Шпаргалки "Міжнародна безпека"

108. Підходи  до забезпечення енергетичної  безпеки держави.

На тлі сучасних проблем в енергетичній сфері почастішали заклики до вироблення спільних підходів у галузі енергетичної безпеки, які б об'єднали всіх учасників ринку – як споживачів, так і постачальників. Основним результатом саміту Великої вісімки стало підписання Санкт-Петербурзького Плану дій «Глобальна енергетична безпека», яким визначено основні напрями забезпечення енергетичної безпеки в сучасних умовах: підвищення прозорості, передбачуваності та стабільності глобальних енергетичних ринків; поліпшення інвестиційного клімату в енергетичному секторі; підвищення енергоефективності та енергозбереження; диверсифікація видів енергії; забезпечення фізичної безпеки життєво важливої енергетичної інфраструктури;скорочення масштабів енергетичної бідності; рішення проблем зміни клімату та сталого розвитку. Але існують певні розбіжності у підходах країн-експортерів і країн-імпортерів енергоресурсів. Головний аргумент країн-постачальників – необхідність стабільного рівня доходів для інвестицій у видобувний сектор, що страждає від браку капіталовкладень. При цьому більшість країн-експортерів якщо і роблять деякі кроки в області енергозбереження і розвитку нових джерел енергії, подібно Саудівської Аравії, ОАЕ і ряду інших країн, то відводять їм лише другорядну роль. Країни-імпортери мають на меті зниження залежності від імпорту енергоресурсів, розвиток «чистої енергії», врахування екологічних аспектів, реалізація спільних політик в сфері енергозберігання, нововведення в галузі диверсифікації джерел поставок, енергоефективності.

107. Нормативно-правова база забезпечення енергетичної безпеки у світі.

Даною проблемою займаються такі організації: Міжнародне енергетичне агентство – автономний міжнародний орган в рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Утворений в Парижі в 1974 році. Основна заявочна мета організації- сприяння міжнародному співробітництву в сферах удосконалювання світової структури попиту та пропозиції енергоресурсів та енергетичних послуг. У реальності відстоює інтереси країн-імпортерів енергоресурсів. Широку популярність мають щорічні загально енергетичні та галузеві звіти МЕА. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) є провідним світовим міжнародним урядовим форумом науково-технічної співпраці в області мирного використання ядерної технології. Агентство почало існувати у Відні з 29 липня1957 року. МАГАТЕ встановлює стандарти ядерної безпеки і захисту довкілля, надає країнам-членам технічну допомогу, а також заохочує обмін науковою і технічною інформацією щодо ядерної енергії. ОПЕК чи Організація країн-експортерів нафти — картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами даної організації є країни, чия економіка багато в чому залежить від доходів від експорту нафти. Основна мета організації — контроль над світовими цінами на нафту. Агентство  по взаємодії регуляторів енергоринку ЄС - наднаціональний орган влади, який об'єднує в собі повноваження по виробленню єдиної тарифної, регулятивної і конкурентної політики для національних регуляторів країн ЄС – і управлінню через нього всіма енергопотоками Європи.

Основні документи, що регулюють  співпрацю країн в енергетичній сфері: Енергетична хартія1991 рокує політичною декларацією наміру заохочувати енергетичну співпрацю між Сходом і Заходом, є чітким вираженням принципів, які повинні стати фундаментом міжнародного співробітництва в енергетиці на основі загальної зацікавленості в надійному енергопостачанні і стійкому економічному розвитку. Договір до Енергетичної хартії - угода, що стосується міжурядової співпраці в енергетичному секторі, що охоплює всю енергетичну виробничо-збутовий ланцюжок (від розвідки до кінцевого використання) і всі енергетичні продукти та пов'язане з енергетикою устаткування. Хартія Європейської безпеки – Прийнята в Стамбулі в листопаді 1999 року. В її основу покладено два принципи: колективності, при якій «безпека кожної держави-учасниці нерозривно пов'язана з безпекою всіх інших», і «першочерговою відповідальності СБ ООН за підтримку міжнародного миру». Зелена книга (єдина енергетична політика ЄС) – документ, який містить концептуальні положення   і цілі   енергетичної  політики ,  підготовлені  у вигляді доповідей. Ініціатива прозорості видобувних галузей (ЕІТІ) – міжнародний стандарт прозорості доходів від нафто-, газо- та гірничодобувних галузей.

