Українське народознавство в роботі з дошкільниками

     - Діти, а чи бачив хтось із вас, як печуть хліб? Може хтось допомагав мамі чи бабусі пекти хліб? (Розповіді дітей).

     - Хто розкаже вірш про славну традицію випікання хліба?

У нас здавна

Є традиція славна:

Воду брати  з чистої криниці,

Муку з  ярої пшениці,

Руками добрими  замісити

І гостей короваєм пригостити.

- Хто скаже, які продукти треба взяти для того, щоб спекти такий гарний хліб, як у нас на рушнику? (Борошно, яйця, цукор, сіль, молоко, воду, дріжджі, маргарин). Так, діти, ось тут перед вами всі ці продукти, які ви назвали. Всі ці продукти треба змішати, замісити тісто на дріжджах, тісто поставити в тепле місце, щоб підійшло. Коли тісто підійде, з нього формують хліб, пиріжки, булочки. Подивіться, діти, ось у цій мисці я замісила тісто на дріжджах. Воно вже й підійшло. Ми зараз з вами зробимо пишний коровай. Чи будете ви мені допомагати? Помиємо гарно руки і приступимо до роботи.

(Вихователька розкачує тісто на основу, а діти виготовляють прикраси на коровай: розкачують довгі палички, потім розплескують їх пальчиками, стеками роблять надрізи колосочком; плетуть косичку, прикрашають коровай. Коровай відносять на кухню пекти).

  - Діти, щоб наш коровай гарно спікся, давайте заведемо хоровод “Калач”.

Я печу, печу, печу                     Випікайтесь, калачі,

Діткам всім по калачу.                У натопленій печі

Зверху маком  притрушу,              Буду всіх діток скликати,

В піч гарячу посаджу.                Калачами частувати.

 

      - Хліб завжди був у великій пошані у людей. Недарма є багато віршиків, пісеньок, потішок, де говориться про хлібні вироби. Ми з вами знаємо такі віршики. Давайте розкажемо їх.

 

1.  Ой смачні, ой смачні                  3.  Летів горобейчик:

Бублики у  Тані.                             – Джив, джив, джив!

Медяні, запашні,                             Де мені сісти?

З маком, ще й рум’яні.                      – На печі.

2.  Не плач, дитинко, не плач,.             – Що ж мені їсти?

Принесе киця калач.                       – Калачі.

 

 - Молодці, діти. А які казки ви знаєте, де згадуються вироби із борошна? (“Колобок”, “Півник і двоє мишенят”, “Червона шапочка”). Чи сподобалося вам сьогоднішнє заняття? Що ми сьогодні робили? Сьогодні на полуденок ми будемо їсти коровай, який самі приготували. А зараз пограємося в гру “Хлібчик”.

(Заняття закінчується)

 

 

5. Писанка - символ і оберіг

Інтегроване заняття з розвитку українського мовлення в старшій групі

Мета: активізувати і збагачувати словник дітей із запропонованої теми; продовжувати знайомити з Великоднім звичаєм, оберегами; розвивати художні естетичні смаки; виховувати у дітей інтерес до звичаїв і традицій українського народу.

Словник: Великдень (Великий день), Паска, крашанка, писанка, писанкарка, писачок, орнамент, візерунок, оберіг.

Матеріал до заняття: картина «Христос воскрес! Воістину воскрес!»; паска; крашанки; писанки (зразки); заготовлена яєчна шкаралупа для писання писанок; фарби; пензлики; серветки; слова пісень і віршів; зразки символів.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Заняття проводиться в Світлиці. На столі, застеленому скатертиною, — паска, а у мисці — крашанки, писанки.

Діти  заходять до хатинки під музику і  ведуть хоровод, співаючи веснянку «Прийди, весно!»

У колі —  двоє дітей: дівчинка-українка з кошиком  у руках, в якому писанки і  крашанки, і хлопчик із паскою на вишитому рушникові.

Дівчинка

Гей, Великдень! Гей, весна!

Що несе мені вона:

Сонце, квіти, і в додаток

Ціп'яток-курчаток,

Пташеняток  у садку,

Зайченяток  у ліску,

На голівоньку вінок,

А у кошик  — крашанок.

Хлопчик

Люди  добрі! Йде Великдень,

Несе  білу паску,

Дзвонить  в дзвони,

Розсипає  радощі і ласку.

Воротонька  відчиняймо,

Гостоньків  вітаймо!

(Діти розмикають коло, утворюють півколо, повернувшись обличчям до гостей, і вітаються, поклонившись.)

