Шпаргалка по "Філософія"

Отже, Шелера та Плесснера можна визнати як засновників філософської антропологи Слідом за Плессером, визнаючи, витлумачюючи та мабуть, певною мірою продовжуючи його принципи, Больнов спробував розвинути проблему метода філософської антропології в новому, для Больнова прийнятому плані

Больнов розрізняє 4 методичні  принципи такої філософської антропологи, а саме чотири головних принципи, які залежать один від одного, оскільки, кожен зі свого боку, вони підважують принцип єдності Принцип - продуктивний ступінь сходження культури, господарство, держава, мистецтво створені продуктивною працею людини. Принцип - відокремлення об'єктивних сфер культури від людини

Принцип - відокремлення  будь-якого прояву людського життя, що в наслідок тої чи Іншої причини привертає до себе особливий Інтерес (страх, радість, сором) а згодом дійти розуміння людини в цілому

 

Білет№14

 

 

1 Сутність та взаємозв'язок  суспільної та індивідуальної свідомості.

Концепції свідомості, що існували в історії філософії, умовно можна поділити на два типи: індивідуалістські та колективістські.

Індивідуалістські розглядали як вихідне (абсолютне) свідомість окремого індивіда, а суспільні форми свідомості (форми культури) — мораль, релігію, мистецтво, право — як похідне, таке, що створене індивідуальною свідомістю.

Колективістські концепції, навпаки, вихідним вважали суспільні форми свідомості, наявну культуру, а індивідуальну свідомість розглядали як щось похідне. До індивідуалістичних концепцій схилялися філософи Нового часу (як емпірики, так і раціоналісти), а також І. Кант, позитивісти, представники філософії життя, феноменології. Колективістська традиція яскраво представлена у Гегеля і Маркса.

Щодо ідеологічної орієнтації колективістська  традиція тяжіла до тоталітаризму (підпорядкування  особи загалу), а індивідуалістська  — до лібералізму, коли загальне розуміють як суму інтересів індивідів.

Виходячи з історико-філософських учень, філософської антропології та психології, розглянемо найважливіші моменти філософського  вчення про свідомість. Передусім  слід зазначити, що свідомість виявляє, репрезентує себе двома способами: зовнішньо — у вчинках і словах людей та внутрішньо — через безпосереднє спостереження за власними актами свідомості, у рефлексії.

Зовнішньо (об'єктивно) свідомість виявляється в особливому, відмінному від тваринного, відношенні людини до світу і до інших людей. 

2 Соціальна філософія Драгоманова.

Світогляд М  Драгоманова складний, не позбавлений суміші ліберально-демократичних, соціалістичних й українських патріотичних елементів з позитивістським філософським підґрунтям В основі його теоретично-аналітичних пошуків лежить Ідея безупинного людського поступу мета якого — досягнення добровільної асоціації гармонійно розвинених осіб з обмеженням до мінімуму елементів примусу, усуненням авторитарних рис у суспільному житті Драгоманов відстоював пріоритет громадянських прав І вільних політичних установ над соціально-класовими Інтересами та універсальних людських цінностей — над виключно національними потребами Він глибоко вірив, що національність є необхідним будівельним матеріалом усього людства Звідси й зрозумілий його здоровий Інтерес до долі України, яка, за його словами, до ХУІП ст творила частину європейського світу, а впродовж ХУПІ-ХІХ ст крок за кроком відхилялась від свого первісного шляху І все відчутніше відставала від Європи Причина такого етапу — й фатальне прилучення до Роси Якщо ще у XVI П ст Україна була носієм культури в Імперії, а й кращі сини, виховані в дусі європейської культури, були законодавцями реформації І європеїзації Роси, то в XIX ст вона стає глухою провінцією, відгородженою від світу російським державним кордоном, немов непрохідною стіною І вже свіжі європейські вітри долітають до неї не прямо, а крізь далеке І вузьке петербурзьке вікно

Як прибічник  позитивізму прагнув віднайти реальну політичну силу, здатну успішно виконати це завдання Він спирався не на бажання І почуття, а на конкретні факти, реалії дня, тверезе врахування ситуації, моральні та матеріальні Інтереси

Тому реальним політичним завданням стає, по-перше, метода використання руху російських демократів в Інтересах українського визвольного руху Щоб убезпечити українців від несподіванок, Драгоманов вимагав певної організаційної незалежності їх політичних структур

Другим реальним завданням, за Драгомановим, є піднесення (шляхом національної освіти І культури) національної самосвідомості усіх рівнів — від селянина до представників верхніх прошарків суспільства Драгоманов при цьому твердо знав І вірив, що український народ має природні дані для самостійного вільного Існування І гідний чільного місця у 

всепланетарному Історичному  процесі Тому він робив усе можливе, аби в Україну прийшла справжня освіта європейська освіченість та культура, докладав усіх зусиль, аби пробудити в народі "розуміння політичних І соціальних справ,політики дня"

3  Козловський  " Постмодерна культура"

