Планування матеріально-технічного забезпечення

         Залежно від системи забезпечення й особливостей руху матеріальних ресурсів від постачальників до споживачів розрізняють транзитну та складську форми МТЗ. 

    Транзитна форма займає значну частину в загальному обсязі постачань, вона більш економічна, має відносно високу швидкість постачань. Вибір транзитної форми постачань продиктовано насамперед обсягом споживаних ресурсів і встановленою для нього транзитною чи замовленою нормою постачань.

    За  цієї форми МТР постачаються споживачу  безпосередньо від виробника. При  цьому є можливість скоротити  витрати на розвантажувальні операції та на зберігання продукції на складі.

    Транзитну норму визначають як мінімально припустиму загальну кількість матеріалів, відвантажених  постачальником на адресу споживача  за одним замовленням. Замовлену  норму розраховують як найменшу кількість матеріалів за однією позицією замовлення, узяту постачальником до виконання за обов’язкового замовлення на одночасну доставку кількох однорідних видів (типорозмірів) матеріалів на адресу одного споживача.

    Ця  форма постачання ефективна за постачання однорідного асортименту ресурсу та у великій кількості.

    Застосування  сучасної транзитної форми постачання дає змогу зменшити величину партії поставок. При цьому МТР доставляють  безпосередньо на робочі місця.

    Останнім  часом деякі японські підприємства (фірми Toyota, Honda) працюють за новою системою постачання ресурсів. Головна її суть — своєчасність. Існує кілька різновидів системи своєчасності: «точно в строк», «канбан» та ін. 

        На відміну від транзитної, складська форма постачання передбачає доставку ресурсів підприємству через посередників. За цієї форми обсяг партії та строки поставок не лімітовані, але споживачі ресурсів несуть додаткові витрати за зберігання продукції на складах посередників тощо. 

    Вибираючи форму постачання, підприємства повинні враховувати специфіку споживаних ресурсів, обсяги їх використання у виробництві, можливі витрати на їх доставку.

    Вибір постачальника є основою створення  стійкої бази постачання будь-якого  підприємства. Рішення розмістити замовлення в конкретного постачальника залежить від низки факторів. Постачальник повинен задовольняти за якістю та обсягами продукції, що поставляється, умовами доставки продукції, ціною та рівнем обслуговування. Важливим під час вибору постачальника є його технічний стан, розвиненість інфраструктури, фінансове становище, трудові відносини й місцезнаходження.

    Рішення про вибір постачальника можна  розглядати як вибір в умовах невизначеності, що пов’язано з досить високим  ризиком. Ризик зростатиме під час  закупівлі невідомих видів сировини чи виробів, устаткування. Тому варто звертатися до додаткових джерел інформації. Це можуть бути каталоги, торгові журнали, різного роду рекламні оголошення та Інтернет.

    Усе це свідчить про те, що оцінювання постачальника — невпинний процес відстежування діяльності наявних постачальників. Зазвичай підприємства-замовники поділяють їх на двігрупи. До першої входять нові постачальники, надійність яких ще не перевірено, до другої — постачальники, що вже зарекомендували себе в минулі роки. Ці постачальники постійно оцінюються з формальних і неформальних позицій. Неформальна охоплює оцінку особистих контактів з постачальником і працівниками його підрозділів. Замовник акумулює всю інформацію про постачальника, важливо встановити особисті контакти звідділом закупівель.

        Багато компаній (фірма) проводять рейтинги постачальників, застосовуючи бальну систему оцінки за кожним фактором. Проте, коли постачальників МТР забагато, їх вибір повинен проходити у два етапи. На першому етапі здійснюють попередній відбір постачальників. Критерії відбору наведено нижче 
 

КРИТЕРІЇ  ПОПЕРЕДНЬОГО ВІДБОРУ  ПОСТАЧАЛЬНИКІВ

1. Виробнича  потужність 

2. Відстань до  постачальника  

3. Форма розрахунків 

4. Якість продукції  (за специфікацією)  

5. Ціна одиниці  продукції 

6. Можливість  переналагодження обладнання 

7. Упаковка 

8. Розмір партії 

 

    Після аналізу постачальників частину  з них, що не відповідає вимогам, вилучають  із таблиці. На другому етапі використовують перелік критеріїв відбору постачальників  
 

КРИТЕРІЇ  ОСТАТОЧНОГО ВІДБОРУ  ПОСТАЧАЛЬНИКІВ 

1. Фінансові  умови 

2. Термін поставки 

3. Періодичність  поставки 

4. Сервісне обслуговування  поставки 

5. Комунікаційні  умови 

6. Складські  умови поставки  

7. Інші критерії   

      Більшість підприємств стежить  за діяльністю основних постачальників набагато уважніше, ніж за другорядними постачальниками. При цьому застосовують модель АВС для розподілу постачальників аналогічно розподілу запасів за обсягами й ціною закуповуваних партій матеріалів. Мета такого розподілу на категорії полягає в тому, щоб оцінити кожну категорію за відповідною схемою оцінювання постачальників.

    Важливою  є оцінка діяльності не тільки наявного постачальника, а й потенційного. Для перевірки діяльності потенційного постачальника часто необхідні  значні затрати часу й засобів. Під час оцінювання потенційних постачальників найважливішими факторами є такі, як технічні та інженерні можливості постачальника, його виробничий і фінансовий план та здатність ефективно керувати виробництвом. Необхідно також відповісти на запитання, чи здатний цей постачальник цілком задовольнити потреби

    замовника в короткостроковому й довгостроковому  періоді та чи є передумови так  вважати.

