Планування матеріально-технічного забезпечення

   - аналіз роботи служб забезпечення, розробка міроприємств по координації діяльності цих служб і підвищення її ефективності. 

    В умовах ринку підприємство саме вибирає постачальників, а значить і саме має право на вибір ефективних ресурсів. Це заставля є працівників МТЗ вивчати ринок, а також якість поставок, співпрацювати з різними постачальниками.

    Організаційна побудова, характер і методи роботи служб забезпечення на підприємствах відрізняються між собою.

    В залежності від об’ємів, типів і  спеціалізації підприємств, матеріаломісткості продукції і територіального  розміщення на підприємствах складаються  різні умови, які вимагають відповідного розподілу функцій і вибору структури органів забезпечення. 

    На  невеликих підприємствах, які споживають малі об’єми матеріальних ресурсів в  обмеженій номенклатурі функції  органів забезпечення накладаються на невеликі групи або окремих  працівників господарських відділів підприємства.

    На  великих підприємствах цю функцію  виконують спеціальні відділи МТЗ.

    Найбільш  характерний вид структури органів  забезпечення називається змішаним, коли товарні відділи, групи, бюро спеціалізуються  по забезпеченню конкретними видами сировини, матеріалів, обладнання. Однаково поряд з товарними групами у відділ МТЗ входять планова група, диспетчерська група.

    Такий тип структури найбільш раціональний, він вимагає від працівників  відповідальності. 

Змішана структура відділу  МТЗ. 

    Головна група виконує функції по аналізу навколишнього середовища і ринкові дослідження, визначає потреби в МТР, оптимізує ринкову поведінку по найбільш вигідному забезпеченню, розробляє плани забезпечення і аналізує їхнє виконання, контролює виконання договорів поставок.

    Товарні групи виконують функції по забезпеченню в-ва конкретними видами матеріальних ресурсів – планують, обліковують, завозять, зберігають і відпускають  сировину, матеріали на в-во, тобто  регулюють роботу матеріальних складів.

    Диспетчерські групи – виконують оперативне регулювання і контроль за виконанням плану забезпечення підприємства і цехів сировиною і матеріалами, усуває неполадки, які виникають в ході забезпечення в-ва, контролює і регулює хід поставок матеріалів на підприємство.

    Для великих підприємств служби МТЗ можуть бути розширені і будуються по функціональному або матеріальному признаку. В першому випадку функція забезпечення (планування, заготовка, зберігання, відпуск) виконуються окремою групою працівників. В другому випадку окремі групи працівників виконують всі функції забезпечення по конкретному виду матеріалів, а також такі (змішані), як ми розглянули. Також на великих підприємствах можуть бути відділи зовнішньої кооперації.

    Для здійснення технічного переозброєння  і реконструкції в-ва підприємство створює відділи обладнання, які входять в склад капітального будівництва.

    Основною  ланкою для любого відділу МТЗ  являються складські господарства, основне завдання яких є прийом і  зберігання матеріалів, їх підготовка до виробничого споживання, безпосереднє забезпечення цехів необхідними матеріальними ресурсами. 

Склади  діляться на:

-матеріальні

-виробничі

-збутові 

Завіз матеріалів і робота складів організовується  на основі оперативно-заготівельних  планів.

     Розділ 3.Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах

     Плановий  випуск виробів повинен бути забезпечений необхідною кількістю вихідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, а також устаткування, інструментів і запчастин.

     Потреба в основній сировині і матеріалах може бути розрахована на підставі прогнозу обсягу продажу продукції з використанням різних методів. Один із них - метод прямого рахунку, що припускає наявність на підприємстві обґрунтованих прогресивних норм витрати сировини і матеріалів на один виріб чи одну деталь.

     Розрахунок потреби ведеться за формулою:

де Q - потрібна кількість ресурсів i-го виду, нат од.

     п- кількість видів продукції, у яке входить і-й ресурс;

            HB_ij - прогресивна норма витрати ресурсу і-го виду на одиницю продукції чи послуг (одну деталь) і-го виду, натур, од./вир.;

             Vj - плановий випуск виробів (деталей) і-го виду (річний прогноз). 

    Однак у практиці господарювання часто бувають ситуації, коли обґрунтовані норми витрат сировини відсутні.

     Найчастіше зустрічається випадок - розробка і впровадження нових виробів. У таких випадках доцільно застосувати метод аналогії що дозволяє вирішити завдання визначення необхідної кількості сировини і матеріалів, орієнтуючись на розроблені норми витрат для виробів-аналогів. Конструктивні особливості, матеріалоємність, якісні характеристики нових виробів можуть бути враховані за допомогою коефіцієнта аналогії, що дозволяє  експертним чи іншим способом розрахувати співвідношення між існуючими і проектними нормами витрат ресурсів. Потреба визначається за формулою:

  

Qi = HB_AHi * Vj * K_AH 

HB_{AHi  –}   норма витрат і-го виду на аналогічний виріб,

K_AH  –  коефіцієнт аналогії, що враховує особливості нового виробу. 

