Планування матеріально-технічного забезпечення

    Одиниці виміру норм витрат ресурсів виражаються  в натуральних показниках цих же ресурсів, які приходяться на одиницю робіт, послуг, виробів (м, м2, м³, кг, л, квт/годин, ккал та ін.).

    Метою розробки норм витрат є визначення оптимального сполучення нормоутворюючих елементів, до складу яких входять чиста маса виробу, технологічні відходи і втрати ресурсів, організаційно-технічні відходи й втрати

 Склад індивідуальної  норми витрат можна визначити  за формулою: 

 

де НВ - норма витрат ресурсу на  виробництво одиниці виробу,натур, од./од.;

    q_кор-чиста (корисна, конструкційна) маса виробу, обумовлена

 кількістю ресурсу, що ввійшов у готовий  виріб, натур, од.;

        q₁- сумарні технологічні відходи й втрати ресурсів, які виникають у технологічному процесі й залежать від рівня застосовуваної техніки і технології, які застосовуються, натур, од.

      q₂ – неминучі організаційно – технічні витрати ресурсів, не пов’язані з рівнем техніки і технології, які використовуються

    Кількісне співвідношення нормоутворюючих елементів, виражене у процентах, характеризує структуру норми витрат ресурсів.

    Відходи ресурсів – це залишки відхідної  сировини, що утворюються в процесі  виробництва даного виробу і не підлягають дальшому споживанню в цьому виробництві. Вони можуть бути використовуваними і застосовуватися у вир-ві інших видів виробів і не використовуваними.

    Раціональне застосування відходів - це для підприємства джерело додаткового прибутку .

       До втрат відносяться залишки  вихідної сировини, що не можуть  бути використані на даному етапі технічного розвитку виробництва.

       Раціональною структурою норми можна вважати таку, при якій основний нормоутворюючий елемент - корисні витрати - досягає свого максимального значення, а два інших елементи - відходи і втрати - мінімальні за величиною.

    Це  співвідношення характеризують показники  використання ресурсів - коефіцієнт використання і витратний коефіцієнт. Коефіцієнт використання (к_вик) показує ступінь корисного використання ресурсу на виготовлення продукції.

     
 
 

Його значення-тим ефективніше, чим воно ближче до одиниці.

   Витратний коефіцієнт (к_витр) показує співвідношення корисного використання ресурсу (ціла частина) і величини відходів і втрат, розраховується за формулою

     
 

    Витратний коефіцієнт більше одиниці, а дробова  частина характеризує величину втрат ресурсу. Чим менша дробова частина отриманої величини видаткового коефіцієнта, тим ефективніше використовується ресурс. 

Задача

Вага виготовленої деталі —930 кг Відходи по технологічному процесу, що діє, складають 18%. В результаті зміни способу отримання заготівки, відходи зменшилися на 7,5%. Визначити кількість заощадженого матеріалу, якщо в цеху виготовлено 280 деталей.

 

Вага  відходів по діючого  тех.процесу: 930*18 : 100 = 167,4 кг.; 

За  новим тех. Процесом відходи зменшилися:

167,4 * 7,5 : 100 = 12,55 кг.; 

Загальна  кількість заощадженого матеріалу : 12,55 * 280 = 351,4 кг.

 Відповідь: 351,4 кг. 

    Якість  нормативної бази залежить від використовуваних методів розробки норм витрат ресурсів. До їх числа можна віднести розрахунково-аналітичний, оптимізаційний, дослідний і еталонний методи нормування.

    Відповідно  до розрахунково-аналітичного методу шляхом техніко - економічного обґрунтування  визначається значення кожного елемента норми витрат ресурсів. Цьому процесу передує проведення функціонального аналізу існуючих нормативних елементів, вивченням організацій технічних умов виробництва і можливостей їх удосконалювання.

    Суть  оптимізаційного методу полягає  у використанні різних економіко-математичних методів, які реалізують процес оптимізації складу нормоутворюючих елементів, і виборі найкращої структури норми витрати ресурсів.

    Дослідний метод нормування припускає визначення потрібної кількості вихідної сировини для виробництва нових виробів шляхом безпосередніх вимірів корисних витрат, відходів і втрат. Ці виміри можна робити в лабораторних чи виробничих умовах, послідовно визначаючи значення корисної маси ресурсу на кожній технологічній операції, а також одночасно фіксуючи величину супровідних відходів і втрат ресурсу. Аналіз отриманих даних дозволить вибрати найкраще поєднання нормоутворюючих елементів із максимальною величиною чистих витрат і мінімальними відходами і втратами.

