Шпаргалка по "Філософія"

Головною ознакою природи Прокопович вважав рух, який він пов'язував із суперечністю речей, взаємозв'язком протилежностей, про що переконує нас, за його словами, сама будова світу і зміна матеріальних речей у ньому, які взаємознищуються, щоб не лише зберегти, але й примножити його бездоганність. Розглядаючи проблему руху, Прокопович не міг лишити поза увагою і проблеми часу, кінченого і безкінечного, перервного і неперервного. Простір він ототожнював із місцем, що його займає тіло, а тому не визнавав існування порожнечі.

Прокопович розглядав  і етичні проблеми, зокрема сенс життя

пов'язував із творчою сумлінною  працею, спрямованою на власне і  громадське добро. Вважаючи, що людина може відчути себе щасливою лише за певних матеріальних умов буття, оскільки злидні, бідність, нестатки і щастя категорії несумісні, Прокопович не зводив щастя виключно до матеріального статку. Він доводив, що людина стає щасливою за умов дотримання нею закону природного, морального, громадянського й Божого, що значною мірою досягається шляхом самопізнання.

 

 

Білет№25

 

 

1. Великі соціальні  групи як основні суб'єкти суспільного розвитку (класи, нації)

Довготривалі  або сталі спільноти людей, що Існують у масштабах усього суспільства, називають макросощальними, або великими соціальними групами До таких об'єднань людей відносять суспільні класи, етнічні об'єднання (нації, народності племена), вікові верстви (молодь, пенсіонери) І т д

Великі соціальні  групи є основними суб'єктами суспільного розвитку Серед них особливе місце займають класи

В основі сутності класів, з точки зору марксизму та його прибічників, лежить економічний фактор За марксистами класи характеризуються такими чотирма соц -економ ознаками місцем в Історично визначеній системі суспільного виробництва, ставленням до засобів виробництва (головна класотворча ознака), роллю у суспільній організації праці, способом одержання І часткою прибутку суспільного багатства

Ця Інтерпретація  сутності класів є однією з багатьох, що притаманні сучасній соціальній філософи Серед них виділимо автора концепції так званої соціальної дії" М Вебера, який розглядає класи як відносно самостійні групи людей, що обєднуються на основі Інтересів у сфері виробництва, соціального життя, політики

Сьогодні  поняття "клас" дедалі рідше використовується для характеристики соціальної структури суспільства, уступаючи місце поняттю "страта", що лежить в основі теорії соціальної стратифікації та соціальної мобільності.

Страта це реальна, емпірично фіксована спільність, що об'єднує людей на певних загальних позиціях або на основі спільної справи, яка приводить до конституювання даної спільноти в соціальній структурі суспільства І протиставлення Іншим соціальним спільностям

Похідного від  теорії соціальної стратифікації є  теорія соціальної мобільності— зміни Індивідом чи трупою соціального статусу, місця, що вони займають у соціальній структурі суспільства Розрізняють "горизонтальну мобільність" що означає перехід з одного місця роботи на Інше без суттєвих змін соціально-економічного становища, І "вертикальну мобільність", коли людина може піднятись знизу на найвищі сходинки суспільного становища (стати мільйонером, зробити політичну, військову кар'єру тощо)

Нація належить до великих соціальних груп І відіграє надзвичайно важливу роль у суспільному житті Нація є "природний орган людства" (Й Г Гердер), тобто його оаєктивне надбання Нація - духовно-бюсоціальнии різновид стійкої людської спільності що склалась Історично на певній території І яка характеризується глибоким внутрішнім відчуттям самоусвідомленням власної приналежності до певної етнічної групи та спільністю мови культури побуту й звичаїв Історичних переживань психічного складу, антропологічних особливостей, економічних Інтересів у творенні матеріальних цінностей території 

2. Наукова революція XVI — XVII ст. І й вплив на розвиток філософи.

Епохою наукової революції називають відрізок часу приблизно від публікації праць Миколи Коперника "Про обертання небесних сфер" (1543) до виходу "Математичних засад натуральної філософи" І Ньютона (1687) Суть цієї революції можна звести до таких позицій

/ Наукове знання відмежовується від релігії І філософських вчень минулого Наука поступово стає самостійною сферою професійної діяльності І певним особливим типом знання

2 Досвід підноситься  до рангу експерименту Галілей першим почав регулярно вдаватися до експерименту На відміну від простого спостереження експеримент — це активне втручання в природу, яке можна повторювати безліч разів різними людьми Експеримент пов'язує Ідею, яка виникла в ході логічних міркувань, з чуттєвим досвідом, внаслідок чого він або стверджує, або заперечує цю Ідею Експеримент передбачав застосування Інструментів, що вело до зближення науки І техніки, ремісника І вченого