- Діти, отже, ви вже, мабуть, здогадались, про що ми з вами поведемо сьогодні розмову. Саме так — про одне з великих весняних свят — Великдень. А як ще називають це свято? (Великий день, Паска)

- Ми сьогодні продовжуватимемо знайомитись з Великодніми звичаями, всі разом відкриватимемо для себе красу наших писанок.

Великдень завжди святкували і святкують у неділю. Тиждень перед Великоднем називали чистим або білим. Кожен день цього тижня має своє призначення. Люди перед Великоднем білять хати, прикрашають кімнати рушниками, прибирають подвір'я. Найважливішим днем цього тижня є четвер, який називається чистим, світлим, великим, живним. Чистий четвер — це день весняного очищення. Ще до схід сонця селяни чистять в стайнях, коморах, на подвір'ї, в хатах — все повинно бути чистим і виглядати по-святковому.

Існує повір'я, що в Чистий четвер, до схід сонця  ворон носить із гнізда своїх дітей  купати у річці. Хто скупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровим протягом року. Хворі люди купаються вночі — «поки ворон дітей не купає», щоб очиститись від хвороби. В чистий четвер стрижуть дітей — щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла. У цей день господині готують сіль до великоднього столу. Грудку солі загортають в ганчірку і кладуть до печі. Коли ганчірка обгорить, сіль забирають і зберігають до Великодня.

За Чистим четвергом настає Страсна п'ятниця. В цей день гріх робити. Дозволяється лише пекти паски і саджати капусту.

За Страсною п'ятницею надходить Великодня субота — день виготовлення крашанок і писанок. Бо що ж то за свято Великоднє без писанки? Діти, а як люди готуються до Великодня? Які яйця вони готують?

Діти. Крашанки — яйця одного кольору.

• Дряпанки (шкрябанки) — орнамент видряпується гострим предметом.
• Крашанки (капанки) — віск чи фарба падають краплинами.
• Мальованки — візерунок малюється пензликом.
• Писанки — візерунок розписують за допомогою спеціального писачка. Писанка має багато кольорів (до 7). Дівчатка читають вірш про те, які барвисті писанки малюють в Україні.

ПИСАНКА

Гарна писанка  у мене — 

Мабуть  кращої нема!

Мама  тільки помагала,

Малювала  я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків  малих,

І дрібнесеньку ялинку,

Й поясочок поміж них...

Хоч не зразу  змалювала,

Зіпсувала п'ять яєць — 

Та як шосте закінчила.

Тато  мовив: «Молодець!»

Я ту писанку  для себе

Для зразочка залишу,

А для  мами і для тата

Дві ще кращих напишу.

(К. Перелісна)

- Діточки, а зараз я вам розповім, як саме прийшла до нас писанка.

Писанки розписували дуже давно. Писанка народжується не з дерева, не з металу, а зі звичайнісінького яйця. Яйце було символом сонця у багатьох народів, а без сонця не існує життя.

Яйце  було символом весняного пробудження  та оновлення світу, символом перемоги життя над смертю. Тому ще дотепер  серед народу живуть перекази про  те, що саме з писанки світ почався.

Писанка, як саме яйце, є знаком життя. Тому фарбовані, мальовані  яйця  вважали  оберегами, їх намагалися зберегти якомога довше.

У Києві  в історичному музеї зберігається писанка, якій виповнилося тисяча років, зветься вона «Берегиня». Фарби на ній збереглися дотепер, їх ані сонце не випалило, ані вода не змила. Якими фарбами фарбували яйця?

Діти. Рослинними.

- Так, природними барвниками, які добували із рослин. Вони стійкіші

1 і не втрачають свіжості. Кожне яйце фарбували у трав'яних фарбах-галунах, і такі яйця називали галунками. Пригадайте, будь ласка, як отримують жовту фарбу.

Діти. З навару кори яблуні кислиці та домішок гірських квітів. Ще фарбують яйця в лушпинні цибулі.

- Писанки писали не лише до Великодня їх писали до кожного свята великого, починаючи від Стрітення і до Зеленої неділі (майже 4 місяці). До кожного свята писанка мала свої орнаменти.

Наприклад, на Стрітення малювали писанки з  простим і ламаним хрестиком. Це означало, що Сонце посилатиме на землю більше тепла.

На Сорок  святих обов'язково малювали писанку «Сорок клинців».

На Великдень  — візерунки сонечка.

Адже  на дворі весна, а діти дуже люблять  цю пору року, водять хороводи, співають, співають веснянки.