    Особливий інтерес становить еталонний  метод, який орієнтується на кращі вітчизняні та світові досягнення у виробництві даного виду продукції. Суть цього методу полягає в наступному.

    Як  еталон вибирається виріб-аналог, що має високі технічні й інші конкурентні характеристики, і здійснюється аналітичне дослідження використовуваних у ньому матеріалів (визначаються їх якісні та кількісні параметри). Завдання фірми - створення свого виробу, який має технічні і техніко-економічні характеристики, що не поступаються, а переважають еталонні. Цей процес передбачає розрахунок норм витрат матеріалів на базі визначення корисних витрат ресурсу у виробі-аналогу і необхідних умовах для їх реалізації. Отримані в такий спосіб норми витрат ресурсів відповідатимуть високому рівню досягнень у нормуванні споживання матеріальних ресурсів і сприятимуть підвищенню конкурентоспроможності підприємства. Даний метод широко використовується у виробничій практиці провідних японських фірм і довів свою високу ефективність .

    Високий рівень організації нормування на підприємстві дозволяє створити ефективну нормативну базу в усіх напрямках витрат ресурсів і значно зменшити обсяг їх нераціонального споживання. Розрахунок норм витрат ресурсів із використанням еталонного методу нормування дозволяє максимально знижувати «матеріальність» виробу, а значить його собівартість і ціну, одночасно сприяючи підвищенню конкурентоспроможності виробу на ринку. 
 
 

  Розділ 5 Оптимізація обсягів запасів матеріально-технічних ресурсів

    Запаси  матеріально-технічних ресурсів відіграють важливу роль у забезпеченні ритмічності виробництва, своєчасному виконанні договірних зобов'язань підприємства, чим значно сприяють створенню його позитивного іміджу.

    Запаси  створюються як у сфері обігу  так і в сфері виробництва, і відповідно виконують різні  функції.

  Функціональне призначення різних видів запасів  ресурсів 

Група	Види запасі» 1 • 1. Запаси готової продукції на складах виробників
		Основні функції запасів
		1.1. Накопичувальна: комплектація партій-поставок виробленої продукції підприємствам-споживачам
1. Товарні запаси	1 -2. Запаси «в дорозі» (транспортні)	1.2. Транспортна (просторова) - облік фактора віддаленості постачальників від споживачів
	1.3. Запаси на складах організацій оптової торгівлі і в інших посередників (постачальницько-збутових організаціях - ПЗО)	1.3. Створення умов для реалізації складської форми постачання (через посередників)
2. Виробничі запаси	2.1. Запаси ресурсів (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, запчастин) на складах підприємств-споживачів	2.1. Забезпечення безперебійної роботи різних структурних підрозділів підприємства-споживача ресурсів
3. Цехові запаси	3.1. Запаси незавершеного виробництва	3.1. Забезпечення заданого ритму роботи виробничого процесу; створення заділів на кожній технологічній операції, робочому місці
		4.1. Термінові поставки
4. Державні резерви		різних ресурсів (продуктів харчування, медикаментів, одягу, будматеріалів та ін.) у надзвичайних і екстремальних ситуаціях (стихійні лиха, пожежі, воєнні дії і т. д.)

Товарні і виробничі  запаси утворюють сукупний суспільний запас.

  Розглядаючи увесь цикл створення готового продукту з вихідної сировини, необхідно відзначити, що велику частину часу вихідний матеріал знаходиться в тому чи іншому виді запасу з різним ступенем готовності. Так, вихідна сировина лежить у вигляді запасу на складі постачальника певний період часу t₁, (формування обсягу партії-поставки). Потім ця партія сировини яким-небудь транспортним засобом перевозиться до споживача і перебуває у вигляді транспортного запасу ще певний період часу t₂ (транспортний запас).

    Наступний етап – розвантаження партії ресурсу, що надійшов, на склад споживача і перебування там до моменту виробничого споживання у вигляді виробничого запасу період часу t₃. Проходячи ряд стадій технологічної обробки, вихідна сировина спочатку знаходиться у виробничому процесі, а потім у запасі як незавершене виробництво на кожній з операцій потоку протягом часу.

