Роль інформаційних технологій в технічній творчості учнів 8-9 класів

У людській свідомості мислеформи зберігаються в дуже компактному виді, нагадуючи  своїми властивостями маленькі кусочки голографічних пластин: оживаючи у свідомості, вони створюють цілісний ефект реальності одержання інформації, що відбувається незалежно від первинного джерела.

Відомо, що навіть сама алогічна ідея, будучи впровадженої в глибинні шари свідомості, робить на поводження людини такий же вплив, як й об'єктивно існуючі обставини.

Під впливом особистісного  резонансу людина із самого раннього віку сприймає саме ту інформацію, що життєво  важлива для існування й (або) розвитку організму. Зрозуміло, що подання  про світ не вичерпуються розглядом  тільки фізичної сторони його прояву. Після того, як надзвичайна залежність дитини від матері небагато слабшає, приблизно у віці від двох до чотирьох років, для нього дуже важливо довідатися, хто такий він сам, яка його роль у цьому світі. Коли людина виростає, у нього можуть з'явитися більше різноманітні знання про свою особистість і свої здатності. Завжди існує вибір: продовжити формування захисних механізмів (влада, слава й т.п.) або розкривати свою особистість через самопізнання, відчуття впевненості в собі, творчість. В умовах економічної кризи в педагогіці загострилася проблема вироблення таких методів виховання й навчання, які допомагали людині усвідомити, що в нього при будь-яких обставинах залишається право вільного вибору свого внутрішнього стану [28].

Дуже багато чого тут залежить від спрямованості уваги, що піддається контролю й корекції. Наше життя наповнене такою кількістю інформації, що свідомість щоб уникнути ми бажаємо використати в цей момент. У зв'язку із цим необхідно звернутися до проблеми потреб і мотивів. Для життя й розвитку людини необхідна наявність більш-менш стійкої емоційної й пізнавальної спрямованості особистості до предметів й явищ дійсності, що одержала назву в психології "інтерес". Інтереси - найважливіша рушійна сила діяльності людей у всіх сферах громадського життя. Починаючи формуватися в ранньому віці, інтереси заглиблюються, диференціюються, а в міру формування світогляду й виникнення цілісної орієнтації особистості складається вибірковість інтересів.

Більшість із існуючих на сьогоднішній день визначень інформації, незважаючи на розходження, мають щось загальне: вони припускають існування принаймні чотирьох компонентів. Крім властиво переданої  інформації, це суб'єкт, що передає інформацію; суб'єкт, що сприймає інформацію; а також як окремий компонент виділяється процес пізнання об'єкта, про яке передається інформація.

Свідомий вибір створює потужну  внутрішню квантову "хвилю інтересу", що проходить через все поле свідомості, свідомо або направлено несвідомо  живучими в ньому мислеформами. Лауреат Нобелівської премії Р. Сперрі показав, що мислеформи володіють "потенціалом причини", тобто здатністю викликати події й впливати на них. У результаті виникає поле, що створює й підсилює ефект фокуса свідомості [43].

Діяльність людини формує його свідомість. Інформація впливає на наше життя, оскільки ми виділяємо її як особистісно значиму.

Все вищесказане дозволяє зробити  висновок: щоб при передачі інформації максимально розкрити потенціал  ситуації, необхідно настроїтися  на потенційні позитивні здатності того, до кого звернена інформація, і прикласти зусилля для активізації хвилі його інтересу. Ніж більше творчим буде підхід, тим більшого успіху можна досягти.

Глянемо на вищевикладене  з позицій педагогіки. Використання генетичної інформації в реальній педагогічній практиці практично неможливо. До творчому, що відтворить уяві учнів учитель може звертатися тільки в рідких, особливих випадках через особливу тонкість і специфічність цього інструмента мислення. Отже, єдиним реальним шляхом відновлення й інтенсифікації навчального процесу залишається включення в нього інших, не слухово-вербальних способів пред'явлення інформації. У першу чергу мова йде про інформації зорової й слуховий (невербальної). Подальшим кроком на цьому шляху є комплексне пред'явлення різнорідної, але взаємозалежної за змістом інформації в одночасному сполученні. Саме такі можливості відкриває сучасна комп'ютерна техніка, зокрема - т.зв. технології мультимедіа [38]. Крім того, своєрідність сучасних Windows-технологій, закладена в них можливість довільно набудовувати практично будь-який елемент інтерфейсу дозволяють якоюсь мірою "олюднювати" комп'ютер, пристосовувати до власних смаків зовнішній вигляд екрана, образну, колірну й звукову обстановку (звичайно це називається терміном "оточення"), наділяти ПК деякими рисами особистості його власника. І особливо істотно те, що в процесі самостійної роботи за ПК, маючи доступ до більшого й різноплановим масивам інформації, учень неминуче буде відволікатися від основного стрижня навчальної програми, буде намагатися "заглянути" у сусідні розділи й дисципліни. У таких умовах формований їм звід знань ніколи не зможе бути строго уніфікованим - він завжди буде особистісним, а це - саме вагоме свідчення того, що комп'ютерне навчання істотне збагачує методичний арсенал сучасної педагогіки й відкриває нові більші можливості для вільного, всебічного розвитку особистості тих, яких навчають [44].

