Предмет та основні категорії педагогіки

РОЗДІЛ 1  ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

Тема 1. Предмет та основні категорії  педагогіки.

 

1. Педагогіка  як  наука  і навчальний  предмет.
2. Структура  педагогічної  науки.
3. Основні  категорії  педагогіки.
4. Зв'язок  педагогіки  з  іншими  науками.
5. Характеристика  основних  течій  сучасної  педагогіки.

 

 

Література:

1. Н. П. Волкова « Педагогіка», посібник, Київ, видавничий центр «Академія» 2001.
2. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Видавничий центр "Академія"
3. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. Навч. посібник – К., 1995.

 

1. Педагогіка  як  наука  і навчальний  предмет.

Педагогіка  – це фундаментальна суспільна наука, яка вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності, а також функціонування системи освіти.

Педагогіка  – це є фундаментальна суспільна  галузева наука.

Педагогіка  як система знань про навчання, виховання і систему освіти, може вважатися найдавнішою. Адже людство  з самого початку свого існування, завдяки саме цій системі передавало досвід від одного покоління до іншого. Але як наука, педагогіка оформилася саме завдяки Яну Амосу Коменському. Пізніше, на межі 19-20 століть, вже з системи педагогічних наук відділилася психологія, яка з самого початку розвивалася в надрах педагогіки, психологічні знання, ідеї і доктрини були спрямовані на забезпечення завдань, пов'язаних з навчанням і вихованням.

 Саме поняття  "педагогіка" має дуже давню  історію. Виникло воно ще в  часи Давньої Греції і походить  від слова "педагог", що початково означало людину або раба, який супроводжував дитину свого рабовласника до школи.

Джерелами педагогіки є:

• педагогічна  спадщина  минулого
• передовий  педагогічний  досвід
• народна  педагогіка
• педагогічні  дослідження

 

Об’єкт  педагогічної  науки -  цілеспрямований  процес формування  особистості  і  колективу, який проходить  в  усіх  сферах  суспільства.

 

Предмет  педагогічної  науки -  сама  людина  сутність  її розвитку і формування, визначення  на цій  основі  теорії  та  методики  виховання, як спеціально організованого  педагогічного процесу.

На  сучасному етапі педагогіка покликана  вирішувати, зокрема, такі

завдання:

• вдосконалення змісту освіти;
• вироблення принципово нових
• засобів навчання, навчального обладнання;
• підготовка підручників відповідно до вдосконалення змісту освіти;
• комп'ютеризація праці вчителя;
• вироблення нових і модернізація наявних форм і методів  навчання;
• підсилення виховної ролі уроку;
• вдосконалення змісту й методики виховання;
• удосконалення політехнічної підготовки учнів, їх професійної орієнтації та підготовки до праці;
• вироблення шляхів демократизації та гуманізації життя й діяльності школи.

 

2.Структура   педагогічної  науки.

Педагогіка  є галузевою тому, що має власну галузеву структуру і складається  з різних педагогічних наук.

 

Структура педагогічних наук

1) Загальна педагогіка  – наука, яка вивчає основні  закономірності здійснення навчально-виховної  діяльності і функціонування  освіти.

2) Вікова педагогіка  – це педагогічна наука, яка  вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності з урахуванням вікових особливостей людини. Тут можна також навести також таку науку, як андрагогіка – педагогіка дорослих.

3) Історія педагогіки  – наука, що вивчає минуле  педагогіки і відбирає той  досвід, що може бути використаний в наш час.

4) Порівняльна  педагогіка – вивчає особливості  здійснення педагогічної діяльності  в різних країнах з метою  визначення позитивного педагогічного  досвіду для вітчизняної системи  освіти.

5) Дидактика  – це теорія навчання.

6) Теорія виховання .

7) Соціальна  педагогіка.

8) Спеціальна педагогіка- галузева педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності в соціально-нестандартному середовищі.

Спеціальна  педагогіка підрозділяється на такі науки:

• олігофренопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності в середовищі розумово-відсталих людей;
• тифлопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі людей з порушенням зору;
• сурдопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі людей з порушенням слуху
• логопедагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі людей з порушенням вимови;
• дефектологія – вивчає особливості впливу різних фізичних та психічних вад на навчально-виховний процес;
• пенітенціарна педагогіка – здійснення навчально-виховної діяльності у середовищі в'язнів (порушення волі).
• ресоціалізаційна педагогіка – вивчає закономірності здійснення навчально-виховної діяльності з метою соціальної адаптації людей, які відбули покарання або таких, які перенесли тривалі хвороби;
• ревалідаційна педагогіка – це педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності в середовищі фізично або психічно ослаблених людей (не хворих, а саме ослаблених!);

9) педагогіка  превентивна – це педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності з метою запобігання вчинення суспільно-небезпечних дій.

Альтернативна педагогіка – це або напрямок розвитку сучасної педагогічної думки, який є  в багатьох відношеннях антиподом  традиційній педагогіці.

