Шпаргалки "Міжнародна безпека"

81. Сутність прод.безпеки, умови та заходи її досягнення.

Продовольча  безпека – це   такий   стан   економіки держави,  при якому   гарантується стабільне забезпечення   переробної промисловості  сільськогосподарською  сировиною,  населення – достатньою  кількістю  безпечних  і  повноцінних  продуктів  харчування,  а  також   відносна   незалежність від імпорту сировини і продовольства. Заходи досягнення: - проведення   ефективної   аграрної   політики,  створення  економічних передумов забезпечення  стабільних  способів  господарювання; - досягнення   раціональної  зайнятості  населення,  соціальна політика,  спрямована   на   подолання бідності  та   нерівності  за   доступу  до   основних   продуктів харчування;

- впровадження   комплексних   стратегій   розвитку   аграрного  сектору  економіки  з  метою нарощення виробництва   продуктів  харчування   та   підвищення   його ефективності; - поставки   продовольства  для  задоволення  потреб   населення,  гарантія   безпеки продуктів харчування ; - здійснення   активної   ЗЕД,  оптимізація   експортно-імпортних постачань; - удосконалення механізму реагування   за   надзвичайних   ситуацій   на   продовольчому  ринку. Умови досягнення: 1. Фізична доступність продовольства, тобто наявність продуктів харчування на всій території країни за будь-якої потреби і в необхідному асортименті; 2. Ек.доступність продовольства, за якого  рівень доходів населення дає змогу купувати продукти харчування, незалежно від соц.статусу і місця проживання; 3. Безпека харчування, яку розглядають як можливість запобігання вир-ву, реалізації і  споживанню неякісних продуктів харчування, які шкодять здоров’ю.

82. Ключові критерії визначення рівня прод.безпеки країн.

Головні: - виробництво 75-80% основних видів продуктів харчування від загального обсягу завдяки вітчизняним товаровиробникам; - споживання населенням біологічно повноцінної продукції з рекомендованим рівнем  калорійності –  не нижче 3000 Ккал за  добу; - створення продовольчих запасів на рівні 20% від загального обсягу споживання. Додаткові: - частка витрат на продукти харчування в загальному бюджеті окремих категорій населення;  - територіальна доступність продовольства; - ступінь «натуральності» і доброякісності  продуктів; - вплив якості продуктів харчування на стан здоров’я і тривалість життя населення,  зокрема продуктів, отриманих з допомогою   методів генної інженерії та біотехнологій.

83. Характеристика структури споживання продуктів харчування у країнах з різним рівнем соц.-ек.розвитку.

Частка доходів, які  витрачає населення  на продукти харчування в кожній країні,  зазвичай, скорочується в міру підвищення  його доходів. Вона змінюється від 60% в  окремих  країнах із найнижчим рівнем доходів до 15% і нижче в країнах з високим рівнем доходів.  Значний   вплив доходів на вибір продуктів харчування   характеризують дані продовольчих  балансів кожної країни. У країнах з високим рівнем доходів: 45% зернові, 19% інші, 13% масла і жири, 11% цукор і продукти, 8% м'ясо і субпродукти, 3% бобові, горіхи, олійні культури, 1% картопля і коренеплоди. У країнах з низьким рівнем доходів: 55% зернові, 11% картопля і коренеплоди, 11% інше, 9% масла і жири, 5% цукор і продукти, 3% м'ясо і субпродукти, 6% бобові, горіхи, олійні культури.

84. Сучасна система забезпечення продовольчої безпеки у провідних країнах світу.

Основні напрями регулювання  агропродовольчого комплексу Франції: - регулювання цін, - обмеження імпорту продовольства і сировини для його вир-ва, - субсидування експорту й ліцензування імпорту, - виплата дотацій і компенсацій фермерським госп-вам для розвитку їх мат.-тех. бази, - надання податкових пільг тощо. Діє закон «Про підтримку с/г», наголошується, що продовольча політика є складовою держ.політики із забезпечення ек.безпеки країни.

