Методичне забезпечення оцінки ефективності управління підприємством

Вступ

Один з найважливіших  напрямків програми реформ у нашій  країні – перебудова систем управління підприємством. Особливе значення ця проблема набуває на рівні тих підприємств, місце яких у ринковій економіці повністю змінюється. Коли підприємство стає економічно самостійним об’єктом товарно-грошових відносин, що повністю відповідає за результати своєї господарської діяльності, воно повинно сформувати систему на управління (менеджменту), яка б забезпечила йому високу ефективність роботи, конкурентноздатність та стійкість положення на ринку. В нових умовах з’являються нові функції, яки раніше були не потрібні. В ринковій економіці підприємство самостійно приймає рішення, розробляє стратегію свого розвитку, знаходить потрібні для їх реалізації засоби, наймає працівників, придбає обладнання та матеріали, вирішує багато структурних питань, в тому числі таких, як створення, злиття, ліквідація, розподіл, реорганізація виробничої та перебудова організаційної структури управління. Підприємства набувають рис самостійності, які характерні для умов ринкової економіки. Це вимагає значного розширення сфери управління, збільшення обсягу та ускладнення характеру робіт, що виконуються менеджерами. Також зростає відповідальність за якість та своєчасність прийняття тих чи інших рішень. Науково-технічний прогрес перетворюється на потужний засіб управлінських нововведень, направлених на створення умов для ефективної роботи. У зв’язку з цим, менеджмент на підприємстві, що працює у ринковому середовищі, ставить високі вимоги щодо професіоналізму управлінського персоналу, від якого залежить ефективність процесу управління, а отже й ефективність діяльності всього підприємства. А отже, тема даної курсової роботи – «Ефективність управління підприємством» є актуальною. Тому предметом роботи є теоретичні основи дослідження ефективності управління підприємством – тобто розкрити сутність ефективності управління підприємницькою діяльністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження ефективності управління підприємством.

1.1. Ефективність управління як економічна категорія.

 

«Ефект» і «ефективність» — різні поняття. Економічний ефект — це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість) випущеної продукції на ділянці, заводі, приріст знову створеної вартості в народному господарстві).

Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більш повної її характеристики важливо знати, з якими витратами  отриманий цей ефект, тобто в  що обійшовся результат. Однакові витрати  праці можуть дати різний ефект, і  навпаки, той самий ефект може бути досягнутий різними витратами  праці. Ціль суспільного виробництва  — одержання більшого ефекту з  найменшими трудовими, матеріальними  і грошовими витратами. Тому необхідно  отриманий результат порівняти  з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект  до витрат, зіставити одну абсолютну  величину — ефект з іншою абсолютною величиною — витрати. Таке зіставлення  дає відносну величину — ефективність.

Управлінська праця відноситься  до найбільш складних видів людської діяльності, і її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через  відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів  виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

Критерієм оцінки управлінської праці є ефективність управлінської праці:

При цьому потрібно пам'ятати, що результат управлінської праці  виражається не тільки економічним, але і соціальним ефектом. Що ж  стосується витрат, то вони являють  собою живу й уречевлену управлінську працю.

На практиці при оцінці ефективності праці працівників  управління широко застосовуване поняття  «економічна ефективність управлінської  праці» є більш вузьким поняттям, тому що являє собою тільки економію живої й уречевленої праці, яка  одержується в сфері управління матеріальним виробництвом за рахунок  оптимізації і раціоналізації управлінської  діяльності.

Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарату управління є також соціальна ефективність, що через відсутність кількісних вимірників визначається головним чином  якісними показниками. Критерій же економічної  ефективності управлінської праці  дає можливість кількісно вимірити ефективність праці в апараті  управління. Тому він знайшов більше практичне застосування.

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу  необхідно встановити критерії і  показники, за якими проводиться  оцінка. Під критеріями розуміють  найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарату  управління є показниками управлінської  праці. Вони носять підлеглий характер стосовно критерію і є основою  при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці і буде виражати критерій оцінки.

Для визначення економічної  ефективності управлінської праці  використовуються різні способи: за показниками підприємства, організації  і функціонуванню праці управлінського персоналу, обсягу переданої інформації; за якістю і швидкістю прийнятих рішень; за виконанням функцій управлінських ланок.

До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості обробки управлінської  інформації; скорочення управлінського персоналу, термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації  й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських  рішень, культура управління й інші, не вимірюються чи узагалі вимірюються  неповно.

