Предмет, завдання, місце і значення науки про мову. Галузі мовознавства. Наукове і практичне значення мовознавства

Складні конструкції з  сурядністю і підрядністю, сполучниковим  і безсполучниковим зв’язком, як правило, є неелементарними реченнєвими  утвореннями.

Не до кінця з’ясоване питання елементарних та неелементарних мінімальних синтаксичних одиниць. У формально-синтаксичному аспекті елементарними є головні члени (простий підмет і простий дієслівний присудок) та другорядні члени, виражені одним повнозначним словом. До неелементарних відносять складений підмет, складений іменний та дієслівний присудки, складний (подвійний) присудок, другорядні члени, виражені словосполученнями.

Із семантико-синтаксичного погляду  поняття елементарності/неелементарності пов’язане з наявністю/ відсутністю  в простому реченні вторинних  предикатних і субстанціональних  синтаксем.

Отже, елементарні/неелементарні словосполучення  загалом є тотожними з формально-синтаксичного  і семантико-синтаксичного погляду. У простих і складних реченнях наявна лише часткова відповідність  між елементарними/неелементарними  конструкціями у формально-синтаксичному  і семантико-синтаксичному аспектах.

3. Синтаксичні  зв’язки у словосполученні і реченні. Синтаксичний зв’язок - формальний зв’язок між компонентами синтаксичної одиниці (словосполучення, простого речення, складного речення), виражений відповідними мовними засобами.

Синтаксичні зв’язки у словосполученні, простому і складному реченнях певною мірою збігаються, хоча в кожній з названих одиниць виявляються специфічні особливості синтаксичного зв’язку. Тому слід диференціювати синтаксичні зв’язки на рівні словосполучення, простого і складного речення.

Мінімальні синтаксичні одиниці  можуть поєднуватися у межах словосполучення  і речення. Варіантів таких поєднань може бути декілька:

• поєднання опорного слова, яке в словосполученні може вживатися в будь-якій формі, і залежної форми слова, що завжди репрезентована однією граматичною формою, напр.: співати (співаю, співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають, співав би...) пісню;
• поєднання опорної і залежної форм слова, що вживаються в будь-якій формі, напр.: весняний ранок, весняного ранку, весняним ранком тощо;
• поєднання двох рівноправних компонентів у сурядному словосполученні: брат і сестра, веселитись і радіти;
• поєднання взаємозалежних головних членів – підмета і присудка: Засне долина; Минає літо  (Т. Шевченко).

У неелементарних словосполученнях мінімальна синтаксична одиниця поєднується  з елементарним словосполученням: високий дерев’яний будинок (високий + дерев’яний будинок), гарні польові квіти (гарні + польові квіти).

У межах елементарних складних речень, переважно складносурядних і  безсполучникових, а також і в  деяких багатокомпонентних конструкціях поєднуються прості речення: Пташки замовкли, трави стихли, лише берези сколихнулись, та вітер золотим од дерева до дерева почав шпурляти, кружляючи червоне (П. Тичина).

У складнопідрядних реченнях опорна прислівна мінімальна синтаксична  одиниця в головній частині підпорядковує  підрядну частину. У ролі опорної  мінімальної синтаксичної одиниці  виступають переважно іменники і  дієслова: Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней (В. Канівець). Він розуміє, що ця байдужість страшніша за стогони й сльози (М. Стельмах).

Складні неелементарні речення (сполучникові, безсполучникові, сполучниково-безсполучникові), що поділяються на рівні членування, на зовнішньому рівні можуть поєднувати прості й складні (елементарні й  неелементарні), а також складні  конструкції зі складними: І то нічого, / що чигали круки, що проминуло так багато літ (Л. Костенко); Я спробував повзти, / але кулі віялом лягли переді мною, і я знову припав до снігу (І. Багмут). (Вертикальною рискою показаний зовнішній рівень членування).

 

4. Засоби  вираження синтаксичних зв’язків. Типи і форми синтаксичних зв’язків. Синтаксичні зв’язки у реченні виражаються кількома засобами. Це переважно стосується і словосполучення.

