Загальна характеристика ПАТ "Прикарпаттяобленерго"

рівень  пропорційності, тим досконалішою є  виробнича система, вища її ефективність, повніше використовуються виробничі  можливості.

На  практиці, однак, добитись цього надзвичайно  важко, пропорційність часто порушується, і появляються диспропорції. Ці диспропорції є закономірним результатом розвитку виробництва і основне завдання полягає саме в тому, щоб своєчасно  та в най коротші строки усунути  їх, ліквідувати так звані "вузькі місця" за рахунок різних організаційних і технічних заходів.

Рівень пропорційності виробництва можна оцінити кількісно  величиною відхилення пропускної здатності  по кожному етапу, процесу або  структурному підрозділу за відомою  формулою середньоквадратичного відхилення

(2.1)

де:Ві - пропускна здатність (потужність) відповідного етапу (цеху) у прийнятих одиницях; В - обсяг виробництва за планом у прийнятих одиницях вимірювання; m - кількість етапів робіт (цехів).

Середню пропускну  здатність можна визначити наступним  укрупненим показником пропорційності:

(2.2)

 

            Принцип паралельності передбачає одночасне, паралельне виконання окремих операцій, робіт, процесів з виготовлення продукції. Цей принцип має особливе значення при виконанні складних робіт, при випуску складної продукції. Послідовне виконання таких операцій чи робіт призвело би до значного збільшення тривалості виробничого процесу та циклу. Паралельність реалізується за рахунок раціонального поділу виробничого процесу (циклу) на складові частини, ведення робіт широким фронтом та суміщення часу виконання різних операцій.

Рівень  паралельності виробничого процесу (циклу) можна характеризувати за допомогою коефіцієнта паралельності, що визначається за формулами:

 

 

 

 

                                      (2.3)

 

де   Т^пар- тривалість виробничого циклу при паралельному виконанні робіт

(паралельному  русі предметів праці); ^Тцф - фактична тривалість виробничого циклу, за умов, що склалися; ^m - кількість етапів робіт.

Принцип прямоточності передбачає, що оброблювані предмети (об'єкти) повинні проходити найкоротший шлях по всіх стадіях та операціях виробничого процесу. Дотримання цього принципу забезпечується розміщенням робочих місць (цехів) за ходом технологічного процесу. Основна мета при цьому - максимальне скорочення часу на транспортні операції. Прямоточність важлива в організації виробничих процесів як на підприємстві, так і в цехах, дільницях і т.п.

Рівень прямоточності можна оцінити кількісно коефіцієнтом прямоточності, який визначається за формулою:

 

                                    (2.4)

де  t ^пр - тривалість транспортних операцій в загальній тривалості циклу.

Для максимальної реалізації принципу прямоточності взаємне розміщення будівель та споруд на території підприємства, а також розміщення в них основних цехів повинно відповідати вимогам виробничого процесу: створюється поступовий та найкоротший потік матеріалів, готових виробів без зустрічного та зворотного руху. Допоміжні цехи та склади розміщуються якомога ближче до тих підрозділів, які вони обслуговують.

 

Принцип безперервності вимагає, щоби в процесі виготовлення продукції чи виконання робіт перерви між послідовно виконуваними технологічними операціями були зведені до мінімуму або взагалі повністю ліквідовані. Певною мірою цей принцип реалізується тільки в безперервних процесах. Таким є і процес енергопостачання.

Передумовою безперервності виробництва є прямоточність, тобто забезпечення найкоротшого шляху проходження предметів по всіх стадіях та операціях виробничого процесу.

При підтриманні безперервності дуже важливо  забезпечити узгоджене просування предметів праці по різних стадіях  виробництва із завантаженням обладнання та використанням робочого часу.

Рівень  безперервності виробничого процесу  та циклу характеризується коефіцієнтом безперервності, який визначається за формулою:

 

                                             (2.5)

де: tmex- тривалість технологічної (основної) частини виробничого циклу. Коефіцієнт безперервності виробничого процесу можна визначити і через час перерв за формулою:

 

                                                     (2.6)

де: tn - час перерв у складі виробничого циклу.

