Екологічне виховання

Поняття «природа» — містке і багатогранне. Без природи життя неможливе. Природа без людини обійтися може, а людина — ні. Це - аксіома. Виховання без природи теж немислиме. Це положення знайшлo своє обґрунтування в науковій педагогіці, зокрема щодо її використання у вихованні дітей. З давніх-давен таку позицію займає українська етнопедагогіка. Про це свідчить велика кількість українських народних прислів'їв і приказок, загадок, притч, казок, оповідань про природу.

Прекрасна територія, родюча земля, багатство  вод, м'який, теплий, клімат — ось основна матеріальна, духовна, культурна і педагогічна перевага України. Схильність сприймати виховний вплив природи закладена в кожній людині генетичне, що зумовлено її споконвічним зв'язком з природою.

Поліфонічність  природи в людському житті визначає її функціональну багатоаспектність в підході до виховання дітей в сім'ї. Однак останнім часом серед батьків і вчителів чомусь набув поширення однобічний погляд на природу — тільки як на засіб милування та естетичних насолод. Насправді ж її педагогічний вияв значно ширший.

Поняття «природа» включає в себе різні  педагогічні поняття:

• наявні від народження нахили та здібності  дитини, тобто головні властивості  її організму, духу та розуму;

• вплив  довкілля — клімату, географічного положення, атмосферних перепадів, ландшафту, збіг різних обставин, соціального становища, харчування, місця проживання;

• дію  духовної сфери — родинно-побутової  культури, освіченості батьків, релігії, мальовничості пейзажів та краєвидів.

Постійний контакт з природою приводить дитину до засвоєння понять, слів, речень і вироблення зв'язного мовлення. Природа збуджує у дітей уяву, вчить логічно мислити на основі зіставлення наявних у навколишньому світі предметів і явищ, пізнання їх причин і наслідків, користі та шкоди, простору і часу. Природа є джерелом добра, її краса справляє величезний вплив на духовний світ людини.

        Отже, природа — це невичерпне джерело всебічного розвитку дитини, ефективний засіб формування її світогляду, виховання почуттів. Дуже важливо, щоб дитина уже з перших років відчула єдність з природою за допомогою дорослих, змінювала її, черпала з того джерела творче натхнення.

 Адже природоохоронна справа залежить від свідомості кожної людини, її відповідальності за долю рідної природи. Це вимагає підвищеної уваги до виховання дбайливого ставлення до її об'єктів, починаючи з дошкільного віку — періоду становлення основ майбутньої особистості.

Тому, необхідність екологічного виховання зумовлена наявністю світової екологічної кризи, причина якої криється у практичній діяльності людини, що обумовлена її антропоцентричною свідомістю. Основи свідомості, екологічної культури, ставлення особистості до світу природи закладаються в дошкільному дитинстві, що підтверджує вагомість використання цього сензитивного періоду для екологічного виховання особистості. У законі „Про дошкільну освіту” її роль визначається як провідна у формуванні особистості дитини, тому зміст освіти має виступати базисом становлення людини, а методи відповідати віковим особливостям дітей.

  Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує сучасних фахівців дошкільного профілю у виборі завдань та змісту роботи з дітьми старшого дошкільного віку таким чином, щоб не стільки озброювати їх певною сумою знань, скільки відкривати перед ними «науку життя», яка сприяла б формуванню творчих особистостей з розвиненим почуттям власної гідності та відповідальності за свої вчинки. Відповідно до вимог Базового компонента до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи. 
 
 
 

   Розділ  ІІ. ПРАКТИКА ВТІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ДНЗ 

2.1. Умови і досвід  реалізації екологічних знань дітей старшого  дошкільного віку.

    Серед актуальних завдань, які розв'язує сьогодні наш дошкільний заклад, чільне місце належить екологічному вихованню. І моє основне завдання як вихователя щодо екологічного виховання моїх вихованців полягає в тому, щоб навчити їх розуміти і любити природу; прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити потребу не лише милуватися, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкривати доступні для них явища.

 В  екологічному вихованні особливе  місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи,  задоволення властивої дитині  активності у взаємодії з навколишнім середовищем, можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.

 Екологічне  виховання дітей в цьому віці  детерміноване різноманітністю  властивостей об'єктів і явищ  природи, які є для них предметом  естетичної насолоди і систематичною спонукою до активності і пізнання. Тому у своїй роботі використовую такі прийоми, при яких спілкування дітей з природою залишало б у їх пам'яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.

 Таким  чином, ставлячи за мету виховати  дошкільника екологічно грамотним,  ставлю перед собою чіткі завдання, які вирішую з урахуванням  вікових та індивідуальних особливостей  дітей - дошкільнят, зокрема:

1. Формувати  елементи наукових знань про основні екологічні фактори у

 розвитку  живої природи (світло, температура,  волога, родючість ґрунту) та взаємозв'язки  і залежності, які виступають  в ній при їх

 наявності.

2. Розвивати  вміння класифікувати живу природу  (рослини - трави, кущі, дерева; тварини - за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.

3. Активізувати  знання і практичний досвід  дітей у різних видах діяльності  в природі 

(гра,  праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).

4. Показати  дошкільнятам живі барометри  природи — пристосування рослин  і тварин до змін у неживій  природі.

5. Познайомити  дітей з перлинами народної  мудрості про любовне,

 турботливе  ставлення людей до природи.