У Швеції відповідно до законів “Про регулювання виробництва і збуту продукції сільського господарства” і “Про раціоналізацію сільського господарства”, вживають заходів з підтримки конкурентоспроможності нац.сільгостоваровиробників й обмеження імпорту продовольчої сировини шляхом установлення квот і мита. Відповідно до законодавства, держава підтримує ціни на внутрішньому продовольчому ринку, субсидує експорт сільгосппродукції, фінансує науково-дослідні роботи тощо. АПК США являє собою високорозвинену захищену систему, орієнтовану не лише на забезпечення власної продовольчої безпеки, а й на створення продовольчої залежності інших країн і досягнення власних політичних цілей. Закон США «Про продовольчу безпеку» спрямований на: − підтримку виробників найважливіших товарних груп (пшениця; молоко і молочні продукти; рис; бавовна; соя й боби тощо); − реалізація структурної політики (скорочення посівів окремих культур, страхування сільськогосподарської діяльності, фінансування наукових досліджень, забезпечення національної системи сільськогосподарської інформації тощо); − фінансову підтримку АПК (безповоротні дотації фермерам для підтримки рівня їх доходів, пільгові кредити для них тощо); − субсидування експорту агропродовольчої продукції як складова продов.допомоги, що мала на меті, крім інших, і політичні цілі.

85. Роль ГМО у забезпеченні глоб.продовольчої безпеки.

У  світі  вирощуються  генетично  модифіковані  сорти,  переважно чотирьох видів сільськогосподарських культур: сої, кукурудзи, бавовни та ріпаку. Переваги ГМ з позицій прод.безпеки: - збільшення сільськогосподарського виробництва та виробництва кормів та волокнистої продукції; - збереження біологічного різноманіття; - зростання стабільності сільськогосподарського виробництва; - зменшення ризиків недоїдання та голоду; – зростання економічних та соціальних вигод у зв’язку зі скороченням бідності в країнах, що розвиваються. Негативний вплив:  - зростання захворюваності населення; - накопичення гербіцидів у стійких до них сортах ГМ рослин; - негативна дія на здоров’я людини генів стійкості до  антибіотиків;  - віддалений  канцерогенний та  мутагенний  ефекти; - поява нових, більш патогенних штамів фітовірусів; - зниження  сортової  різноманітності  сільськогосподарських культур; - звуження генетичної бази насінництва; - монополізація декількома транснаціональними компаніями.

86. Світовий досвід регулювання безпечності продуктів харчування та розв’язання глобальної продовольчої безпеки.

Продовольча безпека є одним із елементів екон політики держави, яка спрямована на забезпеч стабільного виробництва продуктів харч, доступності їх отримання та використання населенням відповідно до фізіологічних норм споживання за рахунок власного в-ва та надходження від імпорту.  Міжнародний акт - 1996 р. Римська декларація «Про всесвітню продовольчу безпеку» (регулює питання забезпечення міжнар продов безпеки, визнач шляхи міжнар політики щодо боротьби з голодом, комплексну стратегію подолання світової продовольчої кризи на глоб та регіон рівнях). В Конституції Республіки Молдова: кожна людина має право на безпечні продукти харчування, та держава гарантує право на вільний доступ до інформації про якість продуктів харчування. У Конституціях держав ЄС окремими положеннями передбачається захист прав споживачів. На підставі конституційних положень розробляються та приймаються законодавчі акти, які регулюють сферу забезпечення продов безпеки. Закон Республіки Болгарія «Про продовольство» регламентує шляхи та умови забезпечення продов безпеки, деталізовано вимоги щодо пакування, маркування та виробництва с/г-ої продукції. Положення цього Закону також декларують порядок та умови продажу ГМ продукції на території Республіки Болгарія.

Міжнародною організацією зі стандартизації було запроваджено стандарт ISO 22000, який об´єднує принципи аналізу небезпечних факторів і визначає положення системи менеджменту харчової безпеки — вимоги до світових виробників продуктів харчування. Мета: виготовлення безпечних продуктів харчування в системі «від лану - до столу».