Принцип ритмічності дуже тісно пов'язаний із принципом безперервності. Він означає, що робота всіх підрозділів підприємства повинна підпорядковуватись певному ритму, тобто повторюваності. Отже ритмічність - це регулярне повторення процесу через рівні проміжки часу. При дотриманні цього принципу за рівні проміжки часу випускається однакова кількість продукції, виконується однаковий обсяг робіт, тобто забезпечується рівномірне завантаження робочих місць та виконавців.

 

 

Ритмічність виробництва  має важливе значення для забезпечення повного інтенсивного та екстенсивного  використання обладнання та раціонального  використання робочого часу.

Рівень  ритмічності можна характеризувати  коефіцієнтом ритмічності. В практиці існує чимало різних підходів до визначення цього показника, але найчастіше використовується той, що враховує максимум негативних відхилень випуску продукції  від заданого ріння (плану):

 

 

 

                                       (2.7)

де: A - щоденне відхилення недоданої продукції в прийнятих одиницях

вимірювання;

t- тривалість аналізованого періоду;

             Bn - плановий випуск продукції. В окремих випадках коефіцієнт ритмічності виробництва через випуск продукції за формулою:

 

                                                          (2.8)

де: Вфn - фактичний випуск продукції за відповідні періоди, але не вищий планового показника.

Укрупнено коефіцієнт ритмічності можна визначити  через час роботи підприємства (підрозділу):

 

                                                        (2.9)

де: Дг - кількість робочих днів місяця, протягом яких продукція випускалась згідно з графіком;

 

        Др - загальна кількість робочих днів за місяць.

 

 

Наведені  формули (2.7), (2.8) та (2.9) можна використати  успішно у випадках, коли підприємство працює у стаціонарному режимі, і  результати діяльності не залежать від  природних факторів.

Принцип надійності передбачає створення таких організаційних умов функціонування та розвитку системи  і процесу виробництва, за яких можливості збоїв в ході виробництва від  встановленого ритму були б зовсім усунені або зведені до мінімуму з метою досягнення максимальних виробничих результатів. Вирішення  цього завдання пов'язане не тільки з високим рівнем організації  об'єкта управління - керованої системи, але й з надійністю функціонування керуючої системи. Це означає, що структура  апарату управління повинна гарантувати  достовірність передачі всієї інформації про хід виробничого процесу, не допускати перекручень керуючих команд та інших даних, забезпечувати  безперебійність зв'язку в системі  управління.

Надійність - це здатність системи безвідмовно виконувати задані функції в конкретних умовах протягом певного періоду часу. Залежно від специфіки об'єкта для аналізу потрібно вибрати конкретні показники, що характеризують надійність.

В загальному вигляді надійність системи (процесу, виробу тощо) можна характеризувати  коефіцієнтом надійності

 

 

                            (2.10)

т

де: Тр  - сумарний час роботи системи (конструкції) за певний період; Тn-

сумарний час  простоїв, пов'язаних з виявленням та усуненням причин відмов та

відповідної профілактики, налагоджуванням тощо.

Коефіцієнт  надійності організації виробничого  процесу характеризує рівень кооперації різних виробничих підрозділів, злагодженість  їх дій.

Характеристикою надійності виробничого процесу  може бути рівень використання активної частини основних фондів відповідної  ланки виробництва 

 

його  технологічного обладнання. Коефіцієнт надійності пропонується визначати  за формулою:

 

(2.11)

де: ^Кр - коефіцієнт корисної роботи даного комплекту обладнання; Кнав - коефіцієнт навантаження даного обладнання.

Коефіцієнт  корисної роботи визначається як співвідношення часу корисної роботи та сумарного  фактичного часу роботи, перерв та холостих ходів (пробігів):  

 

 

 

(2.12)

де:  Т^р - час корисної роботи;

Т^п- час простоїв;

                Т^х- час холостих ходів (пробігів).

