Конфлікти, шляхи їх попередження та розв’язання

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Вінницький  національний технічний університет                                                    Кафедра культурології, соціології, педагогіки та психології 
 
 
 
 

Реферат

На  тему: Конфлікти, шляхи їх попередження та розв’язання. 

  
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконали  студенти групи МІТ-10

Дунаєва Ганна

Андрусь Ольга

Брик  Тетяна

Трачук  Марина

Перевірила  Слободянюк О. М. 
 
 
 
 
 

Вінниця 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..…..3

1. Основні терміни, поняття і функції конфліктів……………......................……4

2. Види конфліктів……………………………………………….................….…...7

3. Причини конфліктів………………………………………..…………………….8

4. Стадії  розвитку конфлікту……………………………………….......................10
5. Поведінка людей у конфлікті…………………………………………………..11
6. Деякі види конфліктів із життя людей

      6.1 Основні суперечності і конфлікти в системі освіти…………..………12

      6.2 Особливості конфліктів в класних коллективах…………………..…..18

      6.3 Особливості конфліктів між школярами…………………………..…..19

         6.4 Характерні причини конфліктів у взаємодії студентів і викладачів....25

         6.5 Типові міжособистісні конфлікти у одружених…………………...….30

         6.6 Конфлікти у взаємодії батьків і дітей……………………………….…34

   7. Позитивні та негативні функції конфліктів у суспільстві…………….…...….37

         7.1 Позитивні функції………………………………………….…….....…..38

         7.2 Негптивні функції……………………………………….…………...…38

8. Наслідки  ……………………………………………………………….….….….39

9. Профілактика  конфліктів……………………………………………...……..…40

10. Правила безконфліктного спілкування…………………………………...…..42

11.Тренінг  спілкування для педагогічного колективу……………………….….44

12. Висновок………………………………………………………………….….…48

Список  використаної літератури…………………………………………….……50

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

       Факти свідчать про те, що конфлікти грають в житті людей, народів і країн  набагато більшу роль, ніж хотілося б самим людям: всі хочуть миру, але кожний прагне до нього по-своєму і внаслідок цього «по-своєму» виникає війна. 
 
             Ця ситуація була помічена ще древніми істориками і мислителями. Кожний великий конфлікт не залишався безслідним. Війни описувалися і аналізувалися в історичній літературі і багато які історики виділяли як причини військових зіткнень невідповідність інтересів ворогуючих сторін, прагнення одних захопити територію і підкорити населення і прагнення інших захиститися, відстояти своє право на життя і незалежність. 
 
            Але не тільки історики описували і вивчали причини конфліктів і озброєних зіткнень. У ХIХ і ХХ ст. проблема конфліктів стала предметом вивчення соціологів. По суті справи в рамках соціології склався спеціальний напрям, який нині значиться як «соціологія конфлікту». Вивчення конфліктів означає насамперед ознайомлення з вельми багатою і різноманітною літературою по цій проблематиці, засвоєння теоретичних і практичних знань, накопичених в рамках даного напрямку соціологічної думки. 
 
             Конфліктні процеси мало хто схвалює, але майже всі в них беруть участь. Якщо в конкурентних процесах суперники просто намагаються випередити один одного, бути кращим, то при конфлікті робляться спроби нав'язати противнику свою волю, змінити його поведінку або навіть взагалі усунути його. У зв'язку з цим під конфліктом розуміють спробу досягнення винагороди шляхом підкорення, нав'язування своєї волі, видалення або навіть знищення противника, прагнучого досягнути тієї ж винагороди. Окремі вбивства або ціла битва, загрози, звернення до закону для впливу на противника, створення коаліцій для об'єднання зусиль в боротьбі - це усього лише деякі вияви соціальних конфліктів. 
 
            У багатьох випадках крайніх виявів соціальних конфліктів їх результатом стає повне знищення противника (наприклад, Рим знищив Карфаген або американські переселенці практично перебили деякі племена північноамериканських індіанців, що ворогують з ними). У конфліктах з менш насильною формою основна мета ворогуючих сторін складається у відстороненні противників від ефективної конкуренції шляхом обмеження їх ресурсів, свободи маневру, в зниженні їх статусу або престижу. Наприклад, конфлікт керівника з виконавцями у разі перемоги останніх може привести до пониження керівника в посаді, обмеженню його прав по відношенню до підлеглих, падінню престижу і, нарешті, до його виходу з колективу. 
 
