Особенности акцентуаций характера у подростков

Дуже схожа з  цією класифікацією і класифікація А.Е. Лічко,1 котра вже характеризує акцентуації характеру підлітків. 

1. Гіпертимний тип.  Відрізняється рухливістю, схильністю  до пустунства, товариськістю. Дуже  галасливі, завжди добрий настрій.  За хороших загальних здібностей  одночасно і велика невсидчивість,  тому і навчаються нерівномірно. Часто можуть конфліктувати з  дорослими. У них багато захоплень,  хобі, але вони дуже недовготривалі (поверхневі) часто такі підлітки  переоцінюються свої можливості, занадто впевнені в собі. 

2. Циклоїдний тип.  Висока дратівливість, схильність  до апатії, перевага віддається  самотності. Тяжко переживають навіть  незначні невдачі, дуже дратуються  навіть на критику, зауваження. Настрій час від часу змінюється  від припіднятого до подавленого  з періодами приблизно 2-3 неділі.  

3. Лабільний тип.  Характерний вкрай змінливий  настрій. Приводом для цього  може послугувати навіть незначне - слово, погляд... Поведінка майже  повністю залежить від хвилинного  настрою. Такі підлітки добре  розуміють і відчувають відношення  до них оточуючих. 
 

4. Астено-невротичний  тип. Характерна висока підозріливість  і капризність, втомляємість, особливо  при виконанні розумової праці,  і роздратованість. 

5. Сензитивний тип.  Цей тип характеризується високою  чутливістю до всього: і те  що втішає, і те, що засмучує. Такі  підлітки не люблять великих  компаній, веселих ігор. Найчастіше  вони сором’язливі і несміливі  при сторонніх, а відкритими  і товариськими вони бувають  тільки з добре знайомими людьми. Віддають перевагу спілкуванню  з малюками і дорослими, чим  з ровесниками. Дуже слухняні  і прив’язані до батьків. Дуже  рано формується почуття відповідальності, високі моральні вимоги до  себе й оточуючих.  

6. Психастенічний  тип. Цей тип характеризується  прискореним і раннім інтелектуальним  розвитком, схильністю до роздумів  і міркувань до самоаналізу  і оцінці поведінки інших. 

7. Шизоїдний тип.  Головна риса - замкнутість (надання  переваги самотності). Підлітки дуже  часто демонструють зовнішню  байдужість до оточуючих людей,  погано розуміють стан інших,  їх почуття. Їх дуже важко  зрозуміти оточуючим, особливо  однолітками, а їх, як правило,  не дуже люблять. 

8. Епілептоїдний  тип. Дуже часто плачуть, особливо  в ранньому віці. Такі діти  люблять мучити тварин, ображати  меншого, в компаніях дітей  поводять себе як диктатори.  Їх риси - жорстокість, власність,  егоїзм.  

9. Істероїдний тип.  Найбільш характерна риса цього  типу - егоцентризм, прагнення до  постійної уваги до своєї особи.  Головне для них - привертати  до себе увагу оточуючих, вислуховувати  у свою адресу захоплення і  похвалу. 

10. Нестійкий тип  (неустойчивий). Іноді про нього  говорять як про слабовільного,  котрий пливе за течією. Таких  підлітків дуже притягають розваги,  ледарство, святковість. Відсутні  будь-які серйозні в тому числі  професійні інтереси, майже зовсім  не думають про майбутнє. 

11. Конформний тип.  Цей тип демонструє бездумне, а часто просто підпорядкування  будь-яким авторитетам, групі.  Це тип пристосування. 

Але крім цих “чистих” типів акцентуацій характеру, зустрічаються, і навіть частіше, змішані форми - проміжні типи (одночасний розвиток декількох  типових рис) і амальгамні (напластування  нових рис характеру на його вже  складену структуру). 

  

  

ІІІ. Психодіагностика акцентуацій характеру 

Діагностику типу акцентуацій  характеру можна  провести за допомогою  слідуючих методик: ПДО (патохарактерологічного діагностичного опитувальника) Лічко, тесту “Установлене поле”, кольорового  тесту М. Люшера, опитувальника  Леонгарда - Шмішека, МПДО та інших. 
 

