Звiт по педагогічному стажуванню слухача магістратури 7-го курсу гірничого факультету

Незалежно від  цілей опитування його успіх багато в чому залежить від якості питань. Так, наявність навідних запитань часто  визначає характер відповідей і робить їх недостовірними. Не слід задавати питання, незрозумілі випробуваному. Для деяких, з них може бути незрозумілим, наприклад, таке питання; «Як велике у вас швидкість зорового сприйняття?». Однак це ж питання можна з'ясувати, запитавши; « чиЗавжди ви встигаєте прочитати напису на екрані в кіно?».

Анкетування має  менші можливості, чим усна бесіда. Разом з тим його перевага полягає  в тому, що воно дозволяє одночасно  опитати велике коло осіб. Крім того, можна формалізувати обробку  отриманих відповідей.

Метод опитування є звичайно допоміжним при психологічному вивченні діяльності. Він може бути використаний на попередньому етапі ознайомлення із професією або для вивчення тих сторін професійної діяльності, які важко піддаються спостереженню й експериментальній перевірці.

Експеримент

Експеримент в інженерній психології - це вивчення психологічних особливостей діяльності оператора, викликаних зміною умов, мети або способу виконання цієї діяльності. Експеримент може бути лабораторним або природним.

Лабораторний  експеримент являє собою одну з різновидів моделювання діяльності оператора (фізичне моделювання). Зміст його полягає в тім, що перед випробуваним ставиться завдання в лабораторних умовах виконувати певні дії, за психологічною структурою можливо більше відповідні діям реальної діяльності.. Таке моделювання дозволяє в лабораторних умовах вивчити яку-небудь реальну діяльність із великою точністю реєстрації й вимірів. Однак у силу штучності лабораторних умов отримані результати можуть відрізнятися від тих, які мають місце в реальних умовах діяльності людини.

Эго відбувається тому, що, по-перше, у лабораторних умовах важко імітувати деякі ситуації реальної діяльності (наприклад, стресові ситуації, необхідну мотивацію й  відповідальність випробуваного за чинені дії й т.п.).

По-друге, у лабораторному  експерименті впливу на випробуваного мають випадковий для нього характер (випробуваний, як правило, не знає їхньої передісторії). У реальному житті впливу іншого роду; людина звичайно знає передісторію, знає очікуваний результат. Він реагує найчастіше не на щире значення подразника, а на його відхилення від уже відомого.

По-третє, у лабораторії  важко відтворити всі реальні  фактори, що впливають на результати діяльності оператора. Виключення впливу ряду факторів приводить звичайно до зменшення дисперсії вимірів. Наслідком цього може бути й зміна в значимості розходження між середніми значеннями вимірюваного показника діяльності оператора, навіть якщо ці значення й не змінилися по своїй величині. Отже, статистична значимість лабораторних даних не завжди збігається із практичною значимістю.

Із цих причин лабораторний експеримент (так само як і будь-яка інша модель діяльності оператора) має лише певне наближення до реальної діяльності. Його результати обов'язково повинні перевірятися й  зіставлятися з даними спостереженнями або експерименту в реальних умовах.

Лабораторний  експеримент може бути двох видів; синтетичний  і аналітичний. При синтетичному експерименті намагаються відтворити можливо більш точно всі мети й умови даного виду трудової діяльності. Звичайно для цього використовують різні моделі кабін, стенди, тренажери, імітатори.

При аналітичному експерименті в лабораторних умовах відтворюють тільки якийсь один елемент  трудової діяльності, всі інші елементи при цьому свідомо виключаються. Цей вид експерименту звичайно застосовується для вивчення впливу різних умов на окремі елементи діяльності. Прикладом такого експерименту є дослідження групової діяльності за допомогою гомеостата.

Різновидом  аналітичного лабораторного експерименту є тестові випробування. Тестом називається завдання або завдання, за допомогою яких перевіряється рівень розвитку в оператора тої або іншої психологічної якості. Тести можуть бути бланковими (письмовими) або апаратурними. Останні дозволяють більш повно оцінити якості оператора, однак вони вимагають більших матеріальних витрат на їхнє виготовлення й експлуатацію.

Тестові випробування застосовуються для рішення завдань  професійного відбору (з їхньою допомогою  визначається у випробуваного ступінь  виразності тої або іншої психологічної  якості), контролю стану оператора (по зміні результатів виконання тесту судять про зміну стану) і при правильному їхньому застосуванні дають непогані результати. Однак значення тестів не можна абсолютизировать, підмінювати ними інші види вивчення діяльності оператора.