З Математика проголошується мовою науки Галілей, Кеплер та Інші вчені були неоплатоніками І піфагорійцями Вони вірили, що Бог творив світ на основі математичної гармонії

4 Проблема методу відокремлюється в самостійну сферу знання що свідчить про зрілість науки Вчених хвилює уже не тільки знання про природу, але й знання про саме знання

Формування  науки як самостійної сфери знання мало вирішальний вплив на подальший розвиток філософи Втрачає позиції філософія, яка вибудовувалась на правдоподібності, грунтувалась на буденному досвіді, а то І релігійних догмах Філософія йде слідом за наукою В раціональному поясненні світу філософія отримала в особі науки конкурента, якого сама ж І виростила Вона змушена шукати свій особливий спосіб бачення світу, відмінний від наукового Так виникає метафізика як вчення про найбільш загальні види буття — про світ, Бога І душу

І все ж чільне місце  у філософи XVII ст посідала не метафізика, а гносеологія, вчення про пізнання І, зокрема, про метод наукового пізнання Провідними працями мислителів, які започаткували основні напрями розвитку філософи цього періоду були "Новий органон" (органон-метод) Ф Бекона І "Роздуми про метод" Р Декарта

Змінюється  І відношення людини до світу В буденному знанні І в релігійному світогляді ми маємо справу з речами, смисли яких формуються на основі їхніх функцій в нашому житті наука ж формує відношення до світ> як до чогось самосущого позбавленого людських вимірів Завдяки науці світ перетворюється в об'єкт

Перетворення світу  в об'єкт пізнання пов'язане з

перетворенням людини у суб'єкт пізнання У філософи Нового часу виникає поняття свідомості (Декарт), якій приписуються насамперед, гносеологічні тобто пізнавальні властивості 

3 ГІзель І. "Твір про всю філософію"

Твір скл  з підрозділів

Єдине -перше явище сутнього (єдине та чисельне протиставляється) Єдине не додає до сутнього нічого реального та позитивного Єдине Існує, як поняття на розумовій підставі

Істинність - друге яв сутнього (Істинна Іде за сутнім навіть повертається до нього самого надає сутньому формального поняття) Узгоджуваність речі з розумом є метафізичною

Істинністю, а вже узгоджуванність пізнання з самою річчю є логічною Істинністю Істинність це узгоджуванність речей

Істинна є  явищем сутнього (річ не перестає бути Істинною)

Істинне має  перевагу над знанням

Добро - третя власт сутнього Воно узгоджується з божим розумом І тому є Істинним, а також узгоджується з божою волею І тому є добрим

Питання про розумову душу Розумні душі не створюються до тіл Душа не виникає перше, ніж вона поєдналася з тілом Душа створюється для того, щоб сформувати тіло Розумна душа не повинна утвор до тіла Душа створюється Богом

Розумна душа - це організуюча форма І вона є формою людини Безсмертність душі - безсумнівна

Питання про Інтелект Словесне вираження – пізнавальний образ, або відображення того, що ми розуміємо для зображення речей

Поняття про потяг Існує три види потягу природний (певна схильність до здобуття собі відповідного), чуттєвий (коли жива Істота схиляється до чуттєвого задоволення) І розумовий (воля або розумове прагнення)

 

Білет№26

 

 

1. Нація як духовна  бю-сошальна даність. Феномен Української нації.

Нація належить до великих соціальних груп І відіграє надзвичайно важливу роль у суспільному житті Нація є "природний орган людства" (Й Г Гердер), тобто його об'єктивне надбання Як найскладніший витвір людського співжиття, нація є надзвичайно складним об'єктом пізнання І теоретичного осягнення

Багато дослідників  по різному визначали природу  нації, але найдосконалішу систематизацію об'єктивних ознак нації дав С Манчіні І) спільна територія 2) спільне походження , 3) спільна мова, 4) спільні звичаї \ побут 5) спільні переживання І спільна Історична минувшина 6) спільне законодавств та спільна релігія Але Подихом, що оживляє націю, Інтегрує й в єдину життєдайну незбориму цілісність» є внутрішня ознака— "національна самосвідомість", тобто те, що вона фундує сама в собі І витворює Із самої себе працею, зусиллями власної душі

Як свідчить життя, на становленні  нації позначаються космічні, біологічні, географічні, психологічні, соціальні  та особливо духовні чинники що формують й як духовно -бюсоціальну даність людства Як така, вона формується завдяки єдності таких факторів

географічного: кожна нація має географічні параметри свого буття, "життєву територію" Нація що не вміє берегти свої землі гине