ПДО - запропонований А.Е. Лічко в 1976 році для визначення типів акцентуації характеру  і варіантів конституціональних психопатій в підлітковому і юнацькому  віці (14-18 років). Опитувальник складається  з 25 наборів фраз - тверджень, які  відображають відношення до ряду життєвих проблем (“самопочуття”, “настрій”, “відношення до себе” тощо). В  кожному наборі 10-19 тверджень. Дослідження  потрібно проводити у два етапи. 

Опитувальник Шмішека - опублікований в 1970 році. Побудований  на основі теорій Леонгарда. Складається  з 88 питань, на які необхідно відповісти “так” або “ні”, для визначення типу акцентуації характеру (десять типів: демонстративний, педантичний, застрягаючий, збудливий, гіпертимний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклотемічний, афективно-екзальтований, емотивний). 

Діагностика узагальнених смислових установок за допомогою  методики “Установочное поле” дозволяє визначити наявність сфер, в котрих найбільш можливо проявлення девіантної поведінки даного підлітка (це сфери  з переважанням негативних стереотипів). 

Кольоровий тест М. Люшера оснований на тому, що вибір  кольору направлений на певну  діяльність, настрій, функціональний стан і найбільш усталені риси особистості. Ступінь виразності відхиляючої  поведінки дозволить спрогнозувати  саме цей тест. 

МПДО - модифікований  патохарактерологічний діагностичний  опитувальник. Його призначення - ідентифікація  типів акцентуацій характеру  у підлітків. Опитувальник включає 143 тверджень, які складають 10 діагностичних  і одну контрольну шкалу (шкалу брехні). По кожній шкалі - 13 тверджень (в тексті вони надані у випадковому порядку). Діагностується: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сензитивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний і нестійкий типи. 

Всі останні, можливі  до примінення, психометричні тести  можна віднести до додаткових (це і  МНР І, шкали котрого включають  зони нормальних, акцентуйованих і  патологічних проявлень рис характеру; опитувальник Айзенка (для підлітків), опитувальник РХТ (риси характеру і  темпераменту), опитувальник САН (самопочуття - активність - настрій); узагальнені  смислові установки, метод незавершених речень і т.д.). додаткові психодіагностичні  процедури необхідні для уточнення  змісту і походження психологічної  проблеми підлітка, розробки стратегії  і тактики колекційної роботи з ними. 

  

  

IV. Дослідження типів  акцентуацій характеру 

4.1. Проведення дослідження  і його результати 

В ході розвитку і  становлення дитини-підлітка відбувається, як ми вже з’ясували, не лише фізичні, психічні, соціально-психологічні зміни, а й у цей час оформлюється і характер, а точніше риси характеру. Тому ми і провели дослідження, метою  якого було - виявлення акцентуацій  характеру саме у підлітків. Нашою  гіпотезою було те, що у більшості  випадків (підлітків 12-14 років) має відбуватися  “загострення” тих чи інших рис  характеру - акцентуації, що врешті, і  буде пояснювати їх проблеми, конфліктності, непорозуміння у спілкуванні  з іншими (однолітками, а особливо з дорослими - вчителями, батьками і  т.д.).  

Об’єктом нашого дослідження стали учні 8-Б класу  Чернігівської середньої школи  №16. Вибірка складалась з 31 чоловіка (учнів класу) 19-ти хлопців і 12-ти дівчат (віком від 12-14 років). Час  проведення - ранок 8.00 (точніше - перший урок, коли має відбуватися класна година). В дослідженні була використана  методика на виявлення акцентуацій  характеру у підлітків - МПДО (модифікований  патохарактерологічний діагностичний  опитувальник). Перед проведенням  діти були ознайомлені з інструкцією  МПДО, і кожному був розданий бланк  відповідей, які вони мали заповнити, відповівши на 143 питання. Час, на протязі  якого тривав “експеримент” приблизно 25 хвилин. 

