Автор: Пользователь скрыл имя, 26 Февраля 2012 в 17:12, магистерская работа
Економічні перетворення, що здійснюються в Україні, нерозривно пов’язані з пошуком принципово нових методів організації та управління виробництвом. Це вимагає адекватних змін у структурі господарського обліку, і, відповідно, зумовлює необхідність вдосконалення системи облікової інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.
Вступ
Розділ 1.
Теоретико – методологічні основи обліку, аналізу та контролю наявності та використання виробничих запасів
1.1 Виробничі запаси, як об’єкт дослідження
1.2. Економіко – правовий аналіз та огляд нормативної бази і спеціальної літератури
1.3.Галузеві особливості, що впливають на організацію обліку виробничих запасів
Розділ 2.
Удосконалення обліку наявності та використання виробничих запасів
2.1 Облік виробничих запасів в системі прийняття управлінських рішень
2.2 Розвиток фінансового обліку виробничих запасів
2.3 Удосконалення податкового обліку виробничих запасів
2.4. Трансформації вітчизняної практики обліку виробничих запасів до міжнародних стандартів
2.5. Організація обліку виробничих запасів в інформаційних бухгалтерських системах
Розділ 3.
Розвиток системи економічного аналізу та контролю наявності та ефективності використання виробничих запасів
3.1 Система аналітичних показників, інформаційна база і основні методи економічного аналізу
3.2 Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства.
3.3 Розробка та апробація методики загального аналізу виробничих запасів
3.4 Основи концепції методики контролю за зберіганням та використанням виробничих запасів
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Анотації
Таким чином, дійсно, щодо термінології з питання, що вивчається, немає визначеності. Так, в економічній літературі, виданій на теренах колишнього Радянського Союзу, а саме в Україні, Росії та Білорусі виробничі запаси визначаються як матеріальні ресурси, або як предмети праці, при чому в одних джерелах зазначено, що вони не повинні бути задіяні в процесі виробництва, в інших – вони беруть участь в процесі створення матеріальних благ.
В зв’язку з тим, що в нашій країні прийняті національні стандарти бухгалтерського обліку, які узгоджені з міжнародними стандартами, доцільно користуватися термінами, які прийняті Положенням (стандартом) №9 “Запаси”, запаси - це активи, які:
1) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
2) перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
3) утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
При цьому у відповідності з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.99 р. “активи – це ресурси, контрольовані підприємством внаслідок минулих подій, використання яких, як очікується призведе до отримання економічних вигод в майбутньому внаслідок будь-якого використання такого запасу” [4].
Запаси визначаються активами, якщо:
- існує імовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням ( майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);
- їх вартість може бути достовірно визначена.
Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів е їхнє правильне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції — меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) матеріальні цінності на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.
У деяких галузях промисловості, наприклад, машинобудуванні, підприємства купують в порядку виробничої кооперації напівфабрикати (наприклад, деталі, які підлягають подальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції). У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.
Виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси. Класифікація економічних ресурсів наведена в додатку 7.
Місце виробничих запасів у складі економічних ресурсів наведено в додатку 8.
Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за ознаками наведеними в табл. 1.2.
Таблиця 1.2.
Характеристика основних видів запасів
№ з/п | Класифікаційні групи запасів | Вид запасів | Характиристика |
|---|---|---|---|
1 | За призначенням і причинами утворення | Постійні | Частина виробничих запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між двома черговими поставками |
Сезонні | Запаси, що утворюються при сезонному виробництві продукції чи при сезонному транспортуванні | ||
2 | За місцем надходження | Складські | Запаси, що знаходяться на складах підприємства |
У виробництві | Запаси, що знаходяться в процесі обробки | ||
В дорозі
| Продукція, що відвантажена споживачу, і знаходиться в дорозі | ||
3 | За рівнем наявності на підприємстві | Нормативні | Запаси, що відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення безперебійної роботи підприємства |
Понаднормативні | Запаси, що перевищують їх нормативну кількість | ||
4 | За наявністю на початок і кінець звітного періоду | Початкові | Величина запасів на початок звітного періоду |
Кінцеві | Величина запасів на кінець звітного періоду | ||
5 | Відносно до балансу | Балансові | Запаси, що є власністю підприємства і відображаються в балансі |
Позабалансові | Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться у нього через певні обставини | ||
6 | За ступенем ліквідності | Ліквідні | Виробничі запаси, що легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів |
Неліквідні | Виробничі запаси, які неможливо легко перетворити на грошові кошти у короткий термін і без значних втрат первісної вартості таких запасів |
Продовження табл. 1.2
№ з/п | Класифікаційні групи запасів | Вид запасів | Характиристика |
7 | За походженням | Первинні
| Запаси, що надійшли на підприємство від інших підприємств і не підлягали обробці на даному підприємстві |
Вторинні
| Матеріали, які що після первинного використання можуть застосовуватись вдруге у виробництві відходи виробництва) | ||
8 | За обсягом | Вільні | Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві |
Обмежені | Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві | ||
9 | За сферою використання | У сфері виробництва
| Запаси, що знаходяться у процесі виробництва |
У сфері обігу | Запаси, що знаходяться у сфері обігу | ||
У невиробничій сфері | Запаси, що не використовуються у виробництві | ||
10 | За складом і структурою
| Запаси виробничі (предмети та засоби праці) | Запаси сировини. Основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП |
Запаси незавершеного виробництва (предмети праці) | Частини продукції, що не пройшли всіх стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю | ||
Запаси готової продукції ( продукти праці) | Продукція, закінчена виробництвом, що прийнята відділом технічного контролю і знаходиться на складі | ||
Запаси товарні (продукти праці) | Товари, що знаходяться у сфері обігу, а також продукція, що знаходиться в дорозі |
Зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.
