Особенности акцентуаций характера у подростков

Зміст 

Вступ.............................................................................................................................3 

І. Особливості підлітка 

1.1. Криза підліткового  періоду.........................................................................4 

1.2. Анатомо-фізіологічні  зміни в організмі підлітка......................................7 

1.3. Психологічні  особливості підліткового віку.............................................9 

ІІ. Характер 

2.1. Поняття характеру......................................................................................14 

2.2. Акцентуації характеру...............................................................................15 

ІІІ. Психодіагностика акцентуації характеру..........................................................20 

ІV. Дослідження типів  акцентуацій характеру 

4.1. Проведення дослідження  та його результати..........................................22 

4.2. Методичні рекомендації  по результатам тестування.............................24 

Висновок.....................................................................................................................29 

Додаток 30 

Список використаної літератури..............................................................................42 

  

  

  

ВСТУП 

Кожний віковий  період в житті людини по своїй  суті дуже важливий. Розвивається людина, розвивається і особистість, індивідуальність. І особливо велику роль відіграють перші етапи становлення людини-особистості, серед яких і є підлітковий  період. Підліток - це вже не дитина, але ще і не дорослий. І ця, в  дечому маргінальна позиція підлітка і є специфікою, цього періоду, але це далеко ще не розкриває суті, не пояснює його поведінки. Тому ми і повинні розглянути особливості, зміни, які відбуваються в це час - і анатомо-фізіологічні, і психічні, і соціально-психологічні, звернути увагу на характер, його роль у поведінці, спілкуванні, розумінні з оточуючими підлітка людей (однолітків, дорослих і т.д.), дати визначення акцентуації  характеру, їх типів. Підтвердити наші теоретичні твердження емпіричним дослідженням акцентуацій характеру у підлітків, або навпаки - заперечити цю думку (що в підлітковому періоді відбувається загострення рис характеру). В  разі підтвердження цієї думки надати методичні рекомендації по корекції поведінки для його подальшого нормального  розвитку, для допомоги у спілкування  з оточуючими і взагалі розумінні  самого себе. 

  

  
 
 

І. Особливості підлітка 

1.1. Криза підліткового  періоду 

Сьогодні в психологічній  літературі можна знайти різні точки  зору щодо розуміння підліткового періоду, а точніше підліткової кризи. Але в цілому їх можна представити  у вигляді двох точок зору: з  одного боку - акцент робиться на ідеї перелому, раптових змін у розвитку, які і ведуть за собою значні зміни  у поведінці, мисленні і уявленні (які є необхідними, потрібними), а з іншого - розуміння кризи  як психологічного відхилення (порушення), яке супроводжується стражданнями, пригніченістю, тривожністю. А саме, одні психологи вважають можливість без кризового проходження цього  періоду (Д.Д. Ельконін, М. Кле, Н. Роттер та ін.). Інші ж, навпаки, підкреслюють його конфліктність, кризисність. 

Опис підліткового періоду, як стресу, переживань і конфлікту  має досить довгу історію. Вперше подібну характеристику дав ще Ж.-Ж. Руссо, а за ним - німецькі романтики. Подібні уявлення, але вже у  сучасній психології, як про емоційну бурю (внутрішні конфлікти, напруга, нестабільність) було привнесено Стенлі Холлом - його формулою, яка була запозичена у тих же німецьких романтиків - “storm and stress”. 

Психоаналіз розглядав  підлітковий вік як період у тривалому  розвитку людини (пробудження лібідо - сексуальної енергії розпочинається ще до пубертату), тому, те, що відбувається в цей час, пояснюється через  особливості дитинства, яке наче відтворюється у підлітковому віці, а значить і відроджує старі  конфлікти (в тому числі і Едипів комплекс). 

Роберт Бернс у  поведінці підлітків вбачав дещо парадоксальне: очевидний негативізм часто може комбінуватись (або поєднуватись) з явною конформністю, а прагнення  до автономністю, незалежністю - з проханнями про допомогу, пораду. 

Коулмен1 намагався  пояснити трудність проблеми перехідного  періоду з двох позицій - психоаналітичної і соціально-психологічної. 

