Українське народознавство в роботі з дошкільниками

2—3 дражнилки (наприклад: «Грицько-тицько», «Іван-барабан», «Антін-веретін», «Вітя, Вітя, віті-кар», «Антоне, Антоне» та інші);

2—3 мирилки (наприклад: «Мир-ми-ром», «Посварилися-помирилися», «Мирись, мирись» та інші).

Вчу дітей загадувати і відгадувати загадки. Залучаю їх до самостійного складання простих загадок (про овочі, фрукти, тварини, рослини, іграшки).

Поглиблюю та розширюю знання дітей про український національний одяг: жіночий (сорочка-вишиванка, спідниця, плахта, фартух, пояс, камізелька, вінок зі стрічками, намисто, хустка), чоловічий (штани-шаровари, сорочка, пояс (пасок), жупан, сюртук, шапка, бриль). Вчу дітей називати предмети одягу, впізнавати їх за описом, приміряти дитячий національний одяг, порівнювати сучасний одяг українців з колишнім (він яскравіший, пошитий з різних тканин (лляних, бавовняних, шовкових), розкішний, модний, його багато у кожної сучасної людини тощо).

Знайомлю дітей з віночком-оберегом. Вчу впізнавати і розпізнавати квіти у віночку (барвінок, незабудка, чорнобривці, мак та інші), описувати їх. Вчити плести віночок для ігор, забав, наспівуючи народні пісеньки «Плету, плету віночок», «Піду у садочок, там сплету віночок» та інші).

Знайомлю  дітей з українським вишитим рушником-оберегом. Вчу порівнювати і розпізнавати рушники за вишивкою візерунків на них (рушник-грай-лик для хлопчиків, рушник - росяничка для дівчаток), знаходити у вишиванках кольори - символи, розповідати про них (червоний — колір калини, яку люблять і шанують на Україні, колір любові, квітів; чорний — колір землі-годувальниці, журби; голубий — колір чистого і безхмарного неба; зелений — колір трави, спокою; жовтий — колір колосся, сонця, достатку).

Розширювати знання дітей про національні продукти харчування українців, страви, що побутують в Україні (борщ каша, вареники, галушки, пампушки, гречаники тощо). Вчу називати їх, вміти переповісти нескладні мамині та бабусині рецепти. Виховую шанобливе ставлення до хліба.

Закріплюю знання дітей про нашу Батьківщину, яка називається Україною, її народ — українців. Українці розмовляють українською мовою. Наша народна мудрість – пісні, приказки, прислів'я, казки, загадки тощо. Знайомлю дітей з українськими народними піснями, співати їх у супроводі дитячого шумового оркестру. За допомогою музичного керівника вчу виконувати веселі українські таночки («Козачок», «Гопачок», «Кривий танець», «Полька»). Широко використовую в повсякденному житті прислів’я, приказки (знати 5-6 віршів). Читаю дітям авторські вірші та пісеньки, доступні їхньому розумінню.

Намагаюсь навчати дітей мовного етикету. Спонукаю їх до вживання найпростіших форм вітання, звертання, прохання, прощання, подяки в повсякденному житті. Розмовляю  українською мовою. Виховую гордість за свій народ, його мову, вміння надбання та багатства.

Велику увагу приділяю українській народній грі (див. додаток 3)

Народні ігри – неоціненний виховний скарб, який залишили нам наші прадіди. Вони є чудовим засобом усебічного виховання дошкільнят: сприяють розширенню уявлень дітей про навколишній  світ, розвитку кмітливості, логічного  мислення, психічних процесів, загартуванню волі, витримки і, зрештою, залученню  дітлахів до вивчення історії свого  народу. Граючи в народні ігри, діти знайомляться з традиціями свого  народу, звичаями та обрядами, віруваннями, культурою, що є запорукою виховання  національної самосвідомості.

З допомогою  народних ігор діти опановують перші  елементи грамотності, вивчаючи напам'ять  вірші, скоромовки, лічилки. Окремі ігри розвивають і математичні здібності (класики, деркач, цурка, клітка та ін.).

Залучаю своїх вихованців до народних ігор, що дає змогу уточнити уявлення дітей про навколишній світ, розширити їхній кругозір. Виконуючи різні ролі, діти, імітують рухи тварин, птахів, малята практично застосовують здобуті знання про життя, поведінку, способи пересування цих істот.

У ході ігор розвивається мова дітей, збагачується їхній словник, закріплюється вміння граматично правильно  будувати речення, адже більшість ігор супроводжується піснями, віршами. Народні ігри мають оздоровче, освітнє, виховне значення.

