Планування матеріально-технічного забезпечення

  Потреба в паливних ресурсах розраховується по двох напрямках: на технологічні потреби  й обігрів будинків і споруд.

   Для визначення необхідної кількості палива на потреби виробничого процесу Q_п.в.п. використовується метод прямого рахунку: 

 (10.10) 
 

де Q_п.в.п.-потреба в паливі на технологічні потреби, кг;

     НВ_п.у-норма витрати умовного палива на одиницю >й продукції, кг/од.;

              q_е - калорійний еквівалент палива, що виражає відношення теплотворної властивості робочого палива до теплотворної спроможності умовного палива, визначеної рівною 7 000 ккал/кг.

   

Значення калорійних еквівалентів для різних видів палива міститься в довідковій літературі. 

  Потреба в паливі (Q_пал) для обігріву будинків і споруд розраховується за формулою:

 

де Т_опал - тривалість опалювального сезону, діб;

     V_зовн - зовнішній об'єм опалювального приміщення, м³;

     t_внутр - температура всередині опалювального приміщення, °С;

     t_3oвн - середня температура зовнішнього повітря протягом опалювального сезону, °С.

     Планова потреба в різних видах матеріально-технічних ресурсів повинна бути скоригована на величину очікуваних залишків цих ресурсів на початок планового періоду:

 

Де О_очік - очікувані залишки і-го виду ресурсу на початок планового періоду;

V_надх.і - обсяг надходжень і-го виду ресурсу за період часу від дати фіксації залишку по ресурсу до початку планового періоду;

     V_витр.і - витрати і-го виду ресурсу за той же період часу;

Зф_і - фактичний залишок ресурсу і-го виду на початок планового місяця, у якому визначається планова потреба в ресурсі. Дані про ці обсяги можна одержати з оборотних відомостей і результатів інвентаризації наявних ресурсів, а також з урахуванням очікуваної витрати ресурсу і-го виду за період часу з моменту фіксації залишків до початку планового періоду. 

     Виходячи з отриманих даних, потреби в ресурсах і-го виду можна виразити таким співвідношенням, яке називається балансом матеріально-технічних ресурсів:

 

Де  Vмр_і --обсяг Ресурсів, які поступають, і-го виду протягом планового періоду, натур, од.;

     Q_ij - потреба в i-м виді ресурсу на виконання плану виробництва j-го виду продукції, натур, од.;

    Рвнутр_і – можливі джерела внутрішнього постачання і-го виду ресурса 

    Балансовий  метод визначення потреби в конкурентному  виді ресурсу дозволяє виключити  закупівлю зайвої сировини і матеріалів і отже зменшити сукупні витрати, пов’язані із заготівлею ресурсів, сприяти підвищенню загальної рентабельності підприємства.

    Сучасний  підхід до визначення системи планування потреби в ресурсах виходить за звичні рамки простого розрахунку необхідної кількості сировини і матеріалів для потреб виробництва. Новий її зміст включає створення системи  інформації і зв’язки, які містять у собі всі сторони діяльності компанії. Оперативний аналіз усього комплексу даних про відповідність параметрів МТЗ плановим значенням дозволяє адекватно і вчасно реагувати на відхилення, що появляються. Впровадження такої системи планування вимагає певних інвестицій у навчанні персоналу, підготовку програмного забезпечення, закупівлю оргтехніки, але вони, звичайно, окупляться за рахунок скорочення витрат у сфері постачання. 
 

Задача

Визначити річну  потребу в матеріалах за умови : випуск продукції у базовому періоді склав 300 одиниць; середня норма витрачання матеріалу на облікову одиницю продукції становила 1,5 кг.; за планом передбачаеться ріст випуску продукції на 15% і зменшення норми витрачання матеріалу на 3%.

Розв’язування

Випуск  продукції за планом складе: 300*(100+15)%  : 100% = 345 од. 

Планова норма витрачання матеріалу : 1,5*(100-3)% : 100% = 1,455 кг. 

Річна потреба в матеріалах : 1,455*345 = 501,975 кг.

 

Відповідь : 501,975кг. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 4.Методи нормування матеріальних ресурсів

    Створення прогресивної нормативної бази можливо  при належній організації нормування витрат матеріально-технічних ресурсів на підприємстві.

    Аналізуючи  методи розрахунку потреби в матеріально-технічних  ресурсах, необхідно відзначити неодмінну  участь у них такого параметра, як норма витрат ресурсів. Отже, для того, щоб розрахункова кількість матеріалів відповідала реальній потребі в них, необхідна наявність прогресивних науково обґрунтованих норм витрат матеріально-технічних ресурсів.

    Розробка всієї сукупності норм витрат сировини і матеріалів на підприємстві - найважливіша функція МТЗ, яка вирішує завдання зменшення матеріалоємності продукції, економії матеріальних ресурсів, зниження її собівартості, а отже підвищення конкурентоспроможності продукції на ринку.

    Нормування  в загальному випадку - це процес встановлення норми.

    Поняття «норма» означає «узаконене встановлення», «порядок, визнаний обов'язковим», «установлена міра, середня величина чого-небудь» 

      Економічний показник, який може вважатися нормою повинен мати такі ознаки: обов'язковість виконання, наявність об'єктивних умов для реалізації, стимулювання виконання, динамічність у часі.

      Об'єкт нормування - сировина і матеріали, паливо та енергія, напівфабрикати, запаси ресурсів і т. д. 