109. Енергетичне співробітництво в умовах нових викликів у світовій енергетиці.

Загострення протиріч та нові виклики у світовій енергетиці є однією з передумов підвищення міжнародної напруги на світових енергетичних ринках. Тому проблеми енергозабезпечення та ефективності використання енергоресурсів не можливо вирішати в рамках однієї країни. Для забезпечення енергетичної безпеки світу та кожної країни зокрема необхідна взаємовигідна інтеграція, узгоджена правова, нормативна та технічна політики в енергетиці з врахуванням сучасних тенденцій розвитку світової економіки.

Співробітництво  у   сфері  енергетики   привело  до утворення міжнародних   організацій   та   об'єднань, основними   та   найвідомішими з яких   є:  Організація країн експортерів нафти ( ОПЕК),  Міжнародне  агентство   з атомної енергії ( МАГАТЕ),  Європейське об' єднання   вугілля та   сталі ( ЄОВС ),  Європейське співтовариство   з атомної енергії ( ЄВРАТОМ ).  Організація країн експортерів нафти ( ОПЕК) – це   об'єднання   основних  країн Азії, Африки  та   Латинської   Америки ,  що  видобувають   нафту ,  їх   частка   перевищує третину світового обсягу  видобування нафти . Основні види співробітництва: 1. Енергетична безпека і дипломатія. Після енергетичної кризи середини 1970-х років у ряді країн сформувалися функціональні напрями їх зовнішньої політики і дипломатії, пов'язані із забезпеченням національної енергетичної безпеки, - зовнішня енергетична політика та енергетична дипломатія. Під глобальною енергетичної безпекою зазвичай розуміється довготермінове, надійне і економічно прийнятне забезпечення оптимальним поєднанням різних видів енергії для сталого економічного і соціального розвитку світу, з мінімальним збитком для навколишнього середовища. 2. Безпека поставок. Інтереси країн-імпортерів полягають в гарантованих довгострокових і стабільних поставках енергоресурсів із зовнішніх джерел по розумно низькими цінами. 3.Безпека попиту. Інтереси країн-експортерів зводяться до забезпечення стабільних фінансових надходжень від продажу енергоресурсів по розумно високим цінам. Міжнародна практика свідчить про те, що інтереси країн-імпортерів і країн-експортерів завжди збігаються в першу чергу в питаннях цін. 4. Безпека транзиту безпосередньо пов'язана з інтересами транзитних країн. Вони полягають в отриманні цими країнами максимального прибутку за надання транзитних по транспортуванню енергоресурсів  через їх територію.

110. Загрози енергетичній безпеці в умовах посилення конкуренції на глобальному та рег.ринках енерг.ресурсів.

На тлі збереження кризових явищ у світовій економіці  та посилення глобальної економічної  нестабільності головного значення набуває забезпеченість країн сировинними, зокрема паливно-енергетичними ресурсами, спроможність підтримувати стабільне функціонування та розвиток національних економік незалежно від дисбалансів глобального фінансового ринку. Ця обставина зумовлює загострення конкурентної боротьби за джерела постачання паливно-енергетичних ресурсів і маршрути їх транспортування, висуває значно вищі вимоги доефективності їх використання. Унаслідок цього останніми десятиріччями відбулися суттєві зміни і в обсягах, і у структурі світового споживання енергоносіїв. У новій ситуації у глобальній конкурентній боротьбі виграє та країна, яка зможе своєчасно адаптувати свою енергетичну стратегію до довгострокових трендів світового науково-технологічного розвитку та максимально інтегрувати свій енергетичний сектор в якісно нову світову економічну систему. За даними British Petroleum (BP), за 1966–2010 рр. світове споживання первинних енергетичних ресурсів зросло на 219 % – з 3,8 до 12 млрд. т у нафтовому еквіваленті (т н. е.) При цьому частка нафти у загальній структурі споживання за цей період знизилася з 39 до 33 %, вугілля – з 37 до 30 %, тоді як частка газу та ядерної енергії зросла відповідно з 16 до 24 % та з 0,2 до 5 %.

