або здатні ядерні речовини. Радіоактивні речовини – речовини, що випускають іонізуюче  випромінювання (в т.ч. і радіоактивні відходи). Незважаючи  на  велику  увагу,  яка приділяється як на національному, так і на міжнародному рівнях проблемам протидії  НО,  на  цей  час  спостерігається  певна  плутанина  у  статистичних даних,  спричинена  відсутністю  єдиного  підходу  до  визначення  самого терміну  «незаконний  обіг  ядерних  та  інших  радіоактивних матеріалів». Згідно з підходом,  застосованим Міжнародним агентством з атомної енергії  (МАГАТЕ)  при  підготовці  фундаментального  довідника  з  питань протидії незаконному обігу ядерних та інших радіоактивних матеріалів, під незаконним обігом  розуміють  злочинні  або несанкціоновані дії по відношенню до ядерних та інших радіоактивних матеріалів, які можуть включати  імпорт,  експорт,  володіння,  продаж,  постачання, переміщення,  використання,  зберігання,  захоронення або передачу зазначених матеріалів. Починаючи  від  заснування  бази  даних МАГАТЕ(1995 р.) на кінець 2011 р. було зареєстровано 2164 підтверджених інциденти з ядерними та радіоактивними матеріалами,  з яких  385  було віднесено до Групи І (несанкціоноване володіння та пов’язані з цим злочинні дії), 576 – до Групи ІІ  (крадіжки,  втрати  та  пропажі),  ще  у 16  звітах  інциденти були віднесені одночасно до Груп І та ІІ, 1118 інцидентів потрапили до Групи ІІІ (несанкціонована діяльність та пов’язані з нею події).  Серед причин, які стають на перешкоді поглибленому аналізу інформації, що надходить до бази даних з незаконного обігу Агентства, відзначають такі проблеми: значні затримки у процесі звітування;  непослідовність застосування  критеріїв при вирішенні питання  щодо  необхідності  звітувати  до  БД  НО  МАГАТЕ.

З 1960х років по 2011 рік  були  зафіксовані  такі  типи  зловмисного використання ядерних  та інших радіоактивних матеріалів: •  використання  пристрою  радіаційного  опромінення з  метою  прихованого опромінення окремих осіб радіоактивним джерелом; •  використання  пристрою  для  розпорошення  радіоактивності (англ. Radiological Dispersal Device,  RDD) з метою розпорошення радіоактивного  матеріалу в довкіллі.  • отруєння    – навмисне  розпорошення радіоактивного  матеріалу  в  продуктах  та  рідинах  з  метою поглинання такого матеріалу жертвами; •  диверсія  –  напад  на  ядерно-  або радіаційно небезпечний  об’єкт  з  ціллю  викликати  викид  та розпорошення радіоактивного матеріалу.   Нормативно-правова база забезпечення енерг.безпеки у світі.