Шляхи підвищення конкурентоспроможністю підприємства на міжнародних ринках за умов світових економічних проблем

Шляхи підвищення конкурентоспроможністю підприємства на міжнародних ринках за умов світових економічних проблем

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРИ  ВИХОДІ НА МІЖНАРОДНИЙ РИНОК

1.1 Сутність та особливості конкурентоспроможності  підприємств

1.2 Стратегії забезпечення конкурентоспроможності  підприємства

1.3 Методичні підходи до визначення  міжнародної конкурентоспроможності  підприємства

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Організаційна характеристика  та аналіз основних показників

діяльності підприємства

2.2 Аналіз стану та тенденції  потенційних ринків збуту

2.3 Комплексна оцінка міжнародної  конкурентоспроможності підприємства

Висновки до 2 розділу

РОЗДІЛ З. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ

3.1 Формування механізмів управління  конкурентоспроможністю на зовнішніх ринках

3.2 Розробка стратегії підприємства на основі конкурентних переваг

3.3 Пріоритетні напрямки підвищення конкурентоспроможністю підприємства на міжнародних ринках

Висновки до 3 розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного середовища в національній економіці. Підвищення жорсткості методів  та форм проявлення конкуренції, прискорення  темпів змін параметрів ринку викликали  об’єктивну необхідність розроблення  та втілення на українських підприємствах  принципово нових підходів до управління конкурентоспроможністю продукції і формування стратегії підприємства.

Стабільність функціонування фірми на ринку визначається конкурентоспроможністю товарів, які нею виробляються, наданих нею послуг і можливостями, що забезпечують успішність у конкурентній боротьбі.

Тому тема дослідження, присвячена питанню менеджменту конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому  ринку, є актуальною і своєчасною. Значення обраної теми полягає у  тому, що через підвищення менеджменту  конкурентоспроможності українських  підприємств на зовнішньому ринку можна підвищити експортний потенціал країни.

Проблеми пізнання в області  конкурентоспроможності підприємств  пов'язані зі складністю та динамічністю розвитку світового ринку в умовах глобалізації світової економіки, наявністю  різних форм міжнародної конкуренції в різних галузях, високою долею монопольного сектору в українській економіці, недостатнім досвідом роботи українських підприємств на зовнішньому ринку та ін.

Метою дослідження є розробки шляхів удосконалення управління конкурентоспроможністю українських підприємств на зовнішньому ринку на прикладі ВАТ «Юність».

Для досягнення поставленої  мети поставлені наступні задачі: виконати аналіз кон'юнктури та сучасних тенденцій  розвитку світового ринку; розглянути конкурентоспроможність як фактор успіху підприємства на світовому ринку; проаналізувати конкурентоспроможність українського виробнику на зовнішньому ринку; виявити причини низької конкурентоспроможності українських підприємств; визначити напрямки та шляхи підвищення менеджменту конкурентоспроможності українських підприємств на зовнішньому ринку.

Предметом дослідження є  сукупність теоретико-методичних та прикладних аспектів забезпечення конкурентоспроможності фірми при виході на зовнішній ринок.

Об'єктом дослідження  є менеджмент управління конкурентоспроможністю підприємства ВАТ «Юність».

У роботі були використані  результати наукових досліджень як вітчизняних, так і закордонних учених, що спеціалізуються на розгляді проблем менеджменту конкурентоспроможності, а також інформаційною базою для роботи були звіти статистики Міністерства промисловості України, звіти Державного митного комітету, дані Держкомстату України, Закони України, звіти про фінансову діяльність ВАТ «Юність» та інші джерела.

При виконанні роботи застосовувались  наступні методи досліджень - загальнонаукові  методи пізнання: формальна логіка (аналіз і синтез, індукція та дедукція), діалектична логіка (сходження від  абстрактного до конкретного,), системний аналіз; економіко-статистичні методи.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРИ  ВИХОДІ НА МІЖНАРОДНИЙ РИНОК

1.1 Сутність та особливості конкурентоспроможності підприємств

 

Для реформування економіки  України у напрямку створення  повноцінного конкурентного середовища та розвитку конкурентних відносин велике значення має дослідження поняття  конкуренції.

Конкуренція (від лат. concurrere - зіштовхуюсь) - економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між підприємствами, що виступають на ринку з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції. задоволення різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку. Конкуренція є головною рушійною силою ринку, а сама продукція є знаряддям конкурентної боротьби [11,С.36].

Конкуренція є об'єктивним економічним законом розвинутого  товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва тощо. Дія багатьох економічних законів відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму [12,С.105].

Чиста (або досконала) конкуренція  відзначається присутністю на ринку  великої групи продавців, які протистоять великій групі покупців, причому жодна з цих груп не має достатньої сили, щоб вплинути на ціни. Товари мають чітко визначені характеристики, повністю взаємозамінні і продаються за цінами, які визначаються тільки співвідношенням між попитом і пропозицією.

Така ситуація зустрічається  на промислових ринках уніфікованих товарів типу сировинних харчових продуктів  і мінеральної сировини, а також  металів. Ринки такого типу звичайно є організованими, як, наприклад, Лондонська біржа металів. За чистої конкуренції детермінантою є гра попиту та пропозиції. Для фірми важливими змінними є ціна та пропонована кількість.

В свою чергу олігополія - це ситуація, коли число конкурентів  мале або декілька фірм домінують  на ринку, створюючи сильну взаємозалежність. На таких ринках кожна фірма добре  знайома з діючими силами і  маневри будь-якого конкурента відчуваються іншими фірмами.

