Планування матеріально-технічного забезпечення

    Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів  є сезонним, хоч попит на них  існує постійно. Організація складського  зберігання продукції дає змогу  уникнути цих суперечностей. Раціональна  організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втрати матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції збільшують собівартість продукції.

    Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена:

    а) наявністю широкого контингенту  споживачів, витратами багатьох видів  матеріальних ресурсів;

    б) недостатністю складського товарообороту  деяких видів продукції виробничо-технічного призначення;

      в) збільшенням мінімальних норм  транзитного відвантаження, що призводить до зростання запасів засобів виробництва у суспільному господарстві;

      г) подальшим розвитком засобів  виробництва; 

    д) впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій;

    є) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання.

    Фірма повинна вирішити питання щодо необхідної для неї кількості пунктів зберігання. Чим більше, таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам, однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати, пов'язуючи між собою проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємстві або недалеко від нього, а інші - на складах у різних частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місце на складах громадського користування. Можливості контролю значно виші, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв'язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень. Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними.

    На  складах тривалого зберігання товар  перебуває протягом середнього або  тривалого відрізка часу.

    На  транзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення. Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і приведення Їх у відповідність з рівнем розвитку основного виробництва промислових підприємств.

    Старі багатоповерхові склади з тихохідними  вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних  робіт не можуть конкурувати з  новими одноповерховими автоматизованими складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють під контролем центральної ЕОМ.

      Поряд з автоматизацією складських  операцій потрібно: впроваджувати  нові види машин та обладнання; підвищеної потужності; використовувати  прогресивні будівельні матеріали й конструкції при зведенні об'єктів; удосконалювати об'єкти з урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

    Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів —ще одна проблема у сфері  логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми є нерентабельним. У міру підвищення сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи недостатньо зростають збут і прибутки, для того щоб виправдати збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і визначити їх кількість. Для нашого підприємства ПП «Кредо» можна порадити програму «Товарний Баланс», яка дозволяє спланувати закупівлю сировини і матеріалів безпосередньо під замовлення клієнта або поточний план. Особливо зручна на підприємствах, які при виробництві якого-небудь товару або продукту використовують велику кількість найменувань початкової сировини і матеріалів. Дозволяє раціонально розподіляти засоби , що поступають, протягом місяця, автоматично визначає наявність залишків на складі і на виробництві.

    Суть  програми дуже проста. В принципі, можна  реалізувати основні процедури  програми в середовищі Excel. Схема  реалізації наступна: На склад підприємства поступають різні сировинні компоненти. У готовому продукті їх може бути від 3 до 40. Всі ці компоненти прибуткують з вказівкою їх кількості і вартості. У будь-який момент часу надалі можна прослідкувати, яка кількість даного компоненту і на яку суму знаходиться на складі. При розробці унікальної ідеї, ми можемо визначити собівартість отриманого продукту, поекспериментувати з обчисленням рентабельності і відпускної ціни на продукт, врахувати втрати на виробництві, які складали приблизно 1%, податки і багато що інше. Далі, після розробки, ці компоненти списуються з складу і передаються на виробництво. Після цієї процедури на складі залишається різниця між первинним залишком і тією кількістю компонентів, яка було виписано на виробництво.

    Отже, виходячи з вищевикладеного в  даній курсовій роботі. зробимо висновки: матеріально-технічне постачання підприємства - це процес поставки на склади підприємства або відразу на робочі місця матеріально-технічних ресурсів, що вимагаються відповідно до планів виробництва. До складу таких ресурсів входять сировина, матеріали, що комплектують вироби, купувальне технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристосування, ріжучий і вимірювальний інструмент), обчислювальна техніка і інше устаткування, паливо, енергія, вода, тобто все, що поступає на підприємство в речовинній формі і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного постачання.

    Матеріально-технічними ресурсами підприємства забезпечуються службами матеріально-технічного постачання. Їх головна мета - своєчасно забезпечити підрозділи підприємства необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості з мінімальною їх вартістю при мінімальних витратах на транспортування і зберігання на складах.