    Аналогічна  картина спостерігається в кожному  з обробних цехів.

    Зі  складального цеху вихідний ресурс уже  як складовий елемент готового товару потрапляє на склад виробника і знаходиться в запасі період часу t ₅ до моменту комплектації партії-поставки і відправлення споживачам.

    За  даними зарубіжної статистики, співвідношення часу перебування ресурсу у вигляді запасу до тривалості виробничої обробки цього ж ресурсу складає 4:1. Саме ці 80 % тривалості всього виробничого циклу є резервом величезних можливостей скорочення не тільки витрат по запасах ресурсів, але і самого виробничого циклу, що дозволить підвищити продуктивність праці, знизити собівартість продукції, підвищити рентабельність і конкурентоспроможність підприємства в цілому. Така ситуація - яскрава ілюстрація значимості матеріально-технічного забезпечення, зокрема планування запасів ресурсів як стратегічного елемента підвищення есрективності діяльності підприємства.

    Саме  тому традиційний підхід до визначення запасів матеріально-технічних ресурсів як засобу забезпечення безперебійного процесу виробництва в умовах ринкового господарства посилюється необхідністю досягнення рентабельності основних економічних параметрів запасів. Зміст запасів матеріальних цінностей пов'язаний із витратами зберігання, транспортування, сортування ресурсів.

          Капітал, інвестований у товарно-матеріальні  запаси, не приносить підприємству прибутку, а навпаки - в умовах дефіциту оборотних коштів примушує підприємство брати кредити і нести додаткові витрати по оплаті банківського процента. Перелічені вище витрати, зумовлені наявністю запасів матеріальних цінностей, призведуть до подорожчання продукції, зниження конкурентоспроможності підприємства на ринку і вимагають оптимізації величин основних параметрів, які характеризують систему запасів ресурсів: розміру партії гачання, інтервалу часу між постачаннями, вартості зберігання окремих видів ресурсів, величини виробничої серії й ін.

    При створенні значного обсягу запасів ресурсів підприємство має можливість випускати великі партії продукції без переналагодження устаткування, що значно знижує її собівартість і дає можливість виконати термінові замовлення споживачів. Великі обсяги запасів ресурсів є гарантією безперебійної роботи підприємства, зменшують витрати підприємства по замовленню окремих партій , а також дозволяють використовувати транзитну форму постачання ресурсами з усіма її перевагами.

      Але поряд із позитивними сторонами великих за обсягом запасів необхідно відзначити і негативні їх властивості

         Підприємство може віддавати перевагу невеликим обсягам запасів. Але в цьому випадку ситуація має дзеркальне відображення переваги стають недоліком для малих обсягів запасів.  Відсутня можливість випуску великих партій товару, а отже не можуть бути задоволені термінові мовлення на постачання цього товару споживачам. Часте перелагодження устаткування призводить до значних втрат часу у виробничому процесі, знижує його продуктивність. Збільшується ймовірність зриву виробничого процесу через відсутність потрібних видів матеріалів, сировини, напівфабрикатів, також збільшуються витрати підприємства по замовленю окремих партій.

    До  переваг малих обсягів запасів, відповідно, можна віднести: зменшення сум інвестицій, пов'язаних із придбанням ресурсів; зниження потреби в складських площах; зменшення витрат на зберігання запасів ресурсів; використання переваг складської форми постачання.

    Увесь перелік наведених протиріч зумовлює пошук тієї золотої середини і тієї величини запасу ресурсів, при яких витрати, що супроводжують його формування, зберігання, споживання у виробничому процесі, реалізацію збутового процесу, були б мінімальними.

    Ефективне планування запасів повинно забезпечити  мінімальний обсяг запасів ресурсів, при якому виробництво працюватиме ритмічно, безперебійно.

    Теорії  оптимізації запасів присвячені праці багатьох вітчизняних і  зарубіжних учених-економістів: Б. Л. Геронімуса, М. М. Мельника,

    Н. Н. Голдобіної та ін. 

    Модель  управління запасами повинна вирішувати, принаймні дві задачі: визначення обсягу запасів і часу їх поповнення. Розроблені моделі управління запасами використовують різний математичний апарат. Складність моделей залежить від різних факторів,у тому числі хар-ру попиту на ресурси, що може мати місце в реальних умовах.