Українське народознавство в роботі з дошкільниками

      Ой, діти, це лист  і скриня від бабусі Мелани. Послухайте, що вона нам пише. “Добрий день, люба малеча! Пише  вам бабуся Мелана з далекого  українського села Новоукраїнка. Я знаю, що ви дуже гарні  діти і надсилаю вам свою  скриню з українським одягом. Ви розгляньте його і скажіть,  як він називається, коли його  одягають, хто його одягає? А ще  я вам надсилаю декілька загадок  про одяг, відгадайте їх. А може, ви і самі знаєтє загадки  про одяг, то загадайте їх один  одному. Допобачення, мої любі. Ваша  бабуся Мелана.

      Діти розглядають  одяг, розповідають про нього. 

 

НАГОДУЄМО ВЕДМЕДИКА 

      Мета: знайомити дітей  з українським національним посудом:  макітрою, глечиком, мискою, дерев’яними  ложками та ін.

      Матеріал: предмети  українського національного посуду, іграшковий ведмедик.

      Вихователька організовує  дітей на гру, обігруючи вірш:

Ведмежаток я взяла,

Посадила до стола,

Стала медом частувати:

“Пригощайтесь, ведмежата!”

А ведмедики сидять

І нічого не їдять…

      Вихователька стурбована, чому ведмедики нічого не їдять.  Та ж вони не мають чим  і з чого їсти. Ведмедикам треба  дати посуд. В що наллємо  меду? (В тарілочку, поливану мисочку). Чим будуть їсти ведмедики  мед? (Дерев’яними ложками). З чим  можна їсти мед? (З чаєм, з молоком). В чому поставимо молоко на  стіл? (В глечику). Щоб у ведмедиків  був смачний обід, ми поставимо  пиріжки в макітру. (Діти розглядають  гарно прибраний стіл і розповідають  про посуд).

РУХЛИВІ ІГРИ

КОЛОБОК

      Діти сідають колом, обличчям  до середини і перекочують  “м’яч-колобок”. Ведучі, які ходить у колі (“дід”, або “баба”), намагаються затримати “м’яч-колобок”. Якщо це їм вдається, сідають у коло. Дитина, яка невдало подала м’яч, і тому він опинився в ведучого, сама стає ведучим. Під час перекочування м’яча діти можуть співати “пісню Колобка”.

ВІНОЧОК

Грає музика, діти-квіти стоять колом, плещуть в долоні. Обирається ведуча. Ведуча співає:

Ой піду я на лужок

Та й  по квіти на вінок.

Я сплету віночок

Лише  з ромашок!

(“Ромашки”  стають в коло, танцюють в колі. Інші “квіти” плещуть в долоні.)

      Ведуча: Ой піду  я на лужок, та й по квіти  на вінок. А тепер я сплету  вінок лише із барвінку!

(Діти-“Барвінки”  танцюють. Ведуча по черзі називає  всі квіти, які є на “лужку”.  В кінці ведуча сплітає вінок  з усіх квіток. Всі “Квіти”  танцюють.)

 

ІВАНОЧКУ, ПОКИНЬ СХОВАНОЧКУ

      Обирається Іванко. Він повертається до стіни  обличчям. Діти стають гуртом  і промовляють:

Іваночку, Іваночку,

Покинь  свою схованочку.

Раз, два, три,–

Кого  схочеш, того злови.

      Діти тікають,  Іванко їх ловить.

 

ВЕДМЕДИК І ДІТИ

      Зпоміж дітей обирають  ведмедика, вихователь ставить  його у середину кола. Діти довільно ходять круг нього і промовляють (чи підспівують) за дорослим:

Як у  лісі ми гуляли,

То ведмедика  шукали.

У барлозі  він лежав,

Під ялиночкою  спав.

      Вихователь допомагає  утворити правильне коло, взявшись  за руки:

 Круг  ведмедика ходили

 І  ведмедика будили:

-Прокидайся, уставай

 І  малят наздоганяй.

      Ведмедик озивається: – Хто мене збудив? Діти вигукуючи  “Не я!”, “Не я!”, розбігаються. Ведмедик наздоганяє їх. Той, кого  він торкнеться, відходить убік. Коли упіймано 3–4 дітей, за  допомогою лічилки обирається  новий ведучий. Гра повторюється.