    План  матеріально-технічного постачання розробляється  в розвиток бізнес-плану підприємства. Він базується на затверджених планах виробництва і випуску продукції по номенклатурі, термінам, етапам, а також на нормах витрати матеріалів. План матеріально-технічного постачання розробляється на певний період - рік, квартал, партію продукції. Він має форму балансу, в якому відображені, з одного боку, потреба в матеріальних ресурсах, а з іншою - джерела забезпечення цієї потреби. План складається на підставі розрахунків потреби в сировині і матеріалах для виконання встановленого плану виробництва. Потребу розраховують методом прямого рахунку, тобто шляхом множення зведеної норми витрати матеріалу (встановленої на одиницю продукції) на кількість виробів, намічених до випуску в плановому періоді.

    Потреба в матеріалах на ремонтно-експлуатаційні потреби, виготовлення спецоснащення і спецінструменту, дослідно-конструкторські і науково-дослідні роботи і інші цілі розраховують по спеціальних формах, прийнятих на підприємстві.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ 

1,Андрушків  О.В. «Економіка підприємства», - К.: Наука-центр, 1998.

2. Бенвеністе  Г. «Оволодіння політикою планування»  - М: «Прогрес» - 1990.

3. Карлоф  Б. Ділова стратегія.  М. Экономіка, 1995.

4. Ким С.А., Пушкин П.С., Овчинников С.И. «Організація  і планування промислового виробництва», - Мінськ: «Вища школа», - 1980.

5. Кожекін  Р. Я., Синиця Л. М. «Організація  виробництва», - Мінськ: ІП Екоперспектива», - 1998.

4. Мате Е., Тіксье Д. «Матеріально-технічне  забезпечення діяльності підприємства»  - Москва: «Прогрес». 1993

Орлов О.О. «Планування  діяльності промислового підприємства». Підручник.- К.: Скарби, 2002.

6. Сергєєв  І.В. «Економіка підприємства», - Москва: «Фінанси і статистика», - 1997.

7. Смирнов  П.В., Степанова З.І., Фасоляк Н.Д.  «Організація і планування матеріально-технічного постачання в народному господарстві» - Москва: «Економіка» 1995.

8. Тарасюк  Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності  підприємства. Навч. Посіб.  К.: Каравела, 2003.

9. Твердохліб  М.Г., Шарапов О.Д. Організація  інформування керівників: Навч. посіб.  К.: КНЕУ, 1997.

10. Фасоляк  Н.Д., під ред., Економіка, організація  і планування матеріально-технічного  постачання і збуту: Підручник  для екон. Вузів.- Москва: «Економіка», 1980.

11. Економіка  підприємства: Підручник / під ред.  Проф. Волкова О.І.  М.: «ІНФРА-М», 1998.

12. Економіка  підприємства: Підручник для вузів  / Під ред. У. Я. Горфінкеля, проф. В.А.Шванда 3-е видавництво, прероб. і доп.  М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2001.

13. Хан Д.  Планирование и контроль: концепция  контроллинга: пер. с нем.  М.: Финансы и статистика, 1997.

14. Хан Д.  Экономіка підприємства: Пер. с  нім.  М.: ІНФА-М, 1999.

15. Економіка  підприємства: Підручник. За ред.  Акад. С.Ф. Покропивного. 2-є вид., перероб.  та доп.  К.: КНЕУ, 2001. .

16. Економічний  аналіз : Навч. посіб. / За ред. Акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.  К.: КНЕУ, 2001.

17. Управління  виробничою інфрастуктурою: Навч. Посібник / За ред. Бєлова М.А.  К.: КНЕУ, 1997  207с. 

18. Планування  діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. Москалюка В.Є.  К.: 1999

19. Закон  України «Про власність»// Нові закони України. К., 1991

20. Закон  України «Про оплату праці»// Галицькі  контракти. 1998, №41.