антропологічно-етнічного: 1) зовнішньовиявні біологічні особливості, 2) етнічну самосвідомість 3) рідну мову Мова — то жива Історія народу

культурного: нація настільки І тому постає нацією, настільки вона виявляє культурно-творчу здатність та хист Для нації культура є тим, чим для людини й особовість Ядром національної культури є етнокультура — звичаї, фольклор, народне ремсл, мова

історичного: спільність Історичних переживань творить духовні цінності нації У пізнанні минулого нація бачить тривалу дію своїх духовних національних прикмет, пізнає себе й на цій основі удосконалює свою духовну природу морально-психологічного: Типовим й рисами національної психології І характеру українців за Д Чижевським, є 1} емоційність сентименталізм чутливість ліризм гумор, 2) Індивідуалізм І прагнення до свободи,, 3) неспокій І рухливість

економічного: спільність економічних Інтересів у творенні матеріальних цінностей консолідують людей, надають їх життю конструктивного динамізму

Нашотворчі засади слід розглядати лише в їх органічному взаємозв'язку, внутрішній єдності, взаємозумовленості Націю можна визначити як духовно-бюсоціальний різновид стійкої людської спільності що склалась Історично на певній території І яка характеризується глибоким вттріштм відчуттям, самоусвідомленням власної приналежності до певної етнічної групи та спільністю мови культури побуту й звичаїв Історичних переживань психічного складу антропологічних особливостей економічних Інтересів у творенні матеріальних цінностей території 

2 Класичний період давньогрецької філософи.

Другий етап у розвитку старогрецької  філософи позначений поворотом Інтересу мислителів від космосу світу до людини Це зумовлений тим, що в соціальному житті загальне (державні Інституції, закони) втрачає своє домінуюче значення Воно все більше проявляє свою залежність від Індивіда Натурфілософія фактично дискредитувала себе, пропонуючи різні. часто суперечливі схеми пояснення світу Знання про світ виявилось неусталеним, нестійким, не таким, шо заслуговує довіри

Людина як проблема філософи вперше була усвідомлена софістами, Ідеологами старогрецької демократії Софісти усвідомили протилежність людини І світу, суб'єктивного й об'єктивного Устами Протагора людину було проголошено "мірою всіх речей'

Софістів називають  старогрецькими просвітителями Вони піддали судові розуму вірування, традиції, моральні засади суспільства Аналізуючи й критично оцінюючи їх, вони сприяли 'їх занепаду, релятивізували їх І розвінчували сакральність, наближаючи водночас кризу й самої полісної демократії

Софісти відмовились від  побудови натурфілософських систем І головну увагу приділяли аналізу пізнавальних та оцінювальних здатностей людини Тому основним завданням філософи, на їх думку, є не набуття знання про світ, а виховування людей, навчання їх жити

Софістів мало обходило питання про Істинність знання Вони схилялись до того, що Істин стільки, скільки людей Ставлячи під сумнів загальноприйняті світоглядні цінності, моральні та правові норми (людина є мірилом добра І зла, справедливості й несправедливості), софісти підважували духовні засади Існування суспільства Суспільство не може нормально функціонувати за умов духовного розброду, коли його члени не мають згоди (консенсусу) відносно добра, справедливості, честі, прекрасного, Істини І т ш

Філософські системи Сократа, Платана І Аристотеля виникають як реакція на "бунт" софістів У соціальному вченні вони ставлять за мету утвердити значущість соціальних Інститутів (звідси такий Інтерес до питання держави), а в загальнофілософському плані намагаються відновити загальнозначущість Ідей добра, прекрасного, Істини, подолати релятивізм І суб'єктивізм софістів Боротьба Із софістами — основний мотив творчості Сократа І Платона

Сократ зробив спробу відновити  загальне у сфері, відкритій самими ж софістами — в людській суб'єктивності Але якщо софісти зупинились тут на рівні чуттєвості то Сократ відкрив сферу розуму, де відношення між поняттями регулюються логікою Поняття І логіка значно міцніша опора для Істини, ніж чуттєвість Заслугою Сократа Платона І Аристотеля у філософи є те що вони відкрили І почали доціджувати теоретичне мислення — сферу 

всезагальних Ідей Вони започаткували  аналіз Ідей, категорій, законів логіки

3 Поппер К. " Факти,  норми та істина: подальша критика релятивізму"

Поппер відштовхується в своєму розвитку від логічного позитивізму віденців Вихідною позицією філософа є не емпіризм а раціоналізм, тобто визнання провідної ролі в пізнанні теоретичних утворень - Ідей, гіпотез, теорій, а не фактів, емпіричних даних