У сфері впливу управлінської  праці на виробництво показники, які кількісно вимірювані, є: приріст  прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; зростання продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності  оборотних коштів; збільшення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного  виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення  втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; зростання  технічного рівня оснащення виробництва.

В результаті вдосконалення  системи управління підприємства дістають економічний і соціальний ефект: збільшується обсяг і підвищується . товарність виробництва, забезпечується ритмічна робота підприємств, досягається  економія живої і уречевленої  праці, підвищується якість продукції, полегшується і змінюється характер праці, зростає задоволеність працею, скорочується плинність кадрів. Проте  не всі елементи економічного і соціального ефекту мають кількісний вираз. Це ускладнює оцінку ефективності управління. При цьому слід враховувати не тільки кількісні, а й якісні показники.

Хоча управлінська праця  належить до продуктивної, але вона безпосередньо не створює певних матеріальних цінностей і бере участь у процесі виробництва опосередковано, забезпечуючи своєчасне і якісне виконання технологічний операцій. Тому правомірно визначати вплив  певних змін в управлінні на кінцеві  результати виробничо-фінансової діяльності підприємств. Тільки працю обмеженої  кількості працівників у сфері  управління можна оцінити за безпосередніми результатами їх роботи (облікові працівники, друкарки тощо).

Ефективність — це оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Визначають її на основі загальних методологічних принципів, прийнятих в економіці.

Існують різні підходи  до визначення ефективності управління.

• Розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо).
• Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).
• Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.
• Застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

При визначенні ефективності управління обчислюють абсолютну і  порівняну ефективність витрат на управління. Абсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів удосконалення системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий.

Залежно від характеру  розроблених заходів об'єктом  оцінки ефективності управління можуть бути: управління в цілому (система, організація, методи), його структура, рівень використання управлінської  праці, ефективність роботи кожного  структурного підрозділу.

Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них — оперативність  роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.

Оперативність роботи апарату  управління відображає своєчасність використання постанов, наказів і розпоряджень вищестоящих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства. Коефіцієнт оперативності (К_оп) визначають за такою формулою:

де t_н - встановлений строк виконання відповідних документів, днів; t_в — відставання від прийнятого строку виконання, днів.

Надійність системи управління виявляється у безпосередньому її функціонуванні, яке забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереженні працездатності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв у роботі і відтворення здатності функціонувати у заданому режимі).

На практиці висока надійність управлінської системи підприємництва (об'єднання) забезпечується при науково  обґрунтованій структурі управління та інформаційної системи, раціональній технології процесів управління, правильному  підборі і розстановці кадрів, ефективному стилі управління тощо.

Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосування сучасних економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління, керованістю підприємства та ін. Керованість підприємства або структурного підрозділу показує рівень забезпечення заданої організаційної стійкості підприємства (цеху, бригади) і своєчасність переведення його з одного кількісного (якісного) стану в іншій, що відповідає поставленій меті.

Коефіцієнт ефективності управління (К_еф) відображає ступінь використання потенціальних можливостей підприємств (об'єднань):

де Ф — фактичне валове виробництво продукції (валовий  доход, прибуток);

П — потенційні можливості виробництва валової продукції (валового доходу, прибутку).

Ефективність організації  управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості використання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання  обсягу виробництва і витратами  на управління.

Як часткові показники, що характеризують організацію праці  управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робочого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих  місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений коефіцієнт рівня організації управлінської  праці.

Для визначення ефективності удосконалення управління використовують і такі показники:

а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об'єкта управління;

б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам  процес управління;

в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами  виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1. загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства — валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;
2. показники продуктивності управлінської праці — виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні, вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління, сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;
3. показники економічності апарату управління — питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.

Для визначення ефективності роботи кожного структурного підрозділу використовують дані про виконання  конкретних завдань і рівень досягнення поставлених перед ними цілей.

Практичним результатом  удосконалення системи управління може бути зниження витрат на управління, яке досягається за рахунок скорочення чисельності працівників апарату  управління і підвищення продуктивності праці. Проте не будь-яке вдосконалення  управління призводить до зниження питомих  витрат на управління. Оскільки управління є складовою виробничо-фінансової діяльності підприємств, то свідченням підвищення його ефективності може бути зростання економічних показників господарювання при незмінних або  навіть дещо зростаючих витратах на управління.