Особливості діяльності України на світовому ринку цукру

                      Отже, як ми бачимо з даних таблиці 1.5 серед країн панує тенденція збільшення обсягів споживаної продукції.У Бразилії, яка лідирує у виробництвці цукру з цукрової тростини, обсяги споживання збільшилися найбільше, за останні 3 роки –виросли на 5 %.

                                                                            23

Світовий імпорт цукру

        Росія, ОАЕ та Єгипет – основні імпортери цукру-сирцю (з цукру-сирцю одержують білий цукор), що імпортують його переважно з Бразилії. Значну частину світового обороту цукру складають також країни з нестійким імпортним графіком – Китай, Нігерія, Румунія, Марокко, Іран. Всі вони імпортують цукор в основному з Бразилії. Значна частина індійського цукру поставляється в Пакистан, Ірак.[21]

Таблиця 1.6

Обсяг імпорту цукру країн- найбільших імпортерів

     Таким чином, як свідчать дані таблиці, обяги імпорту Росії, яка є найбільшим світовим імпортером, склали в 2010 році 10%  і виросли у 2 рази  порівняно з 2007 роком. Отже, ми бачимо тенденцію до посилення залежності від імпорту, а також  ці дані свідчать про перспективність освоєння російського ринку іншими країнами- експортерами цукру. Друге місце за величиною імпорту посідає Індонезія. Чиї показники в 2010 доягли 4.1% і  зменшилися на 25 % порівняно з базовим роком. Третє місце належить Кореї, яка має  долю в 4% у світовому імпорті. На четвертому місці за обсягами імпорту цукру США, які в 2010 імпортували 1,6 млн т цукру, що складає 3,9 % у світовому імпорті. Що с тосується України- вона посідає 5 місце за обсягами цукру у світі , їй належить 3.7%.

1.3. Дослідження механізмів ціноутворення на світовому ринку цукру

       Маркетингове управління цінами на міжнародних ринках має ту ж саму структуру, що і на національному ринку. Разом з тим з'являються нові елементи: урядова політика щодо захисту внутрішнього ринку; валюта, використовувана при здійсненні угоди.

        Інтернаціональна вартість-це суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару при середньосвітових суспільно нормальних умовах виробництва і середньосвітовому рівні продуктивності інтенсивності праці. Вона формується переважно під впливом умов виробництва в тих країнах, які є головними постачальниками товару на світовий ринок, і лежить в основі формування світової ціни.

       Основою для розрахунку експортних та імпортних цін в українській зовнішньоторговельній практиці виступають ціни основних товарних ринків. Вони є показниками, оточуючими середньосвітові умови виробництва, реалізації та споживання конкретних товарів. Щоб обмін товарами проводився на еквівалентній основі, вони повинні оцінюватися в цінах світового ринку. Під світовою ціною розуміється грошове вираження інтернаціональної вартості реалізованого на світовому ринку товару. На практиці світова ціна виступає як ціна найважливіших продавців і покупців або основних центрів міжнародної торгівлі і встановлюється в ході здійснення великих і регулярних операцій з товаром. Ціни випадкових, епізодичних угод не є представницькими. Світова ціна характеризується наступними ознаками:

- За такою ціною виробляються великі експортні та імпортні операції на умовах звичайних для більшості товарних ринків, тобто вона повинна носити роздільний комерційний характер. Виключаються товарообмінні операції (бартер, компенсація і т.д.), поставки товарів в рамках державної допомоги, реалізація продукції спільних підприємств і т.д.;

- Це ціна, яка використовується в регулярних угодах на найважливіших ринках;

- Також це ціна товарів у таких угодах, платежі по яких ведуться у вільній торгівлі готівковими у вільно конвертованій валюті у розглянутий період.

     В якості світових не можуть виступати ціни, що обслуговують товарообіг в рамках замкнутих економічних угруповань.

      Простіше вирішувати питання про світову ціну на сировинні товари. Їх джерела прив'язані до певних географічних районах, в той час як виробництво широкого асортименту готової продукції налагоджено практично повсюдно.

      Світовими цінами вважаються експортні ціни основних постачальників конкретного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах цього товару.