Постійне підвищення цін на нафту останніми десятиріччями свідчить, що світові ринки увійшли у стадію її зростаючого дефіциту. За оцінкою МВФ, з огляду на очікуване стрімке зростання попиту на нафту у країнах, що розвиваються, а також зниження трендового зростання її пропозиції, найближчим часом малоімовірним є повернення до ситуації надлишків цього енергоресурсу. Негативні ефекти можуть посилюватися залежно від ступеня та динаміки дефіциту нафти, а також спроможності світової економіки протидіяти цьому. Неочікувані коливання цін на нафту можуть викликати значне скорочення обсягів світового виробництва, перерозподіл ресурсних потоків і галузеві зрушення. Високорозвинуті країни споживають, як правило, більше за слаборозвинуті. Існує тенденція до суттєвого підвищення попиту на нафту з боку країн, що розвиваються. Це змушує розвинуті країни вступати у жорсткішу конкурентну боротьбу за енергоносії, а також платити вищу ціну.

111. Концептуалізація енергет.безпеки в європ. контексті.

Проблему концептуалізації енергетичної безпеки ретельно розглядала компанія SEFEP (Smart Energy for Europe Platform) – незалежна некомерційна організація, заснована Європейським фондом з кліматичних питань. Головна мета цієї організації – стати платформою для кооперування європейських країн у сфері екологічного та безпечного енергетичного співробітництва. Проблема концептуалізації енергетичною безпеки в тому, що на даному етапі сутність енергетичної безпеки випливає з завдань та заходів її запровадження. Існує більш ніж 20 визначень поняття «ен. безпека», зміст яких вагомо відрізняється. Також проявом цієї проблеми є відсутність єдиної системи кількісного та якісного вимірювання ен. безпеки. Зараз в світі, згідно докладу організації SEFEP, існує приблизно 372 показники, за допомогою яких вимірюється ен. безпека. Тому організація запропонувала своє бачення вирішення цієї проблеми:поняття «ен. Безпека» вони поділили на 5 вимірів, які повністю висвітлюють поняття та не перетинаються одне з одним, але складові цих вимірів можуть впливати на інші виміри.

5 вимірів: 1) Внутрішній ринок, складові: - Ефективний розподіл енергетичних ресурсів, особливо під час криз; - Інвестиції у виробництво та інфраструктуру; - Зменшення споживання енергоресурсів; 2) Енергоефективність, складові: - Підвищення ефективності нормування викидів та маркування енергоносіїв; - Робота за світовими стандартами енергоефективності; Зменшення залежності від імпорту; 3) Інфраструктура, складові: - Покращення внутрішньої інфраструктури та внутрішньо-європейської взаємодії; - Вдосконалення складської системи; - Вдосконалення засобів захисту енергетичної інфраструктури; 4) Доступ до внутрішніх ресурсів, складові: - Збільшення використання низьковуглецевих ресурсів; - Підтримка розробки нових енергетичних технологій; - Підтримка впровадження ненафтовогопалива для транспортних засобів; 5) Доступ до зовнішніх ресурсів, складові: - Розвиток диверсифікованої нафтогазової інфраструктури; - Вдосконалення кооперування з постачальниками та посередниками; - Створення єдиної європейської зовнішньої енергетичної політики.

112. Енергетична безпека у світі: регіональні особливості.

