Роль інформаційних технологій в технічній творчості учнів 8-9 класів

Саме про це зазначено  у Національній доктрині розвитку освіти в Україні в XXI столітті: «Суспільству, що розвивається, потрібні сучасно освічені, моральні, підприємливі люди, які здатні самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, бути мобільними, динамічними, конструктивними фахівцями, володіти розвиненим почуттям відповідальності за долю країни» [26].

Досить часто ми стикаємося з небажанням учителів освоювати  комп'ютерні технології, яке викликане  незнанням. Саме незнання і породжує небажання. Але незнання не є першопричиною, а є наслідком декількох причин, які вже давно відомі, але, не зважаючи на час, не втрачають своєї актуальності. А саме:

• страх учителя проявити перед учнями свою некомпетентність;
• страх учителя від усвідомлення того, що є велика різниця між швидкістю розвитку інформаційних технологій та його (учителя) можливостями;
• складність в опануванні азами комп'ютерної грамотності самостійно, а потім у вдосконаленні набутих навичок у рамках підвищення кваліфікації;
• відсутність вільного доступу кожного вчителя до комп'ютерної техніки та Інтернету;
• відсутність методики використання ІКТ у процесі викладання конкретного предмету;
• складність у застосуванні навчального ППЗ безпосередньо на уроці;
• відсутність будь-якого стимулювання вчителя у цьому напрямку тощо.

І в результаті маємо  відсутність мотивації вчителя до нововведень. І це все при урахуванні того, що на 2009 рік комп’ютеризація загальноосвітніх навчальних закладів становить 99%.

Більшість цих проблем  не нові, їх намагаються вирішувати на рівні держави та регіонів. Існують  багаторічні цільові державні та регіональні програми, які фінансуються і виконуються, а проблеми залишаються. На жаль, необхідно констатувати - ми не встигаємо за потребами часу.

Тим не менше, з тих  семи проблем, що наведені вище, можна  відзначити певний прогрес. Кілька років  тому найгострішою проблемою була відсутність техніки в школах, більшість вчителів взагалі не замислювались про застосування ІКТ  у своїй практиці і перед ними не поставала проблема їх освоєння. Зараз пріоритети змінились. Техніка прийшла в школи, Інтернет став більш доступним, створено та апробуються ППЗ практично для всіх шкільних предметів і від учителів тепер вимагають все це використовувати. Але мотивації до цього в учителя як не було, так і нема, рядовий учитель опинився сам на сам з проблемою «Я і комп'ютер» [25, 47].

Повертаючись  до державної підтримки вчителя у вирішенні цієї проблеми, зазначимо, що розвиток інформаційних технологій задекларовано у провідних державних документах у галузі освіти як один за пріоритетних напрямів державної політики щодо модернізації шкільного навчання. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) реалізовується Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006-2010 рр. У світлі впровадження інформаційних технологій у шкільний педагогічний процес важливою подією було також підписання у 2003 році меморандумів про співпрацю між Міністерством освіти і науки України й корпораціями Microsoft та Intel, одним із проявів такої співпраці стали програми «Intel. Навчання для майбутнього» та «Microsoft. Партнерство в навчанні», головною метою яких є навчання вчителів застосовувати інформаційно-комунікаційні технології у викладанні навчальних предметів відповідно до Державного стандарту освіти України. Уже понад 100 000 вчителів України пройшли тренінг за програмою «Intel. Навчання для майбутнього» [25].

Не зважаючи на те, що тренінги за програмою проводяться  регулярно і кількість вчителів, записаних на них, не зменшується, програма не в змозі вирішити проблему широкомасштабної підготовки вчителів до використання ІКТ на уроках. У своєму виступі на Міжнародному форумі «Нові горизонти інформаційно-комунікаційних технологій в освіті», що відбувся в Києві 17 квітня 2008 року доктор педагогічних наук, професор Морзе Н.В. зазначила, що темпи підготовки вчителів за програмою та швидкість змін у інформаційних технологіях надзвичайно різняться. Якщо підготовка вчителів за програмою буде проводитись тими ж темпами, що і зараз, то можна буде говорити про підготовку всіх учителів в Україні лише у 2036 році, у той час, коли інформаційні технології змінюються що півроку [25].