Обмеження в  застосуванні тестів обумовлені  наступної:

1.  Тест застосовується  для оцінки тої або іншої  психічної якості людини, як правило,  поза зв'язком  з реальною  діяльністю. Наприклад, показаний  на мал. 2.1 тест служить для  оцінки якостей уваги безвідносно до конкретного виду діяльності. Однак, як уже говорилося в першому розділі, психічних якостей в «чистому» виді не існує. Ці якості зв'язані завжди із цілями й умовами діяльності людини, з іншими психічними якостями, з особливостями особистості в цілому. Цей зв'язок у тестових випробуваннях ураховується дуже слабко.

2. За допомогою  тестів  намагаються  звичайно  визначити (наприклад,  при   професійному відборі) рівень  розвитку в конкретної людини  тих  або  інших  психічних  якостей. Однак для цих цілей потрібно не стільки знати досягнутий до моменту випробувань рівень якостей, скільки прогнозувати  можливості їхньої  зміни  в  процесі навчання й трудової діяльності.  Іншими словами, для цілей професійної підготовки  більш  важливо  знати не наявний, а  потенційний  рівень  можливостей і   здатностей   людини. Відповіді на це питання тестові  випробування  практично не дають.

Тому до проведення тестових випробувань варто підходити  з великою обережністю, ними в  жодному разі не можна підмінювати  інші види психологічного дослідження людини. Однак у сполученні з іншими методами дані тестових випробувань можуть дати досить коштовний матеріал для вивчення психологічних якостей людини.

Одним з найбільш продуктивних методів вивчення діяльності операторів є природний експеримент. У ньому відсутній головний і досить принципові недоліки лабораторних експериментів: вивчення відносини випробуваного до своєї діяльності, що коливається в. широких межах від підвищеної сторожкості до несерйозності. У природному експерименті випробуваний трудиться, не знаючи, а найчастіше забуваючи, що він є об'єктом дослідження.

Природний експеримент  може проводитися в різних формах. Найпростішої з них є рішення  «вступних завдань»

(наприклад:  «Трапилося те-те, що Ви будете  робити?»). Кращий результат буде отриманий у тому випадку, якщо ці відхилення будуть непомітно для випробуваного уведені в трудову діяльність (наприклад, вимикання мотора, зміна регулювання, имитатация несправності й т.д.).

Одним з методичних прийомів природного експерименту є спрямована зміна структури досліджуваної трудової діяльності. Зміст його полягає в тому, що при виконанні певного виду діяльності по заздалегідь задуманому плані вимикаються по черзі окремі аналізатори, міняється робоча поза або хватка за важелі керування, уводяться додаткові подразники, що відволікають увагу оператора, змінюється емоційне тло діяльності і її мотиви й т.п. Даний методичний прийом дозволяє оцінити роль цих факторів у структурі досліджуваної трудової діяльності.

Даючи найбільш достовірний матеріал про досліджувану діяльність, природні експерименти все-таки не може бути застосований у всіх випадках. Насамперед мова йде про проектування СЧМ, коли реальна система ще не створена. Але навіть і в існуючих СЧМ його можливості можуть бути обмежені, тому що не всяка ситуація, що цікавить дослідника, може бути відтворена в експерименті. Тому природний експеримент часто також доповнюється результатами інших видів дослідження.

Особливо широке застосування останнім часом (зокрема, при дослідженні складних систем «людина - машина») здобуває сполучення природного експерименту з математичними моделями діяльності оператора.

У цьому випадку, з одного боку, математичні моделі застосовуються для одержання апріорних даних  про досліджувану діяльність. З іншого боку, ці моделі будуються як результат експерименту, і подальше, вивчення діяльності проводиться за допомогою моделей без продовження експерименту.

Правильно поставлений експеримент  містить у собі наступні стадії: постановка завдання, планування експерименту, властиво експеримент, обробка результатів. Дуже часто двом першим і останнім стадіям приділяється недостатня увага, наслідком чого є невисока цінність або практична неможливість використання отриманих результатів.

Постановка завдання полягає  у визначенні цілей інженерно-психологічного експерименту й складається з ряду приватних завдань.

