Аналіз соціально-педагогічних умов сімейного виховання дітей молодшого шкільного віку

ж) Прислів'я

 Прислів'я створюється  всім народом, тому висловлює  колективна думка народу. У ній  міститься народна оцінка життя,  спостереження народного розуму. Народні прислів'я мають форму,  сприятливу для запам'ятовування, що посилює їх значення як  засобів виховання. Їх запам'ятовування  полегшується грою слів, різними  співзвуччями, римами, ритмікою, інколи  дуже майстерною. У даному випадку  поезія виступає як форма збереження  і поширення мудрості, досвіду  пізнавальної діяльності, що моделює  виховання і його результат-поведінка  [17,46].

 Кінцевою метою прислів'їв  завжди було виховання, вони  з подальших часів виступали  як педагогічні засоби. З одного  боку вони містять педагогічну  ідею, з іншого - надають виховний  вплив, несуть освітні функції,  оповідають про засоби, методи  виховного впливу, відповідних уявлення  народу, дають характерологічні  оцінки особистості - позитивні  і негативні, які, визначаючи  так чи інакше мети формування  особистості, містять заклик до  виховання, самовиховання, засуджують  дорослих, які нехтують своїми  педагогічними обов'язками [17,47].

з) Музика

 Музика - один з видів  мистецтва, який звернений до  почуттів, так як передає образи  емоційних різних станів людини. Не дарма музику називають  мовою душі, найтонші нюанси якої  буває важко передати іншими  видами мистецтва [17,56].

 Діти чуйно відгукуються  на все, що зачіпає їхні почуття  і уяву. Вони здатні з цікавістю  слухати класичну музику і  відрізняти справжнє мистецтво  від примітивного який представляє  естетичної цінності.

 По радіо, телебаченню,  вдома і на вулиці можна  почути низькопробну музику. Від  такої музичної продукції сумнівної  якості, на нашу думку, потрібно  оберігати дитини.

Музика викликає у дитини різноманітні відтінки почуттів, доставляє  йому насолоди, збагачують емоційне життя.

 Безперечно благотворний  вплив музики на формування  не тільки емоційної культури, а й морального вигляду, розумових  здібностей, на загальний розвиток  дитини, характер спілкування його  з однолітками і дорослими,  так як вона несе в собі  образи краси, добра, смутку, любові, світла.

Музика є одним із засобів  виховання і впливу на емоційну сферу  дитини. Музика - це мистецтво, і будь-які  його жанри впливають саме на чуттєву  сферу людини, на його емоції. Через  почуття музика дуже впливає на вчинки, на дії, на формування світовідчуття  і світогляду. Почуття і емоції - основний важіль його дій і поведінки.

 Дуже близька світу  дитини народна музика: пісні,  примовки. Російський дитячий музичний  фольклор пронизаний любов'ю до  дітей. 

 Російський народ завжди  славився своєю музикальністю,  любив співати, танцювати, грати  на музичних інструментах. А народні  умільці виготовляли різні музичні  інструменти: дудочки, гармошки, тріскачки, дзвіночки. Всі ці  інструменти розвивали слух, ритм, емоційну сприйнятливість дитини, формували його музичний слух. Багато росіян сучасні композитори  пишуть музику на фольклорні  мотиви. Так, для С. Солмин народна творчість стало джерелом натхнення, він створив у своїх дитячих фортепіанних п'єсах цілий ряд портретів різних казкових героїв. (Наприклад, "Жаба", "Коник", "Гіркі сльози", "Під дощем ми співаємо" та інше)

 Таким чином, музика  здатна обдарувати красою світосприйняття  та повнотою почуттів, спонукати  до піднесеного, подарувати неповторні  миті щастя, забарвити будні  і навіть підтримати у важкі  хвилини. Музика перетворює духовний  світ дитини. Натхненний музикою,  відчувши його красу, він перетвориться  всередині і дивиться на світ  чистими очима, відкритим серцем, не здатним створити зло [21,35].

і) Загадки

 Загадки розумні, високопоеиічним, багато несуть у собі моральну ідею. Відповідно вони впливають на розумовий, естетичне і моральне виховання. У глибоку давнину вони, мабуть, виконували всі ці функції. Але пізніше в них домінуючим початком стало розумове виховання.

 Загадки покликані  розвивати мислення дітей, привчати  їх аналізувати предмети і  явища з різних областей навколишньої  дійсності; причому наявність  великої кількості загадок про  одне й те ж явище дозволяло  давати всебічну характеристику  предмету [21,34].