Включає 2 розділи техніка  І культура, поняття культури Технічні поняття значною мірою визначають порядок життя та самоусвідомлення сучасного суспільства Сучасне суспільство вбачає у техніці вирішальний фактор суспільного та культурного розвитку Наука І техніка - суттєві ознаки науково-технічної цивілізації Соц науки, зорієнтовані на техніку, вбачали у ній важливу детермінанту форм життя та світу праці людини В наших умовах технічний розвиток утворює незалежну, а суспільно-культурний розвиток залежну змінні у взаєминах між технікою та культурою Людина та суспільство розглядаються "техноморфно", як "техніка" Згідно з технологічним детермінізмом культура тлумачиться так ніби категорії "техніка І культура" об'єкти які належать до принципово різних царин дійсності Тобто техніка грунтується на засадах матеріального, культура -духовного світу Техніка за Аристотелем, пов'язана з розумом та Істинним знанням, І що ніколи б не виникло без людської діяльності Техніка є формою виявлення можливості розкрити Істини Але ж спосіб відношення техніки до природи та людини не закладений у самій техніці, а залежить від завдань, які ставить людина перед природою від намірів для їх здійснення людині потрібна природа Спосіб розкриття природи культурно-зумовлений, адже залежить від самовідчутпв людини, намірів й та суспільства

 

Біле№15

 

 

1 Свідомість І мова . Свідомість і самосвідомість.

Виникнення свідомості як соціально-культурного явища  безпосередньо пов'язане із зародженням мови, в якій формувались та відбивалися перші свідомі уявлення людей. Свідомості поза мовою не існує.

Як і свідомість, мова формувалася в процесі праці  та суспільних відносин. Вона з'являється  тоді, коли в людей виникає потреба щось сказати одне одному. Люди розкривають на практиці і закріплюють у тому чи іншому звуковому сигналі значення предмета, його функції, властивості. Тому за допомогою мови вони можуть "сигналізувати" один одному про призначення того чи іншого предмета або дії. Оскільки мова людини позначає предмети, властивості і відношення, вона є важливим засобом спілкування людей та знаряддям їхнього мислення.

Виникнення членороздільної мови було могутнім засобом дальшого розвитку самої людини, суспільства та свідомості. Завдяки мові свідомість формується і розвивається вже як духовний продукт життя суспільства. Будучи засобом взаємного спілкування, обміну досвідом, вона об'єднує людей не тільки даного часу, а й різних поколінь. Тим самим відбувається історична спадкоємність епох, коли нові покоління людей соціальне успадковують здатності до спілкування тією чи іншою мовою.

Крім того, мова є специфічним  засобом зберігання та передавання  інформації, а також управління поведінкою людини, пізнання об’єктивного світу  і самосвідомості особи.

Таким чином, мову сьогодні розглядають як суспільно-історичне  явище, яке виступає засобом відбиття і об'єктивізації ідеального, оскільки і ідеї не існують відірвано від  мови.

Свідомість - органічне поєднання думок, знань, ідей, переконань, почуттів, прагнень. Вона реалізується у цілеспрямованій, осмисленій діяльності людини, у продукуванні, діяльному відстоюванні моральних цінностей.

Вищим проявом свідомості є мислення, тобто оперування відповідними мисленими формами - судженнями, умовисновками та поняттями. Це абстрактне мислення, воно відрізняється від чуттєвого відображення дійсності.

Істотна роль свідомості проявляється у процесах психічного формування, утвердження особистості.

 Свідомість поєднує в собі  також самосвідомість, волю, емоції, інтуїцію та несвідоме. Але це лише приблизний перелік складових існування свідомості. Адже свідомість - це і злети людської думки, здатність проникати в сутність природи, і неусвідомлюване чи напівсвідоме, і розуміння прекрасного та піднесеного.

Незмінним супутником свідомості є самосвідомість. Осмислюючи предметний світ, явища природи, вчинки людей, події суспільного життя і тощо, індивід водночас усвідомлює й себе серед багатоманіття осмислюваного довкілля. Усвідомлюється єдність з іншими людьми, відмінність, особливості, тенденції власного існування, своє призначення, сенс життя. Події, процеси, що відбуваються у суспільстві, також викликають відповідні зрушення у самосвідомості.  
2 Філософські погляди І Франка.

