Екологічне виховання

 Для  корекції мотивів емоційно-ціннісного  ставлення замало використання  природного середовища. Тут потрібні  також засоби впливу, що залучають  до цих процесів соціальне  середовище. Саме до таких засобів належать соціально-моральні логічні задачі, які використовую у своїй педагогічній роботі з дітьми. Вони містять проблему - проте не суто наукового змісту, а таку, що стосується взаємодії людини з природою.

 Діти  самостійно роблять вибір, визначають своє ставлення до предмета обговорення, придумують відповідні практичні дії.

 Зважаючи  на психологічні особливості  дошкільнят, соціально-моральні задачі  поділяються на такі, що передбачають:

 а)  розвиток співпереживання;

 б)  аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків.

Екологічні  свята

 Проведення  виховних заходів екологічного  змісту допомагає вихователю  розширити естетичне, пізнавальне,  оздоровче, практичне значення  природи в житті людини. Тому, проводячи екологічні свята, використовую  багатющий фольклорний матеріал, поезію про природу у співпраці з нашим музичним керівником. До проведення свят залучаються всі діти, і кожна окрема людина може проявити себе як індивідуальність.

 Організовую  екологічні виставки дитячих  малюнків, ілюстрацій до кожної  пори року, поробок з природного матеріалу; виставки до дня птахів, місяця тиші, тижня чистої води, міжнародного дня охорони природи. Допомагають у цьому мої вихованці, які проявляють свою активність, творчість, показують свої знання.

Отже, початкове відчуття навколишнього світу складається на етапі дошкільного дитинства: дитина отримує емоційне враження про природу, накопичує подання про різні форми життя. Таким чином, вже в цей період формуються першооснови екологічного мислення, свідомості, екологічної культури. Але тільки за однієї умови - якщо дорослі, які виховують дитину, самі володіють екологічною культурою: розуміють загальні для всіх людей проблеми і турбуються з їх приводу, показують дошкільникам прекрасний світ природи, допомагають налагодити стосунки з ним.

2.2. Очікувані результати

     Екологічне  виховання - процес педагогічно спрямований. Завдання вихователя - допомогти маленькому досліднику розібратись у розмаїтті  об'єктів і явищ природного середовища, викликати інтерес до нього, навчитись  бачити духовне благородство, милосердя і на основі цього виховувати прекрасне в собі, почуття любові до всього живого, бажання охороняти й примножувати все, чим багата рідна земля.

     В наш час охорона природи є  найважливішою справою держави, народу. Настав час керуватися правилами екологічного гуманізму, головна ідея якого - людина - частка планетарної родини з новою екологічною етикою, яка грунтується на шануванні всіх живих істот Землі. І завдання педагогів - максимально наблизити вивчення предмету до безцінного джерела знань - рідної природи .

     Проаналізувавши результати проведеної роботи, ми визначили  основні вимоги до вихователів:

• мати достатній обсяг знань про світ природи;
• демонструвати позитивний приклад поведінки в екологічному довкіллі;
• у процесі діяльності врахувати вікові можливості малят;
• під    час    роботи    головну    увагу    приділяти    моральній    та інтелектуальній спрямованості дітей;
• використовувати новітні дослідження науковців;
• врахувати наявний досвід дошкільників;
• будувати роботу на основі системного підходу, використовуючи календарно - перспективне планування;
• чітко формулювати і визначати програмові завдання (який вибирається   об'єкт, з чим знайомиться, чого навчається, що закріплюється, розвивається, виховується тощо);
• особливу увагу звертати на першорядну  значимість оточуючого світу та роль людини в його збереження;
• навчальний   процес   будувати   на   основі   живого   сприймання природного довкілля;
• добираючи інформацію, враховувати психологічні стимули, які сприяють кращому засвоєнню дітьми природничих знань (розпочинати ознайомлення з чогось цікавого, вагомого, що привертає увагу дитини - поведінка, спосіб пересування, зовнішня ознака);
• інформацію  про  живі  істоти  прагнути  подавати,  проводячи паралелі з людиною: влаштування гнізда, догляд за дитинчатами тощо;
• урізноманітнювати   роботу   активними   формами   та   методами ознайомлення з природою;
• в практику роботи впроваджувати такі ефективні форми організації праці з дитиною, як: тематичні дні, екологічні проекти, екологічні стежини;
• творчо    використовувати    передовий    екологічний    досвід    з екологічного виховання;
• налагодити систематичне екологічне просвітництво батьків вихованців;
• своєю діяльністю сприяти популяризації екологічного виховання серед широкого кола громадськості [8, 23].

     Одним з напрямків спільної роботи дошкільного закладу і сім'ї є організація праці дітей в природі і через неї вирішення завдань екологічного виховання.

     Оскільки  багато з дошкільнят у вихідні  дні та влітку провідують своїх бабусів  і дідусів у сільській місцевості, то вони мають можливість спостерігати за домашніми тваринами і допомагати старшим доглядати за ними. Це ж стосується і роботи на городі та в саду. Батьків дошкільнят загалом турбують екологічні проблеми, але вони не готові щось змінити у своїй поведінці і стилю життя.

     Нами встановлено, що необхідними шляхами в досягненні ефективності екологічного виховання старших дошкільників можуть бути: використання ефективних форм взаємодії дошкільного навчального закладу і сім'ї. Ці педагогічні умови є основою організації і проведення роботи дитячого садка і сім'ї з екологічного виховання дітей.