Продовольча проблема належить до категорії глоб, оскільки для  її розв’язання не достатньо зусиль окремих держав, а потрібне добре  налагоджене спів роб-во світової спільноти, незалежно від суспільного та екон розвитку.

87. Головні напрямки реформування агропромислового сектору України в контексті забезпечення нац.прод.безпеки.

Для Укр проблема забезпечення прод безпеки має особливо важливе значення, що зумовлюється насамперед сучасним станом розвитку вітчизняного АПК, нарощування в-ва у якому відбувається екстенсивно.  Загальносвітові та нац тенденції розвитку ринків с/г-продукції обумовлюють необхідність прискор процесів реформування АПК Укр. З цією метою необхідно здійснити низку заходів, а саме: забезпечити ефективність внутріш ринку та цінового регулювання; сприяти підвищенню ефективності та конкурентоспроможності агровиробництва, захисту інтересів вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках; забезпечити цільове спрямування коштів від продажу сільгосппродукції на розвиток аграрного сектору економіки; активізувати інвестиційну діяльність у с/г-ому в-ві; оновити матер-тех базу аграрних п-ств; реформувати земельні відносини; підвищувати якість продуктів харч і забезпечувати їх відповідність міжнародним стандартам; здійснювати охорону земель.  Першочерговими напрямами державної політики мають бути: - відстеження та протидія проявам монопольної поведінки у сферах мат-тех постачання агросектору, закупівлі сільгоспсировини, оптової і роздрібної торгівлі с/г-ою та харч продукцією; -створ сприят умов для розвитку ринкової інфрас-ри в АПК (товарних бірж, оптових ринків с/г-ої та харчової продукції); -забезпечити розбудову транспортної та логістичної інфрас-ри аграр ринку; -сприяння інвестуванню капіталів переробних підприємств у розвиток їх сировинної бази; -введення санкцій за неефективне с/г-е землекористування, незаконне вилучення земель із зміною їх цільового призначення, а також за застосування екологічно небезпечних технологій обробітку та вирощування сільгоспкультур, погіршення якості ґрунтового покриву.

88. Поняття та специфіка тіньової економіки.

Тіньова економіка –  господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній  статистиці. «Тіньові» підприємства не перерозподіляють власних доходів до бюджетів та державних цільових фондів, вони не сплачують податки, максимізуючи власні прибутки. Тіньовий сектор існує в усіх країнах з ринковою економікою. Він достатньо різноманітний, важко піддається узагальненню і порівнянню. Подолання “тінізації” економіки ні в якому разі не можна розуміти як насильницьке знищення всіх структурних складових “тіньової” економіки. Це є поступовий процес передусім її декриміналізації шляхом створення якісно нової правової системи.  Одна з головних причин існування «тіньового» сектора і полягає в неможливості для багатьох підприємств працювати при існуючій господарській системі, в першу чергу податковій. Тому вирішення проблеми «тіньової» економіки на фіскальних засадах, на основі її примусового повернення до легальних форм без змін державної макроекономічної політики рівнозначно знищенню цієї частини господарства. Це означало б величезні втрати реальної зайнятості та доходів, різке, а з урахуванням масштабів цього сектора навіть катастрофічне загострення економічних і соціальних проблем. Крім того, треба враховувати, що крім фіскального є й інші аспекти проблеми «тіньової» економіки. Зокрема, є в ній істотний інвестиційно-інноваційний аспект. Рішення проблем даного економічного сектору передбачає не знищення, явне або замасковане, «тіньової» економіки, а її перетворення в легальне господарство на основі зміни державної макроекономічної політики. Виявляється, що саме здійснення такого перетворення забезпечить повернення в господарський, перш за все в інвестиційний, обіг величезних ресурсів і послужить необхідною складовою і найважливішою передумовою переходу до економічного зростання.

89. Сутність економічної злочинності та її види.