    У ринкових умовах господарювання основний суб’єкт нормування - підприємство, яке самостійно формує нормативну базу. Якість нормативної бази, що включає увесь перелік норм і нормативів витрати ресурсів і їх запасів, а також показників їх використання, залежить від ступеня прогресивності застосовуваних норм і безпосередньо впливає на основні показники ефективності діяльності підприємства. Із директивного показника в умовах адміністративної економіки норма витрати, зберігаючи роль регулятора ресурсоспоживання, у ринковій економіці стає носієм інформації про досягнутий рівень витрати матеріальних ресурсів. Саме те підприємство, що має такі відомості, має реальні шанси досягти успіху в конкурентній боротьбі. Тому необхідно дати визначення норми витрати матеріальних ресурсів з урахуванням специфіки ринкових умов господарювання.

    На  відміну від визначень, які характеризують цей показник як «максимально припустимі витрати ресурсів підприємства при виробництві одиниці певного виду продукції», нормою витрати варто вважати, на наш погляд, величину споживання ресурсів на одиницю послуг чи продукції, що передбачає їх витрату не вище досягнутого мінімуму споживання матеріальних ресурсів.

    Саме  на той мінімальний рівень споживання ресурсів, досягнутий конкурентами, лідерами ринку у виробництві аналогічних виробів, повинне орієнтуватися підприємство, щоб виграти по показнику матеріалоємності, а отже і за рівнем собівартості та по ціні виробу. Ця величина є плановою, тому що закладається у виріб ще на стадії його проектування. Крім того, з урахуванням зростання ролі екологічних і природоохоронних факторів господарювання в економному споживанні матеріально-технічних ресурсів прямо і непрямо заінтересоване все суспільство в цілому. З цієї причини лише суспільно необхідний рівень витрат ресурсів можна вважати нормативним. Саме цей рівень є суспільно визнаним і раціональним не тільки з точки зору дбайливого відношення до природних багатств країни, але й економії витрат споживачів цієї продукції, тому що вони оплачують вартість спожитих матеріалів, енергії й ін.

    Отже, можна дати наступне визначення норми  витрат у ринкових умовах:

    Норма витрат - це планова міра суспільно  необхідних витрат ресурсу на виготовлення одиниці продукції чи послуг заданої  якості, що передбачає витрату ресурсів не вище досягнутого мінімального рівня споживання.

    У новій навчальній економічній літературі величина норми витрат ресурсів узгоджується з конкретними виробничо-технічними умовами. На наш погляд, мова йде про різні величини витрат одного й того ж ресурсу на вироби-аналоги, обумовлених різним рівнем технічної оснащеності підприємства. Норма витрат ресурсу на підприємстві, що має застарілі основні фонди і невисокий кадровий потенціал, буде в плановому порядку вище, і продукція, яка випускається, у кращому випадку може мати попит тільки на локальному ринку. Шанси такого підприємства на успіх невеликі, і сфера його діяльності жорстко обмежена потенційними можливостями добре оснащених у тех.. плані конкурентів.

    Для зміцнення своїх позицій на ринку, розширення сфери впливу і вирішення стратегічних завдань підприємство, розробляючи нормативну політику, може орієнтуватися на два рівні норм витрат ресурсів: вітчизняний і світовий. Обраний рівень (один або обоє) значною мірою будуть визначати технічний, кадровий та інший напрямки діяльності підприємства. Г] Класифікація норм витрат передбачає їх поділ за такими ознаками: 1) ступінь агрегування об'єктів нормування; 2) ступінь агрегування матеріальних ресурсів; 3) період дії; 4) склад витрат

    Першу класифікаційну групу складають індивідуальні та групові норми витрати матеріальних ресурсів.

    Індивідуальна норма витрат матеріальних ресурсів передбачає витрату ресурсу на виготовлення однієї деталі, вузла, комплексу по типах застосовуваних агрегатів і установок у конкретних організаційних умовах. Різновиди цієї норми витрати - поопераційні, подетальні, по вузлові, по виробні.

    Групова норма витрат матеріальних ресурсів визначає міру його споживання на виробництво укрупненої одиниці однойменних робіт чи послуг по підприємству чи галузі. Групові норми витрати розраховуються на основі індивідуальних норм витрати і прийнятої системи класифікації продукції.

    За  ступенем агрегування матеріальних ресурсів норми витрати поділяються  на специфіковані і зведені.

    Специфіковані норми витрат матеріальних ресурсів розраховуються для цілей виробництва і визначають витрату конкретного виду сировини на виробництво одиниці продукції в асортименті.

    Зведені норми витрат матеріальних ресурсів використовуються для цілей планування і визначають сукупну витрату однорідних видів матеріальних ресурсів на виготовлення виробу.

    По  періоду дії норми витрат поділяються  на оперативні, річні та

    перспективні.

    Для умов виробництва, що змінюються, використовуються оперативні норми витрат ресурсів.

    Річні норми витрат матеріальних ресурсів використовуються для реалізації нормативного методу планування потреби в ресурсах.

    Перспективні  норми витрат матеріальних ресурсів розробляються для основного переліку найважливіших видів ресурсів і використовуються для розробки перспективних планів діяльності підприємства.

    За  складом розрізняються норми  витрат, що регламентують-споживання палива та енергії на технологічні і загальновиробничі цілі. Технологічна норма - це норма, яка враховує витрати палива різних видів енергії на основні і допоміжні технологічні процеси виробництва даного виду продукції чи послуг, на пуск і розігрів агрегатів а також технічні неминучі втрати енергії при роботі устаткування

    " Загальновиробнича норма витрат  тепло- та електроенергії регулює витрати енергії на основні і допоміжні процеси, на допоміжні потреби виробництва (опалення, вентиляцію, освітлення), а також технічно неминучі втрати в перетворювачах, тепло- і електромережах підприємства, віднесені на виробництво даної продукції .