Особливості діяльності України на світовому ринку цукру

    Крім суто об'єктивних умов, є ряд відносно суб'єктивних, що впливають негативно на процеси ціноутворення в сільському господарстві, зокрема:

1) руйнування більшості тваринницьких, машинних, будівель­них та інших комплексів;

2) повільне створення сільськогосподарської ринкової інфра­структури (агробірж, гуртових ринків і торгівельних домів сільськогосподарської продукції і засобів праці, заготівельних підприємств тощо);

3) відсутність достовірної інформаційної бази про виробниц­тво, реалізацію і запаси найважливіших сільськогосподарських культур;

4) відсутність або недостатність інтервенційного фонду най­важливіших видів сільськогосподарських культур;

5) відсутність на сільськогосподарських підприємствах влас­ної матеріально-технічної бази для довготривалого зберігання різноманітної сільськогосподарської продукції;

6) повільне впровадження у виробництво сучасних агротех-нологій, недостатнє використання засобів захисту рослин і тва­рин, міндобрив тощр.

В Україні закупівельні ціни за статусом поділяються на дер­жавні, регульовані і вільні.

  Регульовані закупівельні ціни щорічно встановлюються дер-
жавою на цукровий буряк. КМ України на 2007/2008 маркетинговий рік затвердив -'ціновий коридор" на цукровий буряк, жито і пшеницю та проектує розширити перелік об'єктів цінового регулювання за рахунок інших важливих видів продукції сільського господар­ства.

Державні і регульовані закупівельні ціни розробляються за витратною методикою на базі середньогалузевої собівартості продукції та нормативного прибутку.Вільні закупівельні ціни визначають безпосередньо самостійні господарства. Їхні підрозділи таких прав не мають.[27, c.200-202]

Оскільки продукція сільського господарства може збуватися на різних стадіях виробничо-операційного циклу, сільськогоспо­дарські товаровиробники часто заздалегідь встановлюють заку­півельні ціни для кожного можливого франко цього циклу (франко-поле, овочесховище, торгівельний дім тощо). Базовим фран­ко, яке служить для визначення цін для усіх послідуючих франко відповідних стадій операційного циклу, вважається місце внробництва продукції: франко-поле-тік-теплиця тощо.

До регульованих цін можна віднести порогові закупівельні ціни. які мають встановлюватися за рішенням уряду міжвідомчими погоджувальними комісіями з участю представників місцевих держадміністрацій і метою яких є усунення цінового диспарите­ту між різними сферами товарного обміну, через які проходять до споживачів сільськогосподарські продукти та продукти їх пе­реробки.

Нажаль, з невідомих причин ще з 2004 р. міжвідомчі комісії не приступили до цієї цінотворчої роботи.

     На рисунку 2.5. наведений склад закупівельної ціни з ПДВ для кінцевого франко операційного циклу - торгівельної мережі.

Закупівельна ціна, визначена за витратним методом, є ціною пропозиції.

Теоретично ціноутворення за витратним методом може завер­шитися першим етапом ціноутворення, хоч практично це буває досить рідко, оскільки для цього потрібно, щоби ціна, розрахова­на за витратним методом, співпала з ціною, визначеною за ос­новними ринковими методами, тобто за методом орієнтації на цінового лідера або виключно на попит. Іншими словами, ціна пропозиції повинна відповідати ціні попиту.

Рис. 2.5. Склад закупівельної ціни з ПДВ для франко-торгівельна мережа

      Коли ціна пропозиції не відповідає ціні попиту, тоді виникає необхідність довести ціну пропозиції до ціни попиту. Вибір методів ціноутворення залежить від:

-каналів збуту виробленої продукції і її подальшого викорис­тання;

   -виду продукції певної підгалузі сільськогосподарського ви­робництва (рослинництво чи тваринництво).

Канали збуту сільськогосподарської продукції дуже різно­манітні, ціноутворення для кожного з них мас свої особливості, зокрема щодо рівня закупівельних цін.

