Удосконалення системи обліку, контролю та аналізу ефективного використання виробничих запасів підприємства

Перший варіант можливий тоді, коли для легкового автотран­спорту використовують бензин інших марок, ніж для вантажного. У цьому випадку оприбуткування бензину здійснюється за повною вартістю (з ПДВ) на дебет рахунка 20 "Виробничі запаси" і за нею ж включається у відомість про облік балансової вартості матеріальних активів.

Коли ж заздалегідь не відомо, скільки бензину буде витрачено на легкові автомобілі, такий варіант неможливий. Як правило, особливо за попередньої оплати за пальне його вартість відносять до валових витрат, а суму ПДВ - до податкового кредиту. Тому в цьому випадку в кінці місяця треба визначити на підставі звіту про рух пального його вартість, витрачену на роботу легкового автотранспорту, і скоригувати валові витрати, податковий кредит і первинну вартість запасів. Наприклад, на легковий автотранспорт було витрачено пально-мастильних матеріалів на суму 1000 грн. Таким чином, методом "червоне сторно" треба відобразити коригування валових витрат - дебет 841, кредит 841 - 500 грн.; податкового кредиту-дебет 6411, кредит 631 - 100 грн. і записати суму ПДВ додатковою проводкою дебет 203, кредит 631 - 100 грн.

Варто зазначити, що визначення приросту (убутку) виробничих запасів здійснюється лише за фактично оприбуткованими товарно-матеріальними цінностями, а вартість оплачених постачальником, але не отриманих, до уваги не беруть. У той же час, якщо покупці перерахували попередню оплату, але оплачена ними продукція ще не відвантажена, її не включають до розрахунку збитків запасів.

2.4. Трансформація вітчизняної практики обліку виробничих запасів до міжнародних стандартів

Для забезпечення діяльності будь-якої організації, установи чи підприємства необхідні певні ресурси — матеріали, робоча сила, обладнання, приміщення тощо. В умовах ринкової економіки, на відміну від радянської, за всі ці фактори необхідно платити. Для ефективної діяльності установ чи підприємств потрібна інформація про кількість ресурсів, способи їхнього фінансування та результати їхнього використання. Інформацію також потребують і зовнішні користувачі, тобто люди, які не пов'язані з діяльністю установи чи підприємства. Вони також мають ба­жання мати уяву про діяльність підприємства. Бухгалтерський облік — це система, яка може забезпечити цю інформацію.

У своїй діяльності підприємства можуть використовувати різну за характером інформацію як фінансового, так і не фінансового характеру. У цілому, всю інформацію можна представити у вигляді наведеному в додатку 12.

Кваліфіковану інформацію можна виразити в цифрах. До некваліфікованої інформації належить будь-яка інформація, що надходить від проведення переговорів, візуальна, з телевізійних програм, радіо, газет тощо. Бухгалтерський облік в основному пов'язаний з кваліфікованою інформацією.

Оперативна інформація — інформація, яка пов'язана з щоденною діяльністю підприємства. Оперативна інформація надходить постійно з різних джерел.

Наприклад: підприємство повинно сплатити своїм працівникам суму, яку їм заборгувало; уряд вимагає ведення обліку заробітної плати для кожного працівника, щоб було видно, скільки він заро­бив і скільки йому виплачено. Продавець товару повинен знати існуючий попит на товар, його собівартість та ринкову ціну продажу.

Бухгалтер повинен знати суму, яку компанія заборгувала іншим, коли це необхідно сплатити та скільки грошей є на рахунку в банку.

Оперативна інформація використовується як у фінансовому, так і в управлінському обліку.

Фінансова інформація необхідна як менеджерам компанії, так і зовнішнім користувачам, таким, як організації, акціонери, банки, інші кредитори, урядовим установам та спільноті. Акціонерам необхідна інформація про те, як успішно працює компанія, Якщо вони вирішать продати свої акції, їм потрібна інформація про те, якою може бути вартість цих акцій. Таку саму інформацію потребують майбутні покупці акцій. Якщо компанії потрібен кредит, то банк, чи будь-який інший кредитор,  бажає  інформацію про  платоспроможність  компанії та її ліквідність, Ця інформація розкривається в фінансових документах, що ведуться компанією. Зовнішні користувачі можуть вимагати, щоб ком­панія підготувала інформацію згідно з їхніми вимогами. Однак у багатьох випадках вони користуються інформацією, яку готує сама компанія, Управлінська інформація

Управлінська інформація використовується для здійснення на­ступних функцій управління: а) планування; б) виконання; в) контролю. Їхній взаємозв’язок наведено на рис. 2.1

Рис. 2.1 Взаємозв’язок управлінських функцій

Види користувачів облікової інформації та інформації яка для них необхідна, а також мета її використання наведено в додатку 13.

