Керівництво компанії

Левіс Лер, голова та генеральний директор компанії «3M» надає більшого значення  вільній, відкритій розмові серед менеджерів та робітників. Лер витрачає 6 місяців кожного року за межами офісу компанії «3M» в Сан Пауло, Мінесоті, відвідуючи численні заводи. Там він бере активну участь у співбесіді з робітниками. Лер переконаний, що часті співбесіди є єдиним  способом викликати у робітника довіру та співпрацю, які є головними для досягнення успіху в компанії «3M». Він також вимагає від керівників, які управляють операціями компанії, час від часу відвідувати робітників різних сфер: урядовців, науковців, медіа-постачальників в їхньому регіоні для обговорення їхньої компанії «3M»

        

 Аналітичні здібності

Аналітичні  здібності складаються із навичок  бачити всю картину «як на долоні», складні випадки загальної організації, де різні структури співпрацюють. Складання концепції на кожну частину організації взаємодіє та пристосовується для виконання певної цілі та функціонує у навколишньому середовищі, що постійно змінюється, є потрібною умовою для зосередження організації на її головних цілях.

Більшість генеральних  директорів поєднують аналітичні та концептуальні навички у розвитку довгострокових планів для їхньої компанії. Адже вони обидві дають змогу генеральному директору передбачити і спроектувати майбутні дії, які можуть вплинути на компанію через 5, 10 чи навіть 20 років.  Матсушіта, японська електронна корпорація, голова якої  Коносуке Матсушіта, використав концептуальні та аналітичні навички для розробки 250-річного плану для його компанії.

Не зважаючи на те, що всі попередні навички  є важливими, значення кожної з них змінюється відповідно до рівня менеджера в організації. Наприклад, технічні навички та навички спілкування є важливими для нижчих рівнів менеджменту. Менеджери такого рівня повинні самі виконувати певну роботу чи співпрацювати з тими, хто виконує її постійно. Однаковою мірою комунікаційні та комп’ютерні навички є важливими для всіх рівнів менеджменту. Аналітичні навички є здебільшого важливими для вищого рівня менеджменту, де середовище є менш стабільним, а проблеми – менш передбачливими. Отже, навички прийняття рішень та аналітичні (абстрактні) навички є вирішальними для вищої ланки менеджерів.

 Головним  чином вищий рівень управління  є відповідальним за прийняття  рішень, які виконуються нижчими  рівнями.

 

Управлінська  роль

Роль – це очікувана модель поведінки індивіда в певному середовищі чи на певному робочому місці. Сьогодні управлінці найбільш схиляються до наукових праць Генрі Мінітсберга про управлінську роль. Він провів дослідження та опитування п’ятьох виконавчих керівників  з різних галузей індустрії протягом двох тижнів. Міністберг визначив, що менеджери можуть працювати в десятьох різних напрямках, які є схожими між собою. Графік Мінітсберга вказує на те, що 10 типів напрямів діяльності можна представити у трьох головних: міжособистісна роль, інформаційна роль та роль для прийняття рішень.

       Міжособистісна роль

Три міжособистісні ролі – це роль номінального представника, керівника та інфоменеджера. Вони виникають завдяки повноваженням менеджера і направлені на міжособистісну взаємодію. Використовуючи  такі ролі, сам менеджер здатен виконувати одночасно інформаційну роль, яка в свою чергу, безпосередньо веде до функції прийняття рішень.

Вся управлінська робота відповідає певним обов’язкам, які за своєю природою можуть бути символічними чи офіційними. Наприклад: роль номінального представника виконує декан коледжу, коли видає дипломи про закінчення вищої освіти; менеджер, який є присутній на весіллі дочки працівника; мер міста Х’юстона, який дарує ключі від міста команді шатлу НАСА. Роль керівника включає в себе діяльність щодо спрямування та координування роботи підлеглих. У минулому до даної ролі могли входити кадрова робота (робота з кадрами, тобто наймання, тренування, просування по службі, звільнення) та мотивування працівників. Роль керівника також включає контроль, чи іншими словами нагляд за тим, що все відбувається «за планом». Роль інфоменеджера стосується тих менеджерів, які вступають в міжособистісні зв’язки поза своїм робочим місцем. Вони повинні підтримувати хороше відношення як з тими менеджерами, які постачають продукти до певного блоку чи секції, так і з тими, які отримують ці продукти .

