Шляхи підвищення конкурентоспроможністю підприємства на міжнародних ринках за умов світових економічних проблем

Фірма визначає сильні та слабкі сторони, що допомагає їй виділити ті напрямки, в яких вона може досягти  успіху; оцінює можливості та погрози  потенційних ринків, що допомагає визначити фактори, які є необхідними для успіху на ринку. Порівняння потенційно успішних напрямків та важливих для успіху факторів дає фірмі уявлення про власні конкурентні переваги та робить можливим розробку стратегій. Далі розробляється базова конкурентна стратегія довгостроковий план підприємства, яка повинна регулярно коректуватися та уточнюватися в залежності від змін, що трапляються на ринку, та результатів діяльності підприємства [18,С.235].

При розробці базової стратегії  керівництво приймає рішення  про степінь глобалізації діяльності компанії з урахуванням таких  факторів, як обсяг місцевого ринку, гострота конкуренції на ньому, степінь глобалізації діяльності конкурентів, наявність у компанії ресурсів та конкурентних переваг. Спираючись на прийняту базову стратегію, керівництво компанії проводить аналіз портфеля підрозділів компанії на всіх рівнях, вибір маркетингових стратегій, спеціалізації та розміщенні виробництва [19,С.232].

Процес реалізації стратегії  може бути розділений на два великих  етапи:

а) процес стратегічного  планування вироблення набору стратегій, від базової стратегії підприємства до функціональних стратегій та окремих проектів;

б) процес стратегічного  управління реалізація певної стратегії  в часі, переформулювання стратегії в світі нових обставин; визначаються стратегії підприємства шляхом встановлення його місії, аналізу стратегічних позицій, дослідженню зовнішніх та внутрішніх факторів та дій, що можуть привести до досягнення, утримання, розвитку та капіталізації конкурентних переваг. Результатом стратегічного планування є розроблена стратегія, на базі якої здійснюється стратегічне управління підприємством [9,С.79].

У цілому процес стратегічного  планування і управління обов'язково передбачає використання широкого кола інформаційних джерел й інтенсивної  аналітичної роботи, зміст і послідовність  етапів виконання якої наведено на (рис 1.4). Таким чином, у розробці стратегії  планування умовно виділяють такі етапи:

• стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення;
• визначення мети і завдань підприємства;
• варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування);
• - реалізація;
• контроль за виконанням;
• оцінювання і коригування стратегічного плану.

Рис. 1.4 - Процес стратегічного  планування

Стратегічний аналіз і  прогностичне забезпечення розробки стратегії. На цьому етапі формується інформаційна база стратегічного планування і  управління, досліджуються тенденції  розвитку широкого кола процесів і  явищ у галузі, на ринках збуту, у  цілому в економіці, а також проблеми і чинники розвитку організації, перспективи і потенційні загрози, пов'язані з процесами, що відбуваються в навколишньому середовищі.

Визначення цілей і  завдань підприємства. На основі першого  етапу робіт визначаються глобальні  цілі підприємства, що служать вихідною базою для встановлення пріоритетних напрямків виробничо-господарської  діяльності. Формуються також критерії розподілу ресурсів і намічаються  конкретні кількісні завдання підприємства, визначення яких забезпечує можливість концентрації сил і засобів для досягнення поставлених цілей, що дає змогу визначити фундаментальні завдання розвитку об'єкта управління, склад і обґрунтованість яких впливають на ефективність стратега [19,С.185].

Варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування). На цьому етапі розробляються альтернативні  варіанти стратегічних планів, програм  дається їхня порівняльна оцінка, аналізуються і підтверджуються  вищою ланкою управління стратегічні  розробки підрозділів, забезпечується узгодженість різних планів, програм та інвестиційних рішень. Широко використовується методика "портфельного планування", коли формується не один варіант стратегії, а складається пакет («портфель») можливих стратегій. що розробляється для стратегічних господарських підрозділів (СГП). З такого портфеля і робиться відбір найкращої для конкретних умов стратегії.

