Конфлікти, шляхи їх попередження та розв’язання

       причина агресії: бажання виділитися серед  однолітків – 12%;

       джерело агресії: безсердечність і жорстокість  дорослих – 11%;

       все залежить від взаємин в класі  – 9,5%;

       у агресивності учня винна сім'я – 8%;

       агресивні школярі, діти з психічними відхиленнями – 4%;

       агресивність - явище вікове, зв'язане з надміром енергії – 1%;

       агресивність - погана риса вдачі – 1%;

       у класі завжди були агресивні учні – 12%;

       у класі немає агресивних учнів  – 34, 5 %. 

       Конфлікти між учнями в школі виникають, у тому числі через провини, порушення загальноприйнятих норм в поведінці школярів. Норми поведінки що вчаться в школі вироблені на користь всіх школярів і вчителів. При їх дотриманні мається на увазі зниження до мінімуму протиріч в шкільних колективах. Порушення цих норм, як правило, наводить до утиску чиїхсь інтересів. Зіткнення ж інтересів є основою для конфлікту. Школярі на їх власну думку, найчастіше допускають наступні порушення норм поведінки в школі:

• куріння – 50%;
• вживання спиртних напоїв – 44%;
• грубість, хамство в спілкуванні – 31%;
• вживання в мові нецензурних виразів – 26,5%;
• брехня – 15%;
• неповага учнів один до одного – 13%;
• розбещеність в статевому житті – 10%;
• дрібні крадіжки – 10%;
• бійки – 10%; 
• хуліганство – 10%;
• наркоманія – 6%;
• знущання з молодших, слабкіших – 6%;
• азартні ігри (на гроші) – 3%.

       Таким чином, особливості конфліктів між  учнями школи визначаються, перш за все, специфікою вікової психології дітей, підлітків. На виникнення, розвиток і завершення конфліктів помітний вплив  надає характер учбово-виховного  процесу, його організація в конкретній загальноосвітній установі. Третім чинником, що впливає на конфлікти у взаєминах учнів, є життєвий устрій і існуюча соціально-економічна ситуація. 

Можливі психопрофілактичні заходи попередження і усунення міжособових  конфліктів в класі

     Профілактика  конфліктів – це їх попередження.

     Мета  профілактики конфліктів – створення  таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч.

     Попередити  конфлікт набагато легше, ніж конструктивно  вирішити його. Профілактика конфліктів, поза сумнівом, важлива, вона вимагає менших витрат сил, засобів і часу і попереджає навіть ті мінімальні деструктивні наслідки, які має будь-який конструктивно дозволений конфлікт.

     Діяльність  по попередженню конфліктів можуть здійснювати самі учні і вчителі, керівники шкіл і органи управління ними, шкільні психологи. Робота може проводитися по чотирьох основних напрямах:

• створення об'єктивних умов, що перешкоджають виникненню і деструктивному розвитку передконфліктних ситуацій (доброзичливе, тепле, дбайливе, уважне відношення до своїх підопічних з боку вчителів, шефська підтримка старшокласників, особистий приклад педагогів і батьків). Дана модель працюватиме, якщо робота буде збудована як з педагогами, так і з батьками, наприклад – тренінг «Толерантності» - його можна проводити і з вчителями і з батьками і з учнями.
• оптимізація організаційно-управлінських умов роботи школи. Справедливий і явний розподіл матеріальних і духовних благ серед вчителів і учнів. Не скупитися на похвали, схвалення, винагороди, заохочення у вигляді грамот і премій. Створення «ситуації успіху».
• усунення соціальне – психологічних причин виникнення конфліктів. На даному етапі можна розробити правила, процедури вирішення яких-небудь спірних питань, створити орган, що діє, при школі, куди за підтримкою і порадою можуть звертатися діти, їх батьки і вчителі.
• блокування особових причин виникнення конфліктів. Зразкова тематика тренінгів, циклів класних годин, методичних об'єднань вчителів: «Тренінг спілкування», «Всі кольори, окрім чорного», «Я очима інших», «Я і ми», «Чужий серед своїх» і так далі

     Профілактика  більшості видів конфліктів в  загальноосвітній школі повинна  вестися одночасно по всіх напрямах.