Іван Франко - людина багатогранна талановита й енциклопедичного Інтелекту Він спрямовував усе своє титанічне надбання на "народне відродження", розвій української нації, збагачення української духовної культури

Розквіт нації, й прогрес у межах самостійного державного утворення є основою основ суспільного життя Але щоб Ідеал національної самостійності, за Франком, набув фактора цінності, він має бути не лише усвідомлений розумом, а й відчутий серцем Цьому мусять бути підпорядковані усі наявні сили І засоби суспільства

І Франко актуалізує завдання загальнокультурного розвитку українського народу, пробудження його національної самосвідомості, що неможливо "без власних шкіл І без виробленої освітньої традиції", "без популярного І вищого письменства", "без преси, яка б могла ясно держати І систематично боронити стяг національності" А все разом потребує національної мови

У царині філософи І Франко тяжів до позитивізму Г Спенсера, йому було властиве етико-антрополопчне розуміння філософських проблем Свою світоглядну позицію він визначав як раціоналізм, за основу Існування І розвитку речей бере факти позитивних -наук, описані, досліджені розумом За соціально-політичною спрямованістю 1-Франко — соціаліст драгоманівського гатунку Його соціалізм базувався не на класових цінностях (як у Маркса), а на загальнолюдських, був позбавлений держави, оскільки функції останньої передбачають наявність у ній привілейованого прошарку управлінців, які неодмінно, підкреслював мислитель, узурпують владу в суспільстві, поставлять себе над рештою народу, І замість декларованої рівності у суспільстві знову запанує нерівність

Мислитель дуже обережно підходив до шляхів реалізації соціалізму як суспільного Ідеалу, категорично виступав проти його штучного насадження оскільки це, на його думку може обернутись величезними економічними, політичними І духовними втратами для народу 

3. Еллюль Ж. "Техніка або виклик століття"

У людей слово  техніка асоціюється з машинами Машина є найочевиднішою, найгрубішою формою техніки Машина займає своє місце в соціальному порядку, який не створений для неї, І тим самим вона породжує нелюдське суспільство, в якому люди прокладають свій шлях Хоча не можна забувати про роль техніки, в усіх сферах вона стоїть на чолі великої кількості винаходів стосовно всього того, що використовується, стосовно того, що може бути узгоджене з машиною

Техніка Інтегрує будь-що Вона уникає потрясінь та драм людина не адаптована до цього світу Із сталі вона й адаптує Доки техніка представлена виключно машиною, то можна сказати "машина І людина", але коли техніка входить в усі сфери І в саму людину, яка стає для неї об'єктом, сама техніка перестає бути об'єктом для людини Кожен знає, що техніка є застосуванням науки, І, більш детально, наука, будучи чистою умоглядністю, веде до появи техніки, як точки контакту між матеріальною реальністю та науковим результатом Проте техніка досягає свого розвитку лише з того часу коли втручається наука Як висновок вказується на те, що часто доводиться говорити слово "техніка" там де йдеться про науку

 

Білет№16

 

 

1 Пізнання як предмет  філ. Аналізу.

Гносеологія - наука про пізнання, у якому  вивчається природа пізнання, відношення знання І реальності, виявляються умови достовірності й Істинності знань можливості пізнати світ У гн у системі світ-людина корелятом гносеології явл пізнавальні суб'єктивно-об'єктивні відношення

Категорії гн - Істина, достовірність, свідомість, пізнання, суб'єкт І об'єкт, почуттєва, раціональне, Інтуїція, віра Гн вивчає загальне в  пізнавальній діяльності І їй всеодно, яка ця діяльність -повсякденна, фахова або Ін Теорія пізнання почала формуватися з концепцій Нового часу

Сучасна ф  розглядає пізнання як специфічний  процес духовної діяльності Це процес накопичення І отримання знань Знання є людською Інформацією щодо світу Ця Інформація Існує у вигляді певної суб'єктивної реальності, тобто знання - це певний Ідеальний образ дійсності Співвідношення знання І пізнання розглядається як результат І процес Процес пізнання охоплює ряд взаємоорганізованих елементів Це об'єкт пізнання, суб'єкт пізнання І знання як результат досліджень Суб'єкт пізнання це усуспільнена особа яка озброєна теоретичними І практичними засобами пізнання на конкретному етапі розвитку суспільства Об'єкт пізнання це та частина реальності на яку направлена діяльність суб'єкта пізнання Бекон І Рене Декарт започаткували емпіричну концепцію пізнання Бекон підкреслює що для пізнання необхідна нова логіка, що має виходити не тільки з розуми а й з природи речей На його думку є три шляхи пізнання павука, мурахи, бджоли Емпіричний метод Бекона вибудуваний таким чином, що основним знаряддям досягнення Істини виступає Індукція (від один до загал) У раціоналістів логічне мислення роду ставиться над почуттями Вони вважають, що органи почуттів надують лише поверхневе знання, а наукову Істину можна отримати лише на основі суворого логічного аналізу Тобто щоб побудувати храм нової раціональної культури треба розчистити площадку А архітектором побудови за Декартом є дедуктивний метод - рух думки від загального до одиничного

Кант виділяє 3 головні  характеристики пізнання -чуттєвість, розсудок, розум Кант показує, що новий метод має бути детермінованим не тільки роботою розуму, І формами понять, але й детермінуватися самими предметами пізнання, тобто логіка повинна включати в себе І предметний зміст

К Маркс І  Ф Енгельс запропонували діалектико-матеріалістичну гносеологію Головний зміст цієї концепції 

передбачає, передусім, розуміння  пізнання як певної форми духовного  виробництва,  як  процесу відображення дійсності, яка Існує незалежно від свідомості, передуючи їй