Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства

Виходячи з даних табл.. 4, можемо зробити висновок, що стратегічний рівень підприємства є достатньо високим − сумарна середня оцінка дорівнює 8,11 бала з 10 можливих. це свідчить про те, що менеджери багато уваги приділяють проблемам довгострокового розвитку підприємства.

При цьому слід відзначити, що розкид середніх оцінок стратегічного рівня підприємства в розрізі окремих респондентів досить незначний − 1,67 бала (8,67 – 7,00 = 1,67). Це свідчить про одностайність думки менеджерів про сучасний стан та майбутні перспективи розвитку товариства.

Прорангувавши середні оцінки окремих параметрів у порядку їх спадання, можна побачити, що найсильнішими факторами, що формують теперішній стратегічний рівень підприємства є: наявність постійного відстеження сучасного стану та рівня досягнення стратегічних цілей підприємства; чітке розмежування повноважень і відповідальності за конкретні результати роботи; концентрація зусиль менеджменту на формуванні високого ступеня інвестиційної привабливості підприємства для забезпечення можливостей залучення додаткових коштів − зовнішніх інвестицій; наявність горизонтальних комунікаційних зв‘язків поряд із вертикальними, що сприяє швидшому та ефективнішому вирішенню оперативних питань та зменшення рівня відволікання уваги керівників на поточні проблеми.

Разом з тим, найістотнішим недоліком стратегічного управління підприємством є недосконала система матеріального стимулювання творчої та інтелектуально активності персоналу. Цьому показникові відповідає найнижча оцінка − 6 балів. Ще однією слабкою стороною підприємства є недостатня гнучкість його стратегії, що впливає на здатність швидко пристосовуватись до мінливих умов зовнішнього середовища. Незважаючи на те, що середня оцінка цього параметра становить 7,67 бала, розкид значень за окремими респондентами дуже значний − 5 одиниць (10 – 5 = 5). Тому цю оцінку не можна вважати достатньо об‘єктивною.

3. Обґрунтування вибору напрямів інноваційного розвитку ТзОВ ТВК «Львівхолод»

3.1. Сучасні тенденції розвитку галузі гуртової та дрібногурптової торгівлі продуктами харчування

Однією з особливостей сучасного етапу розвитку вітчизняного ринку ритейлу є становленням нових форматів — торговельних мереж, виникнення та розвиток яких обумовлено як ендогенними чинника­ми, насамперед, потребами пошуку ефективних інституційних структур у про­цесі ринкового реформування сфери товарного обігу, так і екзогенними чин­никами, зокрема процесами економічної глобалізації. Цей процес супровод­жується модифікацією конкурентного середовища і має як позитивні, так і не­гативні наслідки. Проте, стан конкуренції багато в чому визначає ефективність функціонування і самої галузі, і національного господарства в цілому, оскільки внутрішня торгівля завдяки своїм функціям може виступати як каталізатором, так і гальмом інно­ваційних процесів на мікро-, мезо- і макрорівнях [1].

Під торговельною мережею розуміється сукупність магазинів сучас­ного типу (торговельних форматів), центральних та регіональних закупівельних центрів і складів, які виступають під єдиною торговельною маркою й за­безпечують єдину систему постачання і продажів. Це можуть бути або гори­зонтальні структури, в які об'єднуються підприємства роздрібної торгівлі, або вертикальні, коли підприємства роздрібної торгівлі інтегруються з оптовими фірмами чи підприємствами — товаровиробниками. Найбільшими сучасними торговельними мережами світу є: «Wall-mart Stores» (США), «Carrefour» (Франція),  «Ahold»  (Нідерланди),  «Metro Group»  (Німеччина),  «Tesko» (Велика Британія), «Ito Yokado» (Японія), «AEON, Groupe Casino» (Франція), «Safeway» (США), «Alberton’s» (США), «Kroger Co.» (США), «Rewe Zentralle» (Німеччина),    «Aldi»    (Німеччина),    «Edeka/AVA»    (Німеччина),    «ITM Enterprises» (Франція), «J. Sainsbary» (Велика Британія), «Daiei» (Японія), «Sepervalu» (США), «Auchan» (Франція), «Le Lion» Group» (Бельгія) тощо. За даними «Planet Retail» перші п'ять структур є найпотужнішими компаніями. У 2004 р. валовий продаж «Wall-mart» склав 309 млрд. дол. США, «Carrefour» — 113 млрд. дол. США, «Metro Group» — 78 млрд. дол. США, «Tesko» — 68 млрд. дол. США.