     Необхідність  підключення сім'ї до екологічного виховання обумовлена тим, що в сім'ї  здійснюється універсальне сімейне  спілкування, де на першому місці стоїть безкорислива любов батьків до своїх дітей; сімейне виховання більш емоційне, а це важливо для екологічного виховання. Другою причиною необхідності підключення сім'ї до екологічного виховання є те, що в сім'ї ще недостатньо ведеться робота з екологічного виховання дітей, а тому в дитячому садку необхідно коректувати все те негативне, що впливає на дитину в сім'ї і використовувати позитивне. Але для цього потрібна єдність в роботі дитячого садка і сім'ї, що передбачає повне розуміння завдань екологічного виховання вихователями і батьками, єдність мети, вимог, скоординованість дій [16, 55].

     Отже  перед дитячим дошкільним закладом стоять такі завдання:

-   засвоєння необхідних знань про  взаємозв'язки і залежності у  природі;

-   розуміння багатосторонньої цінності і необхідності природи для людини;

- оволодіння  нормами правильної поведінки  в природному середовищі: розвиток  потреби спілкування з природою  і уміння оцінювати стан оточуючого  середовища;

-   активізація діяльності на покращення  природного середовища.

     Вирішення цих завдань спрямоване на формування нової культури ставлення до природи, на подолання екологічної неграмотності.

     Розглянемо, як можна реалізувати перше завдання екологічного виховання, а саме: засвоєння необхідних знань про взаємозв'язки і залежності з природі. Для того, щоб вирішити це завдання діти повинні чітко уявити, що таке жива і нежива природа; для живої природи потрібна їжа, повітря; все живе росте і розвивається. Все це дуже легко показати дітям під час спостережень чи праці в куточку природи чи на городі. Так, наприклад, на городі можна посадити в землю насінину і камінець і поспостерігати за розвитком насінини і відсутністю життя у камінця. Подальшу роботу з дітьми доцільно провести у вигляді спостережень, під час яких дітей легко переконати в тому, що рослини без води, повітря і світла можуть загинути. Підвести дітей до формування узагальнюючих уявлень про наявність таких потреб у всього живого допоможуть розповіді вихователя про життя різних тварин і рослин. Всі ці знання повинні нести також інформацію про необхідність догляду за живими об'єктами природи і бережливе до них ставлення.

     Засвоєння дітьми знань про залежності між  життям об'єктів природи і задоволенням їхніх життєво важливих потреб дозволяє перейти вихователеві до ознайомлення із залежностями, які існують в середовищі мешкання тварин і рослин. Сюди відноситься залежність життя об'єктів природи від температури повітря, води, землі. Ці компоненти, впливаючи на рослинний світ, ведуть за собою зміни в тваринному світі, які мають свої яскраві особливості в кожній порі року і доступні для розуміння дітьми. Ознайомлювати дітей з такими залежностями можна під час спостережень та праці в природі в різні пори року. Восени, підгодовуючи птахів, увагу дітей слід спрямувати не лише на зміни зовнішнього вигляду рослин, на зміну поведінки птахів, але і на розуміння причин таких змін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                    ВИСНОВКИ 

     Екологічна  криза, що сьогодні набула загальнопланетарного характеру, створює реальну загрозу виживання людства. Складається враження, що вже немає жодного місця на планеті, яке було б екологічно благополучним. Тому, визначальним для розвитку екологічних проблем сучасності є формування екологічної свідомості, відповідальності. Це педагогічне завдання можна втілювати лише через освітню виховну систему на основі принципово нових ніж це було досі, ідей, методів, підходів, які враховували структуру екологічних знань, соціальні функції сучасної екології, традиції, звичаї, історичний досвід українського народу для того, щоб збагнути себе, своє місце в природі, зв'язки між природою і Всесвітом.

     Екологічна  освіта та виховання - одне із актуальних завдань сьогодення і шляхи його вирішення слід шукати негайно. Екологічне виховання передбачає перш за все, формування у дитини емоційного, бережливого ставлення до об'єктів природи, здатності бачити їх красу, а не детальні біологічні знання особливостей кожного виду рослин і тварин. У дошкільному навчальному закладі формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється у конкретній поведінці на емоційному рівні.

     Завдання  екологічного виховання – сприяти  накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення  берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

     Екологічна  філософія закликає нас до самообмежень у стосунках з довкіллям. Чи готові ми? Чи її положення є нашими внутрішніми  переконаннями? Чи стануть ними? Повинні  стати! Інакше про яку екологічну освіту і виховання можна вести мову? Саме екологічна освіта і виховання ставлять за мету докорінну зміну психологічних особливостей людини щодо її стосунків з природою, перетворення їх зі споживацьких на екологічно відповідальні, особисто значимі.

     Таким чином, в екологічному вихованні дошкільників необхідно відмовитися від багатьох стереотипів, які були сформовані в попередні роки. Природа не повинна розглядатися лише з утилітарної точки зору. Перш за все, необхідно показати дітям її унікальність, красу і універсальність (природа - середовище життя всіх істот, включаючи людину; об'єкт пізнання, задоволення її етичних і естетичних потреб; і лише потім - об'єкт людського споживання). Ми повинні охороняти природу не лише тому, що вона нам щось дає, а й тому, що вона самоцінна. Тобто девізом в роботі з дітьми повинно стати: «Не зламай - якщо можна, не рубай - якщо можна, пожалій - ти це можеш»!

     Сьогодні  можна стверджувати: екологічне світорозуміння формується в процесі засвоєння  екологічної культури суспільства, яка відображує досвід взаємодії людини і природи. Засвоюючи елементи екологічної культури, особистість стає екологічно вихованою. Це нова якість особистості, яка виявляється в системі особистісних утворень, у свідомості, діяльності, в емоціях і почуттях.

     Настав  час, коли основну мету екологічної  освіти слід вбачати у сприянні формуванню доцільної культури поведінки в  довкіллі і громадської відповідальності за його збереження, а також уміння приймати правильні рішення і  вирішувати екологічні проблеми