Українське народознавство в роботі з дошкільниками

Ось і  казочці кінець, 

А хто  слухав — молодець! 

- Тепер послухаємо Маріанну. Вона розповість нам про те, що вона малюватиме на писанці.

Спекла  мама на Великдень 

Біленькі  паски, 

А я куплю  фарб і спишу 

Гарні писанки. 

Розмалюю  на писанках 

Квіти, ялички 

І роздам їх на Великдень 

Поміж діточки. 

А братові  маленькому 

Дам писанки  дві, 

Щоб качав  їх по зеленій 

Шовковій  траві. 

Вихователь. Діти, я ще хочу вам нагадати про  те, що писанка має обрядову функцію: з нею зустрічають весну, готуються  до Великодня. Пофарбоване, розписане яйце — є  свята. На паску їх носять у церкву, святять і свячене яйце вживають першим. Свячене яйце ділять на стільки частин, скільки людей у сім'ї. Писанками та крашанками обмінюються, дають рідним, сусідам, беруть з собою, коли йдуть у гості. Прийшовши в гості, вітаються: «Христос воскрес!», «З Великоднем!», «Зі святом, будьте здорові!» Дарують на свято великодні листівки. А тепер настав час і нам писати писанки.

Діти  сідають за столи і пишуть писанки. Роботу супроводжують піснею «Розмалюю писанку». Наприкінці роботи вихователь хвалить дітей за гарні писанки. Дівчинка Іринка читає вірш.

В цих писанках вкраїнська

Душевна глибина,

Жива блакить барвінка

И хода весни красна.

-  Діти, про Великдень складено багато легенд. Послухайте одну з них.

Під землею живе страшний диявол, прикутий ланцюгами  до скелі. Щороку навесні він посилає своїх слуг, щоб вони подивилися, як живуть люди, у злагоді, мирі, чи діти поважають своїх батьків, чи пишуть люди писанки. Якщо люди не миряться, то він радіє, а якщо йому говорять, що люди живуть мирно, поважають одне одного і пишуть писанки,— він сердиться, і залізні пута міцно стискають диявола. Доля світу залежить від того, скільки писанок щороку пишеться. Доки писатимуть писанки, світ буде існувати. То ж пам'ятаймо завжди звичаї, пов'язані з писанками.

Любі  діти! Милі гості! Зі святом вас! Із Великоднем!

Зичу всім вам здоров'я, щастя  і долі,

На столі щоб всього було доволі.

Хай для вас буде сонячна путь!

Хай вам віку зозулі кують!

 

 

6. Тема:  Чудові іграшки

Програмовий зміст: показати дітям красу народної глиняної іграшки з Опішні; учити  прикрашати форму іграшки візерунком із крапок, ліній, мазків, варіюючи їх за кольором; викликати почуття естетичної насолоди від декоративного малювання; виховувати інтерес до народної іграшки.

Обладнання: глиняні іграшки з Опішні, гуаш червоного, коричневого, зеленого, жовтого кольорів, пензлі, тоновані форми іграшок для розписування.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь запрошує дітей до куточку  самостійної художньої діяльності. На столі знаходяться глиняні іграшки.

— Діти, зверніть увагу на те, що ви бачите перед собою. Чим ці 
іграшки відрізняються від звичайних іграшок?

— Як ще можна назвати прикрашену розписом іграшку? 
Вихователь разом із дітьми розглядає та розповідає про іграшки.

— Ось гарний, глиняний, розмальований півник-свистунець. 
У нього довга шийка. На шийці шовкова борідка, ніби маків цвіт. 
У глиняного півника хвіст розписаний веселими фарбами.

Дитина

Шия довга, хвіст зелений,

Борода  — як маків цвіт,

Півник  є такий у мене,

Він малятам  шле привіт.

— Це глиняний коник-свиступоць. У коника вигнута шия, гар 
на грива. Кумедний хвостик-свищик. Хто пригадає віршик про коника?

Я люблю  конячку сиву,

Причешу їй гарно гриву,

Гребінцем пригладжу хвостик 

І поїду  верхи в гості.