Серед провідних торговельних мереж країн СНД і Балтії — «МЕТRО», «Пятерочка», «Магнит», «Перекресток», «Рамстор», «Седьмой континент», «Дикси», «Копейка Москва», «Лента», «Патэрсон», «Auchan» і «Петровский» (Ро­сія), «VP Market», «Rimi/Ahold», «Kesko», «ІКІ», «АіЬе» (Прибалтика) тощо. В Україні найбільшими торговельними мережами виступають як іноземні операто­ри — німецькі «Metro AG» та «Billa», російські «Патэрсон», «Перекресток», «Пятерочка», так і вітчизняні — «Сільпо», «Фуршет», «Велика Кишеня», «Фо­ра». Непродовольчими форматами роздрібної торгівлі, які динамічно розвива­ються, є мережа супермаркетів електроніки та побутової техніки «Фокстрот», «Домотехніка», «Мегамакс», «Технополіс», мережа гіпермаркетів та будівель­них магазинів «Нова лінія», «Епіцентр» тощо. За обсягами продаж лідерами є такі мережі, як «Сільпо» («Роггу Огоир»), «Фуршет» («Гарантія-Трейд»), «Ве­лика Кишеня» («Квіза-Трейд»), «АТБ» («АТБ-маркет)», «Еко-маркет» («Еко-маркет»).

Передумови створення торговельних мереж: в Україні пов'язані з процеса­ми, які відбуваються на різних рівнях економіки: інтернаціоналізацією, еко­номічною глобалізацією та інтеграцією (в межах світового господарства); трансформацією суб'єктів торговельного процесу (на мікрорівні); інституційними перетвореннями на макрорівні — лібералізацією, реформуванням відно­син власності, дерегуляцією, становленням конкурентного середовища тощо.

Подальше функціонування нових організаційних структур відбувається під дією багатьох чинників і характеризується певними тенденціями, які, у свою чергу, виступають чинниками розвитку конкуренції на ринку ритейлу. До чин­ників, які детермінують поширення мереж, належать інституційні, організа­ційно-правові та фінансово-економічні умови діяльності учасників торго­вельного процесу, які забезпечують зростання ролі і можливостей нагромад­ження торговельного капіталу, зміцнення фінансової, матеріально-технічної, технологічної та інформаційної бази ритейлорів. Це, зокрема, ефективність податкової, фінансової та банківсько-кредитної систем, інвестиційний клі­мат, розвиток інфраструктури, кількість і якість суб'єктів ринку ритейлу, рі­вень професіоналізму операторів роздрібної торгівлі тощо. Важливими є полі­тична та соціально-економічна стабільність, а також рівень життя (рівень до­ходів) населення, його споживча поведінка, особливості менталітету тощо.

Щодо тенденцій розвитку роздрібних торговельних мереж, які впливають на формування конкурентного середовища, то найважливішими з них є: виникнен­ня і активне поширення сучасних торговельних форматів, посилення процесів диверсифікації та концентрації у торговельній діяльності, перехід до мультиформатності, активне поширення електронної комерції, експансія міжнарод­них роздрібних мереж в Україну тощо.

Однією з найголовніших причин успішного розвитку світових роздрібних мереж є динамічний та гнучкий набір торговельних форматів. Так, наприклад, один із п'яти найпотужніших торговельних концернів світу німецька компанія «Metro Group» має вісім брендових торговельних мереж, розташованих у 30 країнах світу, які розвиваються у чотирьох форматах: cash & carry, продовольчі і непродовольчі супермаркети та універсальні магазини. Взагалі світовий ри­нок ритейлу представлений такими сучасними форматами, як мінімаркети, супермаркети, «м'які» і «жорсткі» дискаунтери, гіпермаркети, універмаги, cash & carry, спеціалізовані магазини, торговельні центри тощо.