Наші  дівчатка поведуть хоровод «Подоляночка».

- Діти, а як же малюють писанки? Яким знаряддям?

Діти. Писанку  розписують писачком — це маленька металева трубочка, в яку набирають віск.

- Правильно, в трубочку набирають віск і воском наносять візерунок на білому яйці, потім його кладуть спочатку у найсвітлішу фарбу, а потім — у темнішу. Тоді яйце підігрівають, щоб зняти воскові лінії. Діти, а які кольори найбільше використовують для писанок? (Чорний, коричневий, червоний, жовтий, синій, зелений)

Гра «Назви колір і що він означає»

Показати  кольорове яйце, діти називають:

• Чорний, коричневий — символізує землю, її родючість.
• Червоний — радість, життя, надію на любов.
• Жовтий — врожай, небесні світила.
• Синій, блакитний — небо, повітря, воду.
• Зелений — весну, воскресіння природи, багатства рослинного світу.
• Послухаємо вірш «Писанка». 
        Я писанка-красуня.

Вся в  рисках і квітках,

Красу митців несу я,

їх славлю у віках.

Мене  кладуть у свято

На пишному  столі,

Щоби  моїм убранством

Пишалися  малі.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка  багато

Всім  радості дає.

- Діти, а які орнаменти, символи малювали на писанках? (Рослинні, тваринні, християнські, символи сонця, безконечник, геометричні) Так, діти, всі ці символи зустрічались на писанках. Ще я вам хочу розповісти сьогодні про один найдавніший символ. Це Богиня-Берегиня — жіноча постать із піднятими руками зображує Велику Матір усього живого — слов'янську Богиню життя і родючості. (Показати символи Богині-Берегині.)

- А хто розписував писанки? (Жінки, бабусі, мами, дівчатка)

- А як називали жінок, які писали писанки? (Писанкарки)

- Як писанкарки готувались писати писанку? (Писанкарка повинна була бути здоровою. Перед початком писання повинна вимитись та одягнутись у все чисте.)

- Наші дівчатка заспівають пісню про те, як діти разом із мамами пишуть писанки. (Пісня «Писанки»)

- Малята, ви вже знаєте, що діти на Великдень любили грати у великодні ігри. Пригадайте, які ви знаєте? («Надбивки», «У котка» («Котючки»), «У кидька», «Відгадай, під якою шапкою», «Дістань писанку») Давайте і ми пограємо. (Проводиться 2-3 гри.)

ПИСАНКА

(Великодня казка)

Одного  разу по двору ходила курка, та як закудкудакала: «Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак!»  Та гарне ж: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці —  золотий жовток.

- Під хатою на стільчику грілась проти сонця бабуня Марія. Побачила яйце, та й каже: «Яке гарне яйце! Кругле, біленьке! Візьму його на писанку». І поклала його в решето до таких же яєць, тоді розтопила віск 
і кличе внука:

- Ходи-но, Івасику писанки писати! Взяла бабуня писачок і почала писати.

- Бабуню, чуєш, бабуню! — запитав Івасик. — Що це за квіточка у тебе намалювалася?

- То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого,

- Бабуню! А що це за цяточки-крапочки?

- Не цяточки, Івасику. То чарівні знаки дощу.

Розписала бабуня писанку, у фарбі пофарбувала, і стала писанка барвиста, різнокольорова.

Настав  Великдень, і  покликала бабуня онучат — Петрика, Івасика, Оксанку, Василинку. «Нате, онучата, по писанці. Гайда викочуватись!»

Котять  діти писанки; на них вербички, хрестики, колоски, клинчики-вітрячки, поясочки так і мерехтять!

А в небі сонечко сміється, світлом розливається. 

-  Чи будеш ти, сонечко, весь рік щедро світити? — питає в нього яице - писанка. 

-  Буду, буду, бо на тобі мій таємний знак.

- Ти котишся — мене до землі приворожуєш!

- А ти, дощику, будеш землю поливати, зілля напувати?

-  Буду, буду, бо на тобі і мій знак магічний. Ти по землі котишся — мої струни - срібнодзвони до неї прив'язуєш!.. 

По двору  курка никала. Побачила писанку, залюбувалась нею.

-  Що воно за яйце-райце, барвисте, зірчасте? Мабуть самого сонця дитя. Я б зроду такого не знесла. 

А писанка  котиться по землі: тож буде сонце, будуть дощі й роси, буде в світі щастя! Хто його шукатиме — неодмінно знайде.