Конфлікти, шляхи їх попередження та розв’язання

       Юнацькі групи задовольняють в першу  чергу потребу у вільному, нерегламентованому дорослими спілкуванні. Вільне спілкування  – не просто спосіб проведення дозвілля, але засіб самовираження, встановлення нових людських контактів, з яких поступово викристалізовується щось інтимне, виняткове своє. 

       Різні види спілкування можуть існувати, виконуючи різні функції, їх питома вага і значущість з віком міняється. Міняються і привілейовані місця зустрічей. У підлітків це найчастіше двір або своя вулиця. Різні форми і місця спілкування не лише змінюють один одного, але і співіснують, відповідаючи різним психологічним потребам.

       Якщо  компанії формуються головним чином  на базі спільних розваг, то людські  контакти в них, будучи емоційно значимими, зазвичай залишаються поверхневими. Якість спільного проведення часу часто залишає бажати кращого.

       Крім  того, особливе значення у встановленні ефективних взаємин з однокласниками мають певні і індивідуально-психологічні особливості особи підлітка. Більшість з тих, хто випробовує скруту в спілкуванні, відрізняються якостями, блокуючими успішну міжособову взаємодію. Ці якості є наступними групами, які обумовлені: 

       - природно-генотипічними властивостями  (імпульсивність, соромливість, ригідність, неврівноваженість); 

       - характерологічними особливостями  (нерішучість, невпевненість, замкнутість,  закритість, напористість, конфліктність,  байдужість, цинізм); 

       - родинною орієнтацією по відношенню  до оточуючих (несформованість  комунікативних умінь на основі погано розвиненій рефлексії). 

       Зазвичай  конфліктна ситуація стає приводом для  того, щоб вчителі звернули увагу  на якісь порушення в міжособовій  взаємодії в класному колективі. На вигляд виявляється навіть не сам  конфлікт, який дуже часто виходить за межі педагогічного аналізу, а спосіб реагування на нього, особливо якщо він носить не пасивний, а агресивний характер. Тим часом агресивне реагування всього лише захисна реакція підлітка на комунікативно-складну для нього ситуацію, мета якої зберегти самооцінку на прийнятому рівні. 

       Таким чином, підліткові групи і їх суперництво  – загальний факт людської історії. Явище це багаторівневе. Найглибинніший, універсальний його пласт – зіставлення. «Ми» і «Вони» за територіальним принципом – існують практично скрізь.  
 

6.2 Особливості конфліктів в класних колективах 

       Саме  у загальноосвітній школі закладаються основи поведінки людини в майбутньому  в передконфліктних і конфліктних  ситуаціях.

       Аби займатися профілактикою конфліктів, необхідно мати уявлення про те, як вони виникають, розвиваються і завершуються в шкільних колективах, які їх особливості і причини. 

       Як  для будь-якого соціального інституту, для загальноосвітньої школи  характерні різні конфлікти. Педагогічна  діяльність направлена на формування особи, її мета – передача школярам певного соціального досвіду, повніше освоєння ними цього досвіду. Тому саме в школі необхідно створити сприятливі соціально-психологічні умови, що забезпечують душевний комфорт педагогові, учневі і батькам. 

       У загальноосвітній установі можна виділити чотири основних суб'єкти діяльності: учень, вчитель, батьки, адміністратор. Залежно від того, які суб'єкти вступають у взаємодію, конфлікти підрозділяються на такі види: учень - учень; учень - вчитель; учень - батьки; учень – адміністратор; вчитель – вчитель; вчитель – батьки; вчитель – адміністратор; батьки - батьки; батьки – адміністратор; адміністратор – адміністратор . 

6.3 Особливості конфліктів між школярами 

       Розглянемо  один з найбільш поширених в учбовій  діяльності – конфлікт між учнями.  

       Конфлікти в підлітковому середовищі характерні для всіх часів і народів, будь то бурса в творах Н. Помяловського  або описана Р.Кіплінгом аристократична школа XIX століття, або група хлопчиків, що виявилася без дорослих на незаселеному острові, з книги «Повелитель мух» англійського письменника В. Голдінга. 