6. Стимулювати  допитливість та інтерес до  пізнання природи описами її

 об'єктів  та явищ у народній творчості  (народні прислів'я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір'я,  пісні).

 Даючи  дитині знання про природу,  обов'язково враховую принцип доступності та послідовності. Активність дитячого розуму, його спостережливість та допитливість, прагнення до творчості - це те, що має враховувати педагог, виховуючи бережливе, турботливе ставлення малюка до природи, почуття співпереживання до своїх менших друзів. Звідси стає очевидним, що екологічне виховання неодмінно вимагає від вихователя систематичності та послідовності в роботі, вміння підібрати найефективніші форми пізнання природи та методи засвоєння дітьми інформації про неї, завдяки чому можна якнайповніше розв'язувати поставленні завдання. Виходячи із змісту, мети, завдань екологічного виховання, можна зробити слідуючи висновки:

- щоб навчити  дітей любити та берегти природу,  потрібно передусім дати вихованцям  знання про неї; сформувати переконання у тому, що в природі немає жодного об'єкта тільки корисного або тільки шкідливого. Все в природі взаємопов'язане і має велике значення для існування людини і життя загалом; для удосконалення навчально-виховного процесу доцільно використовувати класичні та нетрадиційні форми, методи, прийом роботи; це допоможе дітям з'ясовувати, усвідомлювати причинно-наслідкові зв'язки у природі;

- щоб  сформувати вміння дітей бачити, відчувати, розуміти красу навколишнього світу та мати естетичну насолоду від спілкування з ним,

  важливо щоденно використовувати як приклад, ставлення до природи

 дорослих  людей ;

- завдання  екологічного виховання можна  вирішувати під час різних

 видів  дитячої діяльності, з ускладненням  діяльності, з набуттям

 індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні,

 морально-ціннісні  мотиви, які й спрямовують поведінку  дітей у

 природному  довкіллі.

 В  гуртку „Любителі природи " під моїм керівництвом діти виконують дослідницьку роботу з повітрям, водою, ґрунтом, рослинами; доглядають і поливають квіти в кутку природи.

 Ознайомлення  дітей з природою відбувається  наочно-діяльнісним шляхом. Тому  я використовую багато форм  та методів роботи, щоб дати  дітям екологічні знання:

• екологічні заняття всіх видів;
• дидактичні ігри вправи;
• екскурсії, спостереження;
• проблемні ситуації, мовні логічні завдання;
• праця в природі, дослідження;
• конкурси, вікторини;
• література, народний фольклор.

 Таким  чином, всі ці засоби навчання  та виховання дошкільників у  своїй сукупності дають їм  можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття — «екологічна свідомість», «екологічна культура» - зрозуміти їх сутність. А формуються ці поняття протягом всього життя.

 Природа  формує людину, ставить її на  вищий щабель розвитку, вчить людину бути Людиною. А від людини залежить стан екології, природного багатства, збереження природи від стихійного і безконтрольного її використання.

Отож, турбота  про довкілля є і турботою про  людину, її майбутнє, а те , що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.

 З  цією метою добираються і розробляються  серії занять, які сприяють вихованню  у дітей уявлення про те, що  Земля - наша спільна оселя,  і якою вона буде, залежить  від нас самих.

 Подаючи  дітям інформацію про навколишнє  середовище, застосовую пояснювально-ілюстративний метод (розповідь, пояснення, бесіда). Розповіді містять навчальні елементи, використовується цікавий природничий матеріал. Багато занять будуються у формі евристичної бесіди, з проблемними запитаннями, завданнями, які вирішуються під час бесіди з дітьми. Це дає дітям змогу вчитися порівнювати, аналізувати, використовувати вже набуті знання, розвивати логічне мислення.

 За  потреби пояснюю, доповнюю, вчасно  спрямовую роздуми дітей у  потрібне русло. Співпраця дорослих і дітей, партнерство, взаємоповага сприяють налагодженню гуманних стосунків між ними.

 У  роботі з дітьми практикується  використання наочності. Це різноманітні  ілюстрації, гербарії, альбоми (^Тварини  та рослини Червоної книги", таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об'єкти (рослини, вода, грунт).

 Творче  спілкування з природою - дієвий  метод екологічного виховання  і

 розвитку  кращих людських якостей.

 Отож, провожу заняття з милування природою, заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі.

 На  таких заняттях не нав'язуються  готові знання, а дається дітям  змога ділитися своїми почуттями,  і лише потім акцентується  на основному. Все це відбувається  на лоні природи, з поєднанням  музики, образотворчого мистецтва,  трудового виховання, валеології.

 Проводяться  тематичні заняття. Метою цих  занять у природі є установка:  дивитися і помічати, помічати  і відчувати, відчувати і думати, думати і творити.

 Надаю  перевагу індуктивному методу  пізнавальної діяльності. Спочатку  діти отримують інформацію під час спостережень, експериментування і тільки після того проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, доходять певних висновків. Екологічні заняття несуть дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно. Дитина заглиблюється думками в якусь деталь, зосереджує на ній всю увагу.

  Екологічні екскурсії. Спостереження. Прогулянки.

 Формування  знань про природу у повсякденному  житті є вирішальним фактором  у докорінній зміні ставлення  дітей до природи як світу невичерпних чудес, самостійних „відкриттів", джерелом нескінченного пізнання. Очевидно і цілком закономірно, що в процесі такого безпосереднього чуттєвого пізнання вихователь має формувати у дітей поряд із знанням, відповідальне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об'єктами та явищами.