Л.С. Виготський2 першим із радянських психологів ввів в періодизацію дитячого розвитку поняття про критичні, перехідні і про стабільні, усталені вікові періоди; і запропонував розділити  і розглядати окремо критичний період статевого дозрівання і стабільний період - підлітковий вік, тим самим  вважаючи, що характер “вибуху” зовсім необов’язковий для перехідного  періоду. Л.С. Виготський зазначав, що за всяким негативним симптомом кризи  приховується позитивний зміст, який полягає  в основному у переході до нової  і вищої форми розвитку. Підліток наче провокує заборони, спеціально примушуючи перевірити свої сили у подоланні  цих заборон.3 

Емпіричні дослідження, які були проведені в наш час, надали замало доказів ідеї конфліктної  кризи в нормальному розвитку підлітка. Так Доуван і Адельсон у своєму дослідженні прийшли  до висновку, що хоча підлітковий період багатьма і вважається специфічним  етапом у розвитку людини, ця криза  являється в цьому процесі  винятком. А саме для підліткового віку необов’язково характерні психологічні потрясіння і конфлікти (це підтверджують  і лонгітюдні дослідження на маленьких  дітях і дітях передпідліткового  віку, які не виявили симптомів  психологічних порушень). 

Тому-то підліткова криза і патологія - це зовсім не одне і теж саме. 

Так коли ж наступає цей час підліткової кризи? Підлітковий  вік - це період онтогенезу, який знаходиться  між дитинством і ранньою юністю (вік від 10-11 до 13-14 років, хоча це відносно); тому його іноді розділяють на підперіоди: 

- передпідлітковий,  

- молодший підлітковий  вік, 

- середній підлітковий. 

Головна особливість  підліткового періоду - різкі якісні зміни, які зачіпають всі сторони (і фізичну, і психічну, соціальну, психологічну) розвитку, при чому в  одних це відбувається скоріше, у  інших - повільніше (наприклад - дівчата  розвиваються скоріше за хлопчиків; розвиток різних сторін психіки відбувається нерівномірно). Тому асинхронність  розвитку розглядається як інтеріндивідуальна (неспівпадання у часі психологічного розвитку підлітків, які належать до одного хронологічного віку), так і  інтраіндивідуальна (а саме - відмінність  з боку розвитку одного підлітка). 

Криза підліткового віку проходить три фази:1 

1) негативну (передкритичну) - фаза ломки старих поглядів, стереотипів, структур, 

2) апогей кризи  (як правило - це тринадцять  років), 

3) посткритична фаза - період формування нових стереотипів  і побудови нових структур. 

Виділяють два головні  шляхи проходження вікових криз (подібне відмічав і Р. Берн). 

1) криза незалежності. 

Симптоми: норовистість, упертість, негативізм, примхливість, знецінювання дорослих, заперечення  їхніх вимог, протест-бунт, ревнощі  до власності тощо. 

2) криза залежності. 

Симптоми: надмірна слухняність, регрес до старих інтересів, вкусів, форм поведінки... 

В завдання психології і входить надання допомоги підлітку в розумінні того, що з ним відбувається, своєчасна діагностика крайніх  форм кризи... Але для цього потрібно і вловити специфіку цього  віку: роздивитись і усвідомити ті зміни, які і відбуваються в організмі  підлітка (як фізичні, так і психічні). 

  

  

1.2. Анатомо-фізіологічні  зміни в організмі підлітка 

Біологічно підлітковий  вік, як ми вже відмічали, відноситься  до передпубертатного і пубертатного періоду, хоча і не співпадає повністю. Передпубертатний період це від 7 до 11-13 років, пубертатний від 11-16 у дівчат і від 13 до 17-18 років у хлопців (а саме, хлопці відстають на два  роки у своєму розвитку), при чому це не межа.1 Пубертатний період - час  прискореного фізичного розвитку і  статевого дозрівання, яке характеризується важливими змінами в організмі  підлітка, в тому числі і поява  вторинних статевих ознак. 