ЙШОВ КОТОК

     Діти стоять у колі, взявшись за руки. Посередині  – котик, який тримає в руках  5–6 паперових рибок. Діти рухаються  проти годинникової стрілки, котик  ходить навпаки. Діти промовляють  або підспівують за вихователем  (двічі): – Пішов котик на мосток, зловив рибку на гачок!

     Котик відгукується (двічі): - Чи їсти  самому, чи нести додому?

     Діти зупиняються, обертаються  обличчям до центра: – їсти  самому!

     Котик на те: – Ні, я сам укушу,  та ще й діткам віднесу!

     Діти: – Не хочемо рибки!

    Після цих слів діти  розбігаються, а котик ловить  їх. Кого торкнеться, тому дає  паперову рибку. Вихователь зупиняє  гру, коли кілька рибок роздано,  лічить, скільки саме. Після повторень  гри зазначає, який котик виявився  найспритнішим.

КАЧЕЧКА

     Діти стоять колом,  тримаючись за руки. Качечка поза  колом. Вихова-тель співає:

Ду-ду-ду-ду, дудочка,

Ду-ду-ду-ду-ду!

Ой заграла  дудочка

В нашому саду.

      Діти ідуть в  один бік, качечка з каченятами  – в протилежний.

Вихователь:

Он пливе  білесенька

Качка по воді.

Хто це так  гарнесенько

Грає  на дуді?

      Двоє дітей утворюють  ворота. Качечка з каченятами  входить у коло. Вони “пливуть”  один за одним, ніби загрібають  лапками воду. Діти грають на  дуду (дуда з кулачків). Качка з  каченятами продовжують плава-ти.

      Вихователь: Стала з каченятами

 Качка  танцювати,

 Крильцями  і лапками

 Воду  колихати.

      Діти повільно  розмахують зчепленими руками, зображуючи  коли-вання води. Каченята танцюють, кружляють то в один бік,  то в інший, повільно розмахуючи  руками (“крильцями”). Діти знову  грають на дуду:

Ду-ду-ду-ду, дудочка!

Ду-ду-ду-ду-ду!

Ой, хороша дудочка

В нашому саду.

      Діти зупиняються,  ворота відчиняються, качка з  каченятами вихо-дить з кола  на бережок. Гра повторюється.

ЛЕЛЕКА І ЖАБЕНЯТА

      Серед дітей обирається лелека, а інші діти – жабки. По  болоту ходить, високо згинаючи  ноги, лелека. Жабки стрибають. Опинившись  близько біля лелеки, жабенята  тікають у воду (в озеро). Кого  лелека упіймає, той вибуває  з гри. Гра супроводжується  словами ведучого (вихователя). Поступово  діти запам’ятовують ці слова:

Дибає лелека по болоту –

Зранку  він вже вийшов на роботу,

Скоса поглядає, чи немає

Де малих  зелених жабеняток.

Зупинився враз, відкривши дзьоба,

А з-під  ніг у нього жаба – стриб!

Він вхопив її в цю ж мить.

 

ДО БАБИ ПО СІЛЬ

      Двоє стають навпроти одне  одного. Хтось починає говорити:

     – Підеш до баби по сіль?

     – Піду.

     – А не боїшся її псів?

     – Ні.

      Щоб упевнитися, що це так, той,  хто питав, сплескує перед очима  другого в долоні. Якщо той  кліпне, то боїться, а як витримає  – не боїться. Тоді той, кого  випробовували, каже:

     – Ану ж, подивимось, чи ти  не злякаєшся? 

Діти  міняються ролями.

 

ХЛІБЧИК

    Діти шикуються парами. Спереду  стає хтось один. Передній говорить:

    – Печу, печу хлібчик! 

    – А випечеш? – озивається  остання пара.

    – Випечу.

    – А втечеш?

    – Побачу.

      Той, хто “пік хліб”, зразу  біжить, а задня пара його ловить. Хто спіймає, з тим стане  в парі спереду, а хто залишиться  без пари – “пектиме хлібчик”.

 

ХОРОВОДНІ ІГРИ

Хороводні ігри-сценки за зразком українських  народних ігор (адаптовані й авторські  тексти).

