Удосконалення системи обліку, контролю та аналізу ефективного використання виробничих запасів підприємства

Звітність підприємства і його підрозділів повинна піддаватися періодичній перевірці. Така перевірка включає розгляд правильності заповнення форм звітності, їхню відповідність затвердженим формам, правильності арифме­тичних підрахунків при відображенні окремих показників, а також показаних у звіті відносних величин, зокрема, відсотків.

Перевірка інформації також повинна проводитися з узго­дження показників різних форм звітності, з логічного контро­лю показників звітності, з узгодження й спадковості показ­ників звітів за суміжні періоди, такими як зустрічні перевірки й перевірки стану обліку.

Успішне проведення аналітичної роботи залежить від то­го, наскільки ретельно продумана її організація. При прове­денні економічного аналізу рекомендується виділяти наступні основні етапи.

1. Упорядкування плану аналітичної роботи: визначення теми, напрямків використання його результатів; розробка про­грами, календарного плану, розподіл роботи між виконавця­ми; визначення джерел інформації; розробка макетів аналітич­них таблиць, методичних вказівок, засобів оформлення ре­зультатів аналізу.

      2.Підготовка матеріалів для аналізу: відбір наявної інфор­мації, створення додаткових джерел, перевірка вірогідності інформації, аналітична обробка інформації із заповненням всіх таблиць.

3. Попередні оцінки: характеристика виконання плану за досліджуваними показниками; характеристика зміни показ­ників у порівнянні з попереднім періодом; характеристика ступеня використання ресурсів.

4. Аналіз причин динамічних змін і відхилень від базових показників (або показників плану): визначення кола взаємодіючих факторів й їхнього угруповання; розкриття зв'язків і залежності між факторами; виділення впливу фак­торів, що не залежать від діяльності підприємства; визначення впливу факторів і виконання розрахунків їхнього впливу на зміну величини показників; оцінка збитку, нанесеного факто­рами, що негативно впливають; виявлення невикористаних можливостей поліпшення аналізованих показників.

5.  Підсумкова оцінка й зведений розрахунок резервів: уза­гальнюються наслідки аналізу й підраховуються загальні ре­зерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивнізахо­ди з метою поліпшення роботи й використання резервів ви­робництва.

Організація управління кожним етапом аналізу залежить від наявності в структурних підрозділах бюро або груп аналізу.

Виконавцями аналізу виступають наступні групи осіб. Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснюється заступником директора по економічній роботі (головним економістом). Безпосередньо цю роботу очолює начальник (керуючий) планового відділу або головний бух­галтер. Виконавцями економічного аналізу на підприємстві є економісти, плановики, бухгалтери, якщо необхідно працівники інших професій. Якщо аналіз виконують зовнішні організації, то аналітиками можуть бути аудитори, працівники банків й адміністрації, відомчі ревізори, подат­кові інспектори.

Економічний аналіз діяльності може бути поточним (опе­ративним) і цільовим (детальним).

На практиці аналіз здійснюється в наступній послідо­вності:

•  дають об'єктивну оцінку аналізованому показнику: виз­начають виконання плану або відхилення від базового значення (у відсотках і за абсолютним відхиленням), ди­наміку цього показника;

•  визначають всі причини — фактори, що вплинули на ви­конання плану або позитивне відхилення від бази за аналізованим показником;

•  визначають ступінь впливу кожного фактору на резуль­тат по аналізованому показнику; цей розрахунок дає можливість визначити кількісний розмір наявних ре­зервів. У ході цієї частини аналізу також можна виявити й результат впливу на виробничий процес передових ме­тодів організації виробництва й праці;

•  складають докладний план заходів із вказівкою строків і виконавців, виконання якого дозволить у плановому періоді використати виявлені в процесі аналізу резерви, усунути недоліки, а також здійснити оперативний кон­троль.

Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, роз­рахунки впливу факторів і резерви на заключному етапі уза­гальнюються й письмово оформляються у вигляді довідок, актів перевірок, аналітичних і доповідних записок, поясню­вальних записок і звітів. Зовнішні органи оформляють резуль­тати аналізу у вигляді висновків.

Самостійним документом, у якому відображаються наслідки аналізу, є проект наказу. Цей документ, затвердже­ний підписами керівників підприємства, має обов'язковий ха­рактер для виконання запропонованих аналітиком заходів.

