Екологічне виховання

 Отож  активність дитини доцільніше  розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є екологічні  екскурсії, спостереження, прогулянки.

  Спостереження - основний метод ознайомлення дітей з природою. Активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження факторів, початкових уявлень про об'єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

  Прогулянки - повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об'єктів природи, уявленнями про які складаються протягом тривалого часу.

 Одним  із основних методичних прийомів  розвитку естетичного сприймання  в моїй педагогічній практиці є спостереження на прогулянках за природою, до яких дієво готуюсь, обов'язково враховую особистість кожної дитини, а також настрій дітей, їх самопочуття.

 Поглиблено  і досконало ознайомлюючись з  матеріалами наукової літератури, дійшла висновку, що спостереження - це пізнавально спрямована діяльність дітей у природі; процес усвідомлення сприймання об'єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини.

 Розвиненість  і результативність здійснюваних  спостережень можливі за умови,  якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання, планувати послідовність дій, самостійно ставити короткочасну мету спостереження, фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень, а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

 Уміння  організувати спостереження залежить  від достатньої кількості систематизованих  знань та їх усвідомлення дитиною.  І саме спостереження є передумовою  формування пізнавальної діяльності.

 Найбільш  значущим в організації цього процесу є такі моменти:

- зміст  спостережень за живими істотами  складають: їхній зовнішній

 вигляд, способи функціювання (поведінка), компоненти  середовища

 існування  та особливі ознаки, які допомагають  пристосуватися до

 нього,  взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

- спостереження  з певної теми проводяться  протягом одного — трьох

 місяців  з невеликими інтервалами в  часі, завдяки ому у дитини

 формується  пізнавальний інтерес, емоційний  досвід;

- в  процесі сприймання природних  об'єктів важливу роль відіграють

 емоційні  почуття дитини.

 „Дивитися  і бачити! Слухати і чути!" —  такий девіз кожного спостереження,  кожної прогулянки.

 Екологічні  екскурсії визначаються в педагогіці  як форма і метод навчально-виховної  роботи, що дозволяє організувати  спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв'язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу.

 Широкий діапазон знань, умінь, навичок і понять моїм вихованцям дають заплановані, систематичні та проведенні в різні пори року екскурсії на природу.

 Змістом  таких екскурсій стали: обстеження  близької місцевості для формування  уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. Використовуємо необхідне обладнання для екскурсій: лупу, фотоапарат, фломастери, коробочки, мішечки, папки для гербарію.

 Сукупність  засобів, використаних на екскурсії,  дають дитині змогу зрозуміти,  яке значення має для людини  природа. На екскурсіях дитина  більш широко розкривається, пропускаючи  крізь серце красу довкілля. Збагачує  екологічні знання, привчає до культури поведінки.

 На  всіх етапах екскурсій сприяю  активізації пізнавальної діяльності  дітей, зміцнюю прагнення зберігати  та примножувати природні багатства.  Будь-яку екскурсію, навіть буденну  прогулянку до скверу чи парку,  перетворюю на захоплюючу, а використавши, наприклад, гру-змагання „Хто більше побачить красивого?", вчу дітей бачити красу в самій звичайній квіточці.

 Проводжу  екскурсії до лісу, які дуже  доцільно підводять дитину до  поняття, що кожне дерево чи  травинка дихає, як і людина. А дослідницька робота підтверджує, що дерево - це жива істота. Воно дихає, п'є, відпочиває, його „кров" циркулює, як і наша, людська. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути „серце" дерева - рання весна, коли пробуджується природа і починається сокорух. Тут же даються поняття про те, що ламаючи гілочку дерева, ми завдаємо йому болю, а коли зрізуємо дерево, воно „плаче". Діти надзвичайно тонко реагують на почуття.

 Спостерігаючи  водні ресурси — річку, водойми - діти одержують знання і про кругообіг води, і про те, хто живе у воді, чим живляться там живі істоти, яке значення має вода і для природи, і для людини. Вода - це життя, це сила, але в той же час, і страшна стихія, і які значні наслідки можуть бути, коли людина без міри втручається у природу.

 При  проведенні тематичної екскурсії  до ріки Уж використовую різноманітні  ігри. Наприклад, гра „Екологічна  рибалка" допомогла дітям усвідомити  залежність між живими організмами,  середовищем, їх життям та діяльністю людини. Діти розуміють, що потрібно оберігати водойми та річки від забруднення, бо без води неможливе життя на землі.

 Йдучи  на прогулянку чи екскурсію,  заздалегідь знайомлю своїх вихованців  з правилами та нормами поведінки,  що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини. Норми поведінки повинні бути зрозумілими дітям, доступними для сприймання.

 Наприклад:

- Усміхніться  і привітайте красу природи.

- Намагайся  не шкодити природі, зумій взяти  в природи знання та

 зберегти  захоплення.

- Не  порушуй дружбу рослин і тварин  з людиною.

- Будь  ввічливим гостем у добрих  господарів (лісових, лугових,

 садових).

- Зумій  запам'ятати бачене, пережити і  передати в малюнку та

 поділитися  з рідними, друзями.

 Таким  чином, екологічні екскурсії та  всі інші засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття - „екологічна культура", „екологічна свідомість" - зрозуміти їх сутність.

  Проблемні ситуації.

 Виходячи  з того, що основне завдання  виховної роботи - створення оптимальних  умов для розвитку активності  дошкільників, спонукати їх до  творчості й самостійності, використовую  проблемні ситуації.