      

Інформаційна  роль

Інформаційна  роль закріплює статус менеджера  як головного адресата (отримувача) та адресанта (відправника) інформації. Завдяки проведеному дослідженню  трьох міжособистісних напрямків, менеджери  створюють схему міжособистісних зв’язків. Такі зв’язки допомагають їм збирати та отримувати інформацію виступаючи контролером, поширювати її виступаючи розповсюджувачем та представником.

У роль контролера входить перевірка середовища для виявлення  інформації, зміни, перспективи та проблеми, які можуть впливати на організацію. Офіційні та неофіційні зносини, які виникають у ролі інфоменеджера є досить похвальними та потрібними саме тут. Зібрана інформації може породити конкуренцію, яка можливо вплине на всю організацію, ось наприклад спостереження за модою сучасної молоді, яка завжди відповідає змінам товарної лінії.

До ролі розповсюдження входить важлива чи конфіденційна  інформація для підлеглих. Протягом розмови, під час обідньої перерви, голова фірми спостерігає, що більшість покупців засмучує неякісність продукції фірми. Повертаючись до офісу,  він запитує віце-президента по експлуатації та якості про проблеми щодо якості продукції. Він також вимагає, щоб віце-президент надав клієнтам фірми власні гарантій щодо якості продукції.

У ролі представника, менеджер представляє організацію  іншим суб’єктам. Така презентація  може бути внутрішньою, коли менеджер обговорює питання підвищення заробітної плати своїм робітникам з вищим керівництвом. Або ж зовнішньою, коли виконавці представляють місцевій суспільній організації погляди своєї компанії про окремі громадські питання.

   

 Роль прийняття рішення

Розвиток міжособистісних  зв’язків та процес накопичення інформації є важливими, але не становлять собою завершальний етап. Вони виступають головним внеском у процесі прийняття рішень.

Основна ціль ролі підприємців - покращити роботу всього відділу. Хороший менеджер нижчого рівня щохвилини намагається знайти  нові методи покращення якості роботи цілого відділу. Голова банку ж щохвилини сплановує зміни, які удосконалять банківські послуги. Хороший  менеджер по маркетингу щохвилини намагається виявити все нові вподобання та смаки покупців.

У ролі вирішення  складних питань та проблем, менеджери врегульовують та здійснюють корективні дії у відповідь на тиск, що виникає поза межами їх контролю. Зазвичай рішення мають прийматися швидко, тому дана роль отримує першість над іншими ролями. Миттєве вирішення конфліктної ситуації призводить до стабільності. Наприклад:

1. коли наглядач  швидко реагує на непередбачувану  подію (катастрофу місцевого масштабу);

2.коли директор  підприємства протистоїть страйкам;

3.чи коли  менеджер нижчої ланки відповідає за пошкодження одиниці обладнання.

Тобто всі вони займаються безладдям та гармидарем в їхньому середовищі. Отже, менеджери повинні діяти швидко і повернути середовище на стабільний рівень.

 В ролі  розприділення ресурсів менеджери вирішують хто і які  ресурси отримає (гроші, люди, час, устаткування). Зазвичай, ресурсів є недостатньо для здійснення всіх важливих операцій, тому менеджери повинні розподілити  дефіцитні товари у багатьох напрямках. Тому розподілення ресурсів є однією з найбільш вирішальних ролей для менеджерів. Хороші менеджери нижчого рівня повинні вирішувати чи обирати понаднормовий графік роботи, чи найняти працівників на півставки. Для прикладу, працівник, який працює з трьома проектами має вирішити скільки часу йому потрібно витратити щоденно на кожен. Мінітзберг вважає, що визначення цих десятьох ролей (напрямів) можна застосувати для трьох функцій.

По-перше, вони допомагають  визначити спектр роботи управлінців, підкреслюючи, що всі ролі та функції  є взаємопов’язаними. Ігнорування  одного чи кількох ролей стає перешкодою для загального розвитку здібностей менеджера.

По-друге, команда  працівників не зможе функціонувати  ефективно якщо хоча б якоюсь роллю знехтувано. Спільна праця в середовищі організації вимагає, щоб кожна роль здійснювалась послідовно.

