Шпаргалки "Міжнародна безпека"

91. Тіньова економіка як суспільне явище: позитивні та негативні прояви.

Як суспільне явище  «тіньова» економіка притаманна усім країнам незалежно від людей та рівня їх соціально-економічного розвитку.  Тіньова економіка як соціальне явище виросла та розвивалася в умовах наявності прогалин у законодавстві, в економіці і фінансово-кредитній сфері, за обставин зростання фінансових можливостей криміналітету, зрощування корумпованих представників різних влад, державного апарату і злочинного світу, маючи єдину ціль — надмірне збагачення та одержання влади. Тіньова економіка — це економічна діяльність, яка з якихось причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту. Вона проявляється у сукупності нелегальних і псевдолегальних операцій, що забезпечують рух речей,прав, дій як у нелегальній, так і в легальній сферах економіки. До позитивних наслідків відносимо: 1)  нагромадження капіталу. Оскільки в тіньовій економіці кошти обертаються набагато швидше, то й відтворюються вони також швидко. Хоч капітал буває доволі сумнівного походження, але ж в подальшому його можна використати на легальний бізнес; 2)додаткові робочі місця.  Так,  люди одержують зарплату  «в конвертах»,  але вони мають змогу працювати, заробляти кошти для того,  щоб забезпечити себе,  хоч і держава недоотримує податків, а працівники не набувають трудового стажу; 3)реалізація ідей.  Враховуючи українське законодавство,  можна сказати,  що в нас доволі важко реалізувати свою ідею цілком легально, або інколи надто довго потрібно ходити по багатьох інстанціях і збирати усі можливі довідки, а тіньова економіка дозволяє реалізувати ці ідеї, хоч і не зовсім легально; 4)формування механізмів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.  Наприклад, колекторські фірми: законів немає, а вони діють і вирішують важливу проблему з виплати кредитів; 5)виробництво стратегічних та імпортозамінних товарів та послуг. Негативні наслідки: Економічні: зменшення обсягів податків; сумбурність та неврегульованість економіки; Зниження інвестиційної привабливості національної економіки; Неможливість використання тіньових коштів в екстрених цілях (під час фінансово-економічної кризи, стихійного лиха, введення надзвичайного стану); Соціальні: Видача зарплати в конвертах; Зменшення обсягів пенсійного забезпечення; Неможливість сформувати ефективну систему охорони здоров'я, доступу до освіти та ін.; Втрата довіри громадян до органів державного управління. Політичні: Складність управління економікою країни; Створення негативного іміджу держави.

92. Неформальна економіка, її сутність та види.

В широкому сенсі неформальна економіка тотожна прихованій, закритій від спостереження в неї підмножинами входять нерегулярна , «Сіра» і тіньова економіки а також багато інших. Неформальну економіку можна визначити як сукупність відносин, притаманних всій економіці в цілому, або — в рамках економіко-соціологічного підходу — як особливу стратегію (логіку) економічних агентів, спосіб заробити на задоволенні попиту людей, незалежно від легальності здійснюваних дій, і, з іншого боку, можливість суб'єктів економіки переслідувати свої цілі в прийнятніших для них умовах, ніж ті, які існують в рамках законів. Крім такого широкого сенсу «неформальна економіка» визначається як «сіра» економіка: діяльність з метою отримання вигоди, коли доходи і способи їхнього отримання залишаються за рамками управління державними інститутами, в той час, як схожі види діяльності ними регулюються.«Сіра» економіка — це прихована діяльність, яка могла б бути показана, але тим, хто її здійснює, представляється вигіднішим уникати зайвої уваги контролюючих органів. У це вужче визначення входять легальні види діяльності тіньової економіки (разом з її кримінальними різновидами, див чорний ринок) і не входить соціальна економіка (в тому числі домашня, суспільна та моральна), яка дуже слабко піддається обліку, навіть якщо її не намагаються приховати. Досі не вироблено однозначної і загальновживаної термінології та класифікації різних форм прихованої від спостереження діяльності. Це пов'язано в першу чергу з багатогранністю явища неформальної економіки, з тим, що дане явище вивчають представники різних наук (антропології, права, психології, соціології, кримінології, економіки різних напрямків та ін) з різних країн, з відмінними законами. Сам характер даної діяльності такий, що про неї складно отримати повні і підтверджені дані. Точно визначити вхідні в неформальну економіку види діяльності неможливо ще тому, що її склад може практично миттєво змінюватися в результаті зміни законів.