Сировина – добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.
Матеріали – придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні і допоміжні.
Основні матеріали – це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали – матеріали, використовуються для обслуговування процесу виробництва та управління.
До групи допоміжних матеріалів, у зв’язку з особливістю їх використання, відносяться паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.
Паливо виділяють в окрему групу виробничих запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське ( на опалення).
Тара – оборотні матеріальні активи, для транспортування, зберігання і продажу виробничих запасів.
Тарні матеріали – оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення та ремонту тари.
Запасні частини – оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин ( у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.
Будівельні матеріали – матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об’єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.
Матеріали передані у переробку - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством власником суб’єктам – переробникам для доведення їх до стану , придатного для використання підприємством – власником у запланованих цілях.
Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виробництві вони є виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу.
Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби – придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва.
Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво.
В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.
Цікаво, що в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку не наведено визначення понять “сировина” і “матеріали”. Не має таких визначень і у вітчизняних законодавчих та нормативних актах.
Можливо, це викликано тим, що поділ виробничих запасів на сировину, матеріали, паливо і т.п. досить умовний, адже навіть в межах одного підприємства те, що вчора було придбане як товар, завтра може стати сировиною або матеріалами, і навпаки. Наприклад, будівельні матеріали можуть стати паливом, а паливо – сировиною. Це тим вірогідніше, чим більше видів діяльності здійснює підприємство, або у випадках, коли одне підприємство здійснює постачання запасів іншому. Наприклад, метал власного виробництва для металургійного комбінату є готовою продукцією, а для машинобудівного підприємства, яке його придбало, цей метал може бути матеріалом. І це залежить не від якісних характеристик, джерела надходження або інших показників, а виключно від призначення таких виробничих запасів. Мало того, один і той же вид запасів може бути одночасно, наприклад, і матеріалом, і паливом. В даному випадку їх відносять до тих чи інших видів запасів за ознакою переваги використання на підприємстві.
Аналіз економічної літератури дозволяє нам сформулювати визначення термінів “сировина” і матеріали”, під якими розуміються предмети праці до яких за допомогою знарядь праці докладена праця людини для отримання готової продукції. Під сировиною, в свою чергу, прийнято розуміти оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки і призначені для споживання власним виробництвом як необхідна складова майбутнього продукту цього виробництва. До матеріалів відносяться придбані на стороні обігові ресурси, призначені для використання у власному виробництві, як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу і управління.
Велика кількість матеріалів, що використовуються в сучасній техніці для виготовлення різноманітних деталей машин та інструменту, апаратів і приладів, різних конструкцій та широкий спектр властивостей дозволяє класифікувати їх за різними ознаками. За природою матеріали поділяються на металеві, неметалеві і композиційні. До металевих належить більшість (понад 80) елементів періодичної системи Менделєєва Д.І. їх умовно поділяють на чорні і кольорові. Чорні метали – це залізо і сплави на його основі (чавун, сталь); кольорові поділяються на легкі метали (алюміній, магній), легкоплавкі (цинк) та тугоплавкі. Неметали в свою чергу бувають елементарними (вуглець, сірка) та складними (скло, папір). І нарешті до композиційних матеріалів відносять металокераміку та склопластику.