Беручи  участь у них, дитина, окрім виконання  різних дій, водночас легко вивчає віршик, долучається до активного українського мовлення. Тексти спочатку промовляє  вихователь, а діти (молодші) повторюють деякі рядки. Старші згодом роблять  це й самі (з допомогою дорослого  в разі потреби).

ДЛЯ МОЛОДШОЇ ГРУПИ

Кицю Муро

- Кицю Муро, де ти була?

Ми гукали, ти не чула?

-  Я  сиділа під столом,

Їла кашку  з молоком.

-  Ти  на нас подивись,

Із ким  хочеш, поділись.

Киця  стоїть усередині кола, а діти ходять навколо неї, побравшись за руки. На слова Киці: "Я сиділа..." —  зупиняються; простягають руки до неї: "Ти на нас подивись"; показують  на себе: "Із ким хочеш, поділись".

Кізонько рогата

Кізонько  рогата,

Сива, бородата.

Розкажи нам, де була,

Що ти їла, що пила?

Та не бийсь рогами,

Потанцюй  із нами!

Діти  ходять по колу, побравшись за руки. Після  слів: "Потанцюй із нами!" — Коза вибирає собі когось у пару й танцює з ним, а інші діти плещуть у  долоньки.

Хто у кого?

1.   У киці — кошенята,

В собаки — цуценята,

У свинки — поросята.

В корови є телятко,

В кобили є лошатко,

У кізки  — козенятко.

2.   Кожен свою мову знає,

Нею маму він гукає:

Кошеня: "Няв-няв",

Цуценя: Тав-гав",

Порося: "Хрю-хрю",

А теля: "Му-му",

Козеня: "Ме-ме",

А лоша як стрибне —

"Іго-го! Іго-го!"

Діти  ходять по колу, побравшись за руки. На слова: "Кожен свою мову знає..." — зупиняються й показують  жестами тварин, про яких ідеться. На слова: "Іго-го!" — високо підстрибують.

Варіант: вихователь зумисне плутає, в кого які діти і хто як говорить, а діти виправляють його.

Вийшла квочка-маті

1.   Вийшла квочка-мати,

За нею  — курчата.

Курчата гуляють,

Крильцями махають,

Лапками гребуть,

Зернятка  клюють.

2. — Ко-ко-ко, куд-куди!

Стережіться ви біди —

Недалеко  лиска онде,

Ви близенько  не підходьте!

Діти-курчата  йдуть рядочком за ведучою-Квочкою, яка промовляє вірш. На слова: "Курчата  гуляють..." — розходяться довільно й імітують рухи. Після слів: "Недалеко..." — підбігають до Квочки й збираються гуртом біля неї.

У зеленому садку

У зеленому садку

Сидить  котик в холодку.

Лапкою  чеше вус,

Гладить собі пуз.

Хвостиком махає,

Мишка вибігає,

Від кота тікає.

Котик стоїть усередині кола, а діти ходять навколо  нього. На слова: "Лапкою чеше вус..." — зупиняються й показують  відповідними рухами все, що робить Котик. На слова: "Від кота тікає" —  розбігаються, а Котик ловить "мишку".

ДЛЯ СЕРЕДНЬОЇ  ГРУПИ 

Що ти, кізлику, робив?

• Що ти, кізлику, робив?
• Жито в клуні молотив.

Кожен снопик — ніжками,

Кожен снопик — ріжками,

Зерно хвостиком  замів.

А в засіки занести 

Допоможеш мені ти.

Діти  ходять по колу, а Кізлик (усередині) імітує рухи. З останніми словами обирає іншого "кізлика".

Хто це спить під дубком?

Хто це спить  під дубком,

Ще й  накрившись кожушком?

Цс-с-с! Тихо-тихо, не будіть,

То, напевно, спить ведмідь.

Ц-с-с-с! Стережіться, бо той гість,

Як устане, — всіх поїсть.

Цс-с-с! Ой, рятуйтесь від біди!

Утікайте  хто куди!

Діти  стоять кружка, а всередині "спить" Ведмідь. Промовляючи початок, діти ставлять руки дашком над очима, потім притуляють пальця до вуст. Далі навшпиньках підходять до Ведмедя, пошепки промовляючи слова. Останні слова: "Ой рятуйтесь..." — вигукують голосно, й Ведмідь ловить дітей.

Городили зайчика

Городили  зайчика, городили,