І, якщо врахувати, що не всі випускники програми використовують набуті знання на практиці через різноманітні об'єктивні та суб'єктивні причини, то картина вимальовується зовсім невесела. На підтвердження цих слів наведемо цитату з експертної оцінки впровадження програми в Україні в 2006 році: «Розгляд анкет впровадження учасників тренінгів програми «Intel Навчання для майбутнього» дає можливість зробити наступні висновки:

1. Після завершення тренінгу частина учасників (близько 13%) так і не використовує комп'ютерні технології в навчальному процесі.
2. Серед можливих причин, на думку респондентів, які заважають впровадженню ІКТ у навчальний процес, можна вирізнити наступні:

• недостатнє програмно-технічне забезпечення навчальних закладів;

• невпевненість у навичках використання ІКТ у навчальному процесі;
• відсутність підтримки адміністрації;
• невпевненість в тому, що використання ІКТ покращить якість уроку;
• запропоновані методи навчання є неприйнятними для їх викладацької практики через недостатню адаптацію до специфіки викладання предмету» [10].

Як бачимо, навіть вчителі, що пройшли тренінг і, так би мовити, долучилися до процесу впровадження ІКТ в освіту, зазначають ті самі проблеми. Що ж казати про решту вчителів, які про комп'ютерні технології мають досить туманні уявлення? А таких левова частка.

Науковці зазначають, що успішне впровадження інформаційних  технологій в навчальний процес передбачає певну етапність цього процесу. Зокрема, перший етап передбачає аналіз матеріально-технічної бази шкіл та професійної компетентності вчителів щодо володіння ІКТ, їх підготовка та перепідготовка з питань опанування комп'ютерними технологіями, другий етап - безпосереднє впровадження ІКТ в навчальний процес школи як на уроках, так і в позааудиторній діяльності з використанням різних форм та методів роботи учнів з комп'ютером, третій етап полягає у тому, що кожний фрагмент навчальної діяльності учнів ретельно вивчається вчителем з метою аналізу досягнутих результатів та виявленні типових та індивідуальних труднощів. На основі цього аналізу вносяться корективи в педагогічну роботу [35].

Мусимо констатувати, що перший етап розпочався ще в 90-тих роках XX століття і триває досі, а другий етап хоча і розпочався, але носить перманентний характер і не набув масштабності в межах держави. У різних регіонах країни він відбувається з різною інтенсивністю і, як правило, тримається, у першу чергу, на ентузіазмі вчителів. Ми протягом досить тривалого часу формуємо у вчителя інформаційну грамотність, тобто вміння та навички роботи з інформацією та інформаційними технологіями, тоді як уже давно необхідно формувати у педагогів інформаційну культуру користувача. Як зазначає О.А. Снігур: «Фахівець, який володіє інформаційною культурою, повинен знати про можливості використання в своїй повсякденній і професійній діяльності інформаційних технологій. Вміти аналізувати інформацію, знати особливості інформаційних потоків у своїй галузі діяльності, усвідомлювати необхідність використання нових інформаційних технологій у галузі своєї професійної діяльності» [38]. Але для цього необхідна науково обґрунтована нормативна база, яка досі не створена

1.2 Суть і  основні поняття технічної творчості учнів 8-9 класів

Технічна творчість  учнів - наймасовіша форма залучення  їх до творчості. У визначенні поняття  «дитяча технічна творчість» існують  дві точки зору - педагогічна і психологічна.

Педагоги розглядають  дитячу технічну творчість не тільки як вид діяльності, направлений на ознайомлення учнів з різноманітним  світом техніки, розвитку їх здібностей, але і як один їх ефективних способів трудового виховання і політехнічної  освіти. Психологи в дитячій технічній творчості більше уваги приділяють своєчасному виявленню здібностей учнів до певного виду творчості, встановленню рівня їх формування і послідовності розвитку. Іншими словами, в процес управління творчою діяльністю учнів психологи включають методи правильної діагностики творчих здібностей, які допоможуть зрозуміти в якому виді діяльності і за яких умов учні зможуть найбільш продуктивно проявити себе. Таким чином, з урахуванням педагогічної і психологічної точок зору дитяча технічна творчість - це ефективний засіб виховання, цілеспрямований процес навчання і розвитку творчих здібностей учнів в результаті створення матеріальних об'єктів з ознаками корисності і новизни [9, 45].