    Важлива оцінка фінансової сторони постачальника. Серед інших показників перевіряють  його кредитний рейтинг, структуру капіталу, рентабельність, оборотний капітал, стан запасів, коефіцієнт ліквідності, прибутковість інвестицій і т. ін. Усі ці показники характеризують фінансову стабільність і конкурентоспроможність продукції постачальника.

    Крім  зазначених факторів, які варто враховувати, вибираючи постачальника, важливим є й рішення, де купувати продукцію — у виробників чи дистриб’юторів. Для прийняття цього рішення потрібно досліджувати фінансове становище, що склалося, репутацію, якість продукції, що постачається, і обслуговування, надійність постачань і обґрунтованість ціни. Усі ці фактори варто враховувати, вибираючи додаткові джерела постачання.

    Існує багато методів планування закупівель і постачань продукції. Розглянемо деякі з них.

    Метод АВС. Італійський учений В. Парето довів, що незалежно від країни менша частина населення контролює велику частину добробуту, і на цій основі побудував відповідну криву. Цей самий принцип застосуємо й до інших ситуацій, зокрема, до системи постачання. Криву Парето називають правилом 80—20, або, частіше, методом АВС. Зміст цього методу покажемо на простому прикладі.

    Нехай закуповувані вироби за обсягом і  сумою витрат розміщуються в такому співвідношенні  

ГРУПУВАННЯ  ПОСТАЧАЛЬНИКІВ ЗА АВС-АНАЛІЗОМ

Клас                                      Загальний обсяг закупівель                   Загальна сума витрат

                                           матеріалів, %                                               на закупівлю, %

А                                                            10                                                               70—80

В                                                        10—20                                                            10—15

С                                                        70—80                                                          10—20 

      

    Це  процентне співвідношення може бути неоднаковим у різних фірмах, що закуповують матеріали. Для його перебування визначають частку окремих  видів сировини і матеріалів у  загальній вартості з матеріалів, що закуповуються. Припустимо, що виробник із загальним річним обсягом закупівель на суму 30,4 млн дол. мав певне співвідношення товарів  

СПІВВІДНОШЕННЯ  ТОВАРІВ

Вироби                                   Річний обсяг                                     Клас

абс. Число               %                  абс. Число                   %

1095                  10,0                 21,6                       71,1                           А

 

2168                   19,9                5,9                          19,4                         В

   

7660                   70,1                 2,9                         9,5                           С 

 

10 923     100,0               30,4                       100,0 

                      

    З даних табл. видно, що вироби групи А становлять лише 10 %, а за вартістю річного обсягу закупівлі — понад 70 %; вироби групи В є проміжними між А і С. Тому під час закупівлі найбільшу увагу приділяють виробам групи А як найдорожчим. Однак через специфіку окремих видів виробів ставлення до кожної групи має бути однаковим.

    Метод АВС — це аналіз, за допомогою  якого визначають ступінь розподілу  конкретних характеристик між окремими елементами якої-небудь безлічі. З погляду  постачання аналізують кількісну й  вартісну структуру сировини, що здобувається, і матеріалів. 

Під час планування поставок матеріальних ресурсів передбачають такі дії: 

·    вибір  постачальника певного виду ресурсу; 

·    укладання  договору на поставку; 

·    вибір  форми постачання ресурсу; 

·    складання плану-графіка завезення партій ресурсу. 

    Отже, процес матеріально-технічного постачання є складним багатогранним механізмом, в якому важливу роль відіграють не лише економічні закони та принципи, а й добре налагоджені взаємини між сторонами, що беруть безпосередню участь у цьому процесі. За умов ринку кожне підприємство мусить адаптувати систему МТЗ до його вимог, а тому більш успішними будуть ті підприємства, що краще пристосувалися до ринкових реалій.

    Вирішення цих завдань потребує застосування логістичних підходів для ефективного матеріально-технічного постачання підприємства.

    Логістика охоплює всі види діяльності щодо переміщення матеріальних ресурсів у часі та просторі. Функції логістики  реалізуються на всіх стадіях виробництва  й руху матеріальних ресурсів, тому розрізняють логістику виробництва, постачання та збуту. Логістика постачання й збуту охоплює не питання внутрішньовиробничого переміщення матеріалів, а значною мірою рух матеріальних ресурсів поза підприємством. Тому функції логістики тісно переплітаються з іншими функціями щодо забезпечення руху матеріальних потоків. Логістика виконує комплексну функцію та є самостійною сферою, що охоплює проблеми фізичного переміщення матеріальних ресурсів у часі та просторі на всіх стадіях діяльності підприємства.

    Планування  поставки матеріалів передбачає рух  матеріалів від постачальника до споживача. При цьому можуть бути розглянуті два напрями — канали постачання та логістика постачання.

    Канали  постачання характеризують рух товарів  від постачальника до споживача з виконанням юридичних обов’язків сторін. При цьому визначаються різні структури, через які здійснюється процес постачання. Це можуть бути прямі закупівлі у виробника, закупівлі в оптових і роздрібних торговців, з використанням агентів чи брокерів, створення власної закупівельної організації на підприємстві.