Орієнтиром для учасників зовнішньої торгівлі при визначенні цін на свої товари служить два види цін: опубліковані та розрахункові.[19, c.234-235]

       До першого виду цін відносяться ціни, повідомлення про які можна почерпнути в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін, якщо до них зробити необхідні поправки. До опублікованих цін відносяться:

- Довідкові ціни;

- Біржові котирування;

- Аукціонні ціни;

- Ціни, що наводяться в загальних статистичних довідниках;

- Ціни фактичних угод; ціни пропозицій великих фірм.

        Біржові котирування і ціни аукціонів застосовуються у світовій торгівлі широким колом сировинних товарів мінерального і сільськогосподарського походження.[12, c413-414 ]

        Міжнародні товарні біржі являють собою особливий вид постійно діючих ринків, на яких за певних умов відбуваються угоди купівлі-продажу на масові сировинні і виробничі товари, що володіють родовими ознаками, якісно однорідними та взаємозамінними. Товар продається і купується без його пред'явлення та огляду.

          Вид ф'ючерсної котирування залежить від товару і від біржі, тому ціни на різні товари виглядають по різному.

          Колонки біржових котирувань будуються певним чином і містять наступну інформацію:

    Open - ціна першої угоди, укладеної в період офіційного відкриття ринку;

    High - найвища ціна операції в цей день;

    Low - найнижча ціна операції в цей день;

    Settle - підсумкова ціна, звичайно розрахункова, що визначається за формулою з урахуванням ряду цін в період закриття торгівлі (наприклад, в останню хвилину).               Підсумкова ціна визначається комітетом біржі і призначається для виз ділення вартості ф'ючерсного контракту на закриття торгівлі. Як така розрахункова ціна не обов'язково є ціною останньої угоди даного дня, а іноді може бути навіть поза денного рівня коливання ціни;

      Change - зміна підсумкової ціни в порівнянні з вчорашнім днем. Більш точно-це сьогоднішня підсумкова ціна мінус вчорашня підсумкова ціна. Ця зміна може бути як позитивним, так і негативним;

       Liftime: - вища і нижча ціни даного контракту, зареєстровані з моменту High /     Low відкриття торгівлі даним контрактом;

      Open Interest - число відкритих контрактів на момент закриття в попередній торговельний день;

      Volume - показник загальної кількості контрактів, укладених протягом дня []

   Сільськогосподарські підприємства вироблену ними сільсько­господарську продукцію продають за закупівельними цінами.[12, c. 432-436]

Закупівельні ціни посідають особливе місце в системі цін, оскіль­ки вони служать широкою базою для ціноутворення у переробній промисловості та через неї, а також безпосередньо - на спо­живчі товари у гуртовій і роздрібній торгівлі. Тому вони є од­ним з найважливіших об'єктів державної економічної політики.

   Закупівельні ціни повинні стимулювати розвиток сільського господарства і агропромислового комплексу в цілому, підвищен­ня ефективності сільськогосподарського виробництва, забезпе­чення паритетності закупівельних і гуртових цін на засоби ви­робництва для сільського господарства.[27, c.197]

    У закупівельних цінах проявляється комплекс економічних інте­ресів: виробників сільськогосподарської продукції; підприємств переробної промисловості, гуртової і роздрібної торгівлі; спо­живачів сільськогосподарської продукції і вироблених з неї спо­живчих товарів; держави.

    Рівень закупівельних цін повинен задовольнити економічні інтереси всіх цих учасників виробництва і обігу, споживачів і державу.

     Основні об'єктивні особливості сільського господарства, які впливають на формування закупівельних цін:

сезонність виробництва, особливо рослинної продукції;

тривалість виробничого циклу як у рослинництві, так і в тваринництві;

кліматичні умови у різних зонах країни;

грунтові умови;

поява надзвичайно рідкісних видів нових біологічних, пимологічних та товарних сортів сільськогосподарської продукції, у тому числі трансгенної;

отримання врожаю деяких видів сільськогосподарської про­дукції практично без участі робочої сили і засобів праці;

становлення землі як засобу праці і бази орендних відносин;

податкова, фінансово-кредитна політика держави до роздержавленого сільського господарства;

відсутність ринку землі сільськогосподарського використання.