Оздоровче: сприяють гармонійному росту організму дитини; формують правильну поставу; загартовують організм; підвищують працездатність; зміцнюють здоров’я. Дійсний оздоровчий ефект має проведення народних ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів, міцність зв’язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань.

Освітнє: формують рухові вміння та навички з бігу, стрибків, метання тощо; розвивають фізичні якості – швидкість, силу, спритність, гнучкість, витривалість; дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю тощо.

Виховне: виховують моральні та вольові якості дітей; любов до рідного краю, звичаїв і традицій українського народу; любов до щоденних і систематичних занять фізичними вправами.

Промовляння лічилок, які  передують чи не кожній рухливій грі, та й самі ігри сприяють формуванню елементарних математичних уявлень  та вмінь: у дітей розвивається логічне  мислення, кмітливість; вони вправляються в порядковій лічбі; закріплюють  назви числівників; у них формуються елементарні часові орієнтири (діти усвідомлюють орієнтири ігрових дій: спочатку; потім, після того, як; перед тим, як; усі одночасно).

Також у своїй  роботі з дітьми використовую дидактичні ігри (див. додаток 3)

Дидактичні ігри - це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної розумової діяльності. Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливе, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь-якого віку.

Наприклад: «Кую-кую чобіток», «Гу-ту-ту, варю кашу круту», «Сорока - ворона», «Чорне та біле», «Фарби», «Краска», «Дід Макар», «Фанти», «Бірка», «Кури» та ін.

Гу-ту-ту, гу-ту-ту, 
Вари кашку круту, 
Підливай молочка, 
Погодуй козачка.

                                 ***

Народна гра  «Фарби»

Мета: Закріплення знань дітей про кольори.

Хід гри: Грають 10-20 дітей. Вибирають «мамку», «бога» і «чорта». «Бог» і «чорт» ідуть геть, а «мамка» пошепки кожному визначає краску, щоб інші не чули.

- Ти будеш  червона! Ти - синя. Ти - чорна. Ти - жовтогаряча. Ти - бурякова.  
- Я буду червоне яблучко! - просить хтось.  
- Будь.  
- Я буду золотий колосок.  
- Будь.  
- Я буду голуба хустинка...

Коли краски всі визначені, приходять «бог»  і «чорт».  
- Дзінь-дзінь!  
- Хто прийшов?  
- Бог.  
- По що?  
- По краску.  
- По яку?  
- По зелену.  
- Вибирай собі.  
- Оця!  
- Бери.  
Бере краску й одводить убік. Знову підходить.  
- Дзінь-дзінь!  
- Хто прийшов?  
- Бог.  
- По що?  
- По краску,  
- По яку?  
- По червону.  
- Вибирай собі.  
- Оця!  
- Ні. Не вгадав.

Тоді підходить  «чорт».  
- Бом-бом.  
- Хто прийшов?  
- Чорт з горбом.  
- По що?  
- По краску.  
- По яку?  
- По синю.  
- Вибирай собі.  
- Оця.  
- Бери.  
Забирає краску, підходить знову і так само питає білу краску, але такої немає.

Тоді знову  підходить «бог»:  
- Дзінь-дзінь!

Буває, що надають  таких красок, що, яку не спитай: синю, зелену, червону, - її нема та й нема. «Бог» і «чорт» сперечаються, і  тоді за згодою всіх «мамка» каже назви: глиняна, залізна, земляна, зелений  горіх, жовтий горіх, чорна рожа, золотий  черевичок, срібна рибка, червона хустина, біла зірка, солодка морква, дрібна рута... І вже тоді залишається  вгадати, хто саме. Коли виберуть усі  «краски», беруть цурку - міцну палку, «бог» і «чорт» беруться за неї, а  «краски» - за ними, обнявши попереднього попід руки; «мамка» стає туди, де менше «красок», і тягнуть; хто  перетягне, той і переміг.

Народні ігри проводжу в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять, ними бажано закінчувати заняття для піднесення емоційного тонусу дитини.

Діагностування

Для того щоб знати якого рівня сягають  знання дітей, я проводжу діагностику, на початку та кінці року. Користуючись розробленою мною таблицею (див. додаток 4) виводжу підсумок:

Середня група на початок року:

 

1 ряд – Володіння знаннями про сім’ю: склад, взаємини, професії.

2 ряд  – Називає сімейні свята.

3 ряд  – Знає інтер’єр сільської  хати: називає предмети побуту.

4 ряд  – Вільно грає у народні ігри (знає правила та текст).