       Найбільш  поширені серед учнів конфлікти  лідерства, в яких відбивається боротьба двох – трьох лідерів і їх угрупувань за першість в класі. У середніх класах часто конфліктує група хлопчиків і група дівчаток. Може позначитися конфлікт трьох – чотирьох підлітків з цілим класом або протистояння одного школяра і класу. За спостереженнями психологів, дорога до лідерства, особливо в підлітковому середовищі, пов'язана з демонстрацією переваги, цинізму, жорстокості, безжалісності. Дитяча жорстокість – явище загальновідоме. Один з парадоксів світової педагогіки полягає в тому, що дитя більшою мірою, чим дорослий, схильний до відчуття стадності, схильний до невмотивованої жорстокості та цькуванню собі подібних. 

       Генезис агресивної поведінки школярів пов'язаний з дефектами соціалізації особи. Так, виявлений позитивний зв'язок між  кількістю агресивних дій у дошкільників і частотою їх покарання, вживаного  батьками. Крім того, було підтверджено, що конфліктні хлопчики виховувалися, як правило, батьками, що застосовували по відношенню до них фізичне насильство. Тому ряд дослідників рахує покарання моделлю конфліктної поведінки особи.

       На  ранніх етапах соціалізації агресивність може виникати і випадково, але при успішному досягненні мети агресивним способом може з'явитися прагнення знов використовувати агресію для виходу з різних важких ситуацій. Агресія- як спосіб досягнення, агресія- як самоціль, вона стає самостійним мотивом поведінки, обусловлюючи ворожість по відношенню до інших на нижчому рівні самоконтролю. 

       Крім  того, конфлікти підлітка в стосунках  з однокласниками обумовлені особливістю  віку – формуванням морально –  етичних критеріїв оцінки однолітка  і пов'язаних з цим вимог до його поведінки .

       Необхідно відзначити, що конфлікти в шкільних колективах вивчені педагогами, психологами, соціологами і представниками інших  наук явно недостатньо, тому немає і  цілісного уявлення про їх причини  і особливості. Про це говорить той  факт, що доки практично немає робіт, призначених для вчителів, директорів, в яких би містилися зрозумілі і перевірені рекомендації по попередженню і конструктивному дозволу міжособових конфліктів в школі. Адже для того, щоб управляти конфліктами, як і будь-яким іншим явищем, необхідно спочатку грунтовно їх вивчити.  

       У педагогічній конфліктології, фахівцями  виявлені основні чинники, що визначають особливості конфліктів між учнями. 

       По-перше, специфіка конфліктів між школярами  визначається віковою психологією. Вік учня робить значний вплив, як на причини виникнення конфліктів, так і на особливості їх розвитку і способи завершення. Ми знаємо, що на час навчання в школі доводиться етап найбільш інтенсивного розвитку людини. Школа охоплює значну частину дитинства. І тут основним чинником, що визначає особливості конфліктів між учнями, є процес соціалізації учнів. Соціалізація є процесом і результатом засвоєння активного відтворення індивідуом соціального досвіду, що проявляється в спілкуванні і діяльності. Соціалізація школярів відбувається природним чином в звичайному житті і діяльності, а також цілеспрямовано – в результаті педагогічної дії на учнях в школі. Одним із способів і проявів соціалізації у школярів виступає міжособовий конфлікт. В ході конфліктів з тими, що оточують дитя, підліток усвідомлює, як можна і як не можна чинити по відношенню до однолітків, вчителів, батьків. 

       По-друге, особливості конфліктів між школярами  визначаються характером їх діяльності в школі, основним вмістом якої є  навчання.  

       По-третє, специфіка конфліктів між учнями в сучасних умовах визначається нинішнім устроєм життя, змінами в соціально-економічній обстановці, і як наслідок нерівність в матеріальному забезпеченні сім'ї . 

Порушення міжособових стосунків  з однокласниками. 