В українській мові як мові аналітично-флективної будови з домінуванням флективних ознак  існують такі засоби вираження синтаксичних зв’язків:

1) відмінкові закінчення іменників,  флексії роду, числа і відмінка  прикметників, закінчення особи,  числа і роду дієслів, напр.: Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась огнем блискавиці (Леся Українка); З журбою радість обнялась... (О. Олесь);

2) прийменники, що вживаються  разом з непрямими відмінками  іменників: Синє й гаряче небо лежело над степом, неначе якась кругла покришка. На небі не було хмариночки! На степу не було ні смужки туману (І. Нечуй-Левицький);

3) сполучники і сполучні слова,  що використовуються в простому  й складному реченнях: Я забуваю сумніви і сум (Л. Костенко); Уставай, моє сонечко, з темного лугу, бо тривожить минуле не раз і не двічі (А. Малишко);

4) порядок слів, який в українській  мові є допоміжним засобом  вираження синтаксичних зв’язків, оскільки в багатьох випадках  зміна порядку слів не веде  до зміни синтаксичної ролі  членів речення, а переважно  позначається на змістових та  стилістичних нюансах. Проте в  деяких конструкціях порядок  слів, виражаючи напрямок синтаксичного  зв’язку між тотожними формами  слів, диференціює підмет і присудок, підмет і додаток тощо, пор.: Київ – столиця України; Столиця України – Київ; Весло зачепило плаття; Плаття зачепило весло;

5) інтонація (на письмі позначається  розділовими знаками), яка відіграє  важливу роль у поділі речень  на синтагми, встановленні фразового  наголосу, визначенні типів складних  безсполучникових речень та ін. Так, зокрема, інтонація впливає  на трактування речення з тим  самим лексичним складом як  простого, ускладненого вставним  реченням, або ж як складного  безсполучникового з неоднорідними частинами, пор.: Пам’ятаю, це трапилося влітку (просте ускладнене); Пам’ятаю: це трапилося влітку (складне безсполучникове);

6) одним із засобів зв’язку компонентів частин простого і складного речення є лексичний повтор, напр.: Не раз ми ходили в дорогу, не раз ми вертали до хати (П. Грабовський).

Згідно  з функціональним підходом в україністиці останнім часом виділяють такі типи синтаксичних зв’язків:

• предикативний (у реченні);
• підрядний (у словосполученні, простому і складному реченнях);
• сурядний (у словосполученні, простому і складному реченнях).

Предикативний зв’зок – зв’язок між підметом і присудком, що формує структурну основу простого двоскладного речення.

Підрядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що вказує на граматичну залежність одного компонента від іншого в реченні чи словосполученні.

Сурядний зв’язок – синтаксичний зв’язок, що поєднує граматично рівноправні компоненти в словосполученні, простому та складному реченні.

5. Семантико-синтаксичні  відношення. Семантико-синтаксичні відношення – відношення, що відображають стосунки предметів і явищ дійсності, вказують на значеннєві стосунки поєднаних певним синтаксичним зв’язком синтаксичних одиниць.

У семантично простому елементарному  реченні семантико-синтаксичні відношення спрямовані від предиката (передусім  дієслівного) до непредикатних (субстанціональних) синтаксем. При цьому виділяють  такі різновиди субстанціональних  відношень:

- суб’єктні: І наступило мовчання (К. Пісоцький);

- об’єктні: Крутило куряву (В. Тарнавський);

- адресатні: Про це я вам скажу відверто;

- інструментальні: Батько затарабанив ножем по столу (В. Тарнавський);

- локативні: Вона з гнівом кинула талон на підлогу і пішла до виходу (Ю. Цюпа).

Первинними є семантико-синтаксичні  відношення в складних реченнях, які  є похідними в простих реченнях, напр.: Хлопці прокинулися, бо гриміло → Хлопці прокинулися від грому; Коли настав вечір, ми вийшли на прогулянку → Увечері ми вийшли на прогулянку.

У складних реченнях семантико-синтаксичні  відношення встановлюються між предикативними одиницями і мають свою специфіку  залежно від типу складного речення.

 

Запитання. Завдання

1. У чому полягає сутність  синтаксису як науки і як  синтаксичної будови мови?

2. Розкрийте погляди мовознавців  на об’єкти синтаксису.

3. Чому речення є центральною  синтаксичною одиницею, а словосполучення  і мінімальна синтаксична одиниця  підпорядковані йому?