             Конфлікти між індивідами частіше за все засновані на емоціях і особистій неприязні, в той час як між груповий конфлікт звичайно носить безликий характер, хоч можливі і спалахи особистої неприязні. 
 
             Конфліктний процес, що виник важко зупинити. Це пояснюється тим, що конфлікт має кумулятивну природу, тобто кожна агресивна дія приводить до дії у відповідь або відплати, причому більш сильному, ніж первинне. 
 
             Конфлікт загострюється і охоплює все більше людей. Проста образа може, зрештою, привести до вияву жорстокості у відношенні свої противників. Жорстокість в соціальному конфлікті іноді помилково приписується садизму і природним завдаткам людей, однак частіше за все її здійснюють звичайні люди, що попали в екстраординарні ситуації. Конфліктні процеси можуть примусити людей грати ролі, в яких вони повинні бути жорстокими. Так, солдати (як правило, звичайні молоді люди) на території противника не щадять мирне населення, або в ході міжнаціональної ворожнечі звичайні мирні жителі можуть здійснювати надто жорстокі вчинки. 
 
             Труднощі, виникаючі при гасінні і локалізації конфліктів, вимагають ретельного аналізу всього конфлікту, встановлення його можливих причин і наслідків.

1 Основні терміни, поняття і функції конфліктів

       Структура конфлікту — сукупність стійких елементів конфлікту, що утворюють цілісну систему. Характерними рисами конфлікту є такі:

       • наявність як мінімум двох сторін конфлікту (виняток в даному випадку  складає внутріпіньоособистісний  конфлікт);

       • невизначеність конфлікту, тобто кожен з учасників не знає його можливого наслідку напевно;

       • розбіжність і несумісність інтересів, потреб, цілей учасників конфлікту;

       • здійснення сторонами дій, спрямованих  безпосередньо одна проти одної;

       • наявність певної стратегії і  тактики поведінки учасників  конфлікту.

       Особистісні та міжгрупові відносини можуть супроводжуватися соціальною напруженістю, яка являє собою протилежність інтересів і розуміється як рівень конфліктності, що змінюється в часі.

       Криза конфлікту — така взаємодія суб'єктів, за якої не відбувається поступального переходу від фази до фази, руйнівної зацикленості, фазової стагнації чи навіть повернення до попередньої фази.

       Конфліктні  стосунки — форма і зміст взаємодії між суб'єктами та застосованих ними заходів для завершення конфлікту.

       Конфліктна  ситуація — розвиток конфлікту в конкретний період часу.

       Просторові характеристики конфлікту — це є сфери його виникнення і розвитку, прояву; умови і привід виникнення; конкретні форми прояву; результат конфлікту; засоби і дії, що використовуються суб'єктами конфлікту.

       Часові  характеристики конфлікту  — це є його тривалість, частота, повторюваність, тривалість участі в конфлікті кожної зі сторін, часові характеристики кожного з етапів розвитку конфлікту.

       Можливі дії учасників конфлікту класифікуються за такими напрямками:

       • характер дій (наступальні, оборонні, нейтральні);

       • ступінь активності у здійсненні дій (активні, пасивні, іні-ціюючі, відповідні);

       • спрямованість дій (на учасника, на третіх осіб, на самого себе).

       Коли  люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю, війною і т.п., адже у деяких випадках він і справді може заважати задоволенню потреб окремої особистості та досягненню цілей організації в цілому. Тому, за існуючою загальною думкою, конфлікт — явище завжди небажане, отже його необхідно уникати, якщо є можливість, або ж негайно вирішувати на самому початку. При такому ставленні до конфліктів цілком не враховується, що вони мають ще й позитивні функції.