 Але значення загадок  у розумовому вихованні далеко  не вичерпується розвитком мислення, вони також збагачують розум  відомостями про природу і  знаннями з самих різних областей  людського життя. Використання  загадок у розумовому вихованні  цінне тим, що сукупність відомостей  про природу і людської суспільстві  набувається дитиною в процесі  активної розумової діяльності [21,37].

 Ми зупинилися на  найбільш продуктивних засобах  виховання народної педагогіки, виділивши серед них фольклор, релігію, природу, літературу, рідну  мову, музику, прислів'я, казки та  загадки. 

 Важливими засобами  народного виховання є також  трудова діяльність дітей, традиція, обряд, гра. Про них піде  мова в матеріалах, присвячених  родинного виховання. 

Сім'я з позиції соціологів, являє собою малу соціальну групу, засновану на шлюбному союзі і  кровну спорідненість, члени якої пов'язані  спільністю побуту, взаємною допомогою, моральною відповідальністю [21,43].

 

 Зупинимося на питаннях  на сімейного виховання. 

Сімейне виховання (те ж саме - виховання дітей у сім'ї) - загальна назва для процесів впливу на дітей з боку батьків та інших членів сім'ї з метою досягнення бажаних результатів.

 Визначальна роль сім'ї  обумовлена ​​її глибоким впливом  на весь комплекс фізичного  і духовного життя дитини. Сім'я  для нього є одночасно і  середовищем проживання, та виховної  середовищем. За даними досліджень, сім'я тут відображає і школу,  і засоби масової інформації, і трудові колективи, і друзів, і вплив літератури і мистецтва.  Це дозволило педагогам вивести  досить певну залежність: успішність  формування особистості обумовлюється,  насамперед, сім'єю [21,44]. Чим краще  сім'я і чим краще впливає  вона на виховання, тим вище  результати фізичного, морального, трудового виховання особистості. 

 Підводячи підсумок сказаному вище, визначимо основні виховні функції сім'ї:

- Сім'я надає серйозне  виховний вплив на дитину, з  віком вона слабшає, але не  втрачається повністю (за умови  нормальної сім'ї) 

- В сім'ї формуються  кращі якості особистості; 

- Сім'я здійснює соціалізацію  особистості; 

- Сім'я забезпечує спадкоємність  традицій;

 Загальновідомо, що мати  і батько є першими природними  вихователями, в основі цієї родинної  близькості лежать, перш за все,  глибоку повагу і любов до  дітей і навпаки. 

 У наш час заповіти  народної педагогіки набувають  особливої ​​актуальності. У сім'ях  ростуть діти, яких батько і  мати повинні навчити жити, прищепити  їм якості, необхідні для досконалої  особистості, привчити до праці,  допомогти побачити в житті  близькі й далекі цілі, показати, як добиватися задуманого. Мистецтво  батьків полягає в тому, щоб  стати для дітей найближчими  і серцевими друзями, кому можна  довірити найпотаємніше і бути  впевненими, що їх зрозуміють [2,11].

 Зупинимося на питаннях  змісту виховання в сім'ї. Сім'я  зобов'язана формувати фізично  і психічно здорову, моральну, інтелектуально готову особистість,  готову до майбутньої трудової, громадської і сімейного життя.  Складовими компонентами змісту  сімейного виховання є відомі  напрями - фізичне, моральне, інтелектуальне, естетичне, трудове виховання. 

Фізичне виховання в наші дні виходить на перший план, тому що воно грунтується на здоровому способі життя, правильної організації розпорядку дня, загартовування організму, занятті спортом тощо [7,24]. Сьогодні це дуже актуально, так як відзначається погіршення екологічної обстановки в країні, поширення таких негативних впливів на дітей, як куріння, алкоголізм, наркоманія.

 Центральне місце в  системі фізичного виховання  займали в минулому дитячі  ігри, деякі з них і сьогодні  популярні і улюблені в дитячому  середовищі, наприклад: "Жмурки", "Козаки-розбійники", "Піжмурки" та ін Емоційне забарвлення, дух суперництва, активні рухові дії змушують дитину докладати значні фізичні та вольові зусилля, що розвиває витривалість, спритність, вправність, сміливість, відвагу. На жаль, доводиться констатувати той факт, що старовинні народні ігри йдуть з життя, хоча вони гідні відродження [7,23].

 Таким чином, фізичне  виховання вирішує багато завдань,  в тому числі розвиває волю, силу, витривалість, рухові навички,  спритність, швидкість, сприяє збереженню  здоров'я, відволікає від шкідливих  звичок, гартує організм і забезпечує  високу працездатність.

 Інтелектуальне (або розумова) виховання в сім'ї характеризується зацікавленим участю батьків у збагаченні дітей знаннями, формуванні потреби їх пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів і задатків.