5 ряд  - Знає казки, забавлянки, заклички тощо українською мовою.

6 ряд  - Володіє знаннями про український національний одяг (жіночий, чоловічий).

7 ряд  - Знає державні символи України.

8 ряд  - Користується в повсякденні українською мовою: вітається, прощається та ін..

Діагностування  проводжу за такими методами, як бесіда та спостереження.

Діагностування  допомагає коректувати навчальний процес, удосконалювати способи роботи з дітьми та збагачувати зміст  навчального процесу. Зробивши висновки, я коректую свою роботу на розвиток того чи іншого напрямку навчального процесу з розвитку українознавства.

Також у своїй роботі значну роль приділяю роботі з батьками.

В якій використовую не тільки традиційні форми роботи, а також і нетрадиційні: анкетування, заняття, конкурси.

Знайомство  з рідним краєм, його людьми, природою сприяє становленню дитини як соціальної істоти, духовному зростанню маленьких українців. Софія Русова у праці "Націоналізація дошкільного виховання" наголошувала: "...необхідно, щоб навчання дітей із самого початку було збудоване на рідному ґрунті, де зростає дитина, щоб вона була міцно зв'язана тими враженнями, що заклала у багату душу дитини рідна сім'я, рідна хата".

Краєзнавство  у дошкільному закладі — багатогранна пізнавальна, науково-дослідницька, творча діяльність та суспільно корисна  праця дітей, спрямована на комплексне вивчення рідного краю (його природи, побуту, господарства, культури), посильну участь в охороні та збереженні природного та культурного довкілля. Щоб охопити краєзнавчою роботою всі сфери життя, навчання та виховання, ми спланували її за такими розділами.

В дитячому садку часто відбуваються просвітницькі заходи, спрямовані на організацію взаємодії родини та садка: індивідуальні бесіди та консультації, анкетування, тестування, батьківські збори, лекції, конференції, виставки спільних робіт дітей та їхніх батьків, дні відкритих дверей, свята, які нам допомагають готувати батьки і на які їх обов'язково запрошуємо як дорогих гостей. (Див. додаток 2)

Я з цікавістю знайомлюся з передовим досвідом колег і наукової, пізнавальної літературою, через журнали, методичну літературу, інтернет.

Я вважаю, що головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості – відчуття належності до певної нації, яка виявляється в етнічному самовизначенні. Основою національної самосвідомості є національні почуття – комплекс емоцій, які фіксують суб'єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість.

Така  робота з дітьми приносить велике задоволення не тільки мені, а перш за все, моїм вихованцям, вона вражає своєю  загадковістю, чарівністю та неповторністю. Я із задоволенням спостерігаю як діти розвиваються. Творчий характер такої роботи потребує невимушеної, вільної обстановки на заняттях.

Разом з  тим, я провожу велику роботу з  батьками, тому що вони перші вчителі  і вихователі, які допомагають  малюку.

Згідно  з народною виховною мудрістю, все  оточення дитини (родинна обстановка, громадське життя, вулиця, навколишня природа) має позитивно впливати на формування національного типу особистості.

 

 

 

 

 

 

Література, яка допомагає мені в роботі з дітьми:

1. Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. ― К.: Видавництво, 2012. – 26 с.
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»/Наук. ред. та упоряд. О. Л. Кононко. – 2-ге вид., випр.. – К.: Світич,2008. – 430 с.
3. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» /Наук. кер. та аг. ред.. О.Л.Кононко. – 2-ге вид., випр. – К.:Світич, 2009. – 208 с.
4. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття).
5. Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К., 1994. - С.169 – 187.
6. Богинич О. Народна скарбниця. //Дошкільне виховання – 2002. - - №8. – С.16-17.
7. Бурова А. Організація ігрової діяльності в дошкільному закладі. //Дошкільне виховання – 2007. - №10. - С.8 -13.
8. Євдокімова Л. Українські народні ігри та забави в дошкільних установах. //БВДС – 2007. - №12. – С.40-49.
9. Кудикіна Н. Українські народні дитячі ігри малих форм. //Палітра педагога – 2008. - №2. – С. 3 – 5.
10. Павлушкіна О. Українські народні рухливі ігри. //Палітра педагога – 2008. - №3. – С. 3 – 6.
11. Ніколаєнко В. М. Народознавство в дошкільному навчальному закладі. 2-6 років. - Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 207, [1] с. : іл.. – (Серія «ДНЗ. Вихователю»).
12. Фоменко Е. В. Формування національної свідомості дітей. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 121, [7] с.: іл.. – (Серія «ДНЗ. Вихователю»).