Основні канали збуту виробленої сільськогосподарської про­дукції:

1) власна торгівельна мережа товаровиробників, де на місце­вих продуктових ринках збуваються переважно фрукти, ягоди і плодоовочева продукція:

2) місцеві торгівельні підприємства, яким звичайно продають таку ж продукцію;

3) торгівельні доми, гуртові ринки, заготівельно-збутові під­приємства, яким реалізують широкий асортимент рослинної і деякий асортимент тваринної продукції;

4)  переробні підприємства, яким продають сировину рослин­ного і тваринного походження:

5) агробіржі, яким збувають великі партії основних видів сільськогосподарської сировини рослинного і тваринного поход­женн (зернові, круп 'яні. масляні культури, м ясо у живій і забійній вазі тощо) ;

6) вітчизняні і зарубіжні трейдери. яким реалізують великі партії переважно продукції рослинного походження (зернові, кру­п'яні, бобові, олійні культури);

7) Аграрний фонд України, якому збувають переважно іер-нові і круп 'яні культури;

8) заставний фонд зерна.

На місцевих продуктових ринках сільськогосподарські това­ровиробники реалізують свою продукцію за вільними роздрібни­ми цінами, які вони встановлюють за методом орієнтації на ціно­вою лідера, якими є суб'єкти господарювання, що на ньому збу­вають свою продукцію.

Місцевим торгівельним підприємствам сільськогосподарські товаровиробники реалізують продукцію за вільними закупівель­ними цінами для різних франко, які розраховують як різницю між чинними (рідше - прогнозними) роздрібними цінами з ПДВ і тою частиною роздрібних цін, яку отримає суб'єкт торгівлі при поставці продукції за заздалегідь обумовленим франко. Ця частина ціни представлена торгівельною маржею і ПДВ на цю маржу.

Приклад: між торгівельним підприємством і товаровиробни­ком складений договір на поставку картоплі за закупівельною ціною франко-крамниця. Роздрібна ціна картоплі з ПДВ 0,90 ірн., торгівельна націнка крамниці, призначена на відшкодування операційних витрат торгівлі і формування торгівельного прибутку, -0,20 грн., ПДВ торгівлі - 0,04 грн. (0,20 х 0,2). Закупівельна ціна з ПДВ за цих умов становитиме 0,66 грн. (0,90 - 0,20 - 0,04), а без ПДВ – 0,55 грн.

Торгівельним домам, гуртовим ринкам, заготівельно-збуто­вим підприємствам, як посередницьким структурам між сільсько­господарським товаровиробником і споживачами його продукції, продукція реалізується за вільними закупівельними цінами, що розраховуються аналогічним способом, але з тою різницею, що в користь цих структур вираховуються сумарна торгівельна мар­жа та ПДВ на сумарну торгівельну маржу. У зв'язку з цим за­купівельні ціни стають дещо нижчими у порівнянні з цінами, коли продукція збувається безпосередньо роздрібній торгівлі. Але реа­лізація продукції через названі посередницькі структури має інші переваги - можна придбати в порядку зустрічної торгівлі деякі засоби виробництва за доступними цінами, отримати товарний кредит тощо.

Продукція сільського господарства реалізується переробним підприємством за закупівельними цінами, які здебільшого, як ціни пропозиції, пропонуються переробниками сільськогосподарської сировини.

Переробник розраховує проект закупівельної ціни за методом подвійної виробничої калькуляції ціни, суть якої полягає в тому, що крім звичайної калькуляції гуртової ціни складається ще каль­куляція за роздрібними цінами з ПДВ. Різниця між роздрібними цінами на сільськогосподарську сировину і закупівельними по­винна бути такою, щоби відшкодувати витрати переробника, гуртовика і роздрібного торгівця, сформувати їм середній рівень прибутку і сплатити ПДВ. Звичайно, такі закупівельні ціни най­нижчі і, відповідно, невигідні для сільськогосподарського това­ровиробника, але невигода від їх застосування компенсується зниженням рівня операційних витрат, зокрема за рахунок збільшення обсягу продаж, скорочення транспортних втрат, ви­бору вигідного франко.