 Серед основних джерел  знань були і залишаються книга,  читання, усний переказ. Необхідно  визнати, що читання гідною, особливо  класичної літератури не є  серйозним пристрастю сучасних  школярів. Добровільний питання  725 учнів 11-х класів Вологодської  області дав такі результати: улюблені жанри старшокласників-романи (31%), фантастика (30%), детектив (25%), публіцистика  і науково-популярна література  викликає інтерес у 20% опитаних. Тільки один з десяти одинадцятикласників цікавиться поезією.

Рідна мова виступає найважливішим  чинником розумового виховання дітей: з першого слова матері, почутого немовлям, з ніжною колискової пісні, з власного імені починається  пізнання навколишнього світу.

 Народна педагогіка  і сьогодні пропонує батькам  багатий матеріал для розумового  розвитку дітей у сім'ї. Це  і розмаїття жанрів фольклору,  і народні спостереження і  прикмети, і знання, отримані в  процесі догляду за рослинами  і тваринами, під час збору  ягід, грибів, лікарських трав і  т.д. 

 Зупинимося на питаннях  трудового виховання. 

 Народна педагогіка  вчила працьовитості з малих  років, спочатку в сімейних  справах, а коли виростав людина, перевірка його трудової підготовки  ставала суспільною. К. Д. Ушинський  зазначав: "Виховання не тільки  повинно розвинути розум людини  і дати йому відомий обсяг  відомостей, але має запалити  в ньому спрагу серйозної праці,  без якого життя його не  може бути не гідною, ні щасливою" [19,139].

 Важливою умовою працьовитості  є атмосфера колективізму, коли  вся сім'я бере посильну участь  у справах, коли проявляється  допомогу одних членів сім'ї  по відношенню до інших. Ми  вважаємо, що велику роль відіграє  особистий приклад батьків, старших  членів сім'ї. Сім'я повинна  готувати дитину до праці не  тільки для потреб своєї родини, але і для майбутнього праці  в суспільному виробництві, так  як за справедливим зауваженням  А. С. Макаренка, "дитина буде  членів трудового суспільства,  отже, його значення в цьому  суспільстві, цінність його як  громадянина буде залежати виключно  від того, наскільки він до  цієї праці буде підготовлений. " [11,129].

 Моральні риси російського  народу складалися століттями, вони  передавалися з покоління в  покоління як своєрідний моральний  кодекс. Російський народ спочатку  відрізнявся високою моральністю,  порядністю, чесністю, гостинністю  [21,69].

Моральні поняття відображають різні сторони відносин між людьми, вони стають повсякденними нормами  поведінки. А також загальнолюдські  цінності, абстрактні за своєю природою, як добро, зло, обов'язок, честь, совість, переходять у розряд конкретно регулюючи  вчинки людини.

 Перші моральні навички  діти отримують в сім'ї з  раннього віку, з колискових пісень  і казок. Під впливом батьків  вони з перших кроків починають  розрізняти, "що таке добре  і що таке погано", у них  поступово виробляються навички культурної поведінки: слухняність, повагу до старших, скромність, акуратність, чуйність, чуйність і т.д.

 Підводячи підсумок  сказаному вище, слід зазначити,  що фізичне, трудове, розумове, естетичне та моральне виховання  молодого покоління в сім'ї,  засноване на заповітах народної  педагогіки, нерозривно пов'язані.  Як і сотні років, так і  в наш час батьки бажають  бачити своїх дітей фізично  здоровими, працьовитими, інтелектуально  розвиненими. У цьому, на нашу  думку, і полягає ідея виховання  більш досконалої особисто

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Андрущенко В., Табачек І. Формування особистості вчителя в сучасних умовах // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1 (10). - C.58-59.

Васянович Г. Моральна культура педагога: поняття і реальність // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. – О.: Єтта-пресс, 1998. – С. 403-404.

Васянович Г.П. Педагогіка вищої школи. Навчально-методичний посібник. – Л.: Ліга-Прес, 2000. – 100 с.

Гаврилова Т.П. Учитель и  семья школьника. – М.: Знание, 1988. – 80 с.

Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: “Магнолія п. “Новий світ – 2000”, 2003. – 336 с.

Гребенников И.В. Повышение педагогической культуры родителей – основа совершенствования семейного воспитания школьников. – М.: Педагогика, 1971. – С. 61-62.

Котляр В.П. До питання  про кваліфікаційну характеристику сучасного вчителя // Сучасні технології підготовки майбутнього педагога до професійної діяльності в системі  освіти. – З.: Канон, 2000. – С.48-49.

Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті: Навчально-методичний посібник. – К.:  Вища школа, 1998. – 192 с.