Особенности акцентуаций характера у подростков

Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Декабря 2011 в 17:07, курсовая работа

Описание работы

Кожний віковий період в житті людини по своїй суті дуже важливий. Розвивається людина, розвивається і особистість, індивідуальність. І особливо велику роль відіграють перші етапи становлення людини-особистості, серед яких і є підлітковий період. Підліток - це вже не дитина, але ще і не дорослий. І ця, в дечому маргінальна позиція підлітка і є специфікою, цього періоду, але це далеко ще не розкриває суті, не пояснює його поведінки. Тому ми і повинні розглянути особливості, зміни, які відбуваються в це час - і анатомо-фізіологічні, і психічні, і соціально-психологічні, звернути увагу на характер, його роль у поведінці, спілкуванні, розумінні з оточуючими підлітка людей (однолітків, дорослих і т.д.), дати визначення акцентуації характеру, їх типів. Підтвердити наші теоретичні твердження емпіричним дослідженням акцентуацій характеру у підлітків, або навпаки - заперечити цю думку (що в підлітковому періоді відбувається загострення рис характеру). В разі підтвердження цієї думки надати методичні рекомендації по корекції поведінки для його подальшого нормального розвитку, для допомоги у спілкування з оточуючими і взагалі розумінні самого себе.

Содержание

Вступ.............................................................................................................................3
І. Особливості підлітка
1.1. Криза підліткового періоду.........................................................................4
1.2. Анатомо-фізіологічні зміни в організмі підлітка......................................7
1.3. Психологічні особливості підліткового віку.............................................9
ІІ. Характер
2.1. Поняття характеру......................................................................................14
2.2. Акцентуації характеру...............................................................................15
ІІІ. Психодіагностика акцентуації характеру..........................................................20
ІV. Дослідження типів акцентуацій характеру
4.1. Проведення дослідження та його результати..........................................22
4.2. Методичні рекомендації по результатам тестування.............................24
Висновок.....................................................................................................................29
Додаток 30
Список використаної літератури..............

Работа содержит 1 файл

курсовая особ. акцентуации характера у подростков.docx

— 55.85 Кб (Скачать)

В напрямку перетворюючої  корекції доцільно використовувати  слідуючи форми роботи:1 психологічне консультування учнів, психологічне консультування батьків, психологічне просвітництво  учнів і особливий вид психологічного тренінгу. Так у процесі консультування психолог намагається вирішити чотири основні завдання: 

- по-перше, сформувати  у підлітка здібність об’єктивно  підходити до особливостей свого  характеру, 

- по-друге, розширити  діапазон можливих способів поведінки  підлітка в тяжких для нього  ситуаціях, 

- по-третє, необхідно  допомогти підлітку гарно осмислити  зі значимими для нього позиціями  можливі проблеми,  

- по-четверте, важливо  спільно з підлітком сформувати  позитивну програму майбутнього. 

Тому, психолог констатує, організує і залучає підлітка в таку діяльність, в ході котрої останній, опираючись на свій позитив, на свої сильні сторони, як би “випадково”  засвоює раніше недоступні для нього  види діяльності, втягується в раніш  лякаючи його взаємодії, розширюється його адаптивний репертуар поведінки. Корекція дезадаптивної поведінки  акцентуйованих підлітків має бути комплексною і довготривалою - постійний  індивідуальний пристосувальницький  підхід зі сторони батьків і педагогів, психологів, реалізація корекційних  впливів має відбуватись у  трьох основних напрямках: в процесі  організації педагогічно-доцільного спілкування, в урочній і в  неурочній (дозвілля) діяльності. 

По даним нашого дослідження ми виявили типи акцентуацій  характеру у учнів 8-го класу. І  для різних типів ми пропонуємо ряд  заходів по їх корекції. Так, загальними вимогами в індивідуальному підході  і корекції при гіпертимному типі акцентуації підлітків - є створення  умов для прояву ініціативи підлітка, чітке аргументоване визначення обов’язків і меж прийнятної поведінки підлітка, уникання гіперопіки, доброзичлива не авторитарна позиція дорослого, підкреслено поважна форма спілкування, вплив через вміле формування колективної думки. В урочній діяльності - дотримування високого рівня працездатності на уроці, чергувати різні види діяльності, давати завдання для самостійної роботи, планування, систематизації. Чітка, спокійна, аргументована оцінка результатів діяльності, включення у виконання організаторських з рисами лідерства ролей на уроці. На дозвіллі: давати доручення (ролі - ведучий, екскурсовод, командир і т.д.), навіювання відповідальності, вимогливості, до себе і до інших, бути самодисциплінованим. 