     Декілька  правил, які можна використовувати  в роботі як з дітьми, так і з дорослими:

• Приділяйте увагу немовним свідоцтвам того, що слова часто розходяться з думками і відчуттями. Виносьте це протиріччя на відкрите обговорення.
• Стежте за тим, аби у вас або у іншої людини не було прихованих помилкових припущень або установок. Обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити.
• Прагніть робити спілкування відкритим. Дипломатично говоріть про те, що думаєте або відчуваєте.
• Запитайте самого себе, відповідає сказане вашим дійсним бажанням, потребам або відчуттям? Якщо не відповідає, то ваші інтереси можуть залишитися незадоволеними.
• Не залишайте неясностей. Втлумачуйте те, що ви маєте на увазі. Якщо ви не упевнені, що ваше повідомлення зрозуміле, попросіть конфліктуючу сторону повторити те, що ви сказали, аби переконатися в точності сприйняття. Якщо ж ви не можете щось зрозуміти з першого разу, не заперечуйте цього. Визнаючи, що ви чогось не зрозуміли, ви зберігаєте гідність і доводите самому собі свою чесність і бажання все робити правильно із самого початку
• Навчіться слухати іншого. Для цього дотримуйтеся наступного: слухати із співчуттям; зосередитися на предметі розмови; відноситися до того, хто говорить шанобливо; слухати уважно, не роблячи оцінок; висловлювати думку про почуте. Аби показати людині, що його дійсно слухають; відзначте те, що ви не зрозуміли або в чому не упевнені; використовуйте для підтримки розмови немовні засоби (посміхайтеся, кивайте головою, дивіться в очі).

     Таким чином, попередження конфліктів є одним  з найважливіших завдань педагогічного  колективу школи, попередити конфлікт набагато легше, ніж конструктивно вирішити його.

     Підводячи підсумки теоретичного дослідження  по обгрунтуванню необхідності роботи по профілактиці конфліктів в школі, можна зробити наступні висновки:

     - специфіка конфліктів між школярами  визначається віковою психологією, тому необхідно проводити діагностичні обстеження підлітків для виявлення тих або інших особових особливостей і будувати психопрофілактичну роботу, спираючись на результати діагностики.

     - міжособові і міжгрупові конфлікти  негативно позначаються на всіх процесах життєдіяльності школи – труднощі в навчанні, замкнутість, втрата мотивації, фрустрація і так далі

     - профілактика більшості видів  конфліктів в загальноосвітній  школі повинна вестися одночасно  по всіх напрямах.

     - створення таких умов діяльності і взаємодії, які наводять до деструктивного розвитку виникаючих протиріч. 

6.4 Характерні причини конфліктів у взаємодії студентів і викладачів 

     Взаємодія по лінії «викладач — студент» є одним з основних у всьому соціально-педагогічному процесі. Саме тут відбувається безпосередня «передача» всього різноманіття знань, інформації, установок, ціннісної орієнтації і т. д., закумульованих в системі вищої освіти. 

     Специфіка конфліктів типа «викладач — студент» і «студент — викладач» (на відміну від конфліктів типа «вчитель — учень») полягає в тому, що студент в значно більшій мірі є самостійним суб'єктом педагогічного процесу. По суті, він виступає «замовником» типа освіти і здатний усвідомлено оцінювати «пропонований йому товар». 

     Інша  особливість у взаємодії «викладач — студент» полягає в тому, що викладач, володіючи високим професійним статусом у вузівському середовищі, в повсякденному житті зведений до найнижчого рівня. Нерідкі випадки, коли студенти з благополучніших соціальних шарів дивляться на викладачів як на невдах. І ця особливість також стимулює конфліктність. 

     У взаємодіях студентів і викладачів найбільш характерними є наступні причини  конфліктів:

     • відмінності в ціннісних орієнтаціях;

     • нетактовність в спілкуванні;

     • відмінності у взаємних чеканнях;

     • рівень професіоналізму викладача і успішність студентів. 

     Відмінності в ціннісних орієнтаціях обумовлені перш за все періодом нестабільності в ідейно-етичній сфері суспільства. У таких умовах конфлікти в  ціннісних орієнтаціях (і не лише в них) в педагогічному процесі сповна закономірні. 

     Форми спілкування викладачів і студентів  багато в чому залежать від соціокультурних  і індивідуально-психологічних якостей  взаємодіючих суб'єктів, а також  від сталих у вузівському колективі  традицій, норм і правил спілкування. 