       Планування потреби в сировині  і матеріалах на підприємствах,  що випускають великий асортимент продукції, має свою специфіку пов’язану з необхідністю розробки норм витрат по кожному виду виробів. Цей процес дуже трудомісткий, і з метою зменшення витрат по нормуванню доцільно розрахувати норму витрати ресурсу на типовий представник по групі виробів. Ця норма витрати являє собою середньозважену величину норм витрати ресурсів на окремі вироби з урахуванням їх питомої ваги в сумарному обсязі випуску розглянутої номенклатури. Розрахунок потреби ведеться за формулою:

 

де НВ_тип- норма витрати і-го ресурсу на типовий представник по групі з /виробів, (нат. од./вир.);

     НВ_ік - норма витрати і-го ресурсу на к-ий виріб, (натур, од./вир.);

     d_k - питома вага к-то виробу в загальному обсязі виробів по даній

    асортиментній групі, %;

к - порядковий номер виробу в асортиментній групі;

/ - асортиментний перелік виробів, од.

  Планова потреба в ресурсах методом розрахунку по типових представниках на великоасортиментних підприємствах визначається за формулою: 

Qi = НВ_тип1 * V_гр. 

^де V_гр. - плановий випуск виробів по даній асортиментній групі, од.  

    Крім  трьох перелічених вище методів, широко застосовується так званий статистичний метод або метод динамічних коефіцієнтів, заснований на використанні даних про фактичну витрату ресурсів у базовому періоді і коригуючих коефіцієнтів, що враховують динаміку виробничої програми в плановому періоді, а також ступінь жорстокості норм витрати в зв'язку з досягненнями НТП. Потреба в ресурсах цим методом визначається за формулою

де Q,    - витрати ресурсу і-то виду в базовому періоді, (натур. ₀д.)_;

     к -коефіцієнт, що виражає співвідношення між плановим і базовим обсягом виробництва продукції (послуг);

     к_в - коефіцієнт зміни норм витрат ресурсу в плановому періоді.  

    Цей метод доцільно застосовувати при великій номенклатурі ресурсів і невеликій їх витраті, у випадку великого обсягу трудовитрат по розробці норм витрат ресурсів чи відсутності даних для розрахунку іншими методами. Результати, отримані одним із цих методів, можуть бути оцінені експертним методом, який передбачає використання професійних знань і практичного досвіду економістів, нормувальників та інших фахівців.

    Розрахунок  потреби ресурсів для створення  запасу незавершеного виробництва Q_{H3B і} і забезпечення умов протікання виробничого процесу проводиться за формулою: 

 

                                               

 

де  Vнзв_ij - Vнзв_ij - обсяг незавершеного виробництва по i-му виду продукції, у який

входить i-й ресурс, на початок і кінець планового періоду відповідно, од.

        Величина витрат на придбання сировини і матеріалів визначається множенням планової розрахункової кількості ресурсів по всій номенклатурі, необхідної для виконання виробничої програми, створення запасу незавершеного виробництва на ціну за одиницю матеріалу з урахуванням його сортності, а також витрат на транспортно-заготівельні операції.

    Потреба в устаткуванні Q_ycm при створенні нових підприємств, заміні застарілих машин і механізмів на нові, більш продуктивні визначається за формулою:

  

  Н – норма часу на виконання одиниці обсягу робіт, год.

  V_пл. – плановий обсяг робіт, виконуваний на цьому устаткування, од.

  Д_р – кількість робочих днів у плановому періоді, дні.

  n_зм. – змінність роботи підприємства,

  к_вик - коеф. иикор. устаткув., що враховує зменшення часу продуктивної роботи в зв’язку з настроюванням, налагоджуванням, тд.

   Т_зм -  тривалість зміни, год.

   К_в.н - коеф. Виконання норм виробітку на даному устаткуванні,

   f- кількість видів робіт, які виконуються на даному устаткуванні,

   Q_ycm – кількість одиниць потрібного устаткування. 

       Ритмічна робота устаткування  може бути забезпечена належним  проведенням ремонтно – профілактичних  робіт відповідно до графіка  планово – попереджувального  ремонту, а також при наявності  необхідного переліку й обсягу  запасних деталей і частин, розрахованих за формулою: 
 

      

Де Оз.ч - потреба в .запчастинах, од.

НВ_ЗЧ - норма витрати запчастин на одиницю устаткування, од.; -п₃._ч - кількість запчастин одного найменування, необхідна для

 проведення  ремонтних робіт, од.;

т- кількість одиниць устаткування даного виду в плановому періоді, од.;

к_відн -коефіцієнт відновлення чи повторного використання запчастин. 

   Потреба в технологічному оснащенні, інструменті  визначається за формулою 

 

де Т_інстр - час роботи даним інструментом при виготовленні одиниці продукції, год.;

Т_н - нормативний строк служби інструмента, годин;

к_в - коефіцієнт випадкових втрат і поломок;

к_вик - коефіцієнт повторного використання інструмента;

Q_iнcmp - потреба в оснащенні, інструментах, од. 

   Потреба в електроенергії на технологічні цілі встановлюється шляхом перемноження потужності встановленого устаткування, верстатів, механізмів на час їх роботи у виробничому процесі. Визначення необхідної кількості електроенергії на освітлення цехів і підрозділів підприємства здійснюється відповідно до санітарно-гігієнічних норм освітленості.