Загальна характеристика ПАТ "Прикарпаттяобленерго"

Бухгалтерія.

Відділ  капітального будівництва (ВКБ).

Відділ  матеріально-технічної о постачання (ВМТП).

Юридичний відділ.

Житлово-комунальний  відділ.

Торговий  відділ.

Відділ  кадрів.

         Учбовий комбінат.

 

 

 

 

Всі райони електричних  мереж (РЕМ) є структурними одиницями  ПАТ «Прикарпаттяобленерго». РЕМи є юридичними особами, здійснюють самостійно-господарську діяльність на основі чинного законодавства та в порядку, передбаченому Статутом та відповідними Положеннями РЕМ веде оперативний бухгалтерський облік, бухгалтерську та статистичну звітність, сплачує місцеві податки та збори по місцю свого надходження. Для введення виробничо-господарської діяльності РЕМ діє від імені ПАТу на підставі відповідного доручення. Кожний РЕМ має круглі печатки зі своїм найменуванням і найменуванням ПАТу та штамп, а також має у своєму складі виробничі та функціональні підрозділи .

Майно ПАТу становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається в балансі ПАТу. Майно кожного району електричних мереж є власністю ПАТ і передану РЕМ у користування. Для забезпечення нормального функціонування всіх підрозділів ПАТ, та для використання основних функцій підприємства на фірмі створені наступні склади: центральний склад, склад автозапчастин, склад торгівлі, адміністративно-господарський склад.

         Центральний склад є найбільш  та найважливішим за своїм  функціональним значенням. Тут  зберігають матеріальні цінності, які необхідні для діяльності  служб технічного призначення.  Тут щоденно оприходуються і відпускаються на служби та РЕСи оперу, лінійну арматуру та ізолятори кабельно-провідкову продукцію, прокат чорних та кольорових металів для ремонту та переоснащення ліній електропередач і трансформаторних підстанцій, лічильні пристрої та механізми для правильного обліку електроенергії та планової заміни лічильників, а також будівельні матеріали та вироби для ремонтно-будівельного цеху. Тут постійно  працюють  чотири  комірники.  Кожний  з  них  має  свій  склад  -

 

приміщення. З  кожним комірником був укладений  договір матеріальної відповідальності.

Склад автозапчастин  призначений для забезпечення служби механізації та транспорту, а також  районі в електромереж автозапчастинами та паливно-мастильними матеріалами. Службі механізації та транспорту підпорядковані дві автоколони: Івано-Франківська - для забезпечення службових поїздок  керівництва та іншого персоналу; Лисенька - для виїзду на ремонтні роботи та забезпечення матеріалами робочої дільниці. Тут  працює одно комірник.

Склад торгівлі забезпечують їдальня №1, їдальня  №2 та кафе адмінкорпусу продуктами харчування та задоволення соціальних потреб працівників та покращення умов праці.

Адміністративно-господарський  склад забезпечує працівників підприємства канцтоварами, а також іншими засобами для забезпечення хороших та комфортних умов праці.

Мережеве  господарство складають 1889 км повітряних та кабельних ліній 0,4-10 кВ, 23928 км ПЛ-35-1 10 кВ, 130 трансформаторних підстанцій 35-110 кВ. Підприємство постачає електроенергію 500 тисячам споживачам, 488 тисяч з  яких - населення краю. Основні ресурси  ПАТ «Прикарпаттяобленерго», відображені у балансі підприємства за 2009 рік (додаток №1).

Загальна  характеристика мереж ПАТ «Прикарпаттяобленерго»

 

№	Показник	Кількість
1.	Повітряні лінії напругою 110кВ	823 км
	Повітряні лінії напругою 35кВ	1066 км
3.	Повітряні лінії напругою 6-10кВ	7658 км
4.	Повітряні лінії напругою (),4кВ	14891 км
5.	Кабельні  лінії напругою 6-ЮкВ	750 км
6.	Кабельні  лінії напругою (),4кВ	629 км
7.	Підстанції  і розподільчі пункти напругою 6-ЮкВ	5733 шт.
8.	Підстанції  напругою 35-110 кВ	130 шт.

 

 
У структурі ПAT «Прикарпаттяобленерго» для зручності замовників працюють окремі підрозділи, які надають супутні послуги, зокрема: Сервісний центр та Дочірнє підприємство «Прикарпаттяенергocервіс».

Одним з пріоритетних напрямів діяльності компанії є інвестиційний. Реалізація інвестиційної політики дозволяє ПАТ «Прикарпаттяобленерго» підвищувати надійність передачі електроенергії і електропостачання своїх споживачів [12].

Щоб досягати бажаного вдосконалення у наданні послуг електропостачання компанія спрямовує  власні кошти, які закладаються в  інвестиційну складову тарифу на постачання та передачу електроенергії. Щорічно  розробляється і впроваджується інвестиційна програма ПАТ «Прикарпаттяобленерго», яка погоджується Міністерством палива та енергетики України та схвалюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Основні напрямки капіталовкладень:

Інвестиційна  програма ПАТ«Прикарпаттяобленерго» спрямовується на:

• модернізацію та оновлення розподільчих мереж;
• вдосконалення обліку електроенергії;
• модернізацію транспортних засобів;

• впровадження і розвиток і інформаційних технологій, а також новітніх комунікаційних і телекомунікаційних систем;

• розвиток та автоматизацію диспетчерсько-технологічного керування тощо[4, 156-157].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. Методичні основи виконання проекту.

2.1 Економічна  суть ремонтного процесу. Ремонтний  цикл та його структура і  показники, що їх характеризують.