4. Назвіть аспекти вивчення синтаксису. У чому сутність функціонального  синтаксису?

5. Які синтаксичні одиниці є  конструкціями?

6. Розкрийте поняття елементарності/неелементарності  синтаксичних одиниць.

7. Назвіть типи синтаксичного  зв’язку в межах словосполучення,  простого і складного речення.

8. У чому специфіка предикативного  зв’язку? Назвіть його диференційні  ознаки.

9. Охарактеризуйте різновиди підрядного  зв’язку (прислівний, детермінантний, опосередкований). Назвіть його диференційні  ознаки.

10. З’ясуйте специфіку сурядного  зв’язку. Встановіть його диференційні  ознаки.

11. У чому сутність семантико-синтаксичних  відношень? Як вони пов’язані  із синтаксичними зв’язками?

12. Які семантико-синтаксичні відношення  є первинними, а які вторинними? Проілюструйте це на конкретних  прикладах.

13. Які синтаксичні одиниці виявляються  у сфері мови і сфері мовлення?

14. У чому виявляється зв’язок  синтаксису з лексикою і морфологією?

 

 

 

 

 

 

Термінологічний словник курсу

(за  темами)

 

Білінгвізм, гуманітарні науки, діахронія, етнолінгвістика, загальне мовознавство, індивідуальна  двомовність, конкретне (часткове) мовознавство, мовознавство, національна двомовність, об’єкт науки, полілінгвізм (мультилінгвізм), предмет науки, природничі науки, психолінгвістика, синхронія, соціолінгвістика.

 

Діалектика, дослідні методи, зіставний метод, історичний метод, квалітативний метод, квантитативний метод, науковий світогляд, метафізика, метод, метод обчислень, методологія (часткова і загальна/філософська), описовий метод, порівняльно-історичний метод,  філософські методи.

 

Дві форми  існування конкретних мов, дихотомія  мови, експліцитна мета (висловлювання), імпліцитна мета (висловлювання), індивідуальне  мовлення, комунікативна функція, мислеофорлююча функція, мова, мовлення, прагматика.

 

Вищі  рівні мови, граматичний рівень мови, звук,  ієрархія мовних рівнів, лексема, морфема, морфологія, нижчий рівень мови, означення, означуване, парадигма, парадигматичні відношення, план вираження, план змісту, речення, синтагматичні відношення, синтаксис, система мови, структура мови, фонема.

 

Акомодація, асиміляція, алофон, артикуляція, атонація (дезакцентація), африката, варіант  фонеми, гаплологія, дивергенція, динамічний наголос, дисиміляція, дистанційна  асиміляція, діереза, епентеза, звук, інваріант  фонеми, квантитативний наголос, комбінаторні звукові зміни, конвергенція, контактна  асиміляція, лабіалізація, метатеза, музичний наголос, назалізація, не релевантна опозиція, палаталізація, позиційні звукові  зміни, протеза, редукція, релевантна опозиція, сингармонізм, субституція, тембр, тон, фонема, фонетика, фонологія, фрикативний  звук, шум.

 

Активні й пасивні афікси, аломорф, афіксація, внутрішня флексія, дериваційна  морфема, значеннєва одиниця, корінь, інтерфікс, інтонація, морфема, морфонема, наголос, порядок слів, префікс, продуктивні  й непродуктивні афікси, редуплікація, реляційна морфема, речова морфема, службові слова, суплетивізм, суфікс, циркумфікс, формант.

 

Денотативне значення, контекстуальне значення, конототивне  значення, лексема як слово-тип, лексема  як слово-член, лексикологія, лексичне значення слова, номінація, неповнозначні  слова, номінативна функція слова, повнозначні слова, семасіологія, сигніфікативне значення

 

Внутрішня форма слова, дефініція, метафора, метонімія, мотивоване значення, немотивоване значення, моносемія, полісемія, синекдоха, термін.

 

Антоніми, архаїзми, дисфемізми, евфемізми, загальнонародна  лексика, запозичення, кальки, інтернаціоналізми, неологізми, оказіоналізми, омоніми, синоніми, стилістично забарвлена лексика, стилістично  нейтральна лексика, споконвічні слова, табу.