З точки зору альтернативної педагогіки, вся педагогіка що існувала донедавна є тоталітарною, маніпуляційною, оскільки передбачала  здійснення впливу людини на людину (маніпуляцією іншою людиною).

9. Соціальна педагогіка – це галузева педагогічна наука, яка вивчає особливості здійснення навчально-виховної діяльності в соціально-стандартному середовищі. Але це не є найголовнішою рисою. Соціальна педагогіка вивчає вплив соціального середовища на ефективність навчальної діяльності.

До педагогіки соціальної відносяться:

1) педагогіка  праці – вивчає здійснення  навчально-виховної діяльності в  умовах виробничих відносин;

2) педафтологія  – вивчає особливості формування  особистості вчителя-викладача;

3) професійна  педагогіка (в західній педагогіці як підрозділ соціальної педагогіки, у нас – окрема наука).

3.Основні   категорії  педагогіки.

Найважливіші педагогічні категорії — виховання, освіта і навчання. Вони охоплюють сукупність реальних явищ, теоретичних і практичних питань, що належать до предмета педагогічної науки.

Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Основне його призначення  полягає у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе  без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду.

Педагогіка  досліджує виховання як педагогічний процес, як систему засобів педагогічного  управління, як складний комплекс виховних впливів.

Поняття «виховання»  розуміють по-різному. У широкому розумінні — це процес формування особистості, що відбувається під впливом соціальних умов.

Виховання (в  широкому педагогічному розумінні) — формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного  колективу закладу освіти, яке  базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.

Виховання (у  вузькому педагогічному значенні) —  цілеспрямована виховна діяльність педагога для досягнення конкретної мети в колективі учнів. Виховання (в гранично вузькому значенні) —  спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком, який відбувається через взаємодію вихователя і виховуваного.

 

Одним з елементів  виховання є освіта.

Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань.

Термін «освіта» вживається на означення не тільки процесу розумового виховання і  підготовки до виконання певних суспільних функцій, а й результату цього процесу: певного рівня освіченості, ступеня озброєності знаннями, уміннями і навичками, а також характеру освіченості (неповна середня, повна середня або вища, загальна чи професійна освіта). Здобуття певної освіти відповідає і певному статусу людини в суспільстві, його вченому ступеню (згідно зі ст. 37 Закону «Про освіту» — бакалавр, магістр, кандидат, доктор наук).

Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного  досвіду, найважливішим засобом  опанування здобутками людської культури є навчання. Зв'язок між поняттями «навчання» та «освіта» настільки тісний, що їх іноді вважають ідентичними.

 

Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички.

Навчання не є механічною передачею знань учителем учням. Це — їх спільна праця, в якій викладання й учіння перебувають у єдності й взаємодії. Провідна роль у цьому процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал, спонукає їх до учіння, спрямовує та організовує їх пізнавальну діяльність, навчає засобам і прийомам засвоєння знань, умінь і навичок, перевіряє, контролює та оцінює їх працю. Учні засвоюють (сприймають, осмислюють, запам'ятовують) знання, перетворюють узагальнений наукою досвід людства на особисте надбання, набувають навичок та умінь оперування знаннями, використання їх для вирішення навчальних завдань і практичної діяльності.

 

Виховання, освіта і навчання — три найважливіші напрями педагогічної діяльності, які  органічно пов'язані між собою  і доповнюють один одного. Їх взаємозв'язок — одна з основних педагогічних закономірностей. Адже освіта як процес і як результат інтелектуальної та практичної підготовки людини до життя передбачає навчання в певних його формах, зокрема й самоосвіту. Вона тісно пов'язана з вихованням. Правильно організований процес виховання відкриває можливості для свідомого і глибокого опанування науковими знаннями. Це стосується і навчання, у процесі якого формуються світогляд, внутрішній світ учнів, їхня самооцінка ставлення до людей, до праці, до життя загалом.

Навчання неодмінно  виконує виховну функцію, а у  виховній роботі, в яких би формах її не здійснювали, обов'язкові певні елементи навчання: використання і застосування знань, пояснення, показ, наслідування, засвоєння та ін. Виховання — найбільш загальне і всеосяжне поняття. Як процес, діяльність воно спрямоване на вироблення певних норм поведінки людини. Освіта сприяє формуванню світогляду, набуттю певної суми знань. Це — складова виховання. Навчання ж — це процес здобуття освіти, у якому взаємодіють учитель та учень. Отже, попри те, що виховання, освіта і навчання тісно взаємопов'язані, їх не можна ототожнювати, оскільки вони мають свою специфіку, свої особливості.

 

4.Зв'язок  педагогіки  з  іншими  науками.

Педагогіка  пов'язана з філософією (етикою), соціологією, естетикою, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини та з іншими науками.

Філософія, соціологія, естетика допомагають педагогіці визначити  мету

людського буття і мислення, надають оперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання.

 

Психологія  вивчає закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка — ефективність виховних впливів, які спричиняють зміни у її внутрішньому світі та поведінці. Кожен розділ педагогіки спирається на відповідний розділ