Початок пубертату2 пов’язано зі змінами в ендокринній  системі (діяльність гіпофізу активізується, особливо його передня доля, гормони  якої стимулюють ріст тканин і функціонування щитовидної, статевих, надниркових - залоз  внутрішньої секреції), а це веде за собою різкий стрибок у рості, збільшення у розмірі ваги, частин тіла, крім мозку, черепної коробки і статевих органів. Як правило, подовжуються ноги і збільшується тіло в цілому, через рік - зростає і тулуб. А саме, пропорції тіла наближуються до характерних дорослим. Хребет відстає в річній прибавці від темпу росту тіла в довжину, бо до 14 років простір між хребтом ще заповнений хрящем, що і визначає податливість хребта до скривлення при неправильному положенні тіла, тривалих двосторонніх напругах або надмірному фізичному навантаженні. У хлопців активно ростуть м’язи і збільшується чисельність червоних кров’яних тілець, які несуть кисень до м’язів; об’єм легенів стає більшим, ніж у дівчат (відбувається розвиток м’язів у хлопців за чоловічим типом, а м’яких тканин у дівчат - по жіночому типу, але цей процес ще не завершується, тому м’язи підлітка втомлюються скоріше, ніж у дорослих).3 

Нерівномірність розвитку серця і судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто приводить до деяких тимчасових порушень кровообігу, підвищення артеріального  тиску, напруженості серцевої діяльності, головних болів. Нервова система  ще не завжди здатна витримувати сильні і довгодіючі подразники і під  цим впливом їх частина переходить до стану гальмування або, навпаки, сильного збудження.1 

На початку юності виробляються гормони - андрогени, які  стимулюють статевий потяг, а значить  і інтерес до іншої статі (це пов’язано  і з початком статевого дозрівання - у дівчат - менструації, у хлопців - полюції). Отже, пубертатний період - час прискореного фізичного розвитку і статевого дозрівання, яке характеризується важливими змінами і організмі  підлітка - пубертатний стрибок. Бурхливий  ріст, дозрівання організму, відбуваючи психічні зміни (далі буде розглянуто) - відбивається на функціональних становищах підлітка. Образливість, плач без якої-небудь видимої (часто навіть неусвідомленої) причини, часто різка зміна настрою  найбільш характерна для дівчат (особливо загострюється в дні менструації). У хлопців зростає рухлива  активність. В 13-14 років - часто відмічається своєрідне чередування всплесків  активності і її падіння. З підвищеною втомлюваністю пов’язано і явище  специфічних “підліткових лінощів”. Зміни, які відбуваються у моторній сфері: нове відношення росту м’язів і м’язової сили, зміни пропорцій  тіла - приводять до тимчасових порушень координації великих і малих  рухів.2 

Процес дозрівання впливає і на розвиток мови, особливо у хлопців. Вона стає більш лаконічною і стереотипною, що проявляється в  специфічній “глагольной речи”.3 

Біологічне дозрівання веде за собою і зміни у зовнішності, особливо це стосується обличчя. Самооцінка зовнішності являється важливою передумовою формування Я-концепції, ідентичності, (чоловік, жінка), загального відношення до себе. Виникаюча диспластичність, надмірна вага, функціональна слабкість  і функціональні зрушення ведуть до значних переживань, пов’язаних з подобою тіла фізичним Я. 

У підлітковому віці втрачається існуючий в дитинстві  баланс діяльності ендокринної і  нервової систем, а новий тільки-но ще встановлюється. Ця перебудова впливає  і на внутрішньому стані реакцій, настрої підлітків і являється  основою для його загальної нестабільності, роздратованості, вибуховості, збудливості, рухливої активності, періодичною апатією, в’ялістю. Найбільш важливими компонентами психофізіологічного розвитку підлітка є статеве дозрівання і статева  ідентифікація, які являються двома  лініями єдиного процесу психосексуального  розвитку. На психофізіологічному рівні  дискомфорт підлітка пояснюється різними  причинами:1 1) нестабільністю емоційної  сфери, 2) особливостями ВНД, 3) високим  рівнем ситуативної тривожності. 

1.3. Психологічні  особливості підліткового віку