Шпаргалка по "Філософія"

Формами активності монад  є сприйняття І прагнення Кожна монада подібна до душі, яка вміщена в матеріальну оболонку

Білет№9

1 Проблема субстанції

Онтологія намагалась відповісти на питання, що таке світ, завдяки чому він є єдиним І водночас різноманітним, як відбувається виникнення (перехід від небуття до буття) І зникнення (перехід від буття до небуття) речей, чи Існує першопричина сущого І як вона пов'язана з цими різноманітними речами Роздуми над цими проблемами привели ряд мислителів до субстаншйної моделі світу Згідно з нею в основу світу покладається субстанція — незнищуване, самодостатнє І абсолютне буття Субстанція, на думку прихильників цієї моделі, е тим, що лежить в основі всіх речей, вона надає їм буттевість (завдяки їй вони Існують) І забезпечує їх єдність Субстанція — незнищувана основа мінливих речей

При всій різноманітності  Інтерпретацій у різних філософів поняття субстанції включає такі суттєві ознаки і) нествореність І незнищеність (субстанція — це вічне, основа мінливих речей), 2) абсолютність (субстанція ні від чого не залежить, вона сама себе визначає), 3) першопричинність по відношенню до всього сущого (все Існуюче породжене субстанцією Поняття субстанції містить не зовсім сумісні ознаки з одного боку, вона є мовби "будівельним матеріалом", з якого складаються речі, з другого, вона є породжуючим первнем, першопричиною (чимось на зразок творця), тобто є пасивним І водночас активним первнем

Дослідників європейської філософи І культури взагалі цікавило питання, чому в цій філософи домінує субстанційна модель при поясненні світу Однозначна відповідь на це питання відсутня Але можна вказати на ряд чинників, які зумовили прийняття саме цієї моделі Серед загальних чинників, які притаманні всім народам, можна назвати такі 1) в процесі практичної діяльності людина постійно стикалась з перетворенням одних речей в Інші І витлумачувала це як свідчення наявності в них єдиної незнищуваної основи, 2) міфологія, з якої виходила філософія, виводила світ з чогось єдиного 

4 ФІлос.культура укр.бароко(ФІлософш  К.-М. Академії")

Києво-могилянська Академія була започаткована у 1632 р злиттям Київської братської школи І Лаврської школи — "пмназюну", заснованої у 1631 р митрополитом Київським І Галицьким Петром Могилою (1597-1647)

Філософи  Києво-Могилянської академії тлумачать філософію як засіб Інтелектуального пізнання Істин віри, раціонального осягнення (осмислення) природи І особливо людини, ц самощнності, специфіки пізнавальних здатностей тощо

Незважаючи  на те, що на першому етапі Історії академії зміст філософських курсів характеризувався ще приматом теологи, поєднанням догматичних передумов Із раціоналістичною методикою, особливим Інтересом до формальнолопчної проблематики, згодом все помітнішою стає тенденція до поступового розмежування філософи І теологи, створення першого власного Інформаційного поля, актуалізується філософська проблематика навколо співвідношення людина— Всесвіт", переноситься акцент на натурфілософські питання, теорію пізнання І логіку, етику Проявляються пантеїстичні елементи й деїстичні тенденції в Інтерпретації відносин Бог — природа тощо

Філософську традицію Києво-Могилянської академії, що проіснувала до 1817 р (була закрита за наказом Імператора) репрезентує ціла низка видатних мислителів, внесок яких у розвиток української філософи досить відчутний Вони відзначались не лише Інтелектуальною самобутністю, високою загальною ерудицією, а й моральною солідарністю, взаємною підтримкою, що дало підставу дослідникам назвати професорів Києво-Могилянської академії другої половини XVII ст невгасимою Іскрою "національної української самосвідомості" 

3 Кант І "Критика чистого розуму"

Критика чистого  розуму - основна праця Канта в  якій він ставить питання про можливість синтетичних апріорних суджень в математиці, природознавстві та метафізиці (філософи) Апріорні це такі судження які не виводяться з досвіду, але дають нове знання Відповідаючи на запитання Кант розрізняє 3 здатності людини чуттєве споглядання, розсудок і розум

У чуттєвому  спогляданні матеріал від речей  в собі упорядковується такими формами  споглядання, як простір І час Отже, простір не є формою самих речей, а суб єктивним способом упорядкування чуттєвого матеріалу, а математичне знання виводиться не на основі споглядання явищ, а на основі форм простору і часу

Природознавство можливе  завдяки діяльності розсудку, діяльність розсудку поєднує апріорні форми розсудку І чуттєве сприйняття Такі форми - це кількість, якість, відношення, випадковість та ш Чуттєві сприйняття є Індивідуальними І суб єктивними, І для того, щоб перетворитися у всезагальний науковий досвід, вони повинні поєднатися з апріорними формами розсудку Таким чином, І математика, І природознавство як науки можливі завдяки суб'єктивним апріорним формам споглядання І розсудку