У процесі комп'ютеризації школи у центрі уваги перебувають 3 аспекти проблеми:

1. устаткування;
2. підготовка вчителів;
3. програмне забезпечення.

Проблематика перших двох пунктів тією чи іншою мірою  вже зачіпалася, тому зупинимося на третьому з них.

Програмне забезпечення є важливим чинником, що робить великий вплив  на якість комп'ютерного навчання. До теперішнього часу у світі створений величезний фонд навчальних програм, частина яких використається на території нашої країни. Цей фонд регулярно поповнюється самодіяльними програмами власного виготовлення. Для орієнтування в масі цих матеріалів необхідно певна класифікація.

З безлічі типів комп'ютерних навчальних програм можна виділити 3, що одержали найбільше поширення:

1. Готові до застосування спеціалізовані  навчальні (дидактичні) програми, які  спеціально написані для надання  допомоги учням і викладачеві  в навчанні. Спеціалізовані навчальні програми є готовим до застосування програмним продуктом, що використається викладачем і може виступати як засіб індивідуального користування тим, яких навчають, або як основа для проведення викладачем групових занять у навчальній аудиторії. У таку програму втручатися не можна - можна тільки дозувати міру її використання. Замкнутість, таких програм може розцінюватися як недолік, оскільки вона покладає більшу відповідальність на розроблювачів у плані опори на зразкові стандарти й типові дидактичні матеріали.

2. Все більше використання здобуває  моделювання в навчальних цілях,  тобто використання комп'ютерної моделі, з якої ті, яких навчають, вивчають те або інше навчальне явище, виробничий процес, наукове положення. Творча активність - найбільш важлива можливість, що надається тут тому, якого навчають. Дії з моделлю найчастіше можна вдало сполучати з ігровими ситуаціями.

3. Інструменти-програми-інструменти, які являють собою деяку програмну оболонку, що припускає заповнення її різноманітним конкретним предметним змістом. Програми такого типу можна визначити як організований на базі ЕОМ комплекс засобів апаратного й програмного забезпечення, призначений для організації діалогової навчальної взаємодії й утворюючу програмну оболонку, пристосовану для заповнення різним навчальним матеріалом користувачем-непрограмістом [27].

Новий виток  розвитку програмного забезпечення викликав до життя більші навчальні  програми на компакт-дисках, що використають тривимірну графіку й величезні  масиви даних. Паралельно розробляється програмні педагогічні засоби, що відкривають доступ до самостійного створення власних навчальних програм кожному практику-педагогові-практикові (без звертання до мов програмування).

У рамках кожного типу до теперішнього часу створений досить значний фонд повноцінних програм, що одержали досить широке поширення, розповсюджуваних через торговельну мережу й реально використовуваних у навчальному процесі. Прикладом можуть служити чотиритомна серія на CD-ROM "Повне зібрання навчальних і розвиваючих програм для дітей", комплекти пізнавальних ігор московської фірми "Микита", комп'ютерні енциклопедії фірми "Кирило й Методій", путівник по музеях Києво-Печерської Лаври, і т.д. Не всі вони використаються однаково широко. Частіше й легше всього входять у практику програми, повністю завершені, "прив'язані" до конкретних тем і дисциплін і готові до негайного включення в роботу. Програми типу енциклопедій і путівників використаються, в основному, епізодично, оскільки в цьому випадку на кожного вчителя покладає відповідальність за попереднє ознайомлення з такою програмою й за узгодження логіки своїх уроків із закладеним у неї змістом. Програми третього типу - інструменти-програми-інструменти або програми-оболонки - використаються вкрай рідко, оскільки припускають повне співавторство, тобто власна побудова змісту комп'ютерних уроків кожним окремим учителем [11].

З появою недорогих персональних комп'ютерів (ПК) пов'язано зародження комп'ютерної дидактики, яка у  міру вдосконалення носіїв інформації, розвитку апаратних і програмних засобів постійно розширяє сферу свого впливу в системі вищої освіти.

З погляду багатьох дослідників, для створенняефективних комп'ютерних  повчальних комплексів потрібне методологічне  обґрунтування шляхів застосування і перетворення педагогічних знань і психологічних концепцій.

Світ змінюється з  надзвичайною швидкістю. Усі ми, бажаємо  цього чи ні, стали не лише свідками цього процесу, але й його учасниками. Відбувається переоцінка багатьох цінностей, від духовно-культурних до матеріально-економічних, перехід від нестримного прагнення кількісних показників економічного розвитку до покращення якості життя, стабільного розвитку та екологічної безпеки. За даних умов виникає гостра необхідність створення такого суспільства, яке займалось би безперервним збільшенням «розумової сили» роду людського. Надзвичайно важливим стає масова освіта, вибудована на засадах фундаментальних досягнень науки. Сучасна система освіти виникла в умовах індустріального суспільства, яка діє за схемою: «виробництво - освіта - наука». Займаючи нішу між виробництвом та наукою, освіта повинна відповідати як рівню розвитку суспільного виробництва, так і стану науки [53].