Взагалі межа між формальною та неформальною економікою є надзвичайно  тонкою: і дуже часто ми можемо спостерігати переплетіння формальною та неформальною діяльності:

93. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку.

Тіньова економіка існує  у всіх країнах світу проте  основними відмінностями в тій  чи іншій країні є її обсяги,  чинники,  стан соціально –  правового контролю, регуляторна діяльність держави, реалізація державних стратегій, програм по боротьбі з тіньовою економічною діяльністю,  показники рівня життя населення.  За різними оцінками її рівень становить у високорозвинених країнах від 8%  ВВП,  у країнах з перехідною економікою – понад 20% ВВП і в країнах, що розвиваються – 40%  ВВП. Прийнято вважати, що масштаби тіньової економіки у розмірах 5 – 10% ВВП не мають істотного впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві, не викликають суттєвих порушень в економіці і вважаються припустимими.  При розмірах тіньового сектору понад 30 %  ВВП настає критична маса,  перевищення якої свідчить про функціонування у країні відтворювальної системи тіньових економічних відносин. Розширення тіньової економіки до зазначених розмірів призводить також до розбалансованості окремих сфер економіки,  поглиблення некерованості та криміналізації суспільства.  Для ефективної протидії розвитку тіньової економічної діяльності необхідно визнати справжній рівень тіньової економіки і на основі справжніх показників створювати реально діючу стратегію протидії тіньовій економіці та здійснювати розподіл бюджетних коштів і розвивати ті галузі економіки,  де найбільше сконцентрована тіньова зайнятість. Найвищий рівень тіньової економіки в Болівії. Частка її тіньової економіки складає 66,1% від ВВП. Загалом сума грошей, яку країна втратила через неплатників податків складає $3,7 млрд. Згідно із підрахунками TJN, тіньова економіка країни дорівнює 419% витрат на охорону здоров’я найбіднішої країни Південної Америки.  Президент Ево Моралес намагався боротися з повальним ухилянням від сплати податків з боку корпорацій, але поки безуспішно. Зважаючи на те, що податкові надходження становлять лише 13,35% від ВВП країни, Болівія і раніше сильно залежала від кредитів інших країн та міжнародних організацій. Наразі країні треба погасити зовнішній борг у $7 млрд. Ухиляння від сплати податків настільки поширене, що в шахрайстві було звинувачено навіть деякі державні компанії. Частка тіньової економіки США становить 8,6% від ВВП, що в грошовому еквіваленті складає $337 млрд. щороку.  Хоча у відсотковому відношенні тіньова економіка США становить не надто велику частку економіки, проте США втрачає найбільшу з усіх країн світу суму грошей від несплати податків. Найбільше сприяє такій проблемі слабке законодавство щодо корпорацій.

«Те як США регулюють  корпорації – це велика проблема. США  створюють так багато корпорацій, що навіть не знають хто ними володіє  та з кого треба брати податки», - вважає автор звіту TJN Річард Мерфі. «Вони приходять і йдуть від країни до країни практично без жодних витрат. Це, напевно, єдина й найбільша можливість для ухиляння від сплати податків в нашій економіці, але на неї не зважають», - додав експерт. Третьою за обсягами тіньової економіки в світі є Росія. Так, тіньова економіка в Росії становить 43,8% від ВВП, що дорівнює $221 млрд. Відповідно до окремих досліджень 60% російських фірм є так званими «космонавтами» - фірмами, які створюються на короткий час та мають на меті приховування активів для ухиляння від сплати податків. Як пише Foreign Policy, в середньому в Росії фірми платять 40% тих податків, які вони мають платити. Не винятком тут є і державні компанії, такі як Газпром, який в 2003-2004 році передав «космонавтам» більше $2 млрд. своїх статків. В Італії тіньова економіка складає 27% від ВВП (238 млрд.). Сама країна офіційно оцінює свою тіньову економіку в 17,5% від ВВП, що тим не менш означає втрату $150 млрд. щороку. Ухиляння від сплати податків часто є дуже разючим. Так, половина яхт більш як 10 метрів завдовжки в Італії зареєстрована на осіб, які мають річний прибуток менше $26 тис. А в одному з італійських міст 42 власники Ferrariза декларували річний прибуток менше $30 тис. У той час як боргова криза в країні загострюється уряд вживає заходів для боротьби з ухиленням від сплати податків. Серед них – рейди у яхт-клуби, гірськолижні курорти, та перевірка власників розкішних автомобілів. Ще одна країна єврозони, яка має велику частку тіньової економіки – Греція. Так, прихована економіка становить 27,5% від ВВП, що дорівнює $30 млрд. Грецькі податкові органи традиційно були і залишаються досить слабкими, а посадових осіб легко підкупити. Втім, з початку боргової кризи посадовців чекало розчарування. Уряд опублікував список з 4 тис 152 боржників, а низку великих бізнесменів було заарештовано під час рейдів.