Найпопулярнішими форматами в Україні є супермаркети, «cash & carry», гіпермаркети, а також мінімаркети. Проте, кількість сучасних форматів і здійснення покупок споживачами через мережу стаціонарної торгівлі в Украї­ні взагалі значно відстає від аналогічних європейських показників. Так, якщо в Західній Європі кількість супермаркетів та гіпермаркетів складає більше 20% , то в Україні у 2004 р. 42% покупок припадало на стаціонарну торгівлю і тільки 7% — на торговельні мережі, у 2005 р. організована роздрібна тор­гівля у столиці досягла 50-55% , в регіонах країни - 15-20% . При цьому в Києві у 2005 р. через супермаркети і гіпермаркети реалізовувалося 30% про­довольчих товарів, мінімаркети і магазини «біля дому» — 15%, дискаунтери — 3% .

У цілому ж у кількісному відношенні сучасні формати в Україні мають низький рівень розвитку: у 2005 р. вони склали тільки 1% від загальної кіль­кості роздрібних торговельних точок. Разом з тим, темпи їхнього розвитку досить високі. Так, за перше півріччя 2005 р. зростання склало 21% при зрос­танні загальної кількості торговельних точок по країні на 5%. Одна з причин — прихід на вітчизняний ринок крупних іноземних компаній, які, ма­ючи великий досвід, значні фінансові можливості і новітні технології, «імплантують» нові торговельні формати. Поряд з німецькими та російськими мережами, які мають сильні позиції і продовжують розширювати свою при­сутність, активно аналізують український ринок і мають наміри представити свої магазини в Україні ритейл-оператори зі світовим ім'ям («Wall-Mart Stores», «Auchan», «НІТ», «Carefour», «Tesko» тощо). Іноземні компанії при­ваблює високий рівень рентабельності (30—40%) і швидкі строки окупності торговельних проектів в Україні (2,5-4 роки). Чинниками, які стримують ак­тивізацію їхньої діяльності, виступають: недосконалість вітчизняного законо­давства, непрозорі умови конкуренції, корупція, нестабільність політичної ситуації, недостатнє знання умов роботи на місцевому ринку тощо.

Поширення роздрібних торговельних мереж супроводжується модифіка­цією конкурентних відносин на ринку ритейлу. По-перше, інтенсифікується кон­курентна боротьба між форматами і всередині них на основі реалізації їхніх конкурентних переваг. У результаті — активізується прихована цінова форма конкуренції (конкуренція за якістю і конкуренція за умовами продажу) та нецінова форма (рекламування товару і фірми, диференціація товарів, надання додаткових послуг, розширення товарного асортименту тощо), відбувається перехід конкуренції з цінової площини у сферу сервісу. По-друге, посилюється конкуренція між національними та іноземними компаніями. При цьому віт­чизняні підприємства поступово адаптуються до умов міжнародної конкурен­ції і намагаються протистояти міжнародним торговельним операторам. По-третє, видозмінюються конкурентні відносини між виробниками і продавцями: з одного боку, через суперечність інтересів між ними посилюється змагання за споживача, спостерігається зміцнення позицій роздрібної торгівлі і навіть де­яке домінування, підвищуються вимоги щодо постачальника щодо якості то­вару, стабільності обсягів і виконання строків постачання продукції, виник­нення і поширення продажу товарів торговельною мережею під власною мар­кою (private lable) тощо. З іншого - співпадіння інтересів обумовлює посилен­ня співпраці і кооперації, встановлення прямих контактів між ритейлером і виробником, яке здатне забезпечити зменшення вартості товару (за оцінками фахівців — на 7—10%) і реалізацію синергічного ефекту. Так, на думку пред­ставників «Metro Group», завдяки об'єднанню та взаємодоповненню знань і зусиль компанії у сфері ритейлу зі знаннями і можливостями «Procter & Gamble» у галузі бренду, маркетингу і споживача, стали можливими високі ре­зультати діяльності. Якщо середнє зростання продажу «Metro Group» за 2003−2004              рр. склало 5,5%, а «Р&О» — 11,5%, то середнє зростання продажу продук­ції «Ргосіег & СатЬіе» в магазинах «Metro» — 14,5% [3].

По-четверте, еволюція торговельних форматів та конкуренції сприяла роз­витку мультиформатності, зокрема виникненню та активному поширенню тор­говельних центрів (ТЦ). За останні роки формат ТЦ і в Україні став дуже актуальним. В умовах загострення конкуренції концептуальною домінантою ТЦ виступає здатність задовольняти потреби сім'ї і розширення розважального сегмента — кінотеатрів, комп'ютер­них, диско- чи боулінг-клубів, дитячих комплексів, казино тощо.

