Роль інформаційних технологій в технічній творчості учнів 8-9 класів

Значний ефект у плані  тренування і розвитку пізнавальних сил особливості щодо подолання  різноманітних психолого-гносеологічних бар’єрів, а значить, і розвитку творчих сил і здібностей дає  фрагментарне їх використання в курсі  трудового навчання різнорівневих тестових завдань для стимулювання процесів мислення. При чому бажаних результатів можна досягти за систематичного використання. Різнорівневі тестові завдання можна застосувати для контролю рівня засвоєння нового матеріалу, а також для практичних робіт [9, 16].

Знання, вміння і навички, що їх учні одержують на уроках трудового  навчання, мають методологічне значення. Вони дають можливість пізнавати  об’єкти реального світу, власноручно  їх створювати і перетворювати на основі певних технологічних прийомів. Запропоновані завдання мають допомогти учням засвоїти ці прийоми і практично їх застосовувати.

Працюючи над поставленим  завданням, учні повинні відкривати для себе щось якісне нове, досі їм невідоме, що не зустрічалося в їхній практиці .

Інтерес виступає важливим мотиваційним стимулом навчально-трудової діяльності учнів, особливо під час виконання ними практичних завдань. Важливо дібрати такі завдання, які неможливо було б виконати, застосовуючи формально завдання як основ технологій зокрема, та і основ наук у цілому, або користуючись лише певним алгоритмом трудової діяльності. Оскільки за такого підходу робота зводиться до виконання репродуктивних вправ, що не забезпечує належного рівня розвитку трудового мислення, простору для фантазії, прояву ерудиції, вмінь, навичок.

Завдання, відібрані для  роботи з учнями на уроках трудового  навчання, мають бути посильними та доступними. Ця вимога прямо випливає із загальнодидактичного принципу доступності, який полягає в такому співвідношенні складності поставленого завдання з практичними можливостями учнів, яке б стимулювало активні розумові трудові зусилля, спрямовані на його вирішення давало б розвивальний ефект [2, 19].

Під час складання  різноманітних карток - завдань для  вирішення навчально-дидактичних  проблем трудового навчання. Завдання з технічним змістом, які найчастіше використовуються на уроках трудового навчання поділяються на такі основні типи:

• графічні;
• технологічні;
• конструкторські;
• розрахункові;
• контрольно-тренувальні.

Виходячи з вище сказаного, можна зробити такий висновок про значимість задач різних рівнів для розвитку творчих здібностей особистості. Задачі дають змогу вчителеві проконтролювати або закріпити рівень засвоєння на уроці програмного матеріалу.

Заздалегідь зацікавлюючи учнів темами занять, педагоги заохочують дітей та дають можливість пофантазувати над майбутнім предметом праці, уявити результат своєї діяльності. Це підвищує мотивацію учнів до втілення власних задумів.

З перших днів занять саме зацікавленість дитини створює сприятливі умови для її індивідуального розвитку. Важливим аспектом занять з дітьми молодшого шкільного віку є не лише формування умінь та навичок практичного виготовлення виробів своїми руками, а й розвиток образного мислення, фантазії. Педагоги відділу розуміють важливість такого мікроклімату в дитячому колективі, який би сприяв творчому розвитку, створював емоційний комфорт, можливості для адаптації у середовищі однолітків. Будь-яка діяльність має передбачати реальні відносини з навколишнім світом і спонукати дитину знайти своє місце в ньому [31, 33].

Технологічний підхід до життєво важливих і виробничих задач  потребує постійного розвитку, тренування такої властивості (якості) розуму, як креативність, яка полягає у  здатності не губитися у будь-якій ситуації, долаючи труднощі, що виникають. Це означає - аналізувати обставини, ставити вірні цілі і знаходити нестандартні шляхи їх досягнення за допомогою обґрунтованого проекту дій, бачити і усвідомлювати кожну проблему, для вирішення якої потрібно знаходити свої оптимальні способи, тобто розробляти продуктивну і оригінальну технологію. Таке завдання ставиться і перед школярами, а, отже майбутні вчителі мають бути підготовленими до вирішення таких завдань.

Технологічна освіта на технологічних факультетах вищих  педагогічних закладів освіти вивчається курс «Технічна творчість учнів». Ця дисципліна, що включає в себе теоретичні аспекти проектування, конструювання, моделювання та виготовлення технічних об’єктів, методи рішення творчо-конструкторських задач, питання з організації гурткової роботи, тісно пов’язана з іншими дисциплінами, що вивчаються студентами і, в першу чергу, з такими як технологія конструкційних матеріалів, практикум у навчальних майстернях, нарисна геометрія і креслення, основи стандартизації, різання матеріалів, основи виробництва, верстати і інструменти, технічна механіка, деталі машин [12].