       Саме  у підлітковому віці спілкування з однолітками набуває величезного значення. Стосунки з товаришами знаходяться в самому центрі особистого життя підлітка, багато в чому визначаючи всі інші сторони його поведінки і діяльності, у тому числі і учбової . 

       Для підлітків важливо не лише спілкуватися з однолітками в школі, а зайняти положення, що задовольняє їх, серед однокласників. Це положення, здатне задовольнити прагнення підлітка до самоповаги, є різним для кожного школяра. Одні прагнуть зайняти в групі положення лідера, інші – отримати визнання і пошану від товаришів, треті – стати незаперечним авторитетом в якій-небудь справі і тому подібне В будь-якому разі потреба в певному положенні серед однолітків стає домінуючим мотивом в поведінці і навчанні, який позначається на результативності і ефективності процесу навчання.  

       Зайняти лідерське положення в класі  підліткові допомагають його психологічні особливості: висока потреба в освоєнні довколишньої дійсності, прагнення  до розумової напруги і фізичної праці, всіляких форм діяльності. 

       Лідери  оцінюють себе як активніших, товариських, сміливих і рішучих, вище відзиваються про свої організаторські здібності  і уміння ладнати з людьми, вважають себе впливовими, з високим рівнем розвитку сили волі і відчуттям гумору. Самооцінка підлітків-нелідерів не настільки висока. Вони не так упевнені в своїх силах і практично не мотивовані на суперництво. Проте відсутність напористості і активності у взаєминах з однокласниками, абсолютно не означає, що хтось з підлітків-нелідерів не хоче зайняти вище положення в класі. 

       Невміння  або неможливість підлітка добитися, з силу яких-небудь обставин, положення  приводить до різних порушень в учбовій  діяльності, зниженню успішності, прояву недисциплінованості, аж до здійснення правопорушень. Такий вплив соціометричного статусу підлітка в класі на його шкільне життя визначається, перш за все, особливостями особистого розвитку в цей віковий період, який супроводиться підвищеною конформністю дитини по відношенню до однолітків . 

Сформованість комунікативних умінь

       Дослідження основних труднощів спілкування у школярів середніх класів виявило, що найчастіше порушення в міжособових стосунках серед однокласників викликані відсутністю у них комунікативних умінь . Підлітки використовують неадекватні способи переконання (тиск, протест, зіставлення і тому подібне), прагнуть до безпосереднього «натурального» спілкування, недооцінюючи його технічний аспект, пов'язаний з умінням слухати, орієнтуватися в ситуаціях, використовувати різні вербальні і невербальні способи спілкування. 

Індивідуально - психологічні особливості особи підлітка

       Дослідження, проведене під керівництвом В.І.Журавльова в школах Московської області, дозволило  виявити деякі особливості конфліктів і пов'язаних з ними явищ у взаєминах  учнів.

       Конфлікти «учень-учень» виникають, на його думку, в таких ситуаціях:

       через образи, плітки, заздрощі, доноси – 11%;

       через відсутність взаєморозуміння – 7%;

       у зв'язку з боротьбою за лідерство  – 7%;

       через зіставлення особи учня колективу  – 7%;

       у зв'язку з суспільною роботою – 6%;

       у дівчаток через хлопця – 5%.

       Вважають, що конфліктів у учнів не було – 11%, переживали почуття ненависті  до однокласників - 61% школярів.

       Ці  дані свідчать про те, що у взаєминах  однокласників в школі не все  благополучно.

       Основні причини ненависті до однолітків:

       підлість  і зрада – 30%;

       підлабузництво, існування «липових відмінників  і улюбленців вчителів – 27%;

       особиста  образа – 15%;

       брехня  і зарозумілість – 12%;

       суперництво між однокласниками – 9%. 

       На  конфліктність учнів помітний вплив  надає також агресивність. Наявність в класі агресивних учнів підвищує вірогідність конфліктів не лише з їх участю, але і без них – між іншими членами класного колективу. Думки школярів про причини агресії і виникнення конфліктів такі: