Українське народознавство в роботі з дошкільниками

  Як  ви гадаєте, що тримають у  макітрі?    (У ній тримають вареники, пиріжки, й вони довго залишаються м'якими і смачними).

-Також  у макітрі можна товкти часник  із салом, щоб заправляти борщ.

-Подивіться  на форму горщика і макітри (пауза).

- Які вони?         (Знизу вони вузькі, а доверху розширені).

- Як ви  гадаєте навіщо?  (Це для того, щоб зручно було брати).

- Так,  для того, щоб брати  рогачем (2-3 дит.) і ставити у піч чи виймати з неї.

-  І  ще тут є коцюба(2-3дит.) (показати).

 - Вона для того, щоб розгортати вугілля,  поправляти дрова. Рогач і коцюба завжди стоять у куточку біля печі.

- Що  стоїть біля печі ?      (Рогач (показують).   Коцюба (показують).

- А який  ви ще знаєте посуд?     (Глечик, миски, дерев'яні ложки, качалка).

- Діти, а  що роблять качалкою?  (Качають тісто).

- Наталка  – Полтавко, бери-но качалку,

 Вранці покачай, вареників дай.

- То чим,  діти, тісто для вареників качають?  Правильно, качалкою. Ось яка вона.

- Дерев'яна. Без неї і зараз не може обійтися жодна господиня.

- Діти, а зараз давайте пограємо в гру на уважність.

 - Я вам буду починати розповідати віршика, потішку. Ви ж, хто знає будете продовжувати, а після розповіді покажете той предмет, про який розповідалося.

 

   1. - Киця Мура,

         Де ти була?

        - У бабусі.

        - Що робила.             Миски била.

   

 

    2. Диби – диби

        Ішла баба по гриби,

        А дід по опеньки

        В неділю раненько….. 

                                           Нарвали опеньки,

                                           Зварили опеньки,

                                           Поклали опеньки

                                           В макітру гарненько.

 

      3. Іди, іди, дощику,

          Зварим тобі борщику….

                              У новому горщику.

- А де стоїть весь посуд? (На поличці).

- Так.  Ця поличка називається мисник. Як називається поличка?  (Мисник).

- А хто  з вас пам'ятає з чого робили  посуд?   (Посуд робили з глини, або з дерева).

- Так.  А зараз давайте ще раз подивимося  на посуд і пригадаємо як  він називається.

Роздивитись посуд і ще раз повторити  назви.

- Молодці,  тепер трохи відпочинемо й  пограємо в гру "Я маленький  хлопчик, я маленька дівонька"                                                         

 Виходять діти в українському вбранні: хлопчик з дудочкою і дівчинка з  сопілкою. По черзі промовляють слова:

 

Хлопчик:  - Я маленький хлопчик,  (пружинка)

             Виліз на стовпчик.        (крокуємо)

              На дудочці граю,

              Пісеньку співаю, ду-ду-ду!   (показати) 

 

Дівчинка:  - Я маленька дівонька,  (ковирялочку)

               Наче в полі квітонька,          

               На сопільці граю,   (показати)

               Пісеньку співаю     (пружинка)

               Всіх вас розважаю, ля-ля-ля!    (покружитися)

Решта дітей, пританцьовуючи, виконують  відповідні рухи.

- А зараз  ми з вами пограємо в гру,  яка називається «Куди покласти?»

   Вихователь викладає на фланелеграфі одну за одною картинки із зображенням продуктів харчування та страв, а діти, яких він викликає віднаходять з-поміж інших картинок зображення посуду, куди це можна  покласти.

- Молодці!

- Отже, діти, де ми сьогодні з вами побували? (у Світлиці)

- А про  що говорили?      ( національний посуд)

- Що ми  з вами гадали?     (згадали пісні, потішки, вірші).

- Все  це надбання нашого українського  народу, яке ми повинні шанувати.

Діти прощаються і виходять із Світлиці.

 

3. Колискова для малят

Заняття з народознавства для дітей  середнього дошкільного віку

Мета: продовжувати ознайомлювати дітей з українським народним фольклором — скажете, відгадавши загадку - колисковою піснею та її призначенням; учити уважно слухати колискову; розуміти її зміст та передавати мелодію; поглибити уявлення дошкільників про місце жінки (матері, вихователя) у їхньому житті; розширювати словник дітей  (колискова, немовля, сон-дрімота, колисати, колиска); закріпити навички утворення іменників та прикметників пестливої форми (колисочка, калиночка, дитиночка, коточок, малесенький, гарнесенький, м'якесенький, радесенький, сіренький, біленький); розвивати пам'ять, увагу, уяву, музичні навички; формувати інтерес до української народної творчості, традицій нашого народу, почуття національної свідомості; виховувати любов та повагу до жінки-матері. 