Ек-і злочини досить часто кваліфікуються як такі, що спричиняють  значні збитки державі чи окремому колективу, тобто групі людей. Як правило, осіб, причетних до вчинення таких злочинів, складно притягнути до відповідальності. Прикладом таких злочинів є ухилення від сплати податків, незаконні валютні операції, розкрадання державної чи колективної власності. Вважається, щодо ек-ої зл-ості не повною мірою відноситься організована зл-ість чи подібні їй протиправні діяння, Варто врахувати, що поняття "організована зл-ість" включає в себе і такі злочини, як розповсюдження наркотиків, контрабанда і їм подібні. До основних видів ек-их злочинів необхідно віднести: зл-у діяльність в кредитно-розрахунковій сфері; правопорушення у сфері використання бюджетних коштів; злочини в сфері оподаткування; службові злочини; злочини в сфері зовнішньоек-ої д-ті; інші протиправні діяння в сфері економіки. До ек-ої зл-ості необхідно віднести також факти викрадення інтелектуальної власності.

Отже, види ек-ої зл-ості залежать безпосередньо від об'єкта їх посягань. В той же час, незалежно  від виду, вона складається з кримінально караних діянь суб'єктів підприємницької д-ті, посягає на порядок управління економікою, спричиняє значні збитки державі, суспільству чи окремим громадянам, має триваючий характер, характеризується високою латентністю і вчиняється фізичними особами. Крім цього, ек-а зл-ість характеризується тісним зв'язком з організованою зл-істю, корупцією та тіньовою ек-ою діяльністю, своєю різноманітністю, високоінтелектуальним характером, швидкою адаптацією злочинців до нових форм та методів фінансово-господарської д-ті Й опануванням нових банківських, податкових і митних технологій, що супроводжуються при здійсненні господарських операцій. Тому кожне дослідження ек-ої зл-ості є актуальним, оскільки в ньому враховуються її нові тенденції, на основі яких визначається механізм її зл-их дій, що дозволяє виробляти методи попередження та боротьби з нею.

90. Законодавчі та екон.засоби легалізації тіньового бізнесу.

За змістом поняття  детінізації економіки спрямоване на розв’язання проблеми виводу економічної д-ті з “тіні”. Детінізація економіки Укр вимагає, з одного боку, створення таких економічних передумов, за яких суб’єктам підпр-ої д-ті економічно не вигідно працювати в “тіні”, з іншого – створення адмін-правової інфрас-ри контролю за фін-госп операціями та протидії правопорушенням та ін тіньовим проявам, що в екон сфері д-ті, неможливо без податкового контролю. Ефективний податк контроль не дасть подальш розвитку тіньовим проявам. Детінізація економіки передбачає застосування державою стимулюючих методів, які не маючи репресивного характеру щодо суб’єктів тіньової економіки, створюють умови для ефективної д-ті у легальній економіці, тобто створення такого інституційного середовища, де тіньова економічна діяльність стала б неефективною. Тому важливою є і регламентація тіньової економіки з боку держави на основі легалізації тих її складових, які не мають кримінального підґрунтя. Метою податкової амністії має бути, в першу чергу, не поповнення бюджету, а в перехід на правову основу у відносинах платників податків і держави. Державна політика детінізації повинна містити дві взаємоузгоджені складові: адміністративну та мотиваційну. Адмін: посилення адміністрування податків та перекриття шляхів ухиляння від їхньої сплати, а мотиваційна - зниження податкового навантаження, спрощення податкового законодавства та регулювання екон д-ті одночасно з покращенням якості держ послуг. Обов'язковими є заходи правоохоронних органів з метою викорінення кримінальної складової тіньової економіки та корупції. Стимулом детінізації економіки має стати продовження ирокомасштабної податк реформи, спрямованої на зниження і вирівнювання податк тягаря, спрощення податкової с-ми, посилення податк контролю за рівнем витрат в-ва, заохочення інвест д-ті та нагромадження амортизаційних фондів підпр-тв, мінімізацію витрат на виконання й адміністрування податкового законодавства.