• Це пташка. Вона глиняна. Кругленька голівка з веселими очима, з маленьким дзьобиком. Чому про хвостик можна сказати, що він кумедний, веселий? (Іграшки мають хвостик-свищик.)
• Ці іграшки надійшли до нас із чудового міста Опішні, що знаходиться на Полтавщині. З'явились іграшки у руках чудових майстрів, які розуміють мову рослин, тварин і кольорів. Опішнянський майстер обережно бере шматочок глини у долоні та дарує йому свою любов і фантазію. Від цього шматочок перетворюється на дивну фігурку тварини: коника, півника, поросятка... Коли майстер торкається іграшки пензликом, то вона починає співати квітами, листям, колоссям, ягодами.

У кольоровій палітрі опішнянських майстрів переважають  коричнево-червоні, вохристі кольори, зелений, сірий, блакитно-синій, що надають  виробам більшої декоративності.

Вихователь  із дітьми розглядають рослинний  орнамент, палітру розпису на іграшках. Вихователь запитує, які діти бачать кольори. Він пропонує дітям обрати для розпису форму за бажанням (коник, півник, пташка, свинка, баранчик.

— Діти, розгляньте свою форму, обстежте її, покладіть долоньку на її середину — тулуб. Саме тут можна намалювати основний візерунок. Згадаймо знайомі технічні елементи декоративного розпису. Це — лінія, крапка, мазок.

Вихователь  показує дітям, як із цих елементів можна скласти «кривульку з накапуванням» (хвиляста лінія, що в'ється між крапками), «гілку» (пряма лінія, мазки).

Після демонстрації елементів вихователь пропонує дітям  прикрасити свою іграшку візерунком, уявляючи себе майстром.

Наприкінці  заняття вихователь викладає прикрашені форми іграшок на виставку. Діти милуються красою декоративного розпису.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 2

Форми роботи з батьками

1. Батьківські збори (загальні та групові).
2. Консультації для батьків. Орієнтовні теми: «Виховання в сім'ї», «Сімейні традиції та свята», «Шануй інших, і тебе шануватимуть», «Ознайомлення дітей з рідним краєм», «Наші відомі земляки», «Українознавство в дитячому закладі».
3. Організація лекцій. Орієнтовні теми: «Доброзичливі стосунки в сім'ї», «Вплив навколишнього середовища на розвиток дитини», «Приклад батьків», «Діти, яких не розуміють дорослі».
4. Залучення батьків до виготовлення дерева роду, оформлення фотоальбомів про життя дітей.
5. Круглий стіл «Моя мала Батьківщина» (обмін досвідом сімейного та суспільного виховання з українознавства).
6. Проведення родинних свят, КВК (із залученням батьків).
7. Відкриті тематичні заняття для батьків.
8. Виготовлення інформаційного матеріалу для батьківських куточків. Орієнтовні теми: «Сімейні професії», «Історія рідного краю», «На засадах духовної культури», «Виховання любові до рідного краю».
9. Постійне оновлення стенду «Батьківська газета» (оформляють вихователі і батьки).
10. Залучення батьків до оформлення виставок дитячих малюнків. Орієнтовні теми: «Мій рідний Іванків», «Подорож до Києва», «Моя сім'я», «Чорнобиль дихає нам у спину...».
11. Залучення батьків до оформлення виставки власних виробів.

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 3

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

 

ВПІЗНАЙ І ПОКАЖИ

Мета. Закріпити знання дітей про державні та народні символи України. Вчити їх впізнавати і називати. Виховувати шанобливе ставлення до них.

Обладнання. Державні символи — герб, прапор; народні символи українського народу — вишиваний рушник, хліб, писанки, вінок, ілюстрації верби, калини, указка.

Хід гри

(Дітей розсаджують півколом).

Вихователь. Сьогодні наша розмова про Україну, яка має багату історію, має свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишиваний рушник, червона калина, зажурена верба, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека, дівочий вінок.

Ваше завдання:

За змістом вірша чи загадки  впізнати, назвати і показати символи нашого українського народу (всі символи висять на дошці).