Машини  та устаткування складаються з багатьох конструктивних елементів, які в  процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає необхідність відновлення  та заміни зношених частин устаткування, які ще придатні для дальшого використання. Часткове відновлення засобів праці  здійснюється з допомогою періодичних  ремонтів. Суть ремонту полягає в  усуненні тимчасового фізичного  спрацювання конструктивних елементів  у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду  їхньої експлуатації.

Ремонт - це процес відновлення початкової вартості устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого  використання. Підрозділи, що входять  до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобі в праці, монтаж і введення в дію  нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування.

На  практиці застосовують три форми  організації ремонтно- профілактичних робіт залежно від масштабів виробництва. За централізованої форми весь ремонтний персонал підприємства підпорядковано головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана форма організації ремонту поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт та модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування -персонал ремонтно-механічного цеху. Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово-запобіжного ремонту і систему ремонту за результатами технічної діагностики.

 

Суть системи  ПЗР полягає в тім, що всі запобіжні  заходи та ремонти здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Після відпрацювання кожною фізичною одиницею устаткування (одиницею транспортного  засобу) певної, визначеної нормативами  кількості годин проводять його огляди та планові ремонти, черговість і послідовність яких залежить від  призначення засобу праці, його конструктивних особливостей, умов експлуатації.

Визначення обсягів  і видів ремонтних робіт у  системі ремонту за результатами технічної діагностики здійснюється в залежності від фактичної потреби  в них після контролю технічного стану того чи того виду засобів  праці.

Перша з наведених  систем забезпечує більшу надійність, безперебійну експлуатацію устаткування та інших засобів праці, натомість  друга є значно дешевшою.

На вітчизняних  підприємствах є більш поширеною  система ПЗР. Вона передбачає проведення технічного (міжремонтного) обслуговування конкретних засобів праці, їхніх  періодичних планових ремонтів і  модернізації, У процесі технічного обслуговування усуваються дрібні несправності засобів праці, проводяться огляди стану окремих вузлів та агрегатів, здійснюється заміна мастила та регулювання  певних механізмів.

Планові ремонти залежно від обсягу, складності й терміну проведення робіт поділяються  на поточні і капітальні.

Поточний  ремонт здійснюється за гарантованого  забезпечення нормального функціонування устаткування та інших засобів праці. У процесі поточного ремонту змінюються та відновлюються окремі деталі (вузли) засобів праці, проводяться регулювальні операції.

Під час проведення капітального ремонту обладнання і  транспортних засобів здійснюється: повне розбирання; ремонт спрацьованих деталей та вузлів (в тім числі  базових); заміна тих, що не підлягають ремонту; регулювання та випробування під навантаженням [1, 60].

 

 

 

Модернізація  засобів праці (передовсім технологічного устаткування) проводиться з метою  підвищення їхнього технічного рівня (розширення технологічних можливостей, зростання продуктивності) способом часткових змін конструкції.

У системі ПЗР  регламентація ремонтних робіт  здійснюється за допомогою кількох  нормативів. Головними з них є:

Ремонтний цикл - проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом;

Міжремонтний  період - проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами;

Структура ремонтного циклу  - перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу; Категорія  складності ремонту   -  показник,  який  відзначає трудомісткість планового ремонту того чи   того  виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.

Ремонтний цикл поділяється на міжремонтні періоди та інші елементи, тривалість яких визначається терміном служби змінних деталей. Тривалість циклу, міжремонтних періодів та інших складових визначається системою ТО і ПР, якого передбачається точний перелік змінюваних частин, вузлів та деталей при кожному черговому ремонті. Наявність таких даних дає можливість точно планувати і час проведення ремонтів та їх обсяги.

Ремонтний цикл являє собою перелік та послідовність виконання ремонтів та оглядів обладнання протягом тривалості ремонтного циклу. Кожна група обладнання (кожний вид обладнання) характеризується своєю структурою ремонтного циклу, яка залежить від його конструктивних особливостей.

Міжремонтний  період час між двома черговими ремонтами обладнання. Тривалість міжремонтного періоду для даної групи обладнання визначається за формулою:

 

 

 

т мпр ₌ Трц/nпр+1 (2.1)

де: Т_рц/- тривалість ремонтного циклу; п_пр - кількість поточних ремонтів в даному ремонтному циклі.

Міжолядовий період - час між оглядом та ремонтом, який передує огляду або першому після огляду ремонту. Тривалість сторонніх періоду визначається за формулою:

 

Т моп =Трц/nпр+nmo+1      (2.2)

 

де п_то- кількість техоглядів в даному ремонтному циклі.

Ремонтний період - час простоїв обладнання в ремонті. Загалом час перебування обладнання в ремонті можна визначити за формулою

 

            Tмоn=tp/nсл*tзм*кзм*квн         (2.3)

де: t_р - трудомісткість даного виду ремонту (слюсарні роботи) згідно з чинними нормами; п_сл - кількість одночасно працюючих слюсарів за зміну; t_зм - тривалість зміни; кзм - коефіцієнт змінності роботи ремонтних робітників; к_6н - коефіцієнт виконання норм [7, 286].

 

 

 

 

2.2 Фактори, що впливають на структуру ремонтного циклу, система показників ефективності ремонтного обслуговування виробництва.

Безперебійне  і надійне електропостачання  виробничих потреб підприємств всіх галузей народного господарства, соціальних потреб населених пунктів  і самого населення вимагає від ПАТ «Прикарпаттяобленерго» особливого ставлення до вирішення таких проблем.

Розвиток  і зростання виробничих потужностей, що споживають електроенергію, ставить  підвищені вимоги як за кількістю, так  і за якістю електропостачання. Важливо  врахувати, що сьогоднішні вимоги продиктовані

 

 

 

наявністю і зростанням комп'ютерної техніки, яка дуже чутлива на зміни параметрів напруги. Все це торкається як виробничих процесів, так і побутового споживання електроенергії.