Обладнання: іграшкове ліжко; лялька-пупс; магнітофон; касета із записом колискової пісні у виконанні Ніни Матвієнко «Ой, ну, котко, коточок!»; український костюм для вихователя та костюми для вихователя і дітей. 

ХІД ЗАНЯТТЯ

Діти  сидять на стільчиках півколом, заходить вихователь із лялькою-пупсом у руках

— Діти, погляньте, яка чудова лялька завітала сьогодні до нас у гості! Це Василько. Гляньте, який він охайний: і вмитий, і причесаний, і красиво одягнений. Вочевидь, що про нього хтось турбується. А хто це, ви мені скажете, відгадавши загадку.

Хто вас, дітки, ніжно любить?

Хто вбирає і голубить?

Хто кладе  у ліжко спати?   (Мати)

• Так. Без ніжних і люблячих мам нам було б дуже важко. Про вас у нашому дитячому садку піклуються мами – вихователі та мами – няні.
• Хто вас ніжно будить уранці, застеляє ліжка?
• Хто допомагає одягатися, чепуритися?
• Хто годує в їдальні?
• Із ким ви займаєтеся, граєтеся, відпочиваєте.
• Усі ви любите своїх мам, бо вони віддають вам своє душевне тепло, любов та ніжність.

Коли  ви були зовсім маленькими, мами співали  вам колискових пісень, а мамина пісня – найдорожча за все, а мамине слово – тепле і світле, як саме сонечко.

Сьогодні  до вас Василько завітав зі своєю  колисковою, що йому його мама співає. Послухайте її уважно разом із Васильком.

(У магнітофонному записі звучить  колискова «Ой, ну, котко, коточок!»)

• Про кого ця пісня?
• Як співає Василькова мама колискову: тихо чи голосно, протяжно чи різко, лагідно чи сердито?
• Ви все правильно говорите. Колискові пісні мати співає дитині, коли та хоче спати. (Вихователь із лялькою в руках своїми діями показує все, про що говорить.) Вона бере дитину на свої руки, ніжно пригортає до себе, качає її, лагідним, спокійним голосом протяжно, напевно співає:

Повішу  я колисочку на калиночку.

Буде  вітер колисати мою дитиночку,

Буде  вітер колисати, пташечки співати,

Буде  моя дитиночка в колисочці  спати.

Повішу  я колисочку на вербу, на вербу,

Нехай вітер  поколише, поки я ся верну...

Ось Василько і задрімав. Його слід покласти у колисочку, де йому буде зручно спати. (Кладе у колисочку.)

— Діти, а про що співала я у колисковій? (Про колисочку, дитиночку, калиночку, вітер тощо.) (Діти промовляють за вихователем іменники та прикметники пестливої форми.)

Фізкультхвилинка «Весняний гай»

— Давайте ми з вами встанемо і перетворимося на високі дерева, піднімемо руки, похитаємося, бо ж на нас дує вітер: ш-ш-ш...; прилетіли пташечки, замахали крильцями, подивились навкруги, защебетали, політали 
та й у свої гніздечка сіли.

Діти, хоч  ми і намагалися не шуміти, та Василько все ж прокинувся. (Вихователь бере ляльку на руки.) Ви звернули увагу, яка красива колисанка у Василька? Зараз ліжка виготовляють майстри на меблевих фабриках, а раніше колиски та ліжка для своїх діток виготовляли татусі: їх плели з лози, вирізали з дерева, обов'язково прикрашаючи. В Україні вважалося, що чим красивішою у немовляти є колисочка, тим більше її мама з татом люблять. А коли дитя виростало, його колиску не викидали із хати, а зберігали, «щоб життя у хаті було».

Бачу, наше немовля втомилося і дуже хоче спати. Покладемо його у колисочку (вихователь кладе і примовляє):

Колисочка гарнесенька,

Дитиночка малесенька:

Та м'якенькі  подушки,

Та шовкові  пелюшки.