Практичні заняття за допомогою комп’ютера з технічної  творчості спрямовані на формування та розвиток у студентів науково-технічних  основ моделювання і конструювання  об'єктів техніки, знання методів і особливостей учбового моделювання і конструювання, методів пошуку вирішення творчих технічних завдань.

Досліджуючи особливості  психології художньої творчості  Л.Б. Єрмолаєва-Томіна в своїх наукових працях приділяє увагу значенню співвідношення творчих здібностей з інтелектуальними, стверджуючи, що для розвитку творчих здібностей потрібен певний рівень розвитку інтелектуальних. Вона виділяє 4 типи взаємостосунків між вказаними здібностями.

Перший тип - однаково високо розвинуті як інтелектуальні, так і творчі здібності. Цей тип чудово орієнтується в предметному середовищі і творить.

Другий тип - високотворчі, але такі, що погано пристосовуються і орієнтується в предметному середовищі. Це соціальні ізгої, вони славляться диваками, людьми «не від миру сього».

Третій тип - високо інтелектуальні, але не творчі особи. Вони чудово пристосовуються до середовища, прагнуть досягнення успіху в усіх областях і досягають його шляхом виконання всіх існуючих в середовищі соціальних вимог.

Четвертий тип - погано розвинуті здібності як інтелектуальні, так і творчі. Це люди, які прагнуть соціальної активності і кар'єри, але при цьому (через свою незорієнтованість) можуть пристати до будь-якої з існуючих течій.

Природа таких різних поєднань інтелектуальних, адаптивних і творчих здібностей лежить в особливостях структури індивідуальності.

Аналіз досліджень в  цій області показує також, що інтелект і творчість мають різну  основу і виконують різні функції  в пристосовуванні до середовища. Оптимальним варіантом є їх поєднання. Саме це поєднання лежить в основі креативності як особистісного утворення. Саме це поєднання повинне бути об'єктом розвитку і критерієм розвитку творчих здібностей. А для цього необхідно знати відмінності креативності і творчих здібностей.

Креативність (від лат. creatio- творення, створення)- це особистісна якість, яка базується на розвитку вищих психічних функцій. Якості креативності виявляються в творчій і новаторській діяльності. Ці якості приблизно на 95% формуються за рахунок впливу соціального середовища, її ціннісної орієнтації, вимог, що пред'являються до людини, організації інформаційного потоку і цільової спрямованості всіх видів діяльності, починаючи з учбової [3, 41].

Відмінності між креативністю і творчими здібностями полягають в наступному.

Перш за все, творчість  це процес, який може включатися у всі  види діяльності і разом з тим  бути відсутнім навіть у такому виді діяльності, який вимагає такого включення.

Творчі потенції закладені  в мозку кожної людини, оскільки мозок є тим органом, в якому продовжується творчість самої природи. Проте на мозок покладена задача пристосовування, пристосування до існуючого середовища, яке вимагає формування великої кількості стандартних навичок, що базуються на досвіді людства, аксіоматичних знаннях [15].

Творчий процес базується  на роботі несвідомого і підсвідомості. «Продукти» такої творчості яскравіше  всього виявляються у спонтанній, несвідомій творчості дітей, яка  за своїми механізмами ідентична  природному розвитку, що відбувається в живій природі, яка створила людину і його мозок. У дорослої людини вона переміщається в підсвідомість, яка включає його індивідуальний життєвий досвід. В підсвідомості для творчості існують найсприятливіші умови, за рахунок зрівнювання по силі і значущості всіх відображених об'єктів і подій, зсуву тимчасових інтервалів, що не може відбуватися в свідомості. Тому вирішення проблем, відкриття закономірностей, народження задуму частіше за все проходить на рівні підсвідомості. Результати такої роботи приходять у свідомість людини раптово, у вигляді готового рішення, «магічного синтезу», осяяння, евристики.

При формуванні креативності відбувається злиття свідомості і підсвідомості  в деяку нову форму - надсвідомість. Надсвідомість інтегрує у собі самі узагальнені механізми протікання творчого процесу в згорнутому вигляді, коли в самому акті сприйняття відбувається трансформація об'єкту, відкриття закономірності або вирішення проблеми [6].

Процес творчості протікає в трьох основних фазах - підготовчій, пошуковій, виконавчій. Кожна з фаз повернута до різних психічних процесів і особистісних утворень і має свій «продукт».

Креативність виявляється  в успішному здійсненні всіх трьох  фаз - умінні самостійно бачити і ставити  проблеми, знаходити їх рішення і  творчо утілювати їх в конкретний продукт.