Говорила  мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні грона — наша кров червона.

Зоряна  калина — і краса, і врода 

Нашої країни — нашого народу».

 

Перше дихання  немовляти 

На сніжно-білім  полотні 

Блакитним шовком вишиває мати,

Мов першу  стежку у житті.

 

Сплетемо  вінок український сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку та жита, із м'яти, нагідок,

З жоржин, чебрецю та вербини.

 

Знак  країни головний –

Це тризубець  золотий.

Він - як сонце в небі синім,

В ньому  слава, в ньому сила.

 

Прапор, як святиню, любі діти,

Треба шанувати й боронити.

Прапор — символ нашої держави,

Він для  всіх ознака сили й слави.

 

Лине  пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній  надія на майбутнє,

України слава.

До нових  здобутків кличе

Пісня Україну,

А зовуть її велично

Всі Державним... (гімном).

 

Щирим словом, хлібом та сіллю 

Ми братів-гостей стрічаємо,

Хлібом  новосілля й весілля,

І свято  дружби згоди квітчаємо.

 

Ой, вербичка-вербиченька 

При дорозі схилилася,

При дорозі схилилася,

Про щось зажурилася.

 

Розмалюю  писанку, розмалюю,

Крапочки  зелені намалюю,

Крапочки  зелененькі, а тоді жовтенькі,

Будуть  писанки гарненькі.

СМУГАСТІ КИЛИМКИ (РУШНИЧКИ)

      Для кожної дитини аркуш білого  паперу, на якому фарбами (червоною, жовтою і зеленою) намальована ліва половина смугастого килимка (рушничка). Права половина килимка – контурне зображення смужок, які треба зафарбувати у відповідний колір.

Хід вправи.

      Вихователька привертає увагу  дітей до зафарбованої частини килимка і запитує про назви кольорів. Потім вона пропонує їм зафарбувати праву частину килимка, добираючи фарби у відповідності із зафарбованою лівою частною килимка та в межах контурних ліній. Кращі килимки використовують для подарунків та в іграх з ляльками. Щоб не помилитись у виборі фарб, роблять мазок спочатку на папері, порівнюють колір з лівою частиною килимка і лише потім наносять фарбу на праву частину.

НА МІСЦЯ

      Діти сидять на  стільчиках, розміщених в один  ряд. У них картинки, на яких  намальовано іграшки, посуд, одяг. В різних місцях кімнати стільчиками  відгороджені: “мисник”, “шафа для  одягу”, “поличка для іграшок”. “Зараз,– говорить вихователька,–  всі речі у вас. Всі ці  речі треба розкласти по місцях: посуд – у мисник, одяг –  у шафу, іграшки – на поличку.  Діти за сигналом “на місця” знаходять місце для своїх картинок.

МАГАЗИН

      В “магазині”  розміщені різні предмети за  призначенням: посуд, іграшки, одяг. Щоб щось купити, треба описати  відповідний предмет. Ви-хователька  першою “купує” предмет, називає  його, дає короткий опис, говорить, для чого він використовується. Наприклад: “Дайте мені, будь  ласка, жовтий глечик з червоними  смугами. Він мені потрібен  для молока”. Після цього діти  самі “купують”, даючи більш  або менш повний опис. Якщо  діти користуються просто жестом, вказівним займенником “це”, вихователька  ставить їм навідні питання,  які допомагають правильно описати  предмет. Якщо дитина правильно  описала іграшку, вона одержує  її.

 

БАБУСИНА СКРИНЯ

      Мета: запам’ятовування  назв українського одягу та  розповідь про нього. 

      Матеріал: іграшкова  скринька, одяг: сукня, спідниця, пасок,  вінок, хустка, вишиванка, намисто,  чоботи, кожух, шаровари, пояс, шапка-бирка. 

      Вихователька привертає  увагу дітей до чарівної скрині. Звідкілля во-на? Хто ж це нам   її прислав? (Діти з вихователькою  відкривають скри-ню. Дитина дістає  із скрині лист. Вихователька  читає лист.).