Першої з них є вивчення досліджуваного процесу й виявлення  в результаті цього характеристик, що підлягають визначенню. Такі характеристики (наприклад, час рішення завдання, число помилок, фізіологічні показники й т.д.) носять в експериментальній психології назва залежних змінних. Після цього визначаються варьируемие (тобто змінювані експериментатором) фактори й вибираються рівні зміни цих факторів. Рівні можуть бути кількісними і якісними, фіксованими або випадковими. Постановка завдання закінчується формулюванням гіпотез про ті відносини, які можуть існувати між залежними й незалежними змінними.

На стадії планування експерименту вирішуються наступні завдання: визначається число досвідів, необхідне для одержання необхідної точності вимірів, уточнюється порядок проведення експерименту (тобто проводиться підбор сполучень рівнів факторів), вибирається метод рандомизации (тобто нейтралізується дія не досліджуваних у даному експерименті систематичних факторів).

Результатом цієї роботи є  знаходження способу математичного  опису експерименту. Використання математичної теорії планування експерименту дозволяє в кілька разів скоротити проведене  число досвідів без скорочення кількості отриманих у результаті експерименту даних.

При проведенні властиво експерименту велике значення має правильне виконання  випробуваними інструкції, що дається  їм,, створення рівноцінних груп (експериментальне й контрольної), виключення впливу експериментатора на поводження випробуваного й т.п.

Всі характеристики діяльності оператора (час рішення завдання, число помилок і ін.) є випадковими  величинами, що змінюють своє значення від досвіду до досвіду. Випадковість цих характеристик обумовлена як розходженням між окремими операторами, так і схильністю впливу на них величезного числа факторів об'єктивного й суб'єктивного характеру. Тому обробка результатів експерименту повинна вестися статистичними методами.

Завданнями статистичної обробки результатів інженерно-психологічного експерименту є: оцінка параметрів шуканих характеристик, порівняння цих параметрів, побудова емпіричних залежностей.

Моделювання

При розробці багатьох інженерно-психологічних проблем  і рішенні практичних завдань  використовуються методи моделювання. З їхньою допомогою досліджуються не самі реальні процеси і явища, а деякі штучно створені об'єкти, аналогічні в певнім відношенні реальним. Ці штучно створені об'єкти називаються моделями.

Залежно від характеру  штучно створених для вивчення об'єктів (моделей) моделювання діяльності оператора може бути фізичним або математичним.

При фізичному  моделюванні досліджується діяльність оператора (або окремі сторони цієї діяльності) у лабораторних умовах за допомогою спеціального, що імітує реальну СЧМ, устаткування (тренажери, стенди, макети й т.п.). У такому виді фізичне моделювання являє собою інженерно-психологічний експеримент у лабораторних умовах. Зміст моделювання полягає у відтворенні психологічної структури й особливостей реальної діяльності, а також у математичному плануванні й обробці результатів експерименту.

Під математичним моделюванням розуміється дослідження  діяльності оператора за допомогою  математичних моделей, під якими розуміється деякий математичний об'єкт (формула, рівняння, нерівність і т.д.), що співвідноситься з реальним процесом (діяльністю оператора). Дослідження діяльності оператора в цьому випадку полягає в дослідженні формул або рішенні рівнянь і їхніх систем. У необхідних випадках ці дослідження або рішення виробляються при цілому ряді обмежень, що накладаються у вигляді системи нерівностей.

Необхідно відзначити, що поняття математичної моделі є  досить широким і використовується в різних науках.

В основу побудови математичних моделей може бути покладений різний математичний апарат. Найбільше застосування знаходять методи теорії інформації й теорії масового обслуговування. Інженерна психологія часто використовує методи теорії автоматичного керування.

Можливості  застосування методів моделювання  можуть бути розширені шляхом застосування ЕОМ. При фізичному моделюванні  ЕОМ може використовуватися для  імітації процесу й об'єкта керування  й тих умов, у яких доводиться працювати операторові, а також  для автоматизації обробки результатів експерименту. При математичному моделюванні ЕОМ може бути застосована для рішення рівнянь, розрахунків по формулах і т.п. Однак необхідно відзначити, що застосування ЕОМ при цих методах не є принципово необхідним, воно тільки полегшує побудову або реалізацію використовуваних моделей.

Основною перевагою  математичних моделей є їхня відносна простота, можливість застосування на ранніх етапах проектування СЧМ, коли застосування інших методів ще вкрай  утруднено. Однак це застосування зв'язане  й із цілим рядом труднощів, обумовлених  складністю опису діяльності оператора в СЧМ.