94. Шляхи детінізації економіки.

Якщо зробити спробу комплексно поглянути на проблему тінізації  економіки, то можна виділити низку  об’єктивних факторів, які пояснюють  її значні обсяги:- високі податки і нерівномірне податкове навантаження;- недостатня прозорість податкового законодавства та постійне внесення до нього змін;- повільні та непрозорі приватизаційні процеси;- втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів господарювання;- корупція органів державної влади та місцевого самоврядування. При цьому можна виділити конкретні негативні наслідки впливу тіньової економіки на розвиток усіх сторін суспільного життя, а саме непрозорий і несправедливий розподіл національного доходу, криміналізація суспільства, правовий нігілізм та недовіра до органів державної влади, дискримінація суб’єктів господарської діяльності. скорочення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, нелегальний експорт капіталів та зменшення обсягів інвестицій в економіку, залежність від іноземних позичок, втрата промислового та інтелектуального потенціалу нації.

Ключовим чинником детінізації має стати формування мотиваційного нормативно-правового середовища, яке забезпечує високоефективну і прибуткову роботу легальної економіки. При цьому сталість економічного розвитку має забезпечуватися виключно засобами ринкового регулювання. Це сприятиме досягненню політичної і соціально-економічної стабільності в країні. Поряд з загальним покращенням підприємницького клімату внаслідок дерегулювання та зниження фіскального навантаження має бути вжито комплекс спеціальних заходів,  які стимулюватимуть процеси детінізації.  Необхідно запровадити на певний перехідний період політику «амністії»  щодо тіньового капіталу некримінального походження,  насамперед того,  який спрямовується в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні сектори економіки. Залишається тільки надія на повернення  "тіньових"  капіталів до офіційної національної економіки: по-перше, з-за кордону; по-друге, зсередини країни.  Звичайно,  амністія  "тіньових"  капіталів має відноситися лише до тієї частини,  яка має некримінальний характер:  капітали  "тіньових"  господарників;  спекулятивні капітали;  національні капітали за межами України за умови їхнього подальшого інвестування в економіку країни;  капітали офшорних зон. Водночас, не можна допустити "відмивання" (легалізації) кримінальних доходів. Зокрема, державна політика детінізації повинна містити дві взаємоузгоджені складові.  1. Адміністративна складова детінізації. Ця складова передбачає кроки в напрямі посилення адміністрування збору податків та перекриття шляхів ухиляння від їхньої сплати. Заходи у рамках цієї складової базуються на припущенні, що уряд має достатньо ресурсів для виконання своїх функцій,  система державних витрат як така є задовільною,  проте неефективною вона є в результаті зловживань та відсутності належного контролю.   Для забезпечення адміністративної складової автором пропонуються наступні заходи:    - впровадження механізму безповоротності покарання порушників податкового законодавства; - зробити мінімізацію податків економічно невигідною; - повторне порушення повинно стати останнім для платника.  Той,  хто систематично ухиляється від сплати податків повинен повністю понести відповідне покарання. 2. Мотиваційна складова детінізації. Передбачає подальше зниження податкового навантаження,  спрощення податкового законодавства та регулювання економічної діяльності одночасно з покращенням якості державних послуг.  Стосовно мотиваційної складової детінізації автором пропонується  ввести систему регресивно-прогресивного оподаткування,  що збільшується від зменшення бази оподаткування і,  навпаки, знижується,  якщо результати роботи підвищуються.  За таких умов легалізація доходів буде супроводжуватися наповненням бюджету. Отже, механізмами детінізації на сучасному етапі можуть бути: - реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових систем перерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком; - формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними; - застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для