Реалізація, контроль за виконанням і коригування стратегічного  плану. На цьому етапі широко використовуються різноманітні підходи. Реалізація стратегії  може забезпечуватися через єдиний стратегічний план підприємства або  через плани і програми стратегічних господарських підрозділів або  шляхом включення окремих стратегічних завдань в оперативно-тактичні плани  і програми. На цьому етапі головним завданням є коригування планів, що забезпечує безперервний циклічний характер стратегічного планування, орієнтацію його на максимальне врахування змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі.

Поведінка організації на зовнішньому ринку значною мірою  визначається внутрішніми її можливостями і перспективами розвитку при  досягнутому рівні стратегічного  управління. У той самий час  стратегія зовнішньоекономічної діяльності є однією з важливих складових  стратегічного плану підприємства і системи стратегічного управління.

Процес розробки стратегії  поведінки організації на зовнішньому  ринку включає шість етапів:

• всебічний аналіз стану і розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
• аналіз очікуваних змін у кон'юнктурі зовнішнього ринку;
• аналіз можливостей на зовнішньому ринку з урахуванням прогностичних змін у його кон'юнктурі;
• аналіз внутрішньої і зовнішньої бюджетно-податкової політики і впливи змін у ній на умови діяльності організації;

- аналіз тенденцій розвитку  світової економіки, стан і  тенденції розвитку світового  ринку, включаючи ринок кредиту,  зовнішньоторговельної політики  різних країн, оцінка впливу  змін у ній на умови функціонування  організації;

- розробка довгострокової  стратегії зовнішньоекономічної  діяльності з урахуванням існуючого  і прогнозного стану на зовнішніх  ринках, а також можливостей і  очікуваних змін в умовах функціонування  підприємства.

Розробка стратегії поведінки  організації на зовнішньому ринку  здійснюється на трьох різних рівнях: глобальному, стратегічному і тактичному. Глобальний рівень охоплює довгострокові аспекти діяльності на основі визначення найважливіших цілей, сукупність яких розглядається як єдине ціле. При цьому планування здійснюється на рівні керівництва підприємства з урахуванням можливих довго і середньострокових варіантів розвитку.

На тактичному рівні планування зовнішньоекономічної діяльності концентрується на визначенні конкретних цілей, досягнення яких є умовою ефективного використання наявних ресурсів для реалізації глобальних цілей на існуючих ринках збуту [29,С.51].

На першому етапі розробки стратегії поведінки організації  на зовнішньому ринку об'єктами всебічного аналізу є:

• стан на ринку товарів і послуг, що поставляються підприємством при теперішній структурі виробництва і збуту;
• оцінка діяльності підприємства з позиції споживача, товарів і послуг;
• оцінка діяльності організації з позиції ринку.

На етапі аналізу очікуваних у кон'юнктурі ринку змін (другий етап) визначаються тенденції розвитку ринку і їхній вплив у перспективі  на становище підприємства. При цьому прогнозується вплив змін у кон'юнктурі ринку на потенційні обсяги і умови збуту товарів і послуг відповідно до очікуваного попиту і пропозиції.

На третьому етапі розробки зовнішньоекономічної стратегії при  оцінюванні можливостей організації  об'єктом аналізу є: очікувана  динаміка обсягів зовнішньоекономічної діяльності; доцільність переорієнтації на нові ринки збуту; умови діяльності в новому середовищі і доцільність скорочення її в традиційних сферах і сегментах ринку.

Об'єктом аналізу бюджетно-податкової політики (четвертий етап) є розгляд  впливу відповідних чинників на умови  функціонування організації при  змінах фіскальної політики в межах  країни і за кордоном.

На п'ятому етапі розробки зовнішньоекономічної стратегії аналізуються тенденції розвитку світової економіки і зовнішньоекономічних зв'язків і дається оцінка очікуваного впливу на умови функціонування організації. Для цього беруться до уваги прогнозні зміни в зовнішньоторговельній політиці різних країн, в їхній загальногосподарській кон'юнктурі, враховуються тенденції розвитку світового ринку і т.д. [28,С.245]

Результати всебічного аналізу  зовнішньоекономічних зв'язків, прогнозних оцінок і перспективних умов розвитку на всіх п'ятьох етапах служать вихідною базою для формулювання довгострокової стратегії поведінки організації  на зовнішньому ринку.

Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності на шостому етапі передбачає:

• формування глобальної довгострокової цілі зовнішньоекономічної діяльності;
• розробку альтернативних варіантів досягнення встановленої цілі;
• поділ глобальної цілі на ряд взаємозалежних підцілей;
• порівняння варіантів досягнення цілі зовнішньоекономічної діяльності, вибір стратегічних альтернатив., оцінювання можливостей і наслідків їхньої реалізації і формування стратегії поведінки підприємства на зовнішньому ринку.

Таким чином, відправним моментом у стратегічному плануванні є  вибір базової стратегії і  для розробки її варіантів широко використовується методичний прийом, пов'язаний із стратегічною сегментацією діяльності організації і виділенням стратегічних зон господарювання (СЗГ). Цей прийом є своєрідним поглядом збоку на об'єкт управління, пов'язаний з аналізом зовнішнього оточення і врахуванням окремих тенденцій, загроз і нових можливостей.

Об'єктом аналізу при  стратегічній сегментації стають стратегічні  зони господарювання, які розглядаються  як окремі сегменти зовнішнього середовища, куди організація має або хоче одержати вихід. Вибір СЗГ складається з декількох етапів.

На першому етапі розробки базової стратегії первинний  аналіз полягає у виборі СЗГ і  дослідженні їх у відриві від  існуючої структури і номенклатури продукції і послуг. Це дає змогу  оцінити перспективи, що розкриваються  в певній СЗГ будь-якому конкуренту з погляду можливостей розвитку, прибутковості, стабільності і технології, і вирішити, як організація може конкурувати в цій зоні з іншими фірмами. Розробка номенклатури продукції.

Після вибору СЗГ на підприємстві приступають до розробки номенклатури продукції і послуг, із якими воно вийде на ринок у даних зонах (сферах) діяльності. Для цього керівництво організації, що спирається на результати стратегічного аналізу, може використовувати такі інструменти формування номенклатури продукції, як життєвий цикл виробу, матриця можливостей щодо товарів-ринків, аналіз продуктового портфеля, матриця "життєвий цикл продукту - конкуренція", метод оцінювання впливу ринкової стратегії на прибуток чи загальну стратегічну модель Портера [23,С.54].

Використання моделі життєвого  циклу продукції (ЖЦП) полегшує оцінювання поточного і перспективного стану ринку, визначення стратегічних зон господарювання підприємства, його внутрішніх ресурсів і конкретних можливостей залежно від стадії життєвого циклу товарів чи послуг.

Використання матриці  можливостей щодо товарів-ринків (рис. 1.5) базується на реалізації однієї з чотирьох альтернативних стратегій, орієнтованих на зберігання або розширення обсягів продажу: мова йде про  стратегії проникнення на ринок, розвиток ринку збуту, розробки нового товару, диверсифікації.

Рис. 1.5 - Матриця можливостей  щодо товарів-ринків

Перша з перерахованих  стратегій забезпечується активізацією маркетингової діяльності для збільшення обсягів продажу за рахунок модернізації виробів, зниження цін на них, поліпшення післяпродажного обслуговування, залучення споживачів продукції конкуруючих організацій, розширення кола споживачів за допомогою реклами і т.д.

Розвиток (розширення) ринку  збуту забезпечується просуванням  наявних товарів у нові географічні  райони їхнього споживання або на інші сегменти ринку. Останнє пов'язано  з формуванням нових модифікацій  товару, використанням нових товарів збуту або поліпшенням реклами.

Третій тип стратегії  заснований на розробці нового товару з метою збільшення продажу на освоєних сегментах ринку. Для цього  можуть бути поліпшені споживчі властивості продукції, створені нові її модифікації, розроблені товари нових моделей і типорозмірів, щоб повніше задовольнити запити споживачів [24,С23].