Третя пізнавальна здатність  людини, яка вивчається трансцединтальною діалектикою (за Кантом) - розум, пізнавальна здатність , який може виходити за горизонт можливого досвіду Подібно до того як споглядання має чисті форми споглядання - простір І час, розсудок -апріорні категорії, розум має апріорні Ідеї (Ідеї душі, світу І Бога, тобто основні Ідеї, які аналізує метафізика Досліджуючи пізнавальну функцію Ідей розуму, філософ показує, що логічні побудови, які метафізика намагається звести на їх основі, проблематичні Також розчарування приносить Ідея світу, бо спроба метафізики мислити світ в цілому з необхідністю веде до логічних суперечностей За Ідеями розуму філософ залишає тільки регулятивну функцію, бо вони не можуть конструювати об'єкт В кінцевому, матафізика можлива І необхідна як вища мудрість, але вона не будується на засадах вічних Істин за прикладом математики чи природознавства

Білт№10

1 Марксистська онтологія

В стислому викладі марксистська концепція світу зводиться до таких тверджень Світ Існує об'єктивно, незалежно від нашої свідомості Він має свої закони Людині потрібно тільки адекватно відтворювати те, що притаманне світові самому по собі Субстанцією світу є матерія, вона надає єдності всьому Існуючому Всі наявні речі й тіла — це різні види матерії Невід'ємною властивістю матерії, способом й Існування є рух Він незнищуваний І перетворюється з однієї форми в Іншу Формами Існування матерії є простір І час У світі матерія, рух, простір І час утворюють єдність, з якої не можна вилучити жодної складової

Матерія має різні структурні рівні, яким відповідають різні форми руху Такими є механічний, в якому перебувають великі маси, фізичний (атомний рівень), хімічний (молекулярний рівень), біологічний І соціальний Між формами руху матерії Існує відношення супідрядності Вища форма руху формується на основі нижчої (включає п в себе), однак й закономірності не зводяться до нижчої форми Так, біологічний рівень, хоча й включає хімічні процеси, є чимось принципово відмінним від останніх Це стосується І суспільства, яке формується на основі біологічного рівня, але має свої закони функціонування, відмінні від біологічних

Із становленням людини в процесі трудової діяльності виникає свідомість Завдяки свідомості формуються поняття (наші знання про світ) І цінності (релігійні, моральні, політичні та Ін ), які регулюють відносини людей у суспільстві Ідеальне, отже, входить у світ завдяки

ЛЮДИНІ

Оскільки марксистська онтологія єдиною субстанцією визнає матерію, то Ідеальне не відноситься до сфери буття Його буття несправжнє, ефемерне, воно позбавлене просторово-часових, причинних та Інших ознак, які притаманні матерії Ідеальне має тільки видимість буття, насправді Існують тільки матерія та й форми 

2 Філософія Г.Сковороди

Григорій Савич Сковорода  (1722-1794) — найвидатніша постать у культурному житті України XVIII ст Філософ І поет, педагог І музикант, знавець латини, старогрецької, староєврейської, польської, німецької, російської мов, він розвинув цілий комплекс Ідей, актуальних для свого часу, став не лише Ідейним предтечею нової української літератури, а й творцем найзначнішого вчення в Історії української філософської думки

Сковорода створив власну філософську систему, йому притаманний специфічний стиль І форма філософського мислення Його філософствуванню властиве органічне поєднання художнього І раціонально-абстрактного світоспоглядання Наслідком такого поєднання став універсальний алегоризм в якому предмети І явища осмислюються не в усій сукупності властивостей, не в цілісності а лише в абстрактно-схематичному образі їх як символи Д Чижевський писав

"Філософічний стиль Сковороди  — це своєрідний поворот філософічного думання від форми мислення в поняттях до якоїсь первісної форми мислення в образах та через образи Він повертається від термінологічного вжитку слів до символічного їх вжитку Сковорода пристосовує скарб філософської термінології до свого стилю думання поняття стають символами"

Одним Із основоположних принципів філософської системи Сковороди є вчення про двонатурність світу, що пронизує всі філософські праці мислителя Суть його полягає в тому, що все суще розглядається як таке, що складається з двох натур — видимої І невидимої, тобто матеріального й Ідеального, тілесного І духовного, мінливого І вічного, залежного І визначального тощо 

3 СартЖ.-П. "Екзистенціалізм - це  гуманізм"