Енергетична безпека (ЕБ) Європи. Протягом останніх років однією з головних цілей енергетичної політики ЄС було зниження залежності від російських енергоносіїв. Зокрема явним пріоритетом було збільшення частки постачань нафти, трубопровідного та скрапленого газу з країн Близького Сходу та Північної Африки. Проте на тлі хвилювань в Африці і на Близькому Сході, а також підвищеної стурбованості безпекою АЕС стабільність постачань палива до Європи і пріоритети енергетичної політики виявилися під великим питанням не тільки в короткостроковій, але й у довгостроковій перспективі. Тому на даний момент розвиток співпраці з Росією стає одним із найважливіших пріоритетів. Основними пріоритетами європейського регіону є: - стабільне та довгострокове постачання енергоресурсів; - диверсифікація джерел постачання енергоресурсів; - диверсифікація шляхів постачання енергоресурсів; - реформування енергоринку та збереження контролю над ним; - модернізація енергетичної інфраструктури, включаючи основні газо- та нафтопроводи до Європи; - подальша інституціоналізація ЕБ. Політика в сфері ЕБ часто виходить за межі компетенції виключно національних урядів. Дедалі більше її перебирають на себе міжнародні організації, клуби держав, котрі об'єднуються за інтересами. Яскравий приклад – нафтодобувний картель ОПЕК. - посилення ядерної безпеки. Атомна енергетика забезпечує третину виробництва електроенергії в ЄС. На тлі зростання залежності від імпорту енергетичних продуктів ідея розвитку атомної енергетики залишається популярною серед країн–членів ЄС. Північна Америка. Основними напрямами ЕБ даного регіону є: - розробка  всеосяжної  стратегії щодо  зміни інвестиційного  клімату в нафтовій промисловості. Основні  країни-споживачі  нафти,  включаючи  країни «Великої  вісімки»,  повинні використовувати економічні й дипломатичні заходи для здійснення тиску на країни ОПЕК  і інші країни-виробники, що не входять у картель, для лібералізації законодавства в області  іноземних  інвестицій,  поділу  державних  монополій  і  згортання  надмірного  державного втручання. - диверсифікація джерела постачання шляхом розвитку альтернативних та відновлювальних джерел, заохочуючи використання ядерної енергії безпечним чином, збільшуючи внутрішнє виробництво традиційних видів палива та інвестуванням в науку та технології; - збільшення стратегічного запасу нафти; - збільшення енергоефективності та енергозбереження в будівлях; - будівництво великої кількості танкерів, трубопроводів, нафтоперегінних  заводів. Південна Америка.

Південна Америка володіє  величезними запасами енергетичних ресурсів. Венесуела є одним із основних енерговиробників, в ній  розташовані значні нафтові родовища, в Бразилії знаходиться найбільший вугільний басейн. Основними перспективами  даного регіону є зближення енергетичних ринків, енергетична інтеграція, наслідками якої є зниження вартості електроенергії, зниження шкідливих викидів у навколишнє середовище, зменшення ризику нестачі електроенергії. Проте на заваді інтеграції стоїть несприятливе політичне становище. Економічній інтеграції перш за все посприяє можливість доступу до резервів сусідніх країн, що знизить ризики пов’язані з імпортування енергоносіїв. Бразилія повинна стати координатором у створенні безпечної інтеграції енергетичного ринку Південної Америки. Завдяки встановленню безпечних умов енергетичного постачання, даний регіон зможе створити сприятливі економічні умови для залучення інвестицій. Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Багато країн даного регіону - країни, економіка яких розвивається неймовірними швидкими темпами, що супроводжується зростанням попиту на енергію. Згідно прогнозів, зростання використання енергії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, зокрема в Китаї, матиме серйозні наслідки для геополітики, фінансових та енергетичних ринків та забруднення, як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Основними напрямами ЕБ даного регіону є: - Перехід від ресурсно-залежних економічних систем до екологічного розвитку та стимулювання конкуренції в регіоні; Азія повинна працювати в напрямку створення інтегрованого та конкурентоспроможного ринку природного газу, щоб оптимально використовувати ресурси, наявні в регіоні. - Диверсифікація шляхів енергопостачань і зменшення надмірної залежності від єдиного шляху постачань; Країни Центральної Азії повинні працювати в напрямку розширення їх бази енергетичних ресурсів, підвищити рівень транснаціонального співробітництва, інвестувати у технології найвищого рівня якості. Необхідно розширювати співпрацю один з одним, але слід бути обережним зі збереженням своєї територіальної цілісності. - Країни Південної Азії могли б розробити багатосторонні енергетичні хартії, які б містили набір правил для захисту іноземних інвестицій в енергетику на основі режиму найбільшого сприяння та вільного транзиту енергоресурсів. Також можлива розробка Союзу фінансової та технічної координації між країнами Південно-Східної Азії з метою оптимізації використання ресурсів у регіоні. - Будівництво трубопроводів є хорошою інвестицією для довгострокових альянсів і співпраці. - Азії необхідно створити простір, який допоможе менш розвиненим країнам влитися у «енергетичний простір» за допомогою ефективної економічної політики. Для цього необхідно якісне лідерство, яке буде вірне справі і буде мати за намір перетворення континенту перш за все за допомогою  реформ у нафтовій та газовій сферах.