     Відмінності у взаємних чеканнях викладачів і  студентів охоплюють широкий  круг проблем від ціннісних орієнтації до якості отримуваних знань і  ефективності їх засвоєння. Значна частина  конфліктів типа «студент — викладач»  виникає із-за низького професійного рівня викладачів. Такої думки дотримуються 33% опитаних студентів (Данні взяті з Internet). Багато студентів не владнує догматизм і відрив суспільно-політичних наук від реального життя. Своє негативне відношення до програм учбового курсу по соціально-економічних дисциплінах висловив кожен третій студент. 

     У свою чергу, низьку ефективність учбового процесу і конфліктність в  спілкуванні викладачі пояснюють  наступними причинами:

     • утриманське відношення до навчання, лінь, небажання вчитися (такої думки дотримуються кожен третій викладач-респондент);

     • слабка базова підготовка по гуманітарних науках, відсутність у студентів самостійного мислення, низький рівень загальної утвореної і політичної культури, нерозуміння ними значущості суспільно-політичних дисциплін (13% опитаних);

     • відсутність інтересу до навчання і до майбутньої професії (69%);

     • завищена самооцінка (30%). 

       Усвідомивши, що порушено баланс в інтересах педагога і студентів, слід проаналізувати випадок, не доводячи його до загострення, до виникнення конфліктної ситуації, коли відбувається зіткнення думок. Виявляються ініціатори, які висловлюють думку частини невдоволених. Викладач ще в змозі використати обставини для набуття студентами позитивного досвіду. Увага, здатність бачити "жало конфлікту", усвідомлення сутності причин і прагнення усунути суперечності, зблизивши інтереси, — тактика викладача.

       Необачність у конфліктній ситуації може призвести  до накопичення пристрастей, некерованої  поведінки, відкритого протистояння і  бажання розірвати стосунки. Тоді спалахує конфлікт, за яким — тяжка і велика праця з відновлення ділових стосунків.

       Кожний  конфлікт у педагогічній практиці —  гостра ситуація, яка, однак, завдяки  підвищеній емоційності може сприяти  усвідомленню моральних законів. Отже, важливо подивитися на конфлікт як на спонтанно виниклі або спеціально створювані суперечності у стосунках між викладачем та студентами, які за умови конструктивного розв'язання приводять до позитивних змін у стосунках його учасників, їхнього розвитку і розвитку всього колективу. Викладач не повинен боятися конфлікту, якщо він виникає, слід опановувати технологію поведінки у конфліктній ситуації.

       Конфлікт  виникає не одразу, початком його буває  інцидент, непорозуміння, коли ще немає  відкритого протистояння, наявні лише невдоволення, нестриманість студентів. Але це не можна обходити увагою, бо нерідко студенти трактують таку ситуацію як конфлікт. Якщо викладач не усвідомить цього і вчасно не внесе коректив у ситуацію, вона може набути деструктивного характеру. Належно продумані, делікатні превентивні дії знімають напругу, відкривають простір для позитивних емоцій. Часто ефективним буває компроміс, взаємний аналіз ситуації.

       Реальний  механізм налагодження нормальних відносин полягає в запобіганні конфліктним ситуаціям завдяки правильній психологічній тактиці у спілкуванні зі студентами, навіть "зарядженими" на протистояння.

       Погашенню, усуненню конфліктів сприяє переключення уваги з проблем, які спровокували його ділові чи інші питання щодо яких відсутній різнобій поглядів.

       Навіть  за найнапруженішої ситуації викладач мав би пам'ятати мудрість: "Перш ніж грюкати дверима, подумай, як зайдеш знову до аудиторії!".

       Для ефективного подолання конфліктної  ситуації викладачеві необхідно  обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює п'ять стилів поведінки в конфліктній ситуації.

       1. Конкуренція або суперництво,  прагнення стати центром ситуації. За цієї позиції погляди, потреби  інших учасників ситуації не сприймаються як значущі. Кожен обстоює свою думку, поведінку як єдино правильну, ігноруючи міркування інших. Це активний, майже агресивний наступ, намагання вирішити конфлікт, ігноруючи інтереси інших осіб. Виявляється в діях, задоволенні своїх інтересів на шкоду іншим учасникам конфлікту.