Циклоїдний тип. Загальні вимоги до корекційної роботи: раціональний розподіл сил, достатній відпочинок, профілактика перевтомлювання; встановлення з підлітком теплих доброзичливих  відносин з боку дорослих (“поговорити  по душам”, підтримувати цікаву для  підлітка бесіду, тактичне підкріплення успіху підлітка); категорично не можна  спровокувати конфліктів в період “спаду” (краще вже дочекатись “підйому”). В урочній діяльності - особливих  проблем у фазі підйому немає, а от у період субдепресивної фази необхідно встановити доброзичливу робочу обстановку, уникати критики, індивідуальний помірний темп роботи, навчання в групі з рівними  по учбовим можливостям учнями, залучення  до самостійної роботи. На дозвіллі: в період підйому - організатор колективних  творчих справ, в період спаду - учасник, виконавець справ у сфері інтересів, навчання самоконтролю свого стану, вмінню пофілософські відноситись  до тимчасових труднощів. 

Загальні вимоги до корекції при лабільному типі акцентуації: обстановка комфортного психологічного мікроклімату в сім’ї, класі, часті  позитивні підкріплення, одобрення, не можна проявляти найменшу грубість, категоричність, вказувати на погані риси, докоряти в несерйозності, демонстративно невербально проявляти негативне  відношення до підлітка, а необхідно  проявляти симпатію. На уроці потрібно спокійна і дружелюбна обстановка, учбове завдання необхідно давати індивідуально, у вигляді прохання, не “розлучати”  лабільного підлітка з його другом і після урочної діяльності навчати  прийомам емоційної саморегуляції, вмінню переборювати труднощі, почуття  образи.  

Астено-невротичний  тип. Вимоги - виховувати в умовах піклування, любові, оптимізму, згоди і єдинства вимог до дитини з боку дорослих. Профілактика і лікування хронічних  захворювань, які призводять до астенізації. Не можна використовувати жартівливо-насмішливу “стимуляцію” астено-невротика. Необхідна  розумна організація режиму дня. На уроці - підтримуюча доброзичлива взаємодія з підлітком, використання для інтенсивної учбової роботи з підлітком періоди підйому (як правило: 2-3 урок, початок тижня, початок  і середина чверті). Небажані раптові  запитання, завдання, необхідно надати час для підготовки, ефективні  завдання гіпотетичного характеру (котрі не мають неправильних рішень). Особливо недопустимо - пряме негативне  порівняння з більш успішними  однокласниками, тому оцінку краще  давати індивідуально. Необхідно навчати  раціональному плануванню своєї  діяльності (не накопичувати невиконані справи), самоконтролю своєї поведінки, саморегуляції психофізичного стану, вмінню спілкуватись. 

Сензитивний тип. Необхідно  становити довірливий контакт з  підлітком, тактичні взаємовідносини  з ним. Створення умов для самореалізації підлітка в цікавих для нього  видах діяльності, розвитку загальних  і спеціальних здібностей: музика, танці, художня гімнастика тощо, наявність  в домі хорошої бібліотеки і можливості спілкування з близькими друзями. На уроці - краще надавати письмові індивідуальні завдання, виключати  сензитивного підлітка з діяльності, яка вимагає змагання. Необхідно  навчати вмінню будувати взаємовідносини  з однокласниками, враховуючи їх особистісні  відмінності, вмінню переборювати свою сором’язливість, вмінню вибачати людям  деякі їх недоліки. 

Тривожно-педантичний  тип - необхідно формувати оптимістичні стереотипи у підлітка, розвивати  його емоційність, образність, уявлення (ефективна арт-терапія), необхідно  створювати умови для підвищення його самооцінки через співробітництво  з підлітком у засвоєнні ним  навичок самостійної поведінки. Необхідно формувати у підлітка вміння виділяти головне і не тривожитись  по дрібницям, знижувати почуття  моральної відповідальності і вини. Не можна погрожувати, публічно підкреслювати  неповноцінність підлітка в чомусь. Необхідно навчати вмінню формування стереотипу на успіх (прийоми візуалізації, опису успіху, арт-терапія), вміння відокремлювати головне від другорядного. 

Інтровертований тип - включення в групу лише зі згодою самого підлітка (необхідно пам’ятати, що інтровертований підліток при  самостійній роботі скоріше досягає  поставлених цілей), терпеливо відноситись  до “чудернацьких” аспектів інтровертованого типу. Необхідно навчати висловлювати свої почуття і розуміти почуття  і стан інших, вмінню спілкуватись. 

Збудливий тип - необхідно  загальнокультурний і інтелектуальний  розвиток, розвиток навичок спілкування  і саморегуляції, залучення підлітка до взаємодії з важливими для  нього дорослими на досягнення цікавої  мети (позиція дорослого - не провокувати  конфліктів, враховувати афективну  бурхливість). Необхідно навчати  самоконтролю, вмінню відмовлятися від  нерозумних бажань, які приносять  шкоду йому і іншим. 

Демонстративний тип - створення оптимальних умов для  розвитку загальних, часткових і  спеціальних здібностей, об’єктивне відношення до успіхів і залучення  підлітка. Алгоритм корекції: 1. Гіперувага (дорослий часто звертає увагу  на підлітка), 2. Вибіркова увага (дорослий підкріплює своєю увагою позитивні  реакції поведінки підлітка, намагаючись  ігнорувати рецидиви демонстративності), 3. Стабілізація результатів оперантної зумовленості за рахунок чисельності  і напряму уваги дорослого  в залежності від поведінки підлітка. Необхідно навчити самоконтролю поведінки, вмінню демонструвати свої позитивні риси. 