По-п'яте, у процесі розвитку мереж посилюється крупноформатність, що є виявом концентрації торговельної діяльності. Хоч український ринок ритейлу вважається одним із найменш централізованих (у Києві зосереджено менше 15% роздрібної торгівлі країни, тоді як у Москві — 27%, у європейських столи­цях - 40% і частка чотирьох найбільших торговельних мереж - «Сільпо», «Фуршет», «Велика Кишеня», «Фора» — складає 30% київського ринку, а їхній обсяг у загальному обсязі роздрібного товарообороту України за 2004 р. склав лише 2,5%, проте концентрація сучасних форматів дуже висока. Так, у 2005р. в Києві було зосереджено 68% супермаркетів України, які з гіпермаркетами (разом їх налічувалось 120) забезпечували 57% роздрібного товарообороту продовольчих товарів столиці. З одного боку, ці сучасні структури на основі використання зарубіжного досвіду, фінансово-економічних та організаційно-управлінських можливостей, запровадження прогресивних технологій та різноманітних новацій, використання ефекту масштабу тощо сприяли розвитку циві­лізованої торгівлі і конкуренції, запропонували споживачеві якісний товар, покращили умови обслуговування, надали додаткові послуги тощо. З іншої, вони потіснили дрібного продавця і створили умови для свого домінування на ринку. Так, за оцінками спеціалістів, київський продуктовий ритейл практично на 100% контролюється декількома мережевими операторами, що перетворює його в олігополістичний з усіма можливими негативними наслідками.

Разом з тим високі орендні ставки в столиці (наприклад, ставка за 1 кв. м складає в спальних районах Києва 25 дол. США, в центрі — 80 - 100 дол. США), проблеми із землевідведенням, високий рівень корупції обумовлюють розширення регіональних мереж. Найбільш активними регіональними ритей-лорами є «АТБ-маркет», дніпропетровські «Катіоні» та «КСтрейдинг» (мере­жа «ПІК»), одеські «Таврія-В», ЗАТ «Філадельфія» (мережа «Рорус»), донецькі мережі «Обжора», «Амстор», «Планета», харківські «Клас» та «Таргет», запорі­зька «КИТ», львівські «Пам'ять», «Інтермаркет», луцька «Пакко» тощо. Про­явом концентрації у торговельній діяльності є поглинання одних мереж інши­ми.

У своїй діяльності роздрібні корпоративні торговельні мережі реалізують власні переваги: напрацьовані технології організації торгівлі сприяють оптимізації діяльності і зниженню витрат; наявність власної торговельної марки (бренду) полегшує проведення рекламної кампанії і приваблення покупців; великий обсяг продажів дає можливість мережам використовувати ефект масштабу, а при роботі з постачальниками-виробниками часто диктувати свої вимоги тощо.

По-шосте, серйозну конкуренцію торговельним мережам сьогодні скла­дають Інтернет-магазини, які забезпечують значне підвищення ефективності комерційної діяльності, зниження трансакційних витрат, краще задоволення потреб споживачів на основі їхньої більшої поінформованості, застосування індивідуального підходу, надання додаткових видів сервісу без збільшення ви­трат на обслуговування тощо.

У цілому ж розвиток електронної комерції посилює конкуренцію, вона стає інтенсивнішою, тонкішою, динамічнішою. При цьому діяльність торго­вельних мереж також базується на основі активного використання сучасних інформаційних технологій і глобальної мережі Internet. Яскравим прикладом цього є створення і запровадження у Дюссельдорфі компанією «Metro Group» елементу магазину майбутнього (Future Store) — «розумного візка», який за оцінкою фахівців є «ключовим моментом до створення усіх грандіозних змін, які відбуваються у роздрібній торгівлі світу». Екран візка, в який як в банкомат, споживач вкладає видану магазином картку, полегшує вибір покупок, вмонтований сканер видає інформацію про товар, рахує вартість зроблених покупок з урахуванням знижок. Після п'яти-шести покупок, коли сформував­ся споживацький профіль і виявились певні тенденції (вся інформація запису­ється на чіп-картки), «бортовий комп'ютер» керує споживачем, рекомендує певні товари, вказуючи на місце їхнього розташування, чи пропонує альтерна­тиву, дає тематичну рекламу тощо. Інформація від розумних візків акумулюється в інформаційному центрі, що важливо для систематизації та вивчення споживацьких потреб.