Ходить  сон-дрімота коло хати,

Ходить  сон-дрімота волохатий,

Діткам  бажає міцно спати.

Діти, ви ж знаєте колискову? То заспівайте її ляльці. Може, тоді Василько засне.

Діти співають колискову за допомогою  вихователя кілька разів.

Коти-коти два,

Сірі  й білі обидва,

Не ходіть по хаті,

Не будіть дитяти.

В нас  дитя малесеньке,

Воно  спати радесеньке.

— Ось  наше немовля й заснуло. Український народ створив безліч колискових пісень, які передаються з покоління в покоління. Ці пісні зігрівають наші душі любов'ю до рідної землі, людей, природи. Ваші мами-вихователі дуже втомлюються, але вони все одно співають вам колисаночки, щоб наснилися вам чудові сни. Наш український народ говорить: «Найдорожча пісня — та, з якою мама колисала». Ви виростите, і своїм дітям теж співатимете ці колискові пісні. Давайте ми ще раз заспіваємо для Василька.

Діти співають, а потім тихо виходять з ігрової, щоб не заважати ляльці відпочиват.

 

4. ХЛІБ – УСЬОМУ ГОЛОВА

Середня група

Мета: дати уявлення про хліб, давній звичай ставлення до хліба, як його готують. Прищеплювати шанобливе ставлення до хліба, звертаючись до народної мудрості. Викликати бажання навчитися самим пекти хліб.

Матеріал: хліб, інші хлібні вироби, рушник, колоски, борошно, сіль, цукор, яйця, дріжджі, маргарин, молоко, вода, дріжджове тісто, приладдя для розкачування тіста, вірші.

Хід заняття

      - Діти, подивіться, як гарно у нас сьогодні прикрашений стіл. Що ви бачите на столі? (Вишитий рушник, а на рушнику хліб, на тарілці бублики, пиріжки, колоски пшениці у вазі). Чи цікаво вам, про що ми будемо сьогодні вести бесіду? От відгадайте загадку, і ви дізнаєтеся, про що буде наша розмова.

Він і чорний, він і білий,

І завжди він  загорілий,

Як до столу  ми йдемо,

То без  нього не їмо.

- Так, це пахучий, рум’яний хліб. Ми зустрічаємося з хлібом щодня. Без хліба не обходитться ні буденний, ні святковий стіл. Згадайте, які приказки про хліб ви знаєте.

1. Нема хліба – нема обіду.   
2. Хліб – усьому голова
3. Не всі землю орють, але всі хліб їдять.

      З давніх часів батьки навчали  дітей своїх традицій – берегти  хліб. Хліб завжди був не тільки  їжею, але й окрасою на різних святах і обрядах. На Великдень випікають круглі калачі – паски. На Різдво також обов’язково печуть круглий хліб – коровай (киричун, крайчун). А ще печуть пиріжки, пампушки, пироги з різною начинкою. Жодне весілля не обходиться без пишного короваю. Отже, діти, до хліба треба ставитися з великою пошаною, берегти кожну крихітку, бо для того, щоб ми мали хліб на столі, треба вкласти багато праці. Спочатку треба виростити зерно, потім переробити зерно на борошно, а тоді вже пекти хліб. Послухайте, як гарно написано про хліб в оповіданні Т.Коломієць ”Хліб”.

Принесли  хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Із шкоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього.

Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно  мололи. А зерно в золотому колоску  на стеблині золоченій гойдалося, срібною росою вмивалося. Золоте проміння сонячне в себе ввібрало. Від сонця позолота в хлібі. Та чи тільки від нього?

  Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи… хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклали.

   І лежить на столі хліб, теплий, пахучий, руками роботящими подарований. Лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: “Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте”.

• З чим порівнюється хліб у цьому оповіданні? (Із золотом, із сонечком). Як сказано в оповіданні – якими руками вироблений хліб? (Роботящими, золотими). Давайте повторимо, які слова ніби промовляє хліб до нас? (Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте). А чи любите ви хліб та хлібні вироби? Як треба ставитися до хліба? Які ще вироби з борошна ви знаєте? (Пиріжки, бублики, булочки, пампушки, вареники, галушки, млинці, оладки, різні тістечка). Діти, а яка гарна традиція, пов’язана з хлібом, існує в Україні? (Зустрічати дорогих гостей хлібом-сіллю на вишитому рушнику).