Сільськогосподарський товаровиробник безпосередньо на аг­робіржах рідко реалізує продукцію, оскільки для цього потрібно мати великі парти такої продукції. Здебільшого це під силу фінан­сово потужним структурам - національним і, особливо, інозем­ним агротрейдерам. На агробіржах закупівельні ціни встанов­люють в процесі торгів за методом ринкового ціноутворення-оріентацїї виключно на попит. Звичайно, що і пропозиція тут відіїрає важливу роль, бо ціни тісно пов'язані з нею.

Національні та зарубіжні трейдери, як фінансово потужні структури, при визначенні закупівельних цін на сільськогоспо­дарську продукцію воліють мати справу з великими партіями закупівлі продукції сільського господарства. Тому вони здебіль­шого працюють з агробіржами, рідше з агродомами, агроринка-ми і ще рідше безпосередньо з товаровиробниками. їх основний метод ціноутворення - орієнтація виключно на попит зараз і в недалекому майбутньому, як всередині країни, так і, особливо, на світових ринках.

Закупівля зернових, круп'яних та деяких інших культур у дер­жавний Аїрарний фонд проводиться за вільними закупівельними цінами, встановленими в процесі торгів, організованих аграрни­ми біржами.

Закупівельні ціни, за якими здійснюються закупівлі продукції Аїрарного фонду, погоджуються з Міністерством аграрної полі­тики, і Міністерством економіки України.

Важливі особливості ціноутворення мас продукція рослинни­цтва. На цю продукцію реальні закупівельні ціни встановлюють­ся в два етапи. Це обумовлено тим, що в період збору нового врожаю продукції рослинництва (2-3 тижні) у продажу ця про­дукція ще відсутня, тому невідома на неї ринкова ціна, а прогно­зуванням її в Україні ніхто не займається.

На першому етапі ціноутворення, який у часі співпадає з пе­ріодом збору нового врожаю, застосовується витратний метод ціноутворешія, суть якого полягає в тому, що складається каль­куляція ціни, у яку включаються всі індивідуальні витрати (по­вна собівартість), прибуток і ПДВ. Але при цьому виникає низка складних питань, які має розв'язати самостійно суб'єкт ціноутворення. Найскладніші з них: як підрахувати фактичну або про­гнозовану собівартість (у сільському господарстві фактична калькуляція складається після закінчення календарного року), у якому розмірі у калькуляцію включити прибуток (реальна ціна як мінова вартість одиниці продукції ще невідома, отже, і невідо­ма величина прибутку).

Звичайно, ціна, визначена за витратною методикою, в рідкісних випадках буває реальною, оскільки не співпадає з пізніше вста­новлюваною ціною, коли продукція нового врожаю надходить у продаж. Тому товаровиробник сільськогосподарської продукції змушений попередньо встановлену закупівельну ціну (на першо­му етапі) пристосувати до реальних цін на ринку сільськогоспо­дарської продукції. У цьому і полягає другий етап ціноутворен­ня, на якому користуються методом, названим методом орієн­тації на ціну лідера. При тому таким лідером можуть бути суб'єк­ти ціноутворення, що реалізують продукцію на продуктових ринках, а також роздрібна торгівельна мережа у містах, де збу­ваються великі обсяги продовольчої та іншої продукції за реаль­ними роздрібними цінами.

У цих випадках закупівельна ціна повинна бути нижчою від реальної роздрібної ціни на величину виробничо-торгівельної маржі і ПДВ з неї тих сфер товарного обміну, які беруть участь у виробничо-торгівельних операціях з доведення сільськогоспо­дарської продукції до кінцевого споживача. Тому вона визна­чається шляхом вирахування виробничо-торгівельної маржі і ПДВ з неї кожної сфери товарного обміну від реальної або про­гнозованої роздрібної ціни, починаючи від роздрібної торгівлі, через гуртову торгівлю, виробничі підприємства (при переробці сільськогосподарської сировини) до заготовельників сільськогос­подарської продукції (заготівельно-збутових підприємств, трей-дерів, гуртових ринків тощо).