       Різноманітні  функції конфліктів охарактеризовані в роботах німецьких соціологів Г.Зиммеля, Р.Дарендорфа й американського соціолога Л.Козера. Основне положення теорії конфлікту Г.Зиммеля полягає в тому, що конфлікт, хоча і є однією з форм незгоди, у той нее час являє собою соціалізуючу силу, що об'єднує протиборчі сторони і сприяє стабілізації суспільства. У цих випадках конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, визначити більшу кількість альтернатив чи проблем, надає додаткову інформацію і т.ін. Це сприяє підвищенню ефективності процесу прийняття рішень, а також надає людям можливість висловити свої думки і тим самим задовольнити особисті потреби у повазі та владі.

       Л.Козер  у своїй класичній роботі "Функції  соціальних конфліктів" підкреслював, що конфлікт несе в собі не тільки деструктивну (руйнівну) функцію, у ньому закладений ще й великий позитивний потенціал. Вчений виділив основні функції конфлікту, які, на його думку, благотворно позначаються на сучасному стані суспільства і сприяють його розвитку.

       Можна виділити конфлікти з переважно позитивною, позитивно-негативною та негативною спрямованістю.

       Один  із засновників чикагської школи  соціальної психології Р.Парк включив  конфлікт до чотирьох основних видів  соціальної взаємодії поряд зі змаганням, пристосуванням та асиміляцією (від  лат. assimitio — уподібнення, ототожнення). На його погляд, змагання, що є соціальною формою боротьби за існування, будучи усвідомленим, перетворюється на конфлікт, який завдяки асиміляції покликаний призвести до міцних взаємних контактів, до співробітництва і сприяти ліпшому пристосуванню.

       Американський соціолог Л.Козер визначав конфлікт як ідеологічне явище, що відображає прагнення і почуття індивідів і соціальних груп у боротьбі за об'єктивні цілі: влада, зміна статусу, перерозподіл доходів, переоцінка цінностей і т.п. Цінність конфліктів полягає в тому, що вони запобігають закостенінню суспільства, відкривають дорогу інноваціям.

       У загальному вигляді до головних функцій  конфлікту можуть бути віднесені  такі:

       1. Інформативна. У свою чергу вона може бути поділена на дві підфункції:

       1) сигналізуюча — її метою є привертання уваги суспільства до якихось обставин, що вимагають втручання, на проблеми, що заважають подальшому розвитку підприємства (організації, трудового колективу);

       2) комунікативна — полягає в обміні інформацією між учасниками конфлікту.

       2. Інтегративна — впливає на співвідношення інтересів, структуру груп. Завдяки цій функції здійснюються:

       • утворення груп, встановлення, підтримка  нормативних і фізичних мене груп;

       • встановлення і підтримка відносно стабільної структури внутріпіньогрупових  і міжгрупових відносин;

       • соціалізація й адаптація як індивідів, так і соціальних груп;

       • створення і підтримка балансу  сил і, зокрема, влади;

       • стимулювання нормотворчості та соціального  контролю;

       • створення нових і відновлення  існуючих соціальних норм та інститутів;

       • пошук протиріч, що, у свою чергу, сприятиме суспільному розвитку;

       • посилення внутріпіньогрупової  інтеграції, зміцнення єдності групи, мобілізація внутрішніх резервів, пошук  прихильників, виявлення супротивників, неформальних лідерів і неформального розміщення сил.

       3. Регулятивно-розвиваюча (інноваційна) — за її допомогою відбувається усунення перешкод на шляху розвитку колективу (поліпшуються психологічні характеристики колективу, підсилюється соціальна активність, згуртованість і т.ін.). Конфлікт спонукає до змін, відкриває дорогу інноваціям. Він удосконалює можливості групового мислення і знижує синдром покори, коли підлеглі не висловлюють ідей, що, як вони вважають, суперечать ідеям їх керівників. Це може поліпшити якість процесу прийняття рішень, тому що додаткові ідеї і "діагноз" ситуації ведуть до ліпшого її розуміння; симптоми відокремлюються від причин і розробляються додаткові альтернативи та критерії їх оцінки. Через конфлікт члени групи можуть визначити можливі шляхи вирішення проблеми.