Нове в дитячій технічній  творчості, в основному, носить суб'єктивний характер. Учні часто винаходять вже винайдене, а виготовлений виріб або ухвалене рішення є новим тільки для його творця, проте педагогічна користь творчої праці безперечна. Результат творчої діяльності учнів - комплекс якостей творчої особи: розумова активність, прагнення здобувати знання і формувати уміння для виконання практичної роботи, самостійність в рішенні поставленої задачі, працьовитість, винахідливість і ін.

Технічна творчість  знаходиться в складному взаємозв'язку із звичайним мисленням. По-перше, воно розвивається на основі звичайного мислення, тобто всі складові компоненти звичайного мислення властиві і технічному. Наприклад, однією з найважливіших операцій звичайного мислення є порівняння. Виявляється, без нього немислимо і технічне мислення. Те ж можна сказати і про такі операції мислення, як зіставлення, класифікація, аналіз, синтез і ін. Характерним є тільки те, що перераховані вище операції мислення в технічній діяльності розвиваються на технічному матеріалі. По-друге, звичайне мислення створює психофізіологічні передумови для розвитку технічного мислення. В результаті звичайного мислення, розвивається мозок дитини, його асоціативна сфера, пам'ять, гнучкість мислення [9, 40].

В той же час понятійно-образний апарат звичайного мислення не має в своєму розпорядженні тих понять і чинів, які необхідні для технічного мислення. Та і самі поняття по характеру в звичайному мисленні і технічному відрізняються між собою. Наприклад, поняття, взяті з технології металів, включають відомості з різних наук (фізики, хімії і ін.). Вони є не механічним конгломератом відомостей, а є єдністю істотних ознак технологічного процесу або явища, що розглядається з погляду різних наук.

Але найважливішим є  те, що в процесі технічного мислення не ставляться дві відносно самостійні задачі: формування понять, знань і навчання прийомам їх використання. Тут немає проблеми застосування знань, тому що вона стоїть завжди сама собою. Вказані дві задачі злиті воєдино в часі, бо технічне поняття (яким би абстрактним воно не було по духу), за змістом своєму націлено на практичне використання тобто має прикладний характер.

В технічному мисленні на відміну від звичайного мислення істотно відрізняються і образи, якими оперує учень. Відомості про  форму технічного об'єкту, його розміри і інші особливості задаються не готовими зразками, як в звичайному мисленні, а системою абстрактних графічних знаків і ліній - кресленням. Причому креслення не дає готового образу того або іншого поняття, його потрібно самостійно відрекомендувати. Технічні образи, як правило, складні по структурі, мають складну просторову залежність і співвідношення. Крім того, вони знаходяться в безпосередній взаємодії, в динаміці. От чому при рішенні виробничо-технічних задач дуже важко, а у ряді випадків і неможливо представити кінцевий результат. Будь-яке технічне рішення повинно бути піддано практичній перевірці. Нова машина або виріб, технічний процес не впроваджуються в масове виробництво без попередньої перевірки на дослідних зразках. Як і в звичайному мисленні, технічні  образи,  будучи найважливішим компонентом технічного мислення, не виключають абстрактного мислення. Розглянуті вище особливості технічного мислення наштовхують на висновок, що формування його основних компонентів повинно здійснюватися не тільки в процесі навчання, але і у всіх видах позакласної роботи по технічній творчості [36].

Особливу увагу в  процесі технічної творчості  учнів повинно надаватися формуванню технічних понять, просторових уявлень, умінь складати і читати креслення  і схеми. В процесі технічної творчості учнів неминуче удосконалюють свою майстерність у володінні верстатним устаткуванням і інструментами.

Важливе значення технічна творчість має для розширення політехнічного кругозору школярів. В процесі творчої технічної  діяльності учні стикаються з потребою в додаткових знаннях про техніку: у вивченні спеціальної літератури, ознайомленні з новинками техніки, консультаціях фахівців.

Творчі здібності розвиваються протягом усього життя особистості  завдяки засвоєнню нею суспільно - історичного досвіду. Особливо інтенсивно цей розвиток відбувається в школі. Саме тут у дітей часто виявляються здібності до найрізноманітніших видів діяльності, у тому числі й творчої. У цей період дуже важливо виявити і стимулювати такі прояви. І в цьому плані величезні можливості має освітня галузь “Технології”, предмети якої найбільш підходять для організації стимулювання творчого мислення. У процесі їх вивчення можна ознайомитися зі зразком творчого досвіду, нагромадженого історією розвитку виробництва оволодіти різноманітними прийомами переносу знань. їх практичного значення [1, 24].