На основі зібраного  матеріалу була підрахована сума балів з кожного типу акцентуації. Порівнявши її з мінімальним діагностичним  числом (МДЧ), який для: гіпертимного - 10, циклоїдного - 8, лабільного - 9, астено-невротичного - 8, сензитивного - 8, тривожно-педантичного - 9, інтровертованого - 9, збудливого - 9, демонстративного - 9, нестійкого - 10 (і  контрольна шкала брехні - 4), були визначені  типи акцентуацій - якщо МДЧ було досягнуто  або перебільшено по одному типу - діагностувався цей тип; якщо МДЧ було перебільшено по декількох типах - то (за правилом ідентифікації типів) визначалися  змішані типи, або домінування  одного з двох (правило 2 г). В результаті були отримані слідуючи результати:

1. 

Огієнко Віталій 

ГД, Л, С 

2. 

Анчихоров Дмитро 

І, ЦЛ, С 

3. 

Белашко Людмила 

ЛС 

4. 

Богуш Андрій 

З, Ц, Л 

5. 

Грищенко Марина 

Ц, Л 

6. 

Демешко Андрій 

Н, З, С 

7. 

Денисенко Андрій 

Д, Т, Г 

8. 

Денисенко В’ячеслав 

АТ, ЛС, З 

9. 

Євлахова Тетяна 

ТІ, З, А 

10. 

Задера Роман 

Н 

11. 

Задорожний Артем 

Т 

12. 

Зубок Ярослав 

Д,Н 

13. 

Іваненко Олександр 

ЗН, Ц, Д, Г 

14. 

Кілочицька Марина 

Г, ДН 

15. 

Ломак Олександр 

ЗН, Ц, А 

16. 

Лук’яненко Тетяна 

Л, Д 

17. 

Медвідь Ігор 

ЗН 

18. 

Мозковий Віктор 

Л, Д, З 

19. 

Полосьмак Олександр 

Г, ІЗ 

20. 

Романь Віталіна 

Шкала К 

21. 

Рябов Ігор 

Шкала К 

22. 

Рябчикова Людмила 

АД, ГН 

23. 

Савченко Артем 

ГД, Л, Т 

24. 

Сем енець Валерій 

Шкала К 

25. 

Сердюк Яна 

С, Л, Ц 

26. 

Спутай Яна 

З, Л, С 

27. 

Суворова Наталія 

С 

28. 

Федорець Ігор 

Г, С 

29. 

Чіріца Інна 

З 

30. 

Шелонець Юлія 

АС 

31. 

Щербіна Віталій 

ДН, ІЗ 
 

  

Як бачимо, в більшості  випадків виявляється не просто один тип (або один змішаний тип), а декілька типів акцентуацій характеру. У  трьох випадках - типи акцентуації  характеру можна було б виявити, але за - правилом - якщо за контрольною  школою брехні показник перебільшує  норму допустимого 4 б (7 б) і при  відповідному додаванні балів 2 (4) до демонстративного типу не буде виявлення  останнього, то результати тестування потрібно визнати недостовірними. Лише в чотирьох підлітків відмічаємо перевищення МДЧ, а значить акцентуацію  характеру по одній шкалі - один тип  акцентуації. Найбільш зустрічаємі  “чисті” типи в нашій виборці - Д, Л, Г, З, С; “змішані” - ІЗ, ДН. 

Як бачимо, гіпотеза наша підтвердилась в тому, що дійсно у підлітковому віці відбувається “загострення”  окремих рис характеру, які ми називаємо акцентуаціями, що в дечому і пояснює труднощі взаємодії  з оточуючими, особливу специфіку  поведінки, спілкування тощо. Тому, на основі отриманих даних, ми повинні  виділити і окреслити методичні  рекомендації у роботі з підлітками в залежності від типу акцентуації  характеру. 

4.2. Методичні рекомендації  по результатам тестування 

Знання психологом, педагогом типу акцентуації характеру (як динамічного стереотипу реагування і поведінки) дозволяє йому правильно  інтерпретувати і зпрогнозувати  поведінку кожного конкретного  підлітка, допомогти реалізувати  їх потреби соціально-прийнятним шляхом (гіпертиму - з його тенденцією до лідерства  і організаторської діяльності, лабільному - потребу в емоційному заохочуванні і теплі, тривожно-педантичному - в  відчутті безпеки і впевненості  у собі, інтровертованому - в спілкуванні  на цікаві йому теми, збудливому - в  визнанні його статусу, прав і заслуг, демонстративному - у належній увазі, визнанні його здібностей і визначних  рис).