Взаємозалежність між  конкурентами тим сильніша, чим менше  диференційовані їх товари. Таку недиференційовану олігополію можна протиставити диференційованій олігополії, коли товари, на думку покупця, мають важливі відмінні властивості. Ситуація олігополії частіше за все зустрічається на ринках товару в стадії їх зрілості, коли первинний попит не розширюється.

Монополістична (або недосконала) конкуренція займає середнє положення  між чистою конкуренцією та монополією. Конкуренти багаточисельні, і їх сили зрівноважені. Однак їх товари диференційовані, тобто, з точки зору покупця, вони мають відмінні якості, які сприймаються всім ринком [47,С.43].

Монополія - це така конкурентна  ситуація, коли, на ринку домінує  єдиний виробник, який протистоїть  великому числу покупців. Монополія  є граничним випадком, протилежним  чистій конкуренції. Протягом короткого  часу товар такого виробника не має  в своїй категорії прямих конкурентів. Це монополія новатора. Подібна ситуація спостерігається у фазі життєвого  циклу, що відповідає введенню товару на ринок у секторах, які народжуються і характеризуються технічними інноваціями. Проте на ринку найчастіше зустрічаються випадки державної монополії, логіка яких відрізняється від логіки приватних фірм. Це вже логіка не прибутку, а суспільного блага.

Отже, конкуренція є дуже тонким та гнучким механізмом. Гнучкість  механізму конкуренції виявляється  в його миттєвій реакції на будь-яку  зміну ситуації. Конкуренція - одна з існуючих ознак ринків, механізм

регулювання виробництва. Конкуренція  відображає систему взаємовідношень  між виробниками з приводу  встановлення цін, обсягів пропозиції товарів на ринку та споживачами певного товару. З розвитком конкуренції виникла необхідність впровадження понять конкурентоспроможність та конкурентоздатність товару і підприємств.

Азарян Е.М. під конкуренцією розуміє суперництво на якому-небудь поприщі між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавлених в одній і тій же меті [9,С.105].

Должанський І.3. стверджує, що ринкова конкуренція - боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на доступних сегментах ринку [13,С.11].

Фатхудинов Р.А. вважав, що конкуренція - процес управління суб'єктами своїми конкурентними перевагами для утримання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних, суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах [35,С.72]. Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів керування, суспільства в цілому.

Розрізняють такі методи конкуренції:

• на основі критерію підвищення якості товару (нецінова);
• на основі критерію підвищення якості сервісу товару;
• на основі зниження ціни (цінова);
• на основі зниження експлуатаційних витрат у споживача товару;
• на основі використання всіх конкурентних переваг об'єкта, суб'єкта.

Також значний вклад у  теорію конкуренції вніс професор Гарвардської школи бізнесу М.Портер. Відповідно до його теорії, суть конкуренції в  будь-якій сфері економіки характеризується взаємодією п'яти основних сил, які  зображені на рис. 1.1. Відповідно, успішність дії фірми на галузевому ринку  визначаються тим, наскільки ефективно  компанія протидіє наступним конкурентним силам:

1 .Суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі;

2.Спроби компаній з  інших галузей залучити покупців  даної галузі на бік своїх  товарів-замінників;

3. Потенціал входження у галузі нових фірм;
4. Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку постачальників ресурсів.

 

Рис. 1.1- П'ять рушійних сил  конкуренції за М.Портером

 

На основі розглянутої  схеми можна зробити висновок, що конкурентоздатність підприємства припускає його здатність здійснювати  ефективний економічний контакт  зі споживачами, постачальниками і  конкурентами. Взаємодія зі споживачами здійснюється через купівлю-продаж товару, взаємодія з постачальниками - через купівлю-продаж ресурсів, необхідних для виробництва, нарешті, взаємодія з конкурентами - через систему організаційних мір. що течуть і перспективна, реалізуюча активність фірми в конкурентному середовищі. Останнє вказує на роль суб'єкта керування - менеджменту компанії, особливо старшого, у справі забезпечення її конкурентоздатності. Конкурентоздатність фірми виявляється в кожен момент, у кожнім епізоді її діяльності.

Отже, конкуренція є найбільш ефективним засобом координації  взаємних дій суб'єктів ринку  без централізованого втручання  в їх діяльність і в сукупності породжує конкурентне середовище, яке  представлене значною кількістю  самостійних (незалежних) організацій, які прагнуть зміцнити своє економічне становище, залучаючи покупців завдяки  пропозиції кращих умов продажу порівняно  з конкурентами, тому для ефективної боротьби між ними підприємство повинно бути конкурентоспроможним для того щоб його не витіснили з цього ринку, що в свою чергу змушує фірму використовувати кореневі компетенції, тобто ініціативний потенціал своїх працівників та постійно шукати нові шляхи та заходи боротьби з конкурентами. Процес пошуку нових ідей, шляхів, які можуть перерости в конкурентні переваги, повинен бути безперервним.

Можна стверджувати, що основним інструментом підвищення ефективності діяльності підприємництва є нововведення, типовими причинами яких є можливість отримання конкурентної переваги, що виступають як: нові технології; нові або такі, що змінюються, запити споживачів; зміна вартості або наявності компонентів виробництва; поява нового сегменту галузі; зміна урядового регулювання.

Таким чином, конкурентоспроможність - це здатність об'єкта, що характеризується ступінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами [33,С.86].

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об’єкту  який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного  господарства, або нації мають  свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.