Український бухгалтерський облік — нащадок радянського бухгалтерського обліку. Український бухгалтерський облік протягом багатьох років фор­мувався під впливом радянської системи господарювання і обслуговував адміністративно-командну систему.

Основні риси адміністративно-командної системи господарювання;

-  суспільна (державна) власність на засоби виробництва;

-  централізований та директивний спосіб розподілу ресурсів (матеріальних, людських, фінансових);

-  відсутність самостійності в підприємств щодо управління підприємством;

-  відсутність економічних стимулів щодо ефективного викорис­тання наданих ресурсів;

-  відсутність горизонтальних зв'язків між суб'єктами господарю­вання;

-  гроші практично не виконували своєї функції, вони служили засобом обліку державного майна, хоча формально виконували функції засобу пла­тежу, збереження відносної вартості та засобу заощадження;

-  основним завданням діяльності підприємства було виконання плану, який розроблявся відповідним міністерством чи відомством;

-  відсутність приватного власника;

-  монополізація державою валютних та кредитних ресурсів,

-  екстенсивні методи господарювання.

Українська бухгалтерська система повністю відповідала вимогам та завданням існуючої економічної системи та успішно обслуговувала її. Основним завданням радянської системи бухгалтерського обліку було здійснення обліку руху матеріалів, коштів та засобів виробництва. В умо­вах відсутності власника підприємств (формально вони належали державі) підприємства були позбавлені можливості отримувати прибутки з метою власного збагачення. Користувачами бухгалтерської інформації переважно були контролюючі органи. На той час банки формально ви­конували свої функції, вони булл установами, через які держава роз­поділяла кошти. Банки також не були зацікавлені в отриманні прибутку, тому що також були державними. Таким чином, фінансова звітність їх також мало цікавила. З тих самих міркувань не цікавились інформацією й звичайні люди. Стара бухгалтерська система обліку не була призначена для широкого користування з метою здійснення аналізу Фінансовий аналіз підприємства обмежувався співставленням з директивними цифрами. Діяльність підприємства оцінювалась за результатами виконання директивних цифр та вказівок.

Міжнародний бухгалтерський облік, на відміну від українського, протягом багатьох років обслуговував іншу господарську систему, а са­ме ринкову. Відомо, що в ринковій економіці діяльність підприємств спрямована на отримання прибутку та збагачення власників підпри­ємств, тому і ведення бухгалтерського обліку здійснюється, насамперед, в інтересах власників підприємств.

Основні переваги Міжнародного бухгалтерського обліку (МБО):

-МБО чітко визначає майновий стан власників підприємства. За балансом підприємства можна визначити організаційно-правову форму підприємства;

-МБО здійснюється не тільки заради забезпечення фіксації гос­подарських операцій, обліку майна підприємства, він дозволяє контролювати виконання підприємством зобов'язань, наявність і рух майна, ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів;

-МБО дозволяє здійснювати ефективний фінансовий аналіз підприємства щодо його ліквідності та платоспроможності;

-МБО дає можливість реального прогнозу щодо майбутньої діяльності підприємства;

- методологічно та організаційно бухгалтерський облік на Заході поділяється на фінансовий і управлінський;

- бухгалтерія в західній фірмі бере на себе функції не тільки обліку, а й обов'язки планового та аналітичного відділів, що досягається завдя­ки високій кваліфікації бухгалтерських кадрів та відповідній методичній базі фінансового та бухгалтерського обліку;

- у розвинутих країнах не існує чіткої регламентації процедурного боку бухгалтерського обліку. Загальні принципи бухгалтерського обліку визначаються в так званих Загальновизнаних бухгалтерських принципах (GAAP);

- у розвинутих країнах не існує єдиних форм бухгалтерської звітності навіть в середині країни;

-              не існує єдиного національного плану рахунків, потоків
інструкцій;

- не існує єдиного методологічного центру, вказівки якого приймалися б до виконання;

- фінансова звітність, яка підготовлена за МСФЗ, є доступною не

тільки для фахівців, а й для широкого кола користувачів.

Порівняльний аналіз МСФЗ та національних стандартів з бухгалтерського обліку наведено в додатку 14.

З отриманням державного суверенітету в Україні розпочались широкомасштабні економічні реформи, основна мета яких

полягає в переході від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової. Відмінність у системах господарювання вимагає перегляду системи обліку та звітності суб'єктів господарської діяльно­сті. Нові методи господарювання висувають нові вимоги до якості та способів подачі інформації, особливо фінансової, яка є основою щодо прийняття управлінських рішень.

Основні передумови необхідності переходу на МСФЗ:

- широкомасштабні економічні реформи, що призвели до форму­вання нової економічної системи, основу якої складають ринкові відносини;

- масова приватизація майна сприяла створенню значного при­ватного сектора економіки;

- розширення як вертикальних, так і горизонтальних господарських зв'язків призвело до активізації самостійності суб'єктів господарювання, яким Для прийняття рішень необхідна якісна інформація, що повно та вірогідно відображає усі економічні процеси;

- активізація ролі грошей призвела до збільшення потреби на кредитні кошти, для отримання яких банки вимагають від суб'єктів господарювання надання фінансових документів, які б дали змогу провести фінансовий аналіз підприємства;

- стара бухгалтерська звітність вже не відповідає вимогам сьогодення, тому що не відображає реального стану підприємства;

- простежується стійка тенденція щодо збільшення кількості підприємств, що займаються міжнародним бізнесом;

- вихід українських підприємств на міжнародні фінансові ринки вимагає надання фінансової звітності відповідно до міжнародних стан­дартів, а також перехід до західної практики ведення бухгалтерського обліку;

- потреба в значних іноземних капіталах;

- поступова інтеграція в європейський економічний простір.

Тривалий час, починаючи з 1990 року, в Україні в різних ас­пектах розглядається проблема кардинального вдосконалення бухгал­терського обліку. Президент України Л.Кравчук ще в травні 1992 року видав Указ «Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики».

На підставі цього Указу Кабінет Міністрів України постановою №326 від 4 травня 1993 року затвердив Концепцію побудови галузі національної статистики України та Державну програму переходу до міжнародної системи обліку і статистики. Ця програма передбачала створення протягом трьох років методологічно-правової бази бухгалтерського обліку та аудиту в Україні. Однак вона не була виконана.

У квітні 1993 року Верховна Рада України прийняла рішення про необхідність розробки та запровадження Закону «Про бухгалтерський облік». З цього питання було дано відповідне доручення КМУ, який визнав за недоцільне на той час приймати Закон про бухгалтерський облік. Та­ка позиція КМУ ґрунтувалась на тому, що, мовляв, має місце «становлення бухгалтерської та статистичної звітності відповідно до міжнародних систем обліку і статистики», а прийняте КМУ Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні врегульовує ці питання.

Новий склад Верховної Ради намагався повторно вирішити цю проблему. У 1995 році проект Закону України про бухгалтерський облік розглядався в першому читанні, але після короткого обговорення його було відправлено на доопрацювання, яке триває й досі. Існує думка, що цей проект був недосконалий.

Після багаторічних спроб покращити законодавче поле щодо ведення бухгалтерського обліку в Україні 16 липня 1999 року Президент України Леонід Кучма підписав Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [4]. Цей Закон значною мірою впорядковує процес ведення бухгалтерського обліку в Україні. Слід відзначити, що цей Закон було розроблено відповідно до міжнародної практики і, перш за все, міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Він увібрав у себе досвід та традиції західної практики ведення бухгалтерського обліку. Закон скла­дається з 5 розділів га 15 статей. Про прогресивність цього Закону свідчать ті принципи, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність. У Законі визначені основні принципи національного бухгалтерського обліку, а саме: обачність, повне висвітлення, авто­номність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, превалювання сутності над формою, історична собівартість, єдиний грошовий вимірник та періодичність. Прийняття цього Закону стало свого роду «революцією» в українській практиці ве­дення бухгалтерського обліку.