Жан Поль Сартр - фран філ  І письмен Представник атеїстичного екзистенціалізму У вченні ЖПС говориться, що навіть коли Бога не має , то все ж є, принаймні, одне буття, в якому Існування передує сутності, буття яке Існує до свого визначення за допомогою понять Цим буттям є людина, людська реальність Далі він робить висновок, що екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння й буття І покладає на неї повну відповідальність за Існування В цьому суть основного принципу екзистенціалізму, з якого випливають важливі наслідки не має заданої людської природи, ніяка зовнішня сила, крім самого Індивіда, не може зробити його людиною

У своїй роботі "-" ЖПС ставить два важливих філософських запитання чи Існує "природа людини" та яке відношення "свободи людини' та 'обставин" На перше питання він відповідає в дусі екзистенціалізму, доводячи принципове положення про відкритість людини, про те, що людина - це не що Інше, як той проект, який нею самою конструюється, це те, що кожний наважується зробити зі своїм життям, це - самовизначення За ЖПС, немає ніякої "природної" або "божественної" сутності, яка могла б передрішати поведінку та мислення Людина цілковито вільна у своєму внутрішньому житті, І ніякі обставини не можуть похитнути цієї свободи, від якої, як парадоксальним чином виразив це ЖПС, людині не врятуватися Крім того людина не може задовольнитися лише внутрішньою свободою Зміна зовнішніх обставин, створення достойного людей способу життя - важливий принцип гуманізму

Але погляди ЖПС дещо протирічливі 3 одного боку рішення, які приймає особа пройняті почуттям глибокої відповідальності перед людством, бо "вибираючи себе, ми вибираємо всіх людей " в тому значенні, що наші дії впливають на їхню долю 3 Іншого боку, оскільки екзистенціалізм приймає тезу "Якщо бога не має то все дозволено" то Сартр доходить висновку " Справді, все дозволено, якщо бога не Існує, а тому людина закинута, їй ні на що спиратися ні в собі, ні з зовні "

Парадоксальним чином  свобода Із мети перетворюється на приреченість - людина приречена на свободу через свою відповідальність І пред собою І пред Іншими людьми

Білет№11

1 Об'єктивно-ідеалістична(неотомістська) концепція буття

Ідеалізм проголошує субстанцію абсолютним буттям Бога Будучи Ідеальною, ця субстанція позбавлена визначень (рис), які властиві матерії Вона нематеріальна, на неї не можна подіяти механічною силою чи електричним струмом Вона Існує поза часом І простором Буття Бога трансцендентне (потойбічне) по відношенню до світу, в якому ми Існуємо В сучасній філософи об'єктивно-Ідеалістична концепція буття найбільш посл виражена в неотомізмі Більшість Ідеалістів поділяє концепцію створення світу Богом Чимало дискусій породила Ідея створення світу з "нічого" Вона дозволяє уникнути дуалізму І витворити моністичне, засноване на одній субстанції вчення Однак вона входить у суперечність з буденною практикою перетворення людиною речей у світі Тут з "нічого" ніщо не виникає Для уникнення цієї суперечності християнство оголошує створення світу з "нічого" чудом, тобто явищем, пізнання якого виходить за рамки можливостей нашого розуму Не простою для Ідеалізму є проблема ставлення Бога до створеного ним світу В цьому питанні виникли дві крайності — пантеїзм І деїзм В пантеїзмі (Кузанський, Бруно, Спіноза,) зникає принципова відмінність між духовним І матеріальним Мало негативних наслідків Насамперед, Бог, який розчинявся в природі, втрачав осібність, тобто самосвідомість І свободу волі Пантеїзм зменшував відстань між людиною І Богом, шо таїло загрозу дня морального потенціалу релігії Така концепція призводить до того, що І людина "розчиняється" в світі, втрачає своє специфічне І самодостатнє буття, тобто перестає бути особою з притаманною їй самосвідомістю І свободою Деїзм вважає, шо Бог створив світ, дав йому заряд руху І в подальшому не втручається в хід природних подій Джерело деїзму — розвиток науки в Новий час Людина перестала розглядати природні явища як кару чи благодать Божу, шо І стало підґрунтям деїзму Однією з важливих проблем неотомізму є проблема буття Бога як субстанції Якщо в матеріалістичній традиції властивістю буття наділялись лише матеріальні речі (буття означає бути матеріальним), то Ідеалізм приписує буття не лише сущому, речам, але й Ідеальним сутностям І перш за все Богу Оцінюючи Ідеалістичну концепцію в цілому, можна зазначити, шо Ідеалізм значно успішніше, ніж матеріалізм обґрунтовував буття сфери духовних цінностей 3 буття Бога легко виводиться абсолютність буття моральних норм, культури І т ш Однак Ідеалізм стикається зі значно більшими труднощами, ніж матеріалізм, при поясненні природи, чим І пояснюється