Кожний вид творчості  має свій, специфічний об'єкт пошуку, процес і продукт.

Креативність як особистісна  характеристика проявляється, головним чином, в тому, що людина творчий  початок вкладає у всі види діяльності.

Таким чином, креативність - це особистісна якість, яка базується на потенційних можливостях кожної людини, актуалізації неусвідомлюваної потреби бути неповторною індивідуальністю, вільної, але такої, що приєднується до загального через продукти своєї творчості, гармонійно поєднує індивідуальні і соціально-значущі інтереси.

Структуру креативності можна визначити як оптимальний  розвиток всіх потенційних можливостей  індивідуальності і особистості [5, 15].

Головними об'єктами розвитку креативності є ті, які не утворюються  автоматично і вимагають направлених зусиль для їх формування. Вони є самими фундаментальними і значущими в професійному і творчому розвитку.

Першим об'єктом  розвитку можна вважати потребу у творчості, яка повинна формуватися в процесі освоєння предметного середовища. Потреба в творчості, як і здібність до нього, формується швидше за все при виконанні нестандартних завдань.

Другим об'єктом  розвитку є творча свідомість, яка починається з усвідомлення себе творцем, що володіє інструментами творення.

Творча свідомість - це включення себе в інноваційні процеси, фіксація змін, що визначають дух часу, а також домінуючих потреб і категорій цінностей в різних шарах суспільства.

Третій об'єкт  розвитку - управління творчим процесом. Для управління творчим процесом необхідне його постійне включення, яке виробляється, якщо постійно дотримуватися установки - нічого не робити безглуздо.

Всі перераховані об'єкти розвитку є складними психічними утвореннями, які складаються з  поєднання комплексу якостей  і властивостей, що визначають ці здібності. Тому для досягнення результату необхідно будувати розвиток за принципом детального відпрацювання кожної якості, яка потім інтегрується в цілісне утворення [15].

Поняттям творчості  охоплюються всі форми створення  і поява чогось нового на фоні існуючого, стандартного.

Як відзначають авторитетні дослідники умовно можна виділити три круги творчості.

Перший круг творчості торкається створення нових, не існуючих раніше форм матерії. Це відноситься і до «створення світу», і нескінченних форм живого життя, людини і його мозку, який підключився до творчості природи і сам здібний до створення нових форм матерії, у тому числі в продуктах технічної творчості. Тому на підставі творчості природи ми можемо проникнути в творчість мозку, а проникнувши в механізми створення нового мозку людини - в таємниці створення світу.

Другий круг творчості охоплює зміну, оновлення, перетворення і вдосконалення існуючої дійсності. Це відноситься і до людини, хоча вона, на думку вчених, реалізує свої потенційні, безмежні можливості лише на одну десяту частину.

Третій круг творчості направлений на руйнування «старого світу» і побудову на його місці нового. Це відноситься, головним чином, до соціальних перебудов і революцій, а також появи нових напрямів в науці і техніці, які прагнуть зруйнувати стереотипи.

Проникнути в «таємниці творчості» можна на підставі знання загальних  законів її виникнення, протікання і вияву їх в продуктах творчості. Ці знання повинні торкатися, в першу  чергу, загальних законів творчості  самої природи, що створили людський мозок і що примусили його працювати за своїми принципами. Тільки в цьому випадку можливо відкрити головні таємниці творчості - природу її пробудження, механізми її протікання і народження нових ідей, задумів і відкриттів [7, 22].

Подібних поглядів дотримуються багато вчених, як займаються наукою про творчість. На першому місці в ній стоїть знання загальних законів, на другому - розуміння того, які якості необхідно розвивати або коригувати в собі на підставі цих законів, на третьому - тренування цих здібностей у різних видах діяльності. Вчені стверджують, що творчу людини видно по тому, як вона одягається, обставляє квартиру, готує обід і організовує свій відпочинок та дозвілля.

Загальні закони творчості є  як би ключами, за допомогою яких можна  відкрити двері в підсвідомість і впустити його в свідомість і надсвідомість.

Творчість як процес народження різних видів новоутворень за рахунок змін, перетворень існуючих форм, або створення нових форм за рахунок нового з'єднання елементів є формою існування всіх видів матерії.

Російський академік В.І. Вернадський  в середині XX століття об'єднав новоутворення, класифікуючи їх за допомогою понять «геосфера», «біосфера» і «ноосфера» (від грецького «ноос» - розум). Сфера розуму, таким чином, є особливою формою тонкої матерії, яка виконує свою функцію, що виходить за межі індивідуальної роботи мозку [7, 52]. За сучасними даними, ноосфера ототожнюється з «інформаційним полем», що заповнює вакуумний простір земної поверхні.