 Проблемними  ситуаціями я стимулюю допитливість своїх вихованців, ставлю їх в умови практичного пошуку вирішення завдання. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують на активні пошуки відповіді, на розуміння зв'язків та залежностей часового, послідовного та причинно-наслідкового змісту. Разом із тим проблемні ситуації вчать дітей обґрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять їх до самостійних висновків. У змісті, проблемних ситуацій доцільно використовувати такі прийоми, як подача дітям варіативності ознак одних і тих самих об'єктів, явиш,; порівняння і зіставляння нових характеристик з відомими, поєднання художнього опису об'єктів та явиш природи, огляду їх реальних рис через безпосереднє сприймання.

          Методика використання проблемних ситуацій передбачає наявність у дітей навичок узагальнювати. Порівнюваність певної сукупності властивостей у ряді об'єктів живої і неживої природи, в її явищах вказує на присутність більш-менш суттєвих зв'язків між ними. Узагальнення може здійснюватись шляхом порівняння, яке виділяє загальне в ряді предметів, об'єктів, явищ, а також абстрагування.

 З  практики педагогічної роботи  мені відомо, що процес порівняння  можливий лише за умов, коли  дитина озброєна конкретними  знаннями про природу, знає  ознаки і властивості її об'єктів і явищ. Тому, у проблемній ситуації кожен вихователь має:

 а)  чітко ставити перед дітьми  завдання;

 б)  давати план пошуку відповіді  (що і як робити);

 в)  спонукати до самостійного пошуку  рішення;

 г)  створювати умови самостійних  висновків, обґрунтувань, суджень для

 практичної  перевірки цих висновків.

 Дидактичні  ігри та вправи екологічного  змісту

 Основна  форма вияву активності дошкільняти  - гра, яка водночас є для  нього головним способом пізнання  зовнішнього світу, основним елементом  дитячого розвитку, в тому числі і екологічного виховання.

 Дитину  захоплює здебільшого сам ігровий  процес: з трьох-чотирьох років  з'являються епізодичні, а від  п'яти-шести - систематичніше цільові  задуми й планомірне їх виконання.  У процесі гри, в дії, діти  не лише вчаться, а й переживають ігрове заняття, в результаті чого пережите закріплюється у психіці гравця сильніше й на довший час.

 Гра  — це творча та емоційна  діяльність дітей, сповнена радості,  природна і неповторна, і введення  її в освітній процес створює  емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності.

 Для  розвивання освітніх завдань,  виховання морально-вольових якостей  у дітей, використовую дидактичні  ігри екологічного змісту. Важливим  моментом у їх організації  є збереження структурних елементів  гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій.

 Для  створення ігрової мотивації,  опосередкованого навчання та  екологічного виховання використовую  і інші види ігор, зокрема сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами - сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, а також вправи екологічного змісту, які розвивають самостійність дітей, сприяють набуттю знань про навколишню дійсність. Мовні логічні завдання. Продуктивно-пізнавальні запитання.

         Однією з умов успішного екологічного виховання дітей є вміння педагога підбирати найефективніші форми пізнання природи ті методи засвоєння дітьми інформації про неї. Враховуючи зміст, мету і завдання екологічного виховання, поряд із традиційними спостереженнями організовую і проводжу із своїми вихованцями мовні логічні завдання.

 Мовні  логічні завдання - це розповіді-загадки  про природу, відповіді на які  дитина може дати лише в  тому випадку, коли чітко усвідомить  зв’язки і закономірності в  природі.

 Використання  логічних мовних завдань ставить  дитину в ситуацію, коли вона  змушена використовувати різні  прийоми розумової діяльності (порівняння, аналіз). Це активізує самостійність,  вміння добирати шляхи розв’язання  завдань, робити висновки, узагальнення.

 Зміст  і дидактичну мету логічного  завдання я визначаю у відповідності  з основною роботою з ознайомлення  дітей з природою. Зміст цих  задач використовується для закріплення  вже наявних знань у дітей,  навичок розумової діяльності, для  порівняння і зіставлення раніше набутих знань з метою підготовки дітей до сприймання матеріалу, складнішого за змістом, для розвитку дотепності, стимулювання інтересу і допитливості у пізнанні природи.

 Мовні  логічні задачі використовую  і для підтримання постійної  зацікавленості у дітей до природи, для розвитку в них вміння спостерігати, помічати зміни, які відбулися.

 Щоб  діти могли правильно розв'язати  будь-яку по складності мовну  логічну задачу, використовую різні  методичні прийоми : пропоную  їм пригадати, що вони спостерігали на прогулянці та екскурсіях, задаю навідні питання, виправляю помилки в їхніх міркуваннях, допомагаю правильно висловити думку.

 Активізуючи  розумову діяльність дітей, залучаю  їх до самостійного складання  мовних задач. При складанні  своїх мовних задач діти намагаються так передати характерні ознаки знайомих їм явищ, образів, щоб можна було їх відгадати за описом.

 Використання  мовних логічних завдань дозволяє  урізноманітнювати роботу з дітьми  як на заняттях, так і в повсякденному  житті, вирішувати завдання виховання та формування моральних якостей.

Емоційно-ціннісне ставлення до природи як складова екологічної культури особистості  формується в процесі соціального  розвитку дитини, і є, власне, засвоєнням соціально-історичного досвіду в  процесі активної взаємодії з природою, що сприяє формуванню особистого досвіду.