До другої половини XX століття крайні елементи цієї системи - виробництво та наука - розвивались досить швидкими темпами, у той час як освіта еволюціонувала досить повільно. Як наслідок виникли досить глибокі протиріччя між виробництвом та наукою, з одного боку, та освітою, з іншого.

Наприкінці 60-х - початку 70-х років XX століття став вимальовуватись  магістральний напрямок розвитку сучасної системи освіти - курс на індивідуалізацію, самостійність навчання як визначальної умови становлення творчої особистості. Такому рішучому повороту сприяють принципово нові можливості отримання, засвоєння та, відповідно, використання інформації. Усе це призвело до якісних змін у системі освіти. Стало зрозуміло, що існуюча традиційна система освіти потребує суттєвих змін. Для цього необхідно знати потреби майбутнього, якісно трансформувати структуру системи освіти, націоналізувати її зміст, здійснити зміни в методиці навчання з урахуванням інтересів індивіда, що навчається, врахуванням швидкого старіння отриманих знань, подання в процесі навчання випереджаючої інформації, навчання вчитися усе життя та самостійно тощо. Важливим також є встановлення правильного балансу між стандартизацією та варіативністю в навчальних програмах, використання широких можливостей інформаційної техніки в процесі навчання. Саме такі зміни відбуваються в сучасному суспільстві. Цей процес відбувається неоднорідно, у різних країнах виробляються власні шляхи досягнення якісних змін у процесі навчання, якісь країни розвиваються швидше, у якихось цей процес повільніший через різні суспільно-політичні та економічні причини. Тим менше процес вирівнювання системи «виробництво - освіта - наука» відбувається, і він пришвидшується та дає більш ефективні та якісні зміни за умови застосування інформаційних технологій [18].

На жаль, не всі освітяни усвідомлюють неминучість інформатизації навчального процесу, необхідність оволодівати новими формами та методами роботи, залучаючи до процесу викладання і комп'ютер, й Інтернет, і різноманітні мультимедійні засоби. У колі освітян постійно ведуться дискусії, чи потрібний комп'ютер і все, що з ним пов'язано на уроці. Є палкі прихильники таких нововведень і такі ж палкі противники. У кожного з них є вагомі аргументи, але досить часто такі дискусії ведуться без врахування сучасної картини світу. Ніби ті, хто навчає у школі, й ті, хто вчиться, живуть в якомусь особливому відірваному від реального світі. А, значить, проблема використовувати комп'ютер чи ні для них стає лише формальною. Дійсно, за таких умов можна пояснити теорему Піфагора, правила правопису або особливості хімічної реакції за допомогою звичайної дошки та крейди. Навіщо для цього опановувати складний електронний інструмент? Це і безпечніше, і менше затрат, і, що особливо важливо, добре знайоме і випробуване не одним поколінням учителів. Але ж діти, навчаючись та закінчуючи школу за таких умов викладання, не отримають найголовнішого - вони не знатимуть, що робити з отриманими знаннями далі. Так би мовити, пасивні знання зараз мало чого варті. Суспільство потребує людей, що вміють самостійно визначати потреби, здобувати інформацію, аналізувати її та синтезувати нові знання. І важливо, щоб ці люди все це робили досить швидко, використовуючи сучасну техніку та спираючись на найновіші наукові досягнення. Лише за таких умов можливий успіх. Перефразовуючи давно відому істину, можна сказати, що зараз мало розказати про рибу та показати, як її ловити, мало дати вудку і навчити нею користуватися, треба зробити так, щоб учень намагався самостійно вдосконалити і процес, і приладдя, тим самим прокладаючи власну дорогу до успіху [41,54].

Сучасні учні - діти вже  нового інформаційного суспільства, на відміну від більшості вчителів, які виросли, здобули освіту та досягли певних кар'єрних успіхів за часів суспільства індустріального. Саме тому бачення мети та засобів навчання часто в учителів та учнів не збігаються. І учні цілком виправдано вважають своїх учителів не здатними дати їм те, чого вони потребують, уроки в школі стають нудними, а знання, які вони отримають на уроках, непотрібними. Діти рухаються в ногу з часом, а вчитель, натомість, намагається їх наздогнати і при цьому зберегти певний статус.

Ще однією особливістю  сучасного суспільства є гостра потреба безперервного навчання протягом усього життя. Особливо це стосується вчителів, які як лакмусовий папірець повинні реагувати на нові виклики  та потреби суспільства, що змінюється, пам'ятаючи, що вони не просто дають знання своїм вихованцям, во ни готують їх до життя у цьому суспільстві, а значить, зобов'язані зробити все, аби їхні учні могли легко в ньому адаптуватися.