Коефіцієнт    навантаження    можна    визначити    як    співвідношення продуктивності даної ланки виробництва  та максимальної продуктивності:

 

 

                                              (2.13)

де: Вф - фактична продуктивність даної ланки виробництва; ^Втах -максимальна продуктивність тієї ж ланки.

Якщо  система складається з кількох  ланок, то коефіцієнт надійності визначається як середньоквадратична з коефіцієнтів надійності кожної ланки (13, 217).

Груму загальних  показників варто доповнити ще специфічними показниками організації праці. Серед них: коефіцієнт використання робітників за кваліфікацією, коефіцієнт використання робочого часу та коефіцієнт трудової дисципліни.

1. Коефіцієнт  використання робітників за кваліфікацією  характеризує відповідність рівня  кваліфікації робітників, кваліфікації  виконуваних робіт і визначається  за формулою:

 

                                                       (2.14)

де  ^Ррб - середній кваліфікаційний розряд робітників; ^Рр - середній розряд виконуваних робіт.

2. Коефіцієнт   використання   робочого   часу   характеризує   використання максимально можливого робочого часу і визначається за формулою:

 

                                                          (2.15)

де   Т^е - ефективний, фактично відпрацьований час одним робітником (або групою робітників) за даний період часу;

Т^рм - максимально можливий фонд робочого часу за той же період. Цей показник можна визначити і за іншою формулою:

                           (2.16)

де  tвтр - втрати робочого часу в процесі виконання даної роботи.

3. Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує втрати часу, що мають місце при порушенні трудової дисципліни і визначається за формулою:

 

 

 

                                                     (2.17)

де  tвз  - внутрішньо змінні втрати робочого часу в прийнятих одиницях виміру;

tцд - цілоденні втрати робочого часу;

tзм- тривалість зміни;

 

 

 Тпл - плановий фонд робочого часу одного робітника в даному періоді;

Чдп - кількість робітників, що допустили порушення трудової дисципліни;

Ч - загальна чисельність усіх робітників даної  групи.

4. Коефіцієнт гнучкості виробничої  структури (К_г) показує рівень централізації управління та розраховується як відношення кількості робітників п-\ функції організаційної структури управління (Ni) до загальної кількості працівників, що виконують роботу відповідно до даної функції (Nзаг):

 

 

                                                   (2.18)

Чим вище цей  коефіцієнт, тим жорсткіша централізація  керівництва у компанії.

5. Коефіцієнт оперативності організаційної структури (К_оп) відображає 
співвідношення нормативного часу виконання заданої п-і функції (Т_нч) до 
величини фактичних часових витрат для реалізації цієї функції (Тф_Ч). Вважається, 
що структура оперативна, якщо даний коефіцієнт близький до одиниці.

 

(2.19)

6. Коефіцієнт раціональності організаційної структури (К_рац) можна 
визначити за формулою:

 

                                                   

                                                                                                                                              (2.20)

де п — кількість функцій управління;

Nні — нормативна кількість працівників за і-ою функцією;

Ифі — фактична кількість працівників за i-ою функцією;

Спрямованість цього показника до одиниці відображає високий рівень

раціональності  організаційної структури.

7. Коефіцієнт надійності організаційної структури (К_над) демонструє рівень 
нереалізованих управлінських рішень у їх загальній кількості і розраховується за 
формулою:

 

                                                              (2.21)

де  Ян — кількість нереалізованих рішень;

Язаг— загальна кількість прийнятих рішень.

Аналізуючи  організаційну структуру за формальними  критеріями, слід пам'ятати, що зміну  рівня централізації і децентралізації  структури необхідно починати з  опису формальних каналів комунікації  і за допомогою визначення повноважень  служб, відділів та окремих працівників  [6, 125-126].

 

 

 

РОЗДІЛ  III. Аналіз організації ремонтного обслуговування на ПАТ «Прикарпаттяобленерго».

3.1 Динаміка  основних техніко - економічних  показників діяльності на підприємстві.