По-третє, важливість десятьох ролей підкреслює значущість робочого управлінського часу, коли менеджери успішно виконують кожну із десяти ролей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1.1 Загальна характеристика тексту

      Текст  даної курсової роботи складається  з однієї статті, яка спрямована  на два аспекти дослідження  (управлінські ролі та навички). Подана інформація надана у  вигляду суцільного тексту, поділеного  на розділи, підрозділи,. Крім того у даному тексті зустрічається числовий та текстовий перелік даних. Перелік (список, опис із перерахуванням чогось) слугує для зручності пошуку даних у тексті. Також інформація у даній статті виступає у вигляді графічного матеріалу, а саме кругової діаграми. Після кожного розділу та майже після кожного підрозділу подаються висновки щодо викладеного матеріалу.

    Інформація  згрупована у взаємопов’язані  речення, які у свою чергу  створюють абзаци, що допомагає  кращому сприйняттю даних та зовнішньому вигляду самої роботи. Абзаци утворюють сам текст, який і є вихідними даними роботи.

2.2. Стилістичний  аналіз тексту

Стилістика – ділянка мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови й їх стосування з погляду норм, їх варіантів і відхилень в синхронному й діяхронному перекрої; розділ теорії літератури, що вивчає стилі літературно-художніх творів. Основним поняттям стилістики є стиль.

      Стиль – це суспільно усвідомлена і функціонально зумовлена внутрішньо об’єднана сукупність прийомів уживання, відбору й поєднання засобів мовного спілкування у  сфері тієї чи іншої загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, що служать для інших цілей, виконують інші функції в мовній суспільній практиці даного народу. Отже, мовний стиль – це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання .

      Найважливішою  категорією практичної стилістики  є функціональний стиль. Функціональний стиль – різновид мовлення з властивими йому лексичними, фразеологічними, морфолого-синтаксичними, орфоепічно-акцентуаційними засобами, використовуваний для здійснення однієї з функцій мови – спілкування, повідомлення та впливу .

      Питання  про поділ на функціональні стилі досить складне, згідно з найвідомішою класифікацією виділяють такі п’ять стилів:

• офіційно-діловий;
• науковий;
• публіцистичний;
• художній;
• розмовний.

          Офіційно-діловий стиль – це    мова    ділових    паперів: розпоряджень,   постанов, програм,заяв, автобіографій,  резолюцій, протоколів,  указів,  актів, 

законів, наказів, анкет, розписок тощо. Основна   функція  офіційно-ділового   стилю  –   інформативна (повідомлення).  Сфера   вживання   ділового   стилю   зумовлює   його жанрову   розгалуженість. Основні стильові риси: офіційність, лаконічність точність.

Офіційно-діловий стиль має такі підстилі: 
     - законодавчий 
     - дипломатичний 
     - юридичний 
     - адміністративно-канцелярський.

   Науковий  стиль – це стиль, сферою використання якого є наукова та науково-технічна діяльність, освіта; він призначений для інформування про результати наукових досліджень, обґрунтування гіпотез, класифікації і систематизації знань, впливу на інтелект читача або (рідше) слухача.   Основні стильові риси: ясність і предметність тлумачень;логічна послідовність і доказовість викладу об’єктивний аналіз;точність і лаконічність висловлювань;аргументація та переконливість тверджень. Науковий стиль має такі різновиди: 
1.Суто науковий , який поділяється на науково-технічний і науково-гуманітарний; 
2.Науково-популярний  
3. Науково-навчальний .

Публіцистичний  стиль застосовується у суспільному житті та політиці. Метою спілкування є вплив, інформація про суспільно важливі справи. Основні стильові риси: закличність, пристрасність, оцінний характер мовлення.

Розмовний  стиль застосовується у побуті, у сімейних, дружніх стосунках. Основною метою спілкування є обмін інформацією, думками з близькими людьми, встановлення стосунків. Основні стильові риси: невимушеність, емоційність, порушення логічності, оцінний характер мовлення.

         Художній стиль  - це найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій. Основні стильові риси: образність, конкретність, емоційність, оцінний характер мовлення.

Даний текст написаний  у науковому стилі, а точніше  у науково-популярному підстилю. Він використовується для зрозумілого, доступного викладу наукової інформації нефахівцям; реалізується в неспеціальних часописах, книгах. Основне призначення – викладення наслідків дослідження про людину, суспільство, явище природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизації знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення. Структура тексту часто ускладнена зворотами (дієприкметниковими), нанизуванням іменних форм, вставними пояснювальними або підсумовуючими словами.