Нестійкий тип - необхідно  встановити повний (але не принижуючого особистісної гідності) контроль за поведінкою і діяльністю підлітка. Чітко регламентувати свою урочну, післяурочну діяльність, дозвілля, дотримуватись режиму дня, виключити можливість появи неструктурованого і неконтрольованого вільного часу підлітка. Корисно стимулювати ініціативу підлітка, надавати йому нескладні, але різні завдання, важливо сформувати у підлітка осмислення неминучості покарання за проступок. 

Отже, корекційні рекомендації, заходи, як бачимо, мають охоплювати всі сторони діяльності підлітка (і сім’я, і навчання, і дозвілля), маючи своїм головним завданням  допомогти підлітку і його оточенню. Скорегувати, по можливості зменшити акцентуйовані  риси характеру, направити їх у продуктивне, позитивне русло діяльності. А  це все вимагає багато часу, не аби  якої терплячості, вміння, відповідальності особливо зі сторони психолога. 

  

  

ВИСНОВОК 

Підлітковий період - це вік приблизно від 10 до 14 років (хоча ці межі відносні). Кризисність, конфліктність  пояснюється, насамперед, змінами, які  відбуваються з підлітком: анатомо-фізіологічні (ідентифікація себе з чоловіком (жінкою) статеве дозрівання тощо), психічні (інтелектуальний розвиток, розвиток різних сторін психіки), і соціально-психологічні (підліток - це вже щось більше, ніж  просто дитина). Все відбивається на його характері визначаючи відношення до людей, роботи, учбового процесу, і  являючи собою тим самим інструментальну  рису формуючої особистості. Все  це дуже впливає на формування його характеру (визначаючи відношення до людей, учбового процесу, роботи). А саме - відбувається посилення, загострення окремих  рис характеру, при якому спостерігаються  не виходячи за межі норми відхилення у психіці і поведінці - акцентуації. Це твердження ми і довели, провівши діагностичне дослідження за допомогою  методу МПДО у 8-му класі (дітей-підлітків  віком 12-14 років), виявивши у них різноманітні типи акцентуацій (чисті, змішані). І  на основі отриманих даних запропонували  ряд заходів по їх корекції, які  охоплюють всі сторони діяльності підлітків - сім’ю, учбовий процес, дозвілля. І цей комплексний підхід, як бачимо, хоча вимагає багато часу, терплячості, розуміння, відповідальності зі сторони, в першу чергу психолога, але він необхідний для підлітка в подальшому розвитку, становленні  його особистості. 

  

  

Додаток 

Модифицированный  опросник для идентификации типов  акцентуации характеров у подростков 

Устройство МИДО 

Опросник включает 143 утверждения, составляющих 10 диагностических  и одну контрольную шкалу (шкалу  лжи). В каждой шкале по 13 утверждений. Утверждения в тексте опросника  предъявляются в случайном порядке. Диагностируются гипертимный, циклоидный, лабильный, астено-невротический, сенситивный, тревожно-педантический, интровертированый, возбудимый, демонстративный и неустойчивый типы. 

Порядок заполнения опросника и подсчёта баллов изложен  в инструкции для обследуемых.  

На основании собранного материала, отдельно по каждому типу акцентуаций, определённо минимальное  диагностическое число (МДЧ), представляющее собой нижнюю границу доверительного интервала (28), которая рассчитывается по формуле: 

  

МДЧ = М - Rn × W, 

  

где: М - средний по выборке балл данного типа акцентуаций; 

Rn - табличный коэффициент; 

W - размах данных. 

Минимальные диагностические  числа (МДЧ) для следующих типов: гипертимный - 10; циклоидный - 8; лабильный - 9; астено-невротический - 8; сенситивный - 8; тревожно-педантичный - 9; интровертированный - 9; возбудимый - 9; демонстративный - 9; неустойчивый - 10; контрольная шкала - 4. 

Контрольная шкала  интерпретируется подобно такой  же шкале в детском варианте опросника  Айзенка. Показатель в 4 балла рассматривается  уже как критический. Высокий  показатель по этой шкале свидетельствует  о тенденции обследуемых давать «хорошие» ответы. Высокие баллы  по шкале лжи могут служить  также дополнительным свидетельством демонстративности в поведении  обследуемого. Поэтому при получении  по контрольной шкале более 4 баллов следует прибавить к шкале  демонтративности 1 балл. Если же показатель по шкале лживости превышает 7 баллов то к шкале демонстративности  прибавляются 2 балла. Однако если, несмотря на это, демонстративный тип не диагностируется, то результаты тестирования следует  признать недостоверными. 

Правила идентификации  типов 

1. если МДЧ достигнуто  или превышено только по одному  типу, то диагностируется этот  тип.  

2. если МДЧ превышено  по нескольким типам, то диагностируется: 

Информация о работе Особенности акцентуаций характера у подростков