Реалізація пропозицій за результатами аналізу здійснюється шляхом видання наказів і розпоряджень, у яких визначається перелік заходів, строк початку й закінчення їхнього здійснення, необхідні матеріальні й фінансові ресурси, виконавці, відповідальні й контролюючі службові особи або підрозділи підприємства

Під методом науки прийнято розуміти засоби досліджен­ня предмета цієї науки.

Всі економічні процеси і явища економічний аналіз роз­глядає в постійному розвитку й зміні, тобто в діалектику. Та­кий підхід дозволяє виділити таку характерну рису методу економічного аналізу, як необхідність постійних порівнянь. Так, практичні результати порівнюються з результатами ми­нулого років, результатами інших підприємств, плановими значеннями й ін.

Ще однією характерною рисою методу економічного аналізу є необхідність вивчення внутрішніх протиріч, пози­тивних і негативних сторін кожного явища й процесу. Напри­клад, зростання величини рівня годинної оплати праці на підприємстві позитивна тенденція для працівників, але нега­тивний фактор при аналізі фонду заробітної плати.

Економічний аналіз вивчає діяльність підприємства не ізольовано, а з урахуванням всіх взаємозв'язків. Це є методо­логічною характеристикою методу економічного аналізу.

Таким чином, установлюються причинно-наслідкові зв'язки. Економічний аналіз дозволяє давати їм кількісну оцінку, тобто вимірювати вплив факторів на аналізований ре­зультуючий показник діяльності підприємства. Вищевикладене забезпечується широким застосуванням індукції й дедукції у взаємозв'язку. Індукція припускає дослідження від частко­вого до загального, від фактів до узагальнень, від причин до результатів. Наприклад, від вивчення виконання плану за ок­ремими показниками (продуктивність праці, собівартість про­дукції, прибуток) переходять до загальної оцінки діяльності підприємства в цілому.

     Дедукція припускає дослідження від загального до частки, від узагальнення до фактів, від результатів до причин. Напри­клад, при аналізі загальних витрат на випуск продукції в пер­шу чергу досліджується виконання плану за собівартістю то­варної продукції, а потім детально вивчається формування ви­трат, досліджується вплив різних факторів на рівень окремих витрат.

При цьому кожний процес й явище розглядаються як сис­тема багатьох елементів, пов'язаних між собою. Таким чином, системність при вивченні об'єктів аналізу виступає ще однією характерною рисою методу економічного аналізу.

Для методу також характерне використання системи по­казників оцінки, що дозволяє провести комплексне системне дослідження причинно-наслідкових зв'язків економічних про­цесів у ході діяльності підприємства.

Вищесказане спричиняється формування поняття методу економічного аналізу.

Під методом економічного аналізу розуміють системне комплексне вивчення, вимір й узагальнення впливу окремих факторів на результати діяльності підприємства шляхом ви­користання спеціальних прийомів, підходів, способів вивчен­ня господарських процесів на основі показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації з метою розробки на­прямків підвищення ефективності діяльності підприємства.

Економічний аналіз має справу з різними видами еко­номічних моделей, характерною рисою яких є те, що цільо­вою функцією в них виступає узагальнюючий (результую­чий) показник, а аргументами — фактори, що впливають на цей результуючий показник. Наприклад, на узагальнюючий показник обсяг випуску можуть впливати наступні фактори: число робітників, кількість робочих днів у році, тривалість робочого дня й середньо-годинна продуктивність одного робітника.

Характерні риси методу економічного аналізу можна узагальнити.

1. Використання системи економічних показників, за допомогою якої дається кількісна оцінка окремих сторін господарської діяльності підприємства. Як правило, кожне економічне явище описується не одним, а комплексом еко­номічних показників. Від того, наскільки повно й точно відображають сутність досліджуваних явищ, залежать ре­зультати аналізу. Наприклад, використання праці на підприємстві вивчається за допомогою показників продук­тивності праці, чисельності персоналу, середньої заробітної плати.

2. Розкриваються причини зміни цих показників за пев­ний період

3. Система показників вивчається в їхньому взаємозв'яз­ку, взаємозалежності, взаємозумовленості. Вивчення взаємо­зв'язку вимагає виявлення співпідпорядкованості показників, виділення узагальнюючого показника й факторів, на нього що впливають. Той самий показник у різних ситуаціях може ви­конувати роль як факторного, так і результуючого показника, залежно від цілей й об'єкта дослідження. Наприклад, продук­тивність праці — показник, що відображає результати інвесту­вання у виробництво; у свою чергу продуктивність праці є чинником зростання обсягу випуску.

4. Проводиться кількісний вимір впливу факторів на уза­гальнюючий показник.

       Господарсько-фінансова діяльність підприємства характе­ризується взаємозалежністю і нерозривним взаємозв'язком всіх сторін і показників виробничої і фінансової роботи.

З допомогою економічного аналізу через систему показ­ників вивчаються господарські явища і процеси, виявляються причини їх зміни та вимірюються взаємозв'язки між ними.

Показники, що використовуються під час економічного аналізу, знаходяться в обліково-звітних матеріалах підприємства, зокрема в документах планування й обліку, в оперативній звітності.

Всі показники діляться на якісні й кількісні, в грошовому і натуральному вираженні.

Під час аналізу, в основному, від дослідження підсумкових показників, переходять до детального вивчення їх за місцем і ча­сом виникнення, їх дії, характеристики факторів зміни, пошуку резервів і шляхів їх мобілізації.

Комплексний підхід до дослідження факторів формування показників роботи підприємства базується на прийомах аналізу, які забезпечують виявлення і вимірювання реальних зв'язків, що можуть бути застосовані до вивчення різних сторін роботи підприємства та результатів його діяльності.

Основними прийомами економічного аналізу є наступні прийоми:

— порівняння;

— групування;

— елімінування;   

— ланцюгових підстановок (основний прийом елімінуван­ня);

— обчислення абсолютних різниць (відхилень);

— обчислення відносних різниць (відхилень).

Суть цих прийомів полягає в наступному:

Прийом  порівняння полягає в тому, що порівнюють показни­ки планових завдань з показниками попередніх періодів; показни­ки фактичного досягнення з плановими і фактичними попередньо­го періоду; показники діяльності одного підприємства з відповідни­ми показниками споріднених підприємств. За допомогою даного прийому визначають рівень напруженості планових завдань, рівень виконання планових завдань, порівнюють результати одного підприємства з результатами спорідненого. Це сприяє виявленню резервів підвищення ефективності виробництва.

Основною і базовою умовою для порівняння є однорідність економічного змісту вимірників і оцінки показників, що зіставля­ються.

При цьому використовують абсолютні та відносні показни­ки, кожен з яких має своє призначення в аналізі.

Групування — це виділення в складі досліджуваних явищ груп і підгруп за тими чи іншими ознаками, які допомагають сис­тематизувати матеріали аналізу, розкривають зміст результатів і вплив на них окремих показників. Групування являється основою обробки й аналізу масових даних і використовується для визна­чення структури й структурних змін, а також для вивчення взаємозв'язку між показниками.

Елімінування — прийом, за допомогою якого виключається дія всіх факторів, крім одного, по якому визначається величина впливу. Цей прийом здійснюють різними способами. Одним з них являється прийом ланцюгових підстановок.

Прийом ланцюгових підстановок. При застосуванні цього ме­тоду проводиться послідовна заміна планової (базової) величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і порівнюються ре­зультати, які послідовно одержують при кожній такій заміні. При цьому елімінується (виключається) вплив окремих факторів на досліджуваний узагальнюючий показник господарської діяль­ності підприємства.

Використовуючи цей прийом, необхідно дотримуватися послідовності підстановки згідно з функціональною залежністю розрахункових показників економічних зв'язків.

Прийом ланцюгових підстановок дає змогу розкрити взаємозв'язок окремих факторів і виміряти їх вплив на зміну

аналізованих показників. Він використовується при наявності прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними явищами.

Між ознаками існують два типи зв'язків — функціональний і кореляційний.

Функціональний — це такий зв'язок, при якому із зміною факторної ознаки на одиницю відповідно змінюється результа­тивна ознака на певну величину. Наприклад, із зміною фон­довіддачі чи величини вартості середньорічних фондів змінюється і величина обсягу виробництва продукції. Також об­сяг виробництва продукції відповідно змінюється при зміні про­дуктивності праці